Новини одним рядком:

20 лютого – 18 березня –  проект «(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ ст..», Київ, музей Шевченка

21 лютого – чаювання з Сергієм Василюком, Харків, вул. Гіршмана, 9/27 (клуб “Шостий кут”)

22 лютого – «У Києві золотий гомін» — концерт Тараса Компаніченка, Київ, Остання Барикада (Майдан Незалежності, 1)

22 лютого – творча зустріч з Олександром Смиком, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

23 лютого – кобзар Тарас Силенко співав на презентації проекту «Ткана Україна» , Київ, Музей Івана Гончара

24 лютого – вечір пам'яті барда Володимира Ткача, Дніпро, Центральна міська бібліотека

25 лютого – день народження Ігоря Рачка, кобзаря з Чернігівщини  

28 лютого – презентація першого тому спогадів Юрія Шевельова (Шереха) у харківському ЛітМузеї

28 лютого – день народження Андрія Саєнка (помер 2017 року), автора пісень і засновника фестивалю “Срібна Підкова”

1 березня – Анатолій Рибін з піснею "Нам весни завжди замало" у бібліотеці  ім. Л.Українки (Київ, вул.Тургенєвська,83/85)

2  березня – прем’єра фільму «Посттравматична рапсодія» з музикою Тараса Компаніченка, Київ, кінотеатр «Кінопанорама»

4 березня – день народження Володимира Івасюка, автора пісень “Червона рута” та ін. (роки життя: 1949-1979)

 

 

 

Володимир Івасюк

 

Моя пісня

Коли поїдеш, любий друже,
Із краю гір, шовкових трав,
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.

І де б не був ти, пісня стане
Повік подругою тобі:
У радості осяє ніжно,
Розрадить в горі і журбі.

Приспів:
Від пісні квітнуть у житті
Троянди білі і рожеві,
І мрії про красу й любов,
Як сонечко в ясному небі.
Як сонечко в ясному небі.

І ти згадаєш світлу юність
Серед Карпатських синіх гір,
І буде вічна наша дружба,
Мов сяйво вечорових зір.

Коли поїдеш, любий друже,
Із краю гір, шовкових трав,
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.

Приспів.

 

Повідомлення  від бардів та прихильників авторської пісні та поезії

Листи надсилайте на Emaіl: p_karta@ukr.netbardlit@i.ua

 

Харків – Літературний музей

Хроніки Нарнії. Історії про любов

 

«Одного разу ти станеш настільки дорослим, що знову почнеш читати казки» — писав Клайв Стейплз Льюїс. Казки треба читати завжди: і дітям, і дорослим, бо казка дозволяє побачити світ і своє життя так, що біль і темрява вже не здаються кінцем, а лише серединою історії доброго героя, лише етапом на шляху до щастя. І тоді світло входить в наше серце і ми починаємо дивитися на своє життя з довірою, знаючи, що любов не допустить зла тим, хто любить.

Поринути у чарівний світ казки та пограти в ЛітМузейні ігри запрошуємо дітей та дорослих  26 лютого о 18.00.

 

Вхід вільний.

Подія у фб: https://www.facebook.com/events/225184721388427/

Адреса ЛітМузею: вул. Багалія, 6 (ст. м. «Пушкінська» або «Архітектора Бекетова»)

 

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ СПОГАДІВ ЮРІЯ ШЕВЕЛЬОВА

 

28 лютого о 18.00 у Харківському ЛітМузеї відбудеться презентація першого тому спогадів Юрія Шевельова (Шереха):

 

Юрій Шевельов Я – мене – мені... (і довкруги) : Спогади. 1. В Україні / Ю. Шевельов (Юрій Шерех) ;

передм. С. Вакуленко; прим. С. Вакуленко, К. Каруник, Ю. Полякова, В. Романовський ;

упоряд. С. Вакуленко, О. Савчук ; художн. оформ. О. Чекаль. — Харків :

Видавець Олександр Савчук, 2017. — 728 с., 248 іл. — (Cерія «Слобожанський світ». Випуск 11).

У презентації візьмуть участь члени редакційного колективу видання: пп. Сергій Вакуленко (упорядник), Катерина Каруник, Юліана Полякова, Валерій Романовський.

Почесний гість презентації – о. Віктор Маринчак. До видання увійшли рідкісні ілюстрації з родинного альбому Шевельових, частина з яких публікується вперше.

Текст спогадів супроводжують примітки (загальною кількістю 1626), а також іменний покажчик. Передмова – п. Сергія Вакуленка.

Всі охочі зможуть придбати книгу за видавничою ціною (190 грн).

Довідкова інформація: 095 4621810 , savchook.com/books/

 

Це неймовірно щира історія непересічного харків’янина Юрія Шевельова про себе, про Харків і Україну.

«…є ще одна мотивація для цього писання. Можливість бути щирим. Закон усякого людського суспільства — брехня і цензура на правду. Це може бути формальна цензура, це може бути цензура звичаю й духового стандарту. Кажучи фігурально, в «Правді» не більше правди, ніж у «Свободі» свободи. Готуючися скласти останні свої суспільні обов’язки, не мавши потреби робити кар’єру, обтрусивши або розгубивши свої товариські зв’язки, сидячи сам-на-сам із своєю старенькою друкарською машинкою і не дуже дбаючи, чи це писання колись стане приступне іншим людям, а чи його викинуть на смітник, можна дозволити собі на нечувану розкіш бути щирим. Себто говорити правду або принаймні думати, що говорю правду, як я її бачу. Мої характеристики людей і подій можуть бути слушні або хибні, вони напевне забарвлені особисто, але вони не підфарбовані свідомо»

Вхідний квиток до ЛітМузею — 20 грн

 

 

Київ  -  Анатолій Рибін

 

ВЕСНИ ЗАВЖДИ ЗАМАЛО

(Гімн першим весняним дням)

 

В люту стужу зігріває 

Навіть спомин про весну, 

Завірюхи скрипка грає 

Хай мелодію свою

 

Дні зимові проганяє

Весняних хоралів дзвін,

В голосах птахів лунає

Гімн весні навперегін

 

Нам весна пісні співає,..

Навесні ми – журавлі,..

Спів цей серце відкриває,

Відриває від землі

 

Кришталеві передзвони,.. 

Звідусіль струмки з дахів… 

Змерзлі на тополях крони  

Зігріває спів шпаків

 

Нам весни завжди замало… 

Вабить нас весни тепло. 

Руку дайте швидше, пані, 

Щоб в житті не замело

 

Пісня „Весни завжди замало“ у виступі Анатолія Рибіна  1 березня 2018 р. на поетично-музичному вечорі „СВІТЛАНАДІЯ“  в бібл. ім. Л.Українки (Київ, вул. Тургенєвська, 83/85).  

     Ця та інші пісні на http://www.bards.name/person418

 

 

Кропивницький –  Віктор Холявко

 

Газети пишуть  про "Байгород"

«Байгород»: нові пісні, нова річниця

 

Кропивницький клуб авторської пісні «Байгород» бере свій початок у січні 2015 року. Тоді Віктора Холявка, який висунув ідею створення у місті нового клубу, підтримали голова обласного об'єднання болгар «Нашите хора» Сергій Осадчий та поетеса Антоніна Корінь, яка і запропонувала саме цю назву.

Треба зазначити, що авторська пісня має у нашому місті певне коріння. Ще у радянські часи тут існував подібний клуб і навіть було проведено кілька великих фестивалів пісні цього жанру. Потім на деякий час цей рух втратив свою активність. Пізніше Віктор Холявко збирав прихильників авторської пісні під прапором криворізького «Театру авторської пісні». Проте потрібно було виконувати вказівки керівництва з-за кордону Кіровоградської області. Причому ці вказівки давалися по телефону і не завжди відповідали місцевим обставинам. Тоді й виникло питання, а чому б Кіровограду не мати власний клуб, який об'єднав би розпорошених по області талановитих авторів і виконавців.

Нині у ГО «Клуб авторської пісні та поезії "Байгород"» близько 60 членів, які співають і пишуть вірші і просто є прихильниками такого мистецтва. Якщо враховувати лише найбільш значимі, то за три роки його творчого розвитку в клубі відбулося майже чотири десятки заходів. В основному це концерти, на які запрошуються автори і виконавці авторської пісні з усіх куточків України. Серед них Сергій Рудь, Олег Попенко і Сергій Бойко з Дніпра, Юрій Хропаченко з Криму, Віктор Байрак з Вінниці, Олександр Ворох з Києва, Наталя Семикіна і Ганна Киящук із Запоріжжя; Анатолій Строгий і Ольга Стогній з Кам'янського та Оксана Галахова з Сум.

Нещодавно у залі Будинку профспілок відбулося урочисте зібрання і концерт з нагоди третьої річниці клубу. З цією подією байгородців привітали начальник відділу сім'ї та молоді міської ради м. Кропивницького Людмила Дорохіна, в.о. директора обласного Центру народної творчості Людмила Подлєсна, секретар Громадської ради Кіровоградської обласної державної адміністрації Анатолій Войний та інші. За збереження і популяризацію української культури, духовності, аматорського мистецтва та вагомий внесок в організацію змістовного дозвілля жителів Кіровоградщини клуб «Байгород» та його керівник були відзначені грамотами та Подякою департаменту культури, туризму та культурної спадщини.

У концерті взяли участь прекрасна гостя із Запоріжжя Ганна Киящук, Олександр Антоненко з Новоукраїнки, кропивничани Павло Золотарьов (на фото), Антоніна Корінь, Лев і Роман Любарські, Віктор Холявко. За повідомленням останнього, в найближчому за часом концерті візьме участь також запорожець - талановитий майстер гітари, бард Олег Швидкий.

Володимир БРУНЬКО

Газета ″Народне слово″, 22 лютого, 2018р.

 

 

«БАИГОРОДУ» ВИПОВНИЛОСЯ ТРИ РОКИ

 

Минулої суботи шанувальники бардівської пісні та поезії зібрались в актовій залі Будинку профспілок, щоб разом відсвяткувати день народження клубу «Байгород». Під такою назвою, яку придумала поетеса Антоніна Корінь, клуб існує три роки поспіль. За цей час суттєво зросла кількість його членів — від семи до шістдесяти, які живуть не лише у Кропивницькому, а й у районах Кіровоградщини.

За цей коротенький відрізок часу, доки існує Клуб авторської пісні й поезії «Байгород», в обласному центрі понад сорок разів звучали концерти під його егідою — в будинках культури, малих і великих залах, часто не пристосованих для артистичної діяльності. Однак недосконалість апаратури та акустики — ніщо в порівнянні з душевним злетом, який окрилює публіку й учасників таких концертів. Про це говорили під час святкування керівник клубу «Байгород» Віктор Холявко та його невтомний енерджайзер Антоніна Корінь, а також численні гості (серед них приємно було бачити й представників влади).

Побували у Кіровограді — а тепер Кропивницькому й відомі барди з інших міст. Одна з них — щира й обдарована Анна Киящук із Запоріжжя, яка подарувала свій виступ шанувальникам. Це було справді проникливе й незабутнє виконання відомих пісень, які вже давно увійшли до «золотого» бардівського репертуару. Публіка влаштувала бурхливі овації, музика звучала на «біс». Органічно доповнили святкову програму виступи Олександра Антоненка з Новоукраїнки, батька й сина Любарських (відомого журналіста, поета й краєзнавця Романа та чотирирічного Льовушки), а також згаданих вище Антоніни Корінь та Віктора Холявка. Усі вони отримали щирі оплески та грамоти від організаторів.

А наостанок сталася подія, яка до глибини душі зворушила всіх присутніх. До зали увійшла молода жінка, яка, вірогідно, щойно приїхала з іншого міста. Представилась: Валентина Чугуєва, вимушена переселенка, три роки живе в Олександрії.

— Спеціально приїхала на цей вечір, бо дуже люблю авторську пісню! У моєму рідному місті, де зараз війна, був подібний клуб, ми часто збиралися... Але й на новому місці душа прагне творчості! Тому запрошую всіх на відкриття бардівського клубу в Олександрії наприкінці лютого.

Що й говорити, творчість об'єднує.

Людмила Макей.

″Первая городская газета″, 22 лютого, 2018р.

 

Суми – Петро Картавий

 

50 річчя – етапна подія у житті людини, коли вже зроблено достатньо, але є ще наснага для подальших успіхів. Ось як співав про свою круглу дату відомий бард.

 

Володимир Шинкарук

 

ПЯТДЕСЯТА ЗУПИНКА

 

Я щоліта сідаю в старенький трамвай,

Той трамвай, мов дитяча загадка,

П‘ятдесята зупинка має назву «На жаль»,

Після неї, мабуть, пересадка.

 

На жаль, утікають дні,

На жаль, наче дощ в пісок,

Кондукторе, дайте мені

Щасливий квиток.

 

П‘ятдесята зупинка… А я й не збагнув,

Що доїхав до «круглої дати».

Це уже не ура, але й не караул,

І не треба, не треба лякатись.

 

Бо на спогадах знову настояна даль,

Мчу крізь радості і крізь печалі.

П‘ятдесята зупинка має назву «На жаль»…

Пересяду… і вирушу далі!

 

У літописі №5 (491) за 2018 рік опублікована стаття П.Картавого: “9 лютого 50 років Олександру Сорокіну, а 21 березня – Михайлу Паламаренку”, де описано творчий шлях бардів із Сум. Стаття закінчується словами: “Ювілеї варто відзначити новим творчим вечором бардів із залученням друзів”. Із Олександром Сорокіним виробили концепцію ювілейного вечора.

 

Концерт до півстолітніх ювілеїв сумських бардів-виконавців

 

Олександр Сорокін старше Михайла Паламаренка на 40 днів, тому дату проведення концерту рекомендував обрати посередині між їхніми днями народження. Барди обрали вихідний 25 лютого 2018 року, і запросили друзів та прихильників авторської пісні на вечір в Сумську обласну бібліотеку. Олександр Сорокін розпочав концерт трьома піснями. За ним три пісні заспівав Михайло Паламаренко, а далі вони співали дуетом. Потім цикл повторили. Подаю цікаві вірші пісень.

 

Михайло Щербаков

 

Баб-Эль-Мандебский пролив

 

А что везете, капитаны, из далека-далека?

А везете вы бананы и ковровые шелка,

Виноградное варенье, анашу и барбарис,

Самоцветные каменья, мандарины и маис.

 

Капитана ждет Монтана, боцман - бывший армянин.

А кого-то ждет Гвиана, а кого-то ждет Бенин.

Но, транзиты, тормозните, мы покурим табака.

Вы его мне привезите из далека-далека.

 

        Боцман, брось свои сомнения!

        Подождет твоя Армения!

        Закури-ка лучше нашего,

        И ни о чем судьбу не спрашивай!

 

Баб-эль-Мандебский пролив, Баб-эль-Мандебский пролив,

Эх, лишь бы знать, лишь бы ждать, лишь бы жить!

Из Патагонии в Шанхай, из Барселоны в Парагвай,

Куда-нибудь, лишь бы плыть, лишь бы плыть!..

 

А ну и что, что вы на севере, а я сейчас на юге,

И забыл, что есть на свете где-то льды, метели, вьюги...

Высоко в горах белеет снеговая паранджа,

А я сижу в оранжерее, попиваю оранжад.

 

Эх, на воле - на просторе, что ж не жить - не поживать,

И на лучшем в мире море камни с берега швырять!

Ни уюта, ни постели мне искать не нужно тут.

Две невесты мне из Дели, с Индостана письма шлют.

 

        Я вам адрес дам, я индекс дам,

        Вы напишите им на Индостан!

        Чтоб им вечно было хорошо,

        Но не со мной, а с кем-нибудь ишшо!

 

Баб-эль-Мандебский пролив, Баб-эль-Мандебский пролив,

Эх, лишь бы знать, лишь бы ждать, лишь бы жить!

И на года, и навсегда, Бог весть куда, но не беда,

Куда-нибудь, лишь бы плыть, лишь бы плыть!..

 

А захотим - и очень скоро бросим море, бросим всех

И уйдем высоко в горы, и подымемся наверх,

И помолимся колдуньям, а особо молодым,

В ус не дунем, сверху сплюнем, над ущельем постоим,

 

Кой о чем друг друга спросим, утвердительно кивнем,

Быстро мостик перебросим и по мостику пойдем.

Что хотим, то выбираем, так устроен этот свет.

Может, мы дойдем до края, ну а может быть и нет.

 

А потому, что нет гарантии нигде и ни на что.

Потом не вспомнишь, где упал, и кто толкал, а кто держал.

И оклемаешься в миру, где не знаком тебе никто,

И не поймешь, как ошибался, а решишь, что был обвал.

 

А ну и что, что ты на юге, а не дай Бог, вдруг чего -

И вот кругом тайга, пурга, и хоть умри, не убежать.

Раз леса много, значит, должен кто-нибудь рубить его.

И будешь ты его рубить, и коченеть, и подыхать.

 

И тоже вроде бы обвал, и все чисты, невинны сплошь.

И никого из окружающих не упрекнешь вовек.

И этот, кажется, неплох, и этот будто бы хорош,

И сам я тоже, вроде, добрый, милый, честный человек.

 

А вы бы, между прочим, поглядели на меня,

Когда я финики казенные со склада воровал,

А вы бы, между прочим, ужаснулись за меня,

Когда я их потом втридорога на рынке продавал.

 

Как пропивал я эти жалкие, несчастные рубли.

Все в одиночку, за углом, бутылки пряча под пальто,

Вы были б счастливы, что сами до такого не дошли,

А потому, что нет гарантии нигде и ни на что.

 

Ну где у вас гарантия, что хлеб, который ели вы,

Не будет завтра вам как неоплатный долг зачтен?

И где у вас гарантия, что гимн, который пели вы,

Не будет завтра проклят, заклеймен и запрещен?..

 

Вот так живем, покуда честные, до первого ущелья,

До первого обвала, чтобы раз и навсегда...

А что на юге? А на юге много места для веселья.

Там - горы, пальмы, чайки, солнце, воздух и вода...

 

Баб-эль-Мандебский пролив, Баб-эль-Мандебский пролив,

Эх, лишь бы знать, лишь бы ждать, лишь бы жить!

Из ниоткуда в никуда, из неоттуда в нетуда,

Куда-нибудь, лишь бы плыть, лишь бы плыть!..

 

Скрипач

         Музика: Віктор Попов

         Слова:    Юрій Лорес

 

Который вечер жду гостей

тех, что пропали на лета,

как будто радостных вестей

издалека, издалека.

Придут философ и атлет,

один артист и два врача,

придут художник и поэт...

Но не впускайте скрипача!

 

Он станет музыкой своей

былые жизни ворошить,

забыв, что дважды прежних дней

не пережить, не пережить.

Потом покажет те края

за темно-синею рекой,

где ты, любимая, и я

и нам обещанный покой.

 

И сразу захотят туда,

где есть любовь, а плоти нет,

поднимутся и навсегда

уйдут художник и поэт.

Все заторопятся домой,

в пролетах громко топоча.

Пускай идут! Но, Боже мой,

не отпускайте скрипача...

 

Олександр Белов

 

Пиратская песня

 

Ну,  вот и поднят парус наш и флаг по ветру реет,
и волны бьют в борта, как по плечам.
Нам жизнь окончить суждено на дне или на рее
и, черт возьми, нам некогда скучать!

Нас долго будут ожидать портовые красотки,
Нас в море ждут веселые дела!
Пока бочонок полон наш - мы льем надежду в глотки,
чтобы надежда в нас не умерла!

Сегодня снова океан нам выплеснул добычу.
В карманах будет золото звенеть.
Ах, наши верные клинки, вы к ножнам непривычны!
И, черт возьми, вам некогда ржаветь!

Мотаясь по морским волнам  направо и налево,
мы будем жить в крови, деньгах, свинце,
пока не встретит нас фрегат английской королевы
и добрый шкот с петлею на конце!

 

Віктор Баранов (Караганда-Росія)

 

В українській прерії

 

Проводжала мене рідна мати

Дві галушки в дорогу дала

Тай покинувши рідную хату

Я вже більше не бачив села

 

А прибувши до дельти Гудзону

Я сховав дві галушки в запас

Та не мав іншого я резону

Як поїхати далі в Техас

 

Там добув я собі карабіна

Тай кобилу яку не яку

Наверх вліз я кобилі на спину

Тай стріляти почав на скаку

 

Став ковбоєм я хлопці що надо

І лягли під копита не раз

Оризона Техас Колорадо

Оклахома Небрас Арканзас

 

Жив на ранчо ходив до салуну

Віскі пив позабув самогон

Більше нема вже шотландця Маклуну

Мене звуть тепер Джо Кривий Наган

 

В Орізоні утік я із зони

В Оклахомі я бізнес робив

А в Міссісіпі брав участь в змаганні

У нерівній тієї боротьби

 

В мене нерви зробились ні к чорту

І тряслись після цього не раз

Іллінойс Індіана Дакота

Каліфорнія тай Арканзас

 

Леонід Семаков

 

Зеленогорбые верблюды

 

Неугомонные туристы - единогорбые верблюды

В неторопливом караване горбы зелёные несут...

 

В городском, квартирном полумраке,

Дабы дух бродяжий не закис,

Как наипораднейшие фраки,

Надевают люди рюкзаки.

Ждут нас Атлантиды, ждут нас Трои,

Ждут нас континенты и моря,

Ждут, уж это точно, нашей крови

Полчища мошки и комарья.

 

Быть в походе - это только метод.

Быть усталым - это лишь цена,

Насмотреться надо на планету,

Благо, что она пока цела.

На обрывах горных и таёжных

Вспомни прежде, чем начать падёж, -

К рюкзаку прикручен ты надёжно :

Рюкзака держись - не пропадёшь!

 

Тот, кто не любил дорог, - полюбит,

Не беда, что тащится чуть жив.

Для чего к кострам уходят люди? -

Чтобы рядом не было чужих.

У костров с собой мы сводим счеты,

Возвращаясь на свои круги,

У одних костры сжигают что-то -

Возрождают что-то у других.

 

Будь готов к барьеру, обыватель!

Песня - наш дуэльный полигон.

Чем не лейб-гусарские биваки -

Знать бы только где, Наполеон?!

Женственность прекрасна в разнотолках,

Толкований много, а пока -

Наши Дульсенеи - в брезентовках,

Наши Дездемоны - в сапогах.

 

К чёрту догмы, должности, визиты,

Здесь мы все туристы, - я и ты.

Звон струны - великий инквизитор -

Нынче судит ведьму суеты.

Мы не притязательные люди,

Вот такие люди, будь здоров!

Мы - зеленогорбые верблюды.

Корабли нетоптанных дорог!

 

Далі до ювілярів-мужчин приєдналися Наталка Смертяк і Євгенія Торопова, жіноча частина квартету “Чужасі”.

 

Володимир Шинкарук

 

Сумна пригода

 

Ти тепер пішов з моїх пісень

По своїй дорозі.

Я відкрию двері в білий день,

Стану на порозі.

Я була кохана й мила,

Тільки зради не простила

І ніколи не прощу.

 

Догорить вогонь останніх свіч,

Час загоїть рану.

Я відкрию двері в синю ніч,

На порозі стану.

Забринить печаль сльозою,

На траву впаде росою

І погасне вмить.

 

Серед ночі зорі голубі

Випливуть з туману.

Не відкрию двері я тобі,

На поріг не стану.

Не для тебе моя врода,

Ти – моя сумна пригода

І моя печаль...

 

Жаль, жаль...

 

 

Андрій Козловський

 

Нам хватит

 

Нет холода в доме, пока есть вода и заварка,

Пока для гостей ни того, ни другого не жалко.

Копи - ни копи - все равно не успеешь потратить.

Нам хватит.

 

Отведав вина, не считать на лозе виноградин.

Смотреть на огонь просто так, не чего-то там ради.

Подальше от тех, о которых забудем, как звать их.

Нам хватит.

 

И все мы поймем, помогая подняться уставшим,

Так что там кроить и делиться на «наших» и «ваших»,

Пускай по счетам нам никто ничего не заплатит.

Нам хватит.

 

Нам хватит всего, нам всего понемногу досталось,

Еще бы хоть самую малость, но - лень да усталость... -

О чем промолчим на последнем, на главном закате?

Нам хватит.

 

 

Прозвучала 31 пісня у т.ч. Б.Окуджави, В.Висоцького та ін.. Співці демонстрували бардівську пісенну вольницю. Багато пісень прозвучало на “біс”. Холодна зала бібліотеки була повна народу. Після концерту привітав його учасників, бо бачив як хвилювалися ювіляри.

Окрема тема: самопіар керівника клубу, який відкривав концерт. Зав відділом бібліотеки представила його як головного організатора бардів у місті, хоча до задуму концерту той не мав стосунку, і навіть не привітав 9 лютого Олександра Сорокіна з ювілеєм. Писав про піар керівника клубу та зав відділом бібліотеки в літописі №16 (448) за 2017 рік (сторінка 2).

 

 

Київ – сайт https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/tak-zvik-u-kiievi-do-ukrayinskoyi-shcho-pochav-pisati-neyu-pisni-spivak-iz-kamyanskogo-video

 

Так звик у Києві до української, що почав писати нею пісні, - співак із Кам'янського (ВІДЕО)

В ефірі Громадського радіо поспілкувалися зі співаком Євгеном Грабовським, а також послухали пісні з його альбому «Дорогою додому»

 

Співак Євген Грабовський, уродженець Кам’янського, деякий час жив і працював на Донбасі, в Вугледарі. Тепер він киянин, а нещодавно випустив свій перший альбом. В ефірі Євген розповів, що навчався в україномовній школі, тому українську мову знає з дитинства, проте вільно не розмовляв, адже проживав у переважно російськомовному регіоні: «Я приїхав до Києва та працюю тепер у Національній бібліотеці України для дітей, і повсякденно спілкуюся українською мовою, тому що цього потребує моя робота перш за все. Але я до цього настільки звик, що й пісні в мене почали писатися українською мовою». Співак розповів, що після цього вирішив не лише писати пісні українською, але й перекласти вже написані. Таким чином, окрім російськомовної «По дороге домой», з’явилася пісня «Дорогою додому»: «Вийшло дуже романтично, мелодично. Мені навіть більше сподобався цей варіант», — говорить він.

 

 

Сайт https://tickethunt.net/ru/event/4962/stihi-i-inoe

 

Стихи и иное

Дом ученых НАН Украины - Киев, 8 марта 2018 19:00

 

Вообще-то в прежние времена среди настоящих джентльменов было принято посвящать дамам стихи и песни. Но эпоха рыцарства прошла, женщины освоили мужские профессии, и традицию пришлось урезать до одного дня в году. Зато 8 марта целиком и полностью посвящается любовным поэмам, серенадам и подаркам. Кстати, все это можно успешно совместить, если купить билет на концерт Владислава Бондарькова «Стихи и иное». Пусть не каждый современный рыцарь обладает певческим голосом и слухом, профессионал поздравит вместо него прекрасную леди!

 

АВТОРСКОЕ  ЭКСПРОМТ-ПРИГЛАШЕНИЕ

 

Когда, весну почуя, сад

Зашепчет музыкально,

Где будто бы сто лет назад

Мы все друг друга знали,

 

Придите, чутки и тихи,

И вам, честному люду,

Вслух стану я читать стихи,

И петь вам песни буду.

 

Лишь вы-и-я, как тишь-да-гладь,

Легко, как в чай — варенье,

Стихии марта добавлять

В зимы тихотворенья...

 

Самый романтичный дуэт на свете

Парень с гитарой… И правда, мир еще не придумал ничего романтичнее этого тандема. Женские сердца не устоят и выбросят белый флаг при первых аккордах. Даже «титул» такого исполнителя — бард — пришло к нам из прежних эпох. Значит, рыцарство все еще актуально, а песня под гитару поднимет настроение даже самой эмансипированной красотке, которой завтра с утра предстоит снова заступить на боевое дежурство. Женщина в униформе полицейского или пожарного все равно остается нежной натурой, жаждущей внимания противоположного пола.

 

Музыка как жизненная философия

Владислав Бондарьков не расстается со своей гитарой, ведь она помогает ему украшать мелодиями стихи собственного сочинения. Все барды — истинные романтики, но этот исполнитель воспевает не только любовь. Он философ и немного проповедник, но никогда не стремился поучать и наставлять. Свою жизненную позицию Владислав выражает изящными рифмами, ведь по образованию он филолог. А кто еще сумеет так правильно подобрать слова в праздничный день?

8 марта 2018 года в 19:00 в зале Киевского Дома ученых НАН Украины он будет очаровывать стихами и околдовывать мелодиями. Заветная дата важна для него еще и потому, что почти совпадает с днем рождения поэта-песенника. Так что вот информация фанатам на заметку: концерт Владислава Бондарькова «Стихи и иное» в Киеве можно использовать как шанс лично поздравить музыканта с его 43-ми именинами. Он молод, полон вдохновения и сил, так что и его песни подарят силы и вдохновение прекрасным дамам! 

Заказать и купить билеты на "Стихи и иное" в городе Киев, (Дом ученых НАН Украины) Вы можете на tickethunt. Событие пройдет 8 марта 2018 19:00

 

 

Харків – сайт http://kharkov.carpediem.cd/events/5929477-chayuvannya-z-sergiiem-vasilyukom-at-girshmana-vulicya-9-27-harkiv-61002-ukraina/

 

Чаювання з Сергієм Василюком

 

21 лютого о 19:00 запрошуємо харків’ян зустрітись за чашкою чаю з лідером гурту Тінь Сонця / Tin' Sontsya Сергієм Василюком. Поговоримо про:

— чому так важливо розвивати саме українську культуру

— як за допомогою музики перемогти у війні

— чому митці не можуть стояти осторонь державних процесів

 

Де? м.Харків, вул. Гіршмана, 9/27 (клуб “Шостий кут”)

Коли? 21 лютого 19:00

Участь безкоштовна.

Проект «Чаювання Вільних» – зустрічі з непересічними особистостями, під час яких порушуються актуальні теми з площини світогляду, формується середовище людей державницького руху.

 

 

Київ – сайт http://kiev.carpediem.cd/events/5958013-taras-kompanichenko-lekciya-koncert-at-ostannya-barikada/

Тарас Компаніченко: лекція-концерт

 

«У Києві золотий гомін» — концерт Тараса Компаніченка до 100 роковин Української революції 1917-1921 років.

В програмі — пісні та поезія доби Українського Відродження. Ви маєте унікальну можливість почути гімни та пісні, твори видатних культурних, громадських, військових та політичних діячів тієї Величної та Трагічної доби, твори, що надихали, кликали на боротьбу за Свободу, Справедливість, Самостійність та Щастя Рідного Краю. Імена більшості з тих, хто творив культуру в часі молодої Української Народної Республіки, золотом вписані в книгу буття нашого народу. Це імена Спиридона Черкасенка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Олександра Олеся, Грицька Чупринки, Олекси Кобця — Варави, Романа Купчинського, Михайла Гайворонського, Василя Пачовського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Федора Гудими, Ярослава Ярославенка, Кирила Стеценка, Володимира Самійленка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця та багатьох багатьох інших, славних та незабутніх, чиї служіння та офіри на нашій ниві ми маємо ще належно пошанувати. Щиро запрошуємо!

 

Де: мистецько-гастрономічний простір Остання Барикада (Майдан Незалежності, 1)

Коли: 22 лютого о 19:00  Бронювання столиків: 068 907 1991

 

 

Київ – сайт http://kyiv-online.net/events/arts/osvitno-vystavkovyj-proekt-revolyutsiya-mifu-transformatsiya-kobzarstva-u-hih-hhi-stolittyah/

 

Освітньо-виставковий проект «(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ:

трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях»

20 лютого 2018 - 18 березня 2018

Національний музей Тараса Шевченка   (бульвар Шевченка, 12)  

 

До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка музей представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект «(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях». У центрі виставки – традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі.

Сьогодні різниця між образом старого діда, що співав історичних пісень під супровід кобзи, збираючи цим навколо себе чимало людей, 200 років тому та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви одного «міфу» про кобзаря, який у ХІХ- ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства.

На виставці будуть представлені: живопис, графіка та скульптура з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національного художнього музею України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. та Центрального державного архіву зарубіжної україніки, музичні інструменти з приватних збірок, а також відеоматеріли.

У межах освітньо-виставкового проекту відбудуться кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести. Розклад заходів буде оголошено згодом.

 

Відкриття виставки – 22 лютого о 19:00.

Куратори: Вікторія Антоненко, Анастасія Аболєшева.