Хіп-хоп

Украхоп: герої і лузери

"Танок на майдані Конго" з Харкова і "Тартак" з Луцька викликали на "Червоній Руті-97" загальний шок. Вони – агресори руху, слова й звуку мали переконливий вигляд конкістадорів, що завойовують тубільців – так про фінальний гала-концерт на найбільшій у Європі площі Свободи колись писав музичний журнал "Галас", зокрема – про потужний прорив на нашу сцену нового явища, яке відомі балагури з "ТНМК" нарікли "украхопом". Тоді, у середині 90-тих на різноманітних конкурсах-фестивалях так званого україномовного репу й хіп-хопу було хоч греблю гати і майже усе це виглядало комічно у порівнянні з автентичними носіями – чорношкірими адептами субкультури десь з району Бронксу. Втім, з полону безнадійної вторинності вирвалися одиниці. Пам’ятаю одну цікаву телепрограму про украхоп у виконанні Олега Михайлюти (Фагот) та Олександра Сидоренка (Фоззі), де вони доводили,що хіп-хоп є народною музикою мегаполісів 21-го століття, яку було піднято там на індустріальний рівень. Тоді, у 90-ті ще ходили розмови, що й народна слов’янська частівка, адаптована під сучасні ритми, могла би слугувати за фундамент вітчизняного хіп-хопу. Очевидно, не вистачало яскравих прикладів для підтвердження цієї тези – аж до появи на великих сценах "ТНМК" і групи "Тартак".

Вдалий старт "танків" у межах "Червоної Рути", заслужена перемога і подальша концертна ротація на майданчиках вже усієї країни – чого ще можна було б побажати молодій талановитій групі з амбіціями задля швидкої популяризаціїї її музики в країні? Отже, поява новоспечених хіп-хоперів у Києві в 98-му з дебютним кліпом і альбомом "Зроби мені хіп-хоп" була більш ніж вчасною – про них знали, їх хотіли. Свої плоди принесла й творча дружба з найкращим кліпмейкером країни Віктором Придуваловим – то й не дивно, що невдовзі найбільші хіти "танків" були майстерно візуалізовані і окупували найвищі позиції відеохітпарадів. Природність і щира дотепність усіх "танківських" шлягерів швидко пробивали їм дорогу до найвищих ешелонів вітчизняного шоу-бізу. Та й неймовірна відкритість та комунікабельність були ефективним двигуном в їхніх дуетних експериментах. За короткий термін хлопці записали спільні треки з "П’ятницею", "Віагрою", Ніною Матвієнко, Іво Бобулом, Софією Ротару, Міхєєм. Виразна джазова фарба в інструментальній тканині "танків"з’явилася внаслідок міцної дружби із земляками-джазменами-групою "Схід-Сайд", яка якраз успішно підкорювала клубні підмостки Києва. Більше того – у 10-ку кращих альбомів 2004-го року потрапив наживо записаний "ТНМК" і "Схід-Сайдом" диск "Jazzy ".

На початку "нульових" років один за одним виходять альбоми "Неформат" і "Реформація", які закріплюють "танків" у статусі однієї з кращих груп "украхопу". Однак справді доленосним для них став рік 2004-ий - "ТНМК" їдуть у свій перший французький тур, приводом для якого послужив раптовий злет у тамтешніх хітпарадах франкомовного синглу "Вода". Саме тоді вперше Європа познайомилася з українським хіп-хопом, дещо пізніше "танків" оцінила перебірлива публіка угорського, а насправді - усеєвропейського форуму популярної музики "Сігет". Цілковиту самобутність вкупі із самодостатністю засвідчив новий реліз "Пожежі міста Вавілон" 2004-го року, що не лише вийшов на перше місце за продажами, а й отримав звання "найкращого диску року" за версією "music.com.ua". Справа у тому, що альбом містить найвищий концентрат: а) яскравих тем і мелодій, б) оригінальних "скітів", тобто сюжетних перебивок між треками з голосами великої кількості знаменитих людей – від братів Кличків до Леся Подерев’янського...

Зрештою, то був фантастично розмаїтий зріз суспільного життя, густо замішаний на іронії, гуморі, ядучих репліках вкупі з ніжними "ліричними відступами". Свого слухача "танки" брали явно вродженою лінгвістичною винахідливістю, що робило їх такими собі мовними "гурманами" серед колег... Появою у складі групи неординарного музиканта – клавішника Олексія Саранчина зі "Схід-Сайду" з одночасним виходом Едуарда Приступи (Діля), важкими роковими рифами, природно вмонтованими в інструментальну тканину, ознаменувався потужний альбом "Сила", що разом з "Пожежами..." став ще однією "візитівкою" "ТНМК". Якщо "танки" продовжували гнути свою лінію, то Діля, змінивши творче псевдо на "Неділя", виявив у собі приховану сутність тонкого замріяного лірика. Він захоплено творив чарівні у своїй легкості балади, присвячені,ясна річ,найкращому з почуттів. Свій дебютник так і назвав – "Неділя".

Гостре лезо в ТАРТАКА

На відміну від "Танків", "Тартак" відпочатку мав вигляд тандему "Олександр Положинський та Василь Зінкевич-молодший". Вже тоді Сашко усвідомлював себе не лише генератором ідей проекту, а й хедлайнером повноцінного живого бенду з виразною "украхоповою"складовою,могутньою ритм-секцією і драйвовими важкими гітарами. Власне, так і сталося. У 97-му, коли прийшли клавішник Андрій Благун і гітарист Андрій "Муха" Самойло, "Тартак" об’їздив з гастролями безліч міст України у складі "рутівської" артистичної тусовки лауреатів. За пару років, з появою ді-джея Валентина Матіюка та великої кількості гостроактуальних тем внаслідок першого туру, Положинський і компанія видають дебютну плиту "Демо-графічний вибух". Диск складався з 12 треків, 5 з яких вже були візуалізовані і крутилися в різноманітних телеефірах.

Але справді переломним у творчій кар’єрі "тартаків" виявився концептуально-революційний альбом "Система нервів". Диск демонструє стовідсотковий потяг до творчої солідарності і кооперації з близькими за духом виконавцями і в цілому ніби сканує стан "украхопу" в країні. Важливим для Положинського було зберегти індивідуальність запрошених, а ними були: Катя Chilly, "ТНМК", "Де шифер", "Фактично самі", "Моторолла", "Світязь", "Хорта", "Роллікс". У свою чергу ці команди нерідко запрошували лідера "Тартака" задля участі у своїх проектах – студійних і концертних. Таким чином, завдяки вибуховій енергії, Положинський і компанія перетворювалися на інтегральний осередок усього "украхопового" руху. Як наслідок – потенціал і вага українського хіп-хопу в країні постійно зростає. З появою у складі барабанщика Едуарда Косорапова і басиста Дмитра Чуєва, рекрутованих з черкаської формації "Даст Мікс", "Тартак" нарешті отримав те, чого давно прагнув – солідну рокову ритм-секцію. Ось тоді і був записаний один з найпотужніших альбомів групи – "Музичний лист щастя" (2004), повністю зроблений на перетині інтенсивного року і запального украхопу. Головним лейтмотивом роботи став приспів з програмної композиції "Я не хочу": - Я не хочу бути героєм України, не цінує героїв моя країна... В репертуарі "Тартака", як ні в кого, багато протестних пісень. Слухаєш групу і здається, що читаєш щоденник Положинського, людини, яка справді живе в одному ритмі зі своєю країною, співпереживає її негараздам, переймається її проблемами та радіє її успіхам.

Нонконформізм "ТНМК" і "Тартака", який був яскраво сфокусований ще під час майданних концертів Помаранчевої революції, фактично і є головною якісною складовою явища, яке називаємо украхоп. Стильовий поворот зазнав "Тартак" внаслідок запрошення Олегом Скрипкою виступити на фестивалі "Країна мрій". У свою чергу Положинський запрошує фольклорне тріо "Гуляйгород" для створення ще небаченого в країні тотального міксу хіп-хопу з автентикою. Поєднання того, що нібито не поєднується, викликало бурю і розкололо прихильників на два табори. Молодь експеримент зустріла з ентузіазмом, старші люди – як знущання зі святині. А по-суті – украхоп подолав ще одну сходинку власної еволюції.

Танцюючи, творити. Творячи, дружити

Земляки Положинського – луцька команда "Флайза", на відміну від попередників, - це нескінчена фієста на сцені, що випромінює ямайське реггей, тропічні барви, моторні латиноамериканські танці, фанкові ритми і ексклюзивний український гумор. Одне слово – суцільний позитив і ферменти щастя. З пісень, заспіваних на сотнях імпрезах, студійно зафіксовані у двох альбомах – "Тепло за годину" (2006) та "Засмага на серце" (2008) лише мала частка. Потяг до інтеграції і співпраці з друзями-колегами "Флайза" на повну демонструє вже у другому релізі, де доклали руку "Мотрролла", "ТНМК", Олег Скрипка, польські хiп-хопери "Habakuk" та білоруси "Cherryvata". Знову ж таки про неймовірну комунікабельність лучан свідчить їхня активна участь у всеукраїнському музично-суспільному русі "Не будь байдужим" на захист української мови і культури за участю "Тартака", "Мандрів" і інших.

Одного разу, почувши "Роллікс", Положинський запросив херсонську групу до проекту "Тартак і друзі", включив до альбому "Система нервів" їхній хіт "Мікрофонна перевірка", надавши відпочатку гарний поштовх для розвитку цієї виразно нонконформістської команди. Нервово-імпульсивний драйв "Ролліксу"прийшовся до смаку багатьом фанам украхопу, а такі хіти як "День у день", "Хвора генерація" та інші принесли їм лаври найгострішої хіп-хоп-команди країни.

Бумбоксоманія - не бітломанія

Нині "Бумбокс"- це вже третя визнана мега-зірка украхопу. Що ж таке "Бумбокс"? Передусім – гнучкий,іронічний і трохи меланхолійний вокал Андрія Хливнюка, фірмове срібло акустичних гітар Андрія Самойло, ритм-бокси та ді-джейські прибамбаси Валентина Матіюка та бездоганний менеджмент Бориса Гінжука і Олексія Согомонова. Також – доречність, стильність і актуальність групи у цілому. Абсолютна індивідуальність команди теж очевидна і про це свідчать аншлаги на концертах не лише скрізь в Україні, а й цілковита заангажованість проекту на безмежних просторах Росії. Сьогодні вже мало хто згадує, що Матіюк і Самойло перед бурхливим злетом "Бумбоксу" цілих сім років плідно працювали у складі "Тартака"...  Автор слів і вокаліст Андрій Хливнюк вважає, що "Бумбокс" не є комерційним проектом, а є своєрідною антитезою попсі, якої повно на ФМ-радіостанціях. Три повноформатні альбоми і макси-сингли групи користуються не меншим попитом, ніж концерти, отже – хлопці безпомилково віднайшли свою власну, ексклюзивну нішу і впевнено розширюють її кордони.

Яскравим винятком серед колег є запорізька "Хорта", раніше – "Спідвей". Лідер групи Андрій Лобода стверджує: - Хтось грає музику Карпат і таких – багато. Нам вдалося почути музику острова Хортиця і ми, поки що – єдині. Таких патріотів рідного краю як "Хорта" ще треба пошукати. Варто уважно послухати альбом "Пісні острова Свободи", аби зрозуміти, що справді свідомі люди мешкають не тільки на Заході... Колоритний і амбітний персонаж украхопу, якого "розкрутив" канал М-1 – незабутній VOVA ZI LVOVA створює справді талановиті, хоч і не без моралізаторства,тексти. І те, що прагне виглядати ефектно та ультрасучасно – картини не псує. Підтвердженням генеральної тенденції украхопу затягувати усіх друзяк на свої диски, є справді достойний реліз "ЙОЙ" (2007). Про комерційні хіп-хоп-проекти а ля "Потап і Настя" говорити можна, але нецікаво, адже поп і гламур і в Африці – поп і гламур.