Авангард (неформатна музика)

Вступ

Що може бути спільного поміж неокласичними опусами молодого київського гітариста і композитора Олексія Ревенка, електроакустичними дослідами викладача кафедри інформаційно-музичних технологій Національної музичної академії України Алли Загайкевич, ядучими звуками препарованих осцилографів від Котри, природно-теплими електронними хвилями Катерини Заволоки, музичними дослідами із свідомістю на основі тувинського горлового співу від справжнього шамана в електронній "упаковці" Гектора Мукомола, або м’яким ембієнтним дзюрчанням у творах Лео, добре відомого у якості акордеоніста "Мандрів" Леоніда Бєлєя?

Спільною є неформатність цієї музики, що не терпить жорстко регламентованих стильових меж і так званих форматів, а ще – непоказна, але глибока музична культура. І не лише музична, адже вражає широкий спектр задіяних шарів культури – класичної, народної, модерної, авангардної... Водночас те, що робить тернопільська шумова психоделічна формація "ZSUF" є очевидною альтернативою вишукано-рафінованій компанії композиторів-виконавців з-під крила харківсько-київського лейблу "NEXSOUND" з Андрієм Кириченком на чолі. Однак спільним для них усіх є цілковита незалежність від тиражованих суспільною свідомістю "стандартів звучання", відкритість і нестандартність мислення, суцільний креатив і відсутність звичайних шоу-бізнесових технологій у реалізації власних медіа-проектів.

У 2001 році на уламках тернопільської химерно-хіпової формації з 10 чоловік "Відірвані від опалення" виник "Zsuf" у складі видатних експериментаторів Олександра Ротмана і Сергія Василишина. За рік в результаті регулярних репетицій хлопці зафіксували не мало не багато півсотні саморобних альбомів. Тим часом команду доповнили цимбаліст Богдан Супрунюк, басист Володимир Санічев та синтезаторник і спеціаліст з екзотичних інструментів типу "діджеріду" Андрій Меренко. Музичні інтереси компанії простягнулися від нойзу та індастріелу до психоделії і експериментальної електроніки з обов’язковим залученням відео і концепт-арту. Найулюбленіша форма існування колективу – напівспонтанні перформенси, хепенінги, участь в мистецьких інсталяціях, а також – у цілком "дорослих" фестах "Шешори", "Рейвах", "Некрополіс" та інших. Найбільш показовими, законними група визнає альбоми "Гамселить"-2002, "Тіні забутих предків"-2003, "Глухі прозріють"-2005, "VOLT"-2008.

У 1998-му Алла Загайкевич, викладач кафедри музично-інформаційних технологій Національної музичної академії заснувала студію електронної музики – задля втілення електроакустичних дослідів. Колом її інтересів були камерна, симфонічна та експериментальна музика. Алла Загайкевич навчалася у паризькому інституті IRKAM при центрі Жоржа Помпіду і є автором музики до численних відеоінсталяцій та перформансів, учасник українських і міжнародних фестивалів сучасної музики. Вона є куратором електроакустичних проектів у Києві – "Електронна музика і мультимедіа", "Час-Простір-Музика", "Електроакустика". Алла створила музику до фільму "Мамай" Олеся Саніна, що був номінований на "Оскара" у 2004-му. Лейбл "Nexsound" видав нещодавно вибрані твори композиторки.

Шамани, комп’ютери і сакральність

Незвичним альбомом "Незвіданий світ" та його творцями я зацікавився внаслідок появи інтригуючих повідомлень на сайтах з електронної музики. Одноголосно йшлося про альбом, як про одну з найбільш визначних подій 2006-го. Приємно здивував факт, що знаковий диск робили у Києві композитор-електронник Геннадій Мельник під творчим псевдо Гектор Мукомол, нащадок тувинських шаманів Микола Ооржак та лікар Владислав Матреницький. Микола Ооржак – майстер-віртуоз горлового співу "хоомей", голова релігійної громади "Тос деер", автор унікальної системи використання голосу для духовного розвитку і оздоровлення людини. Владислав Матреницький – кандидат медичних наук, вивчає цілительські і духовні аспекти музики й голосу, учень і менеджер Миколи Ооржака.

Гектор Мукомол – музикант і композитор, працює у стилістиці "ембіент" - електронної медитативно-просторової музики. Від 2000-го року він активно займався питаннями психоакустики. У 2000-му разом з флейтистом Віталієм Тацяком записує і видає свій перший альбом "Занурення", у 2004-му створює проект "EL SAMAN", пізніше здійснює унікальні акустично-етнографічні експедиції у Карпатах, внаслідок чого виходять два альбоми автентичної музики Гуцульщини та альбом "Енергія водних потоків", який зафіксував звучання гірських потічків і водоспадів, як одного з елементів грандіозного і загадкового Божественного Оркестру Природи. Творчу площину, у якій нині працює Геннадій, можна визначити як передовий край пошуку на перетині наукових досліджень і музичної культури. Отже, зустрітися з такою людиною було все одно, що перестріти у нашому часі прибульця з Майбутнього.

О.Є.: - Пам’ятаю з яким задоволенням розповідав про шаманів Туви Олег Скрипка після гастролів групи "В.В." у цій маленькій республіці Російської Федерації. Якраз тоді Олег перейшов до Етно-експериментів. У виконавській манері Скрипки завжди були присутні елементи "шаманізму", психоделічності. Схоже що і він і ти – ви заходите на "сакральну територію", але з різних боків і з різних "відправних точок". Чи не так?

Г.М.: - Певною мірою так. Існують різні ступені заглиблення у цю культуру. Часто це явище використовують як елементи чудернацької екзотики, не розуміючи суті прадавнього культу. Шаманізм являє собою багатошарове явище, один з яких – це природна магія. Справжній шаман – це маг і цілитель. "Хоомей" - унікальний різновид горлового співу, а Микола Ооржак – живе втілення цієї традиції, він – майстер горлового обер тонального співу. Він їздить по світу з концертами, проводить семінари, навчає технікам смозцілення. З ним я познайомився у Києві на одному з семінарів восени 2002-го. Я помітив – у ньому поєднується величезна внутрішня сила і природна м’якість, слова і жестикуляція лише підкреслюють цю єдність. Його голос є потужним і водночас вкрадливим як шепіт. Коли він співає, обертони ніби розсипаються на часточки-атоми, які заповнюють увесь простір. Виникає відчуття, що голос шамана потрапляє у тебе не лише через вушні перетинки, а й через пори шкіри. Створюється враження, що розсипи звуків наповнюють енергією кожну клітинку організму, а "кордони свідомості" розширюються у безмежність. Якщо узагальнити усе, що ми знаємо про "хоомей", то через звуки розуму відкривається таємничий простір, де співіснують світле і темне, прадавнє і позачасове, земне і космічне.