Нові обрії звуку

З неформатною поведінкою у мистецтві в мене завжди асоціювався Федір Тетянич, якого майже усі знали виключно за прозвищем Фрипуля. Тетянич був дипломований художник-монументаліст, здійснив декілька монументальних проектів у столиці і поза нею – гігантські фрески і мозаїчні панно. Дні художника у Києві на Андріївському узвозі незмінно супроводжувалися неабиякими артефактами – Фрипуля, виходячи у народ, влаштовував власні мистецькі перформанси. З поважно-імператорським виглядом інопланетянина у розкішній мантії, виготовленій власноруч, якого чомусь занесло у світ людей, він дефілював посеред гамірного натовпу в дивовижних лахах позаземного монарха. Ще він не раз виносив свої перформанси на велику сцену майдану під час якихось великих концертів. Закарбувалися в пам’яті його дивні мелодекламації, що гіпнотизували особливими меседжами на кшталт "Я – нескінченість світу, Я - нескінченість життя..."


Неокласики та неоромантики 21-го століття

Ревенко BANDГітариста і композитора Олексія Ревенка сьогодні добре знають шанувальники неокласики і неоромантики – стилів, які в Україні нині активно розвиваються поруч з таким явищем як пост-рок. Це – музика вдумливих людей, як правило молоді з базовою музичною освітою, яка ментально прагне пов’язати сучасні тренди з світовою класикою. Найяскравіші представники – "Ревенко-Бенд", "Симфоманія" – дівочий струнний гурт та піаніст і радіо- ведучий Роман Коляда. Свої твори – а їх десятки, якщо не сотні, він тримає в голові, а відтворюючи – блискавично імпровізує. Він-автор і ведучий програми "Музика вічності" на радіо "Ера". Окрім успішного дебютного альбому "Погляд в небо", в його активі поетичні книги "Святі вітряки" та "Чимчикуючи містом". Разом зі своїм другом і продюсером Василем Дорощуком підготував до виходу новий альбом "Танець любові й розлуки". Неокласичний напрямок розвивається в кількох площинах. Це – живе концертування, запис музики до кіно і театральних вистав, видання сольних дисків.

До речі: неокласика, неоромантика і нове прочитання етніки нині скрізь у світі переживають справжній ренесанс. І Україна – не виняток. Сполучення гітари, скрипки, віолончелі і флейти викликають ностальгію за чимось прекрасним, проникливим і світлоносним. Свій перший твір Олексій написав в 11 років. Багато років потому цей твір отримав назву "Апологія душі" і дав назву одному з останніх альбомів "Ревенко Бенд". Перед тим як створити власну групу, Олексій грав як гітарист у різних рок-командах, але інтуїтивно відчував, що то – не його шлях. Як гітарист-віртуоз, композитор і аранжувальник, він по справжньому реалізував свої здібності у межах власного проекту, кістяк якого склали Євген Смальцуга – флейта, Марина Кучма – скрипка, Анфіса Ревенко – віолончель, Олексій Ревенко – акустична гітара. На концерти і сесії звукозапису Олексій часто запрошує інших музикантів, які значно посилюють звучання групи. Грандіозно виглядав концерт у залі консерваторії "Політ в історію", який було якісно записано і згодом видано.

Разом із саундпродюсером і автором музики Володимиром Будченком було записано і видано експериментальний диск "Дух часу". Багатьох прихильників творчості Юрія Шевчука і ДДТ приємно здивував "Ревенко Бенд" диском "Інструментальні версії пісень ДДТ". Пісенні теми бунтівного Шевчука у оркестровано-акустичному варіанті зазвучали несподівано ніжно, проникливо. Увесь час Олексій Ревенко продовжує об’єднувати непримиренні табори рокерів і шанувальників класики – і робить це переконливо і природно.

КОТРА
Електронні гуру або ескіз музики майбутнього

Чи знаєте Ви, що найбільш продвинуті електронники-авангардисти обох столиць (Києва та Харкова) гуртуються довколо маленького незалежного лейблу "NeхSound", назву якого перекласти однозначно неможливо. Скоріше, цей неологізм потрібно розуміти як "звуки майбутнього". І справді, те, що культивує "NexSound", жодним чином не вкладається у відомі жанрові стандарти. За свободою самовираження подібні "звукові досліди" нагадують дещо з того, що іменується "фрі-джазом". Тобто свобода і напрямки пошуків – необмежені. Межа знаходиться тільки всередині самого шукача. Уявіть, що із звичного комфортного авіалайнера ви пересідаєте на космічний аппарат, який закидає вас в безодню, позбавлену будь-яких координат та звичних краєвидів. Щось подібне можна відчути від знайомства з продукцією "NexSound"-у. Диски заслуговують окремої уваги. В наш час цілковитої уніфікації кожен продукт "лейблу" являє собою рукотворний виріб. Замість звичних пластмасових коробок ви обстежуєте чудернацькі футляри із звичайного картона, на які нанесено інформацію способом шовкографії, а всередині знаходите ще й бонуси у вигляді рукотворних листівок і флаєрів. Цей теплий і зворушливий "хенд-мейд" сильно контрастує з виразно "нетутешнім" змістом.

Отже, в Києві унікальним "лейблом" опікується Дмитро Федоренко, він же – КОТРА. Під цим ім’ям він видає свої сольні роботи і CD-компіляції колег. Взагалі, у нас перша хвиля інтересу до електронної експериментальної музики виникла на початку 90-х. "Пан-Кіфаред", "Іван Самшит", "Цукор – біла смерть", "Блеміш", "Ярн", "Маленькі Звірята Суфіни" та інші становили доволі своєрідний електронний андеграунд. Останній проект утворили акордеоніст за освітою Леонід Бєлєй та піаніст Олександр Юрченко і заграли "середньовічний транс" - музику, яка дуже нагадувала за духом твори композиторів раннього італійського Відродження. Видавали свою продукцію "Звірята" на західних незалежних лейблах, втім, як і інші творці з-під крила "Nexsound". Пізніше, на запрошення Фоми, Бєлєй перебрався у штат популярної поп-рокової формації "Мандри", однак не залишив своє захоплення медитативним мистецтвом. Узявши собі псевдонім Лео, почав писати і видавати сольні платівки. Вже вийшли друком альбоми "Люмінофори" та "Аніма". Останній містить винахідливі і симпатичні саундтреки до мультфільмів студії "Укр.аніма-фільм". Наступний реліз Лео повністю присвячено колисковим пісням, написаних Лео.

Гектор МукомолУ середині 90-х відомий промоутер Віталій Бардецький створив лейбл "Sale Records", аби видавати і популяризувати найкращі зразки електроніки. Знаковим був збірник "Vox populi", на якому можна почути представників харківської електронної школи, яких, між іншим, вже достойно оцінили за східним кордоном. Це – "Sidhartha", "Moglas", а також житомиряни "Filius macrocosmi"," Fragments" Балансуючи на межі альтернативності і комерційності, Бардецькому вдалося "застовбити" маленьку, але свою нішу на аудіоринку України. Час від часу "Sale Records" радує своїх прихільників непоганими релізами, втім нічого особливо новаційного серед них не траплялося. Умовно "NexSound" являє собою "третю хвилю". І за змістом це якісно інше явище. Яке – спробуємо розібратись…

КОТРА: - Десь у 2000-му році я і декілька активістів вирішили створити невеличкий лейбл, який би "просував" у життя некомерційні роботи певного кола авторів. На той момент "критична" масса творів експериментального гатунку вже існувала, тож ми почали з мого альбому "ТЕК". Оформили лейбл, надрукували тираж, аж раптом в країні починається антипіратська кампанія, Верховна Рада приймає закон про ліцензування в СБУ, контрольні марки і таке інше. Ми, відповідно, "пролітаємо" з нашими релізами, оскільки в нас – ані комерції, ані грошей, аби повністю покрити юридично-правові витрати. Одночасно я дізнаюсь, що в Харкові існує близька за духом неформальна компанія, яка також зареєструвала свій лейбл "NexSound" і видала кілька релізів ембіентного напрямку. Генератором харківського руху був Андрій Кириченко, групи "Моглас", "Сідхартха" та інші. З’ясувалося, що Андрій співпрацював із західними незалежними лейблами, відсилав за кордон свої релізи, вів активну переписку. Я приєднався до них, почав передавати свої матеріали. Разом ми зробили кілька компіляцій, почали їх розповсюджувати. Поки що це – "бізнес" в лапках, оскільки економічно вихід "в нуль" – то є нормально. Та головне – до нас приєднуються нові й нові ентузіасти, щотижня отримуємо кілька демонстаційних CD від авторів, які хотіли б з нами працювати. І що цікаво – надходять пропозиції з-за кордону. А це свідчить про високу оцінку наших з боку людей, яким, повірте, є з чим порівнювати.

За майже п’ять років існування "NexSound"-у стильова палітра розширилася від медитативного ембіенту до найбільш жорстких нойзових проектів. Головне: ми весь час у фарватері світової експериментальної музики, оскільки налагодили тісні стосунки з "монстрами" -англійськими, німецькими та японськими рекорд-компаніями. Зараз ми не почуваємося провінцією. За останній рік ми звернули увагу на академічну експериментальну та електронну музику. Будемо видавати Аллу Загайкевич – відомого композитора, автора музики до фільму Олеся Саніна "Мамай". Хочемо видати кілька альбомів покійного, на жаль, Олександра Нестерова. Він створював розкішну музику, але ті диски, які Нестеров вже видав – лежать мертвим грузом. Лежать через відсутність належної промоції. Ще я хочу підкреслити, що ми є абсолютно незалежні, зокрема й тому, що жодного разу не взяли ані копійки спонсорських грошей…

ЗАВОЛОКАНині "NexSound" є єдиним лейблом, який презентує в світі сучасну авангардисьтку сцену України. Власним коштом Дмитро Федоренко та його колеги виробляють промо-копії дисків і розсилають їх по всій Європі. І це дає свої плоди. У Німеччині існує найбільший в світі фестиваль "Клаб-Transmediale", який триває цілий тиждень і демонструє найновіші зразки відео-арту, інтерактивних інсталяцій та експериментальної музики. Артисти "Neх Sound" – а це КОТРА, Zavoloka, Андрій Кириченко, "Моглас" та інші – побували там вже по декілька разів. До речі, Катерина Заволока, будучи творцем нової ембієнтної культури, звернула на себе увагу тим, що однаково яскраво сполучає в своїй творчості музику і образотворче мистецтво, щедро ілюструючи музичні перформенси візуальними образами. А у 2009-му вона розпочала роботу над тетралогією – "Вітер, Вода, Земля, Вогонь", монументальним твором, що складатиметься з чотирьох дисків і спеціальних візуальних відео-бонусів, присвячених стихіям. Якщо врахувати, що "Transmediale" – це все одне, що для художників Венеційський "Bienale", то "зелене світло" для його учасників спалахує і в інших країнах. У Польщі, Словаччині, Австрії наші "партизани-експериментатори" з успіхом презентували так би мовити, Україну авангардистську. Це рух за вектором "Схід-Захід" дедалі стає все більш динамічним і змістовним. Сумну сентенцію про те, що наших артистів (а це стосується усіх жанрів – від опери до рок-н-ролу) ліпше знають за кордоном, ніж вдома, підтверджують і наші "герої невидимого фронту".

Втім, їхня невидимість часом зникає і вони "матеріалізуються" під час рідкісних, але яскравих акцій. Відбувається фестиваль "Деталі звуку". Його засновниками виступили незалежні лейбли "NexSound" і "Robotek", а також Спілка композиторів України. Це був перший міжнародний фестиваль експериментальної музики, який трохи підняв "завісу таємничості" над діяльністю дослідників природи звуків. Зокрема, КОТРА досліджував аспекти фізіологичного впливу звуків на людський організм. Йому цікаво розкладати звук на складові частини, тому він використовує осцилографи, саморобні генератори та інші екзотичні "інструменти". У інших авторів – свої "прибамбаси" та "родзинки", але усі разом вони створюють враження відкритої творчої лабораторії, в якій творчість є синонімом незвіданого, новаційного пошуку нових обріїв у світі звуків, який поки що не перевантажено штампами.