Новини одним рядком:

18 травня – гурт «Хорея Козацька» на чолі з Тарасом Компаніченком співав у Вінниці, Храм Покрова Пресвятої Богородиці

19 травня – вечір з Олександром Ігнатушею та Олесею Найдюк, Київ, Микільско-Ботанічна, 31, клуб-ресторація "Буряк"

21 травня – концерт Віктора Коваленка «Я тільки починаю жити....», Миколаїв, міська бібліотека ім. Кропивницького

21 травня – концерт Вероніки Доліної, Київ, Ярославів Вал, 7, Будинок Актора

22 травня – захід до 140-ліття Симона Петлюри та концерт «Хореї Козацької», Полтава,  Соборності, 11, муз. училище

22 травня – день перепоховання тіла Т. Шевченка у Каневі (1861), та поховання В. Івасюка у Львові (1979)

22 травня – презентація альбому Володимира Васильєва, Суми, вул.Кооперативна, 6, бібліотека Т.Шевченка

24 травня – концерт тріо "Акварель" (Дніпро), Київ, галерея Висоцький на Воздвиженці

25 травня – нагородження переможців дитячого поетичного конкурсу імені О.Теліги та О.Ольжича, Київ, Антоновича, 3б

25 травня – концерт “Шпилястих кобзарів”, лідер гурту Ярослав Джусь, Київ, Співоче поле

25 травня – день народження Віктора Нестерука з Києва, автора пісень і організатора фестивалів бардів

25 травня – фінал 15-го фестивалю "Sevama fest", Київщина, етнокомплекс "Українське Село" (с. Бузова)

25-26 травня – фестиваль “Під Покровом Тризуба – 2019” у м. Боярка на Київщині

26 травня – концерт Вероніки Доліної, Дніпро, обласна філармонія 

26 травня – свято кобзарського мистецтва «Взяв би я бандуру» у селищі Велика Багачка на Полтавщині

26 травня – презентація книги "Гаррі Поттер: Історія магії" в перекладі В. Морозова на "Книжковому Арсеналі" у Києві

27 травня – концерт бандуристки Софії Аль-Хадіді, Вінниця, молодіжний центр “Квадрат” (Театральна, 15)

27 травня – концерт Вероніки Доліної, Запоріжжя, Палац культури металургів

 

 

Сайт Віктора Морозова http://www.victormorozov.com/ukr/frame.html

 

20 травня 2019 - У київському видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" виходить у світ подарункове видання "Гаррі Поттер: Історія магії" в перекладі з англійської Віктора Морозова.

Презентація книги відбудеться на "Книжковому Арсеналі-2019" у Києві 26 травня 2019 року о 12:00 в залі "Фарби"

 

 

Сайт https://svidok.info/en/evidence/29067

 

У Миколаєві відбудеться зустріч із відомим поетом-піснярем Віктором Коваленком

 

У наступний вівторок, 21 травня, о 13.00 в Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького відбудеться літературно-музична зустріч з поетом-піснярем Віктором Коваленком «Я тільки починаю жити....», повідомляють у прес-службі міськради.

Ім'я музиканта, поета, барда Віктора Георгійовича Коваленка добре відоме на культурних теренах Миколаївщини. Віктор  Георгійович – талановита неординарна особистість, людина, несамовито закохана в свій рідний край. Його творчість належить як Баштанці, так і Миколаєву. Він є автором гімну Баштанки, активним учасником Всеукраїнського фестивалю-конкурсу вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів», миколаївського фестивалю «Пісні старого Яхт-клуба», організатором студії звукозапису в Баштанці, ініціатором створення аматорського музею музичних інструментів тощо. Вірші поета-пісняра різнопланові, присвячені рідному місту, батькам і сім'ї, вірним друзям, колегам по літературному та музичному цеху. Багато віршів автора стали відомими піснями й зажили своїм власним «пісенним» життям. У творчому доробку митця дитячі, ліричні, патріотичні пісні, багато інструментальних п'єс. 

В ході зустрічі Віктор Коваленко розповість про свою участь у соціокультурних проектах. Зокрема, про волонтерський виїзд до оборонних позицій у зоні АТО у складі гурту «Баштанські добровольці» та проект культурно-мистецького центру, який  реалізується в 2019 р. за підтримки Баштанської міської ради.

До уваги гостей прозвучать вірші та пісні в авторському виконанні, прем'єри пісень «Предноворічний місяць», «Темна ніченька» та «Яворина», присвячена пам'яті українського поета і композитора Віктора Івасюка. Поета привітають бард Віктор Білоног та журналіст, поет Сергій Розумяк. Зустріч пройде у супроводі музичних відеокліпів.

Ведуча вечора – заслужений журналіст України Інга Хоржевська.

 

Сайт https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/do-140-richchya-petlyury-horeya-kozacka-z-pisnyamy-ukrayinskoyi-revolyuciyi-u-poltavi

 

До 140-річчя Петлюри. Хорея Козацька з піснями Української революції у Полтаві

 

У Полтаві відбудеться урочистий захід до 140-річчя з дня народження Симона Петлюри та концерт «Хореї Козацької» із презентацією музичного альбому «Пісні Української революції».

 

22 травня, 18.00

м. Полтава, вул. Соборності, 11

(Полтавське музичне училище ім. М.Лисенка)

Живий звук

Вхід вільний

 

22 травня 2019 року виповнюється 140 років від дня народження державного та громадсько-політичного діяча, журналіста, літературного і театрального критика, уродженця Полтави, Головного Отамана військ і флоту Української Народної Республіки Симона Петлюри.

Він повертається як символ боротьби за незалежність України. В час, коли українці знову, як і сто років тому, захищають свою свободу зі зброєю в руках, знову, як і сто років тому, від того ж ворога – Росії, Петлюра повертається до українців із забуття, і безмежного інформаційного моря брехні про нього”, - вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Під час заходу відомі історики розкажуть про те, як Петлюра пов’язаний з Полтавою а також відбудеться презентація музичного альбому “Пісні Української революції” - спільного проекту Українського інституту національної пам’яті, народного артиста Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька». Зокрема, вперше у Полтаві прозвучить “Пісня про Петлюру”.

Твори, що увійшли до альбому "Пісні Української революції" – це частка моєї тридцятилітньої праці пошуку правдивих музичних пам'яток про ту, унікальну своїм національним пробудженням, епоху. Усі ці твори були активно співані на великих і малих сценах України в часі 1917-21 років. Їх співали на воєнних позиціях, на шикуванні  військ; вони співались кобзарями, артистами-бандуристами, оперними співаками, просвітянськими, військовими, студентськими хорами, Українською Республіканською Капелою та Українським Національним Хором. Багато творів були забуті і не звучали в Україні майже століття”, - розповідає музикант, кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко.

Завантажити альбом можна на сайті Українського інституту національної пам'яті або за цією ланкою:  http://bit.ly/2Htmicr.

Організатори заходу: Український інститут національної пам’яті, Полтавська обласна державна адміністрація.

Історична довідка:

Симон Петлюра народився 22 травня 1879 р. у Полтаві. Спочатку вчився у церковнопарафіяльній школі, потім – у Полтавській духовній семінарії. Зі студентських років брав активну участь в українському суспільно-політичному житті. У 1900 р. вступив до Революційної української партії (РУП). 1903-го, рятуючись від переслідувань тогочасної влади, виїхав на Кубань, де включився в організацію українського руху. Тут його ув’язнили і відправили до Катеринодара (нині - Краснодар).

Протягом 1906 – 1917 рр. як редактор та журналіст популяризував українську політичну думку в низці друкованих видань: «Селянин», «Вільна Україна», «Рада», «Україна», «Украинская жизнь».

Після формування в червні 1917 року першого уряду УНР очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил.

Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду. Це була чи не перша політична відставка в українській політиці у ХХ ст.

У травні 1919 р. очолив Директорію УНР. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Робив усе можливе, аби запобігти єврейським погромам.

Енергія та наполегливість Петлюри визначили його безперечний авторитет як лідера українського національного руху й після поразки Української революції 1917 – 1921 рр. Слово "петлюрівщина" на довгий час стало вживатися на означення боротьби за незалежну Україну. Постать Симона Петлюри викликала острах у комуністичного режиму. 25 травня 1926 р. у Парижі його розстріляв більшовицький агент С. Шварцбард.

Більше можна дізнатись в інформаційних матеріалах Українського інституту національної пам'яті.

Контакти: 0976479864

 

 

Луцьк – Руслана Мельник

 

Доброго дня! Запрошуємо до Луцька на туристичний фестиваль авторської пісні, фото та кіно "Вітрила пригод", який відбудеться 28-29 вересня 2019 року, заявки приймаються до 10 вересня! Будемо дуже вдячні за розміщення інформації!

 

ПОЛОЖЕННЯ

VІ туристичного фестивалю авторської пісні, фото і кіноаматорів

«Вітрила пригод» 2019  (далі – фестиваль).

 

Фестиваль присвячений Дню туризму та Дню кіно. Проводиться задля підтримки духу українських бійців.

 

Якщо Ви вільна, креативна, смілива, творчо наповнена духом Свободи людина, яка здатна з життєво-напруженого графіка викроїти час для мандрів заради вражень,  гострих відчуттів та екстриму, відкритися та поринути в лоно природи, повести за собою однодумців, бачите і фіксуєте ці прекрасні миті на фото чи відеокамери, складаєте поезію або пишете пісні гайда на фестиваль!

Якщо Вами володіє жага до романтики, душа відкрита вітру пригод і Ви сповнені бажанням поділитися цими враженнями, тоді напинайте свої вітрила та тримайтеся напрямку, що веде до Луцька!

 

1. Загальні положення

Мета фестивалю:

•        відродження та популяризація авторської  пісні, аматорського, туристичного кіно та фото;

•        заохочення молодих співаків, кінематографістів, фотолюбителів Волині, України та інших країн до творчої співпраці;

•   Заклик до здорового способу життя та стимул до художнього висвітлення мандрівок;

•        обмін досвідом між представниками різних жанрів мистецтв та зміцнення зв’язків між туристичними, кіно-фотоклубами різних держав.

Загальне і творче керівництво проведенням фестивалю здійснює Оргкомітет.

 

2. Засновник та організатор фестивалю:

•        Творчий туристичний клуб «МИ», громадська організація.

Підтримка:

Управління культури Луцької міської ради, Управління культури  ВОДа.

 

3. Терміни та місце проведення

3.1. Фестиваль проводиться у місті Луцьку з 28 по 29 вересня  2019 року.

3.2. Виконані за всіма вимогами Фестивалю екранні, фото та пісенні твори слід надсилати до 10 вересня 2019 року включно на електронну адресу: prigodvitrila@gmail.com

3.3. Відкриття Фестивалю – 28 вересня 2019 року. Протягом двох днів відбуватимуться перегляди кінофільмів та прослуховування пісенних творів у виконанні учасників, триватиме виставка конкурсних світлин.

 Закриття фестивалю – 29 вересня 2019 року.

3.4. Місце розташування учасників та гостей фестивалю-  студентський гуртожиток.

3.5. Відкриття, перегляд фільмів та концерт буде проходити в Палаці культури міста Луцька, фотовиставка у фойє Палацу культури міста Луцька.

 

4. Учасники  фестивалю

4.1. Учасниками фестивалю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи: студенти вищих і середніх навчальних закладів, працівники  телестудій, члени аматорських студій та гуртків, окремі аматори, співаки, фотографи, туристичні клуби, гуртки,  об’єднання громадян.

4.2. Запрошуються на фестиваль учасники, які згідно умов цього положення про фестиваль подали свої заявки та роботи.

 

5. Умови участі у конкурсі

5.1.Участь у конкурсі є безкоштовною.

5.2.Транспортні витрати оплачують власним коштом або за рахунок сторони, яка відряджає. Проживання у студентському гуртожитку за рахунок спонсорів фестивалю.

5.3. Один учасник має право надсилати твори для участі у конкурсах різних видів мистецтв (фото, фільми, авторська пісня). У такому випадку на кожен напрямок подається окрема заявка.

5.4. Учасники фестивалю, відповідно до вимог цього положення, мають заповнити реєстраційну форму (заявку) та надіслати її з власними творами, на електронну адресу оргкомітету фестивалю.

5.5. Учасник фестивалю, як автор конкурсного твору несе особисту відповідальність за достовірність викладеної  інформації згідно  чинного законодавства.

5.6. Учасниками фестивалю можуть бути громадяни України, які подають твори та заповнюють анкету українською мовою, та громадяни інших держав, які подають матеріали мовою своєї держави..

5.7. Винагородами відзначаються I ІІ та IIІ місця у кожній номінації конкурсу.

 

6. Вимоги до учасників  конкурсу авторської пісні

6.1. Учасники конкурсу авторської пісні попередньо подають записи двох пісенних творів у мр3 форматі або відео кліп на електронну пошту оргкомітету чи відповідальної особи.

6.2. У відбірковому конкурсі учасники виконують дві різножанрові пісні у живому супроводі.

6.3.  Автори та виконавці творів супроводжують свій виступ акустичними або автентичними інструментами.

6.4. Забороняється виконання конкурсних творів у супроводі фонограми.

6.5. Журі визначатиме переможців у номінаціях:

І - авторська  пісня.

ІІ -  співана поезія.

(Індивідуальні виконавці та гурти від 2-ох осіб та більше).

Переможці нагороджуються дипломами та винагородами.

 

7. Вимоги до учасників конкурсу кіноаматорів

7.1. Розглядатимуться екранні твори у форматі мр4.

7.2. Роботи приймаються із посиланням на файлообмінник або відеохостинг в Інтернеті.

7.3 До конкурсного перегляду допускаються фільми схвалені членами журі у попередньому перегляді.

7.4. До участі в конкурсі приймаються екранні роботи, створені не раніше 2016 року.

7.5. Журі визначатиме переможців у номінаціях:

І – Фільм-мандрівка, краєзнавче дослідження. Хронометраж: до 15-ти хв;

ІІ – Фільм про особистість.  Хронометраж: до 10-ти хв;

ІІІ – Відеокліп на туристичну тематику. Хронометраж: до 5-ти хв.

Переможці нагороджуються дипломами та винагородами.

 

8. Вимоги до учасників у фотоконкурсу

8.1. На фестиваль приймаються  світлини розміром 30х40 (300dpi) jpg. у кількості 3-рьох робіт на кожну тему. Фото надсилаються разом із анкетою учасника конкурсу на електронну адресу оргкомітету. Оргкомітет відбирає роботи, які будуть демонструватись на фотовиставці.

8.2. Світлини виставлені на фотовиставці роздруковуються за рахунок коштів фонду фестивалю.

8.3. Журі визначатиме переможців у номінаціях:

І – Пейзаж; ІІ – Репортаж; III. Портрет туриста.

Переможці нагороджуються дипломами та винагородами.

 

9. Журі фестивалю

9.1. До складу журі залучаються діячі культури та туризму, знавці у мистецтві авторської пісні, аматорського кіно та фото.

9.2. Журі залишає за собою право відзначати неординарні творчі роботи.

 

 

10. Контакти

10.1. Твори потрібно надіслати до 10-го вересня 2019 року на електронну адресу: prigodvitrila@gmail.com

10.2. Умови участі у фестивалі розміщені на сторінці «Вітрила пригод» у мережі Фейсбук. https://www.facebook.com/%D0%92%D1%96%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D0%B4-2176628995749316/

10.3. Відеоматеріали по фестивалю можна переглянути на нашому каналі в Ютубі.

10.4. Контактні телефони організаторів фестивалю. Керівник проекту – Мельник Руслана Григорівна – +38067 332 93 34,+38 099 321 21 15.

Відповідальні:

за авторську пісню – Щербик Юрій  Анатолійович– +38095 4720116;

за аматорське кіно – Михайлов Андрій Вікторович–+38 0661338682;

за фото – Стельмах Володимир  Іванович –+38 0661475914.

 

P.S. Учасники фестивалю повинні мати із собою ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду.  У випадку відсутності цих документів у переможців або їх представників, винагорода та дипломом не видаються і не пересилаються.

 

Афіша для іноземців:

 

Творчий туристичний клуб “МИ” запрошує на VI фестиваль авторської пісні, фото та кіно “Вітрила пригод”,  який відбудеться 28-29 вересня 2019 м.Луцьк (УКРАЇНА, ВОЛИНЬ)

 Якщо ви співаєте пісні під гітару, робите світлини подорожей та створюєте цікаві фільми, відеокліпи своїх мандрівок надсилайте свої творчі роботи на фестиваль!

Заявки приймаються  до  10 вересня 2019 року на адресу prigodvitrila@gmail.com

Довідки за тел. Вайбер +380993212115, та на фейсбук сторінці ВІТРИЛА ПРИГОД

 

 

Київ – Сергій Цушко

 

Дорогі співучі друзі!

Напередодні Дня вшанування пам'яті жертв тоталітаризму та чергової річниці трагічного відходу незабутнього Володимира Чубинського маю нагоду сповістити про успішне завершення тривалої розмови з Харківською правозахисною групою. Привід для неї дав Сашко Плічко (баритон з Іконнико-Лисенківської ери), який сповістив про розміщення на сайті Музею дисидентського руху матеріалу про Володимира. Я зайшов на нього - і жахнувся: там було безліч неточностей і помилок. Став шукати "кінці", підготував свій матеріал, надіслав його і - так вийшло - процес рухався дуже повільно. 

Однак усьому є кінець. У цьому разі все завершилося добре. Тож даю посилання на дві публікації і запрошую 18 травня зустрітися в Борисполі на Рогозівському кладовищі. Як завжди, точний час не вказую - зазвичай ми там спілкуємося з одинадцятої до п'ятнадцятої (плюс-мінус) години. Сік і бутерброд із собою не завадить. А ще ж маємо книжки з його піснями, віршами. Маємо свої спогади - у кожного Чуб свій. Тож зберемо все докупи й поспілкуємося - між собою і з НИМ.

 

Контакти для зв'язку:   050 82 86 290      097 524 65 81

 

 

РІД ЧУБИНСЬКИХ – СЛІД В ІСТОРІЇ

 

Цього року минуло 175 літ відтоді, як у Борисполі народився Павло Чубинський – учений-етнограф, фольклорист світового рівня, поет і перекладач, юрист і освітянин, один з фундаторів українського театру і Національної академії наук. Онука Павла Платоновича – Катерина, досліджуючи родове древо, дійшла висновку, що Чубинські походять з козацької старшини. Це засвідчив і давній дубовий хрест на Бориспільському цвинтарі з написом «козак Іоанн Чуб». Вочевидь, звідти й багатогранна обдарованість та волелюбність роду.

Павло Чубинський працював у надзвичайно складних умовах переслідування царським урядом української культури і за своє недовге життя встиг зробити стільки, що, за висловом його друга і співробітника Федора Вовка, його заслуг вистачило б і на декількох професіональних учених. Один лише вірш «Ще не вмерла Україна» зробив його ім’я безсмертним навіки. Що вже казати про титанічну працю його в галузі етнографії. За словами академіка Л. Берга, експедиція, очолювана Павлом Чубинським у Південно-Західний край, була найвидатнішим явищем в історії тогочасної етнографії. Академік Олександр Білецький писав, що видання етнографічних та фольклорних праць П. Чубинського стало надзвичайним фактором у галузі збирання пам’яток. Вражає обсяг і глибина дослідницької праці експедиції, як вражають і незліченні скарби народної культури, зібрані в семи томах (дев’яти книгах) «Праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край», які вийшли в Петербурзі у 1872—1879 роках.

Завдяки експедиції Павла Чубинського і виданню її «Праць» нащадкам залишились прекрасні перли усної народної творчості, які безслідно зникали з наступом цивілізацї, нівелізації національних рис, безвір’я та духовного поневолення. Експедиція Чубинського набула розголосу, до неї прилучилося багато ентузіастів, які надавали їй свої матеріали. Вони показали свíтові яскраві взірці вияву вроджених якостей духу українців, величну простоту, безпосередність і водночас глибоку емоційність, естетичну наснаженість, силу поетичного чуття, яскравість барв народної поезії та пісні — те головне, що вирізняє український народ серед інших слов’янських народів. Водночас публікація матеріалів експедиції була відчутним ударом по офіційній погодінсько-валуєвській теорії про несамостійність української нації, її мови та культури.

 

Докладнішу інформацію про Павла Платоновича Чубинського і його творчу спадщину можна отримати в мережі інтернету та в ряді видань останніх двох десятиріч, зокрема з книжки Дмитра Чередниченка "Павло Чубинський" (Видавничий дім "Альтернативи", 2005) й двотомника – Павло Чубинський "Мудрість віків" ("Мистецтво", 1995). Ми ж зупинимося на долях його нащадків, які або виїхали на еміграцію, або у несприятливих умовах радянської доби гідно несли естафету роду.

 

Україна не менш багата на визначних особистостей, ніж її ближні й дальні сусіди. Є в нас і славні роди, що залишили помітний слід в історії та заслуговують глибокого дослідження, увічнення в пам’яті нащадків. Та чи все для цього робиться?

На батьківщині видатного вченого, автора тексту національного Гімну Павла Платоновича Чубинського в Борисполі відновлено його занедбану могилу на Книшевому кладовищі, встановлено на ній надгробок із барельєфом. А от пам’ятник великому землякові поставлено далеко не в кращому місці, бо в центрі міста донедавна бовванів “вождь мирового пролетариата”. Вулицею Чубинського свого часу було названо не ту, на якій він народився і жив, а теж подалі від очей. Є меморіальний куточок у місцевому краєзнавчому музеї та кімната-музей у ліцеї “Дизайн-освіта” імені Павла Чубинського. Поруч із місцем, де колись неподалік Борисполя був хутір Чубинських, встановлено пам’ятний знак. Та чи захистить він від вирубування залишки дубового гаю, в якому свого часу розташовувалися споруди хутора?..

У Києві ж є лише меморіальна дошка з барельєфним портретом на будівлі гімназії, в якій навчався юний Павло. У столиці незалежної України стоять пам’ятники Голохвастову й Паніковському – і немає пам’ятника авторові слів Гімну (чи, скажімо, двом його співтворцям – Чубинському й композиторові Михайлу Вербицькому). Є архітектурний несмак на Майдані Незалежності, чужорідні пихаті будівлі в історичному центрі міста – і немає музею Чубинського… (Цей текст написано 2014 року. А в 2015-му в ряду інших заходів з декомунізації вулицю Надії Крупської перейменували на вулицю Павла Чубинського. Здавалося б – чудово, вшановано гідну постать. Але це малопомітна вулиця поблизу Дарницького вокзалу, далеко не в центрі столиці, як мало б бути саме з огляду на масштаб особистості. У той же час маємо в Києві стадіон імені Лобановського й пам'ятник йому поруч, а віднедавна ще й проспект Лобановського! Автор тексту Національного Гімну – й футбольний тренер. Чи співмірні вони?..)

Що вже казати про його нащадків, серед яких теж були помітні постаті! Ось наочна ілюстрація. Для оформлення сцени на мистецькому заході в Будинку вчителя виготовили портрети двох представників роду Чубинських – із чотирьох поколінь, про які йшлося в той вечір. Другим був наш сучасник – інженер і педагог, поет і композитор-аматор Володимир Чубинський, який трагічно загинув після примусового лікування за "путівкою" КДБ у спецпсихушці. Його знало чимало людей, та говорити про широку популярність дисидента не доводиться. Інші ж представники роду загалу невідомі. Тому на сцені Будинку вчителя між цими двома портретами висіли порожні рамки – як символ нашого незнання, як спонука до пошуку, до заповнення прогалин. І літературно-музична композиція, запропонована глядачам, стала однією зі спроб у цьому напрямі. Тож щоб розширити аудиторію, подаємо бодай короткі довідки про три покоління Чубинських.

 

МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ ЧУБИНСЬКИЙ (1872–1943)

Син Павла Платоновича. Відомий юрист-криміналіст, професор Харківського університету. Освіту отримав у колегії Павла Галагана та Київському університеті. Автор ряду праць із криміналістики. Міністр юстиції в уряді Скоропадського. Емігрував. Член Законодавчої ради при міністерстві юстиції Сербії. За його сприяння в Белграді відкрито Інститут і Музей криміналістики.

 

ОЛЕКСАНДРА ПАВЛІВНА ЧУБИНСЬКА (ЧАЛЄЄВА, ЧАЛІВА) (1873–1949)

Донька Павла Платоновича. Відома оперна співачка. Закінчила Смольний інститут, Московську консерваторію, Вищі філософські курси. Мала сильний голос контральтового характеру. Солістка Київської опери, Імператорського Большого театру. На сцені була партнером великого Шаляпіна. Мала тривалі гастролі в “Ла Скала” під псевдонімом Сандра Марина. В концерті з нагоди 100-річчя Верді брала участь як солістка у виконанні його “Реквієму”. Відхилила заманливу пропозицію Метрополітен опера укласти тривалий контракт у США, повернулася на батьківщину. В період революційної сваволі була заарештована, емігрувала до Сербії.

 

ПАВЛО ПАВЛОВИЧ ЧУБИНСЬКИЙ (1873–1927)

Син Павла Платоновича. Талановитий інженер-шляховик. Закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення. Довгий час працював на Далекому Сході начальником управління водних шляхів і шосейних доріг, як фахівець залишив по собі вдячну пам’ять. Досліджував цей край, зокрема довів можливість використовувати нижню течію Амуру і Селенджі для судноплавства. Рвався в Україну, але на його рапорти відповідь була незмінна: “Далі Волги ми вас не пустимо”. Жорстока веремія революції і громадянської війни викинула Павла Павловича в еміграцію. Помер у Парижі.

 

КАТЕРИНА ПАВЛІВНА ЧУБИНСЬКА (1899–1986)

Онука Павла Чубинського, донька Павла Павловича. Філолог, кандидат наук, палка дослідниця життя і наукової спадщини свого великого діда. Народилася в Ярославлі. Гімназію закінчила в Благовєщенську на Амурі. Вчилася в Петрограді на Вищих жіночих курсах. З 1919-го в Борисполі та інших районах Київщини була директором дитячих будинків, учителькою початкових класів. На хуторі Чубинського та в ближніх селах з однодумцями, серед яких був і її майбутній чоловік – педагог Дмитро Вишневський, в руслі діяльності “Просвіти” організовувала аматорські театри. Закінчила Київський інститут народної освіти (1928). Постійно зазнавала утисків через непролетарське походження. Не бажаючи ризикувати життям чоловіка й родини, 1935 року фіктивно розлучається з ним і виїздить з молодшим сином Володимиром, якому залишає родове прізвище – Чубинський, до Ташкента. В час подальших приїздів в Україну зустрічається з чоловіком потайки. Дмитро Вишневський загинув у перші місяці війни. У повоєнний час Катерина Чубинська жила й працювала в різних містах країни, в останні роки життя – в Борисполі. Похована в Сухумі.

 

ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ ЧУБИНСЬКИЙ (1930–1987)

Різнобічно обдарована, надзвичайно чесна і безкомпромісна особистість. Дитинство пройшло в Ташкенті й Кривому Розі. 1953 року закінчив інженерно-педагогічний факультет Київського політехнічного інституту. З 1960-го – старший викладач Житомирського загальнотехнічного факультету КПІ.

1965 – після звернення до райкому партії з метою захистити право на житло співробітників факультету став мішенню у спровокованому конфлікті на кафедрі й звільнений з роботи з формулюванням “за власним бажанням”. 1972 – початок судового, а пізніше – медичного переслідування. Захист своїх прав перейшов у боротьбу з бюрократичною системою придушення особистості. Володимир не був дисидентом у звичному сенсі цього слова. Віра в торжество справедливості, гідність і честь – ось характерні ознаки борця-одинака. Він ним і був – Дон-Кіхотом ХХ сторіччя. 1982 – арешт, засудження зі звинуваченням в “измышлениях, порочащих строй” і ув’язнення у Дніпропетровській спецпсихлікарні. 1987 – після закінчення "лікування", фізично й морально надломлений, пішов із життя. Похований у Борисполі на Рогозівському кладовищі.

 

Авторові цих рядків випало особисто знати онуку Великого Українця та тривалий час близько спілкуватися з Володимиром Чубинським. В особі Катерини Павлівни ми, радянська молодь, виплід заідеологізованої системи виховання, зустрілися з епохою, представники якої відзначалися широтою і гуманістичною спрямованістю знань, володіли кількома іноземними мовами, мали принципову громадянську позицію і послідовно відстоювали її.

Катерина Чубинська зосередилась на пошуку матеріалів і документів, пов'язаних з долею та творчою спадщиною свого видатного діда. Це було непросто, бо ім’я Павла Платоновича старанно замовчували, а будь-які згадки про славень “Ще не вмерла України і слава і воля” могли призвести до важких наслідків. Проте ця вольова й цілеспрямована жінка крок за кроком ішла до мети, крихта до крихти збирала безцінну інформацію. Вона вела пошук у місцях, пов’язаних з біографією Чубинського, заручившись посвідченням працівника на громадських засадах київського Інституту етнографії та народознавства, працювала в архівах. Катерина Павлівна не сягнула кар'єрних висот, не надбала престижного майна, проте не дала згаснути жарині того вогню, який колись розпалював її славетний предок. Вона не написала бодай однієї книжки, проте залишила нам інформацію, яка дала життя сотням публікацій і досліджень. Для підтвердження – із низки матеріалів і рукописів Катерини Чубинської наведемо хоча б фрагмент спогадів про її батька.

Мій батько навчався у Другій київській гімназії, потім у петербурзькому Інституті шляхів сполучення, 1898 року закінчив факультет водників і, отримавши призначення в Ярославль, одружився і поїхав із молодою дружиною на місце служби. Там у травні 1899 р. народилась я. Тут батько пробув недовго. Нудьгуючи за Україною, він рвався у Київ і незабаром отримав призначення начальником однієї з ділянок Дніпра. У Києві народився мій брат Павло, який успадкував чудові інженерні здібності батька.

Перед початком російсько-японської війни 1904 р. батько отримав призначення (з підвищенням у посаді) на Далекий Схід, де ми прожили в Хабаровську – центрі краю – кілька років […]

Я читала в Географічному товаристві в Ленінграді, де збирала матеріали до біографії діда, батькову доповідь, виголошену там і видану 1909 р., та його книжку про [Хабаровський] край, про яку я вже згадувала. Знаючи праці діда, я здивувалася – наскільки батько йшов його шляхом у своїх описах. Спершу про історію приєднання краю, потім докладно дані з фізичної географії – рельєф, ґрунти, клімат, охоплюючи кількість опадів за роками, рослинний і тваринний світ, населення, його заняття, і детально про нижню течію Амуру, який батько знав достеменно. Він 1912 р. отримав високе призначення на посаду начальника управління водних шляхів та шосейних доріг Амурського басейну. Таких управлінь в усій Росії було десять: два на Волзі, решта – [по одному] на великих ріках.

Батько дуже хотів повернутися в Україну, відкупив у бабусі частину дідового хутора, побудував великий будинок дачного типу з мезоніном на шість кімнат, побудував залізничну платформу, назвавши її на честь діда «Чубинська» і заслуживши велику вдячність селян із ближніх сіл – Великої і Малої Олександрівки, Руднівки, Безуглівки, хутора Гора (до цього вони, щоб везти свою продукцію до Києва, повинні були сідати на поїзд у Борисполі – за 7 км звідси). Його мрією було – на пенсії доживати віку в рідних краях. Проте прохання про переведення були марні. Батькові казали прямо: «Вам дороги з Далекого Сходу на захід далі Волги нема»…

Окремої розповіді заслуговує доля нашого сучасника – інженера й педагога, поета й композитора-аматора, беззаперечного авторитета в очах кількох поколінь хористів капели Київського політехнічного – Володимира Чубинського. В нещодавно виданій книзі спогадів "Капела – співуча родина" її укладачі й автори багато разів згадують його, описують пам'ятні й визначальні в їхній долі події, в центрі яких незмінно був він – старший товариш, друг, Учитель. Ми й нині згадуємо його жарти, співаємо його пісні, не раз, бува, хтось мовить: "А Чуб казав…" Так, ми називали його цим коротким, енергійним ім'ям. Такий був і він: вольовий, сповнений ідей і задумів. Ось фрагменти споминів про Володимира Чубинського.

“Нас зачаровували в ньому різнобічна обдарованість, невичерпна енергія, романтизм, притаманне йому відчуття радості буття, яке миттєво передавалось усім. Поруч із ним кожен водночас відчував себе і особистістю, й невід’ємною часточкою прекрасного цілого. Любов до пісні, відданість капельним традиціям, справжня дружба, лицарське ставлення юнаків до дівчат – усе це разом становило сутність того неповторного явища, котре отримало назву фонтаньєрства і натхненним творцем якого був Чуб…” “З появою Володі все починало крутитись за його сценарієм – я тепер розумію, що він завчасно готував для нас сюрпризи. Те, що нам здавалось простою випадковістю, непомітно несло велику чубинську педагогіку. У нього був природний дар учителя, педагога-вихователя. Тепер важко полічити, скільки в Чуба було учнів, котрих він навчав грати на гітарі…"

"Він був незбагненним магнітом, що вводив нас, новачків, у чарівний світ студентського життя, музики, дружби”.

Поруч із ровесниками, яких вабили Окуджава, Висоцький, Візбор, ми вирізнялися значно ширшим репертуаром, який не лише слухали, а й співали самі. Це була хорова класика, народні й сучасні масові пісні. Багато звучало пісень Чубинського. Їх умовно можна було поділити на дві групи: студентсько-молодіжні, оптимістичні – й пісні долі. Та якщо перші ми залюбки співали, то другі – переважно слухали в його виконанні. А після трагічного відходу Володимира сприймаємо їх як відлуння подій, які вже не повернути…

Нині пісні Чубинського вийшли за межі вузького кола. Деякі з них співають і відомі виконавці. Так, його щемкий романс "Не питай…" неодноразово виконували Ольга Богомолець і Василь Триліс. А ще останнім часом з'явилося кілька пісень на вірші Володимира, музику до яких дібрали інші автори.

Щоранку Україну будить Гімн "Ще не вмерла…", одним з авторів якого став Павло Чубинський. Над головним корпусом Національного технічного університету України (КПІ) щогодини злітає ввись фрагмент мелодії "Маршу КПІ", який створив Володимир Чубинський. Між ними відстань приблизно у сто років. Вони – історія і сьогодення, постійне нагадування про тих, що жили, боролися й лишили слід у плинному Часі.

 

 

Сайт https://glavcom.ua/country/society/na-knizhkovomu-arsenali-cogo-roku-vpershe-zyavitsya-veteranskiy-namet-593193.html

 

На «Книжковому Арсеналі» цього року вперше з’явиться «Ветеранський намет»

 

Презентація «Ветеранського намету» відбудеться у перший день фестивалю 22 травня

На ІХ Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» вперше з’явиться «Ветеранський намет», де будуть зібрані друковані твори, авторами яких є воїни російсько-української війни. Про це повідомила міністр у справах ветеранів Ірина Фріз, пише «Укрінформ».

Зазначається, що «Ветеранський намет» - це далеко не умовний простір.

«Вперше посеред внутрішнього двору Арсеналу буде встановлено справжній армійський намет із відповідними елементами армійського устаткування. В цьому просторі будуть зібрані книжки українських захисників», - говорить Фриз.

За її словами, у перший день фестивалю пройде презентація «Ветеранського намету». Також  протягом 22-26 травня відбуватимуться дискусії про військову літературу, автограф-сесії і спілкування з авторами книг.

«Уперше буде звучати питання ветеранської книги не як складової загального українського простору, а самої по собі. Упевнена, що книга - це зброя, особливо в наших сучасних умовах. Це зброя, яка змінює країну, людей, довколишній світ. Друковане слово не лише робить освіченими і виховує, воно також робить нас небайдужими», - зазначила міністр.

Директор «Мистецького Арсеналу» Леся Островська-Люта підкреслила, що розмова про війну тільки починається у нас в Україні - і це значить, що всі голоси ветеранів і волонтерів мають величезне значення. «Це свідчення, що щось пережите реально - на відміну від конструйованої реальності», - сказала Островська-Люта.

 

 

Суми – Юрій Ош (Геннадій Костенко)

 

ВЫБОРЫ

 

Себя нашёл я здорово

побитым будто князем,

при всём честном которого

облили словно грязью.

 

Безсмертний батальйон

 

Оцей «безсмертний батальйон»

чекає слушної нагоди,

коли посунуться заброди,

штовхнути знову нас в полон.

 

Цей «батальйон» – справдешній клон

отої п’ятої колони,

він через совісті кордони

іде до чорта на поклон.

 

               Дым

 

Я по соседству жил с заводом.

И дым из домны на Донбасс

шёл напрямик над огородом,

врезаясь в мой ребячий глаз…

 

Теперь уж нет того завода,

и дым не стелется в полях…

Я позабыл, с какого года

в людей вселился божий страх.

 

Но я всё жду, что ночью тёмной

повеет синеблузый дым

и загудит, как прежде, домна,

когда я жил там молодым.

 

 

Сайт http://etno-selo.com.ua/ua/tsikavi-podii/1119-anons-festyval-avtorskoi-poezii-sevana-v-ukrainskomu-seli

 

Анонс! Фестиваль авторської поезії Sevana в "Українському селі"

15 травня 2019

 

25 травня 2019 року в етнографічному комплексі «Українське Село» (с. Бузова) лунатимуть нові поезії та пісні на ювілейному 15 фестивалі авторської поезії та пісні, який проводить літературне об’єднання Sevama.

Передував фестивалю тривалий конкурс «Голоси Севами», переможцями якого на вибір журі (Анатель Клименко, Валентина Захабура, Віктор Нестерук, Едуард Драч, Катерина Ляшевська, Оксана Яблонська, Тата Рівна) є понад 50 конкурсантів різного віку з усіх областей України. Свою майстерність конкурсанти покажуть у конкурсі декламації «Поетичний вінегрет» (1 і 2 кола) та фіналі фестивалю, де буде презентація збірки Євгенії Чуприни, «Яблучний фреш», «Молодильна вода», «П’янка поезія», «Поетичні прянощі під шашлик» та Ніч поезії «Чумацький поетичний шлях» (намети, пошук метафор). Постійними учасниками фестивалю є знані автори — Едуард Драч, Тата Рівна, Неля Франчук і Григорій Лук’яненко, Валентина Захабура, Сергій Пантюк, Тетяна Шептицька та інші. Родзинкою фестивалю є випуск електронної збірки найкращих творів учасників, створення пісні фестивалю, пошук метафор, звучання вперше поезії та пісень, зустріч друзів, здійснення мрій.

 

Час фестивалю: Початок 25 травня 2019 року о 16:00

Місце проведення: етнографічний комплекс «Українське село» (с. Бузова)

Подія на фейсбуку: https://www.facebook.com/events/527065187760149/

Обов’язкова попередня реєстрація (інфо на події)

 

Спів-очільниця літературного об’єднання Sevama Оксана Яблонська

 

 

Сайт http://www.kmoun.info/2019/05/14/nagorodzhennya-peremozhtsiv-konkursu-patriotichnoyi-poeziyi-imeni-oleni-teligi-ta-olega-olzhicha/

 

Нагородження переможців конкурсу патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича

 

Культурна референтура ОУН запрошує переможців, лауреатів 2 та 3-ї премій першого Всеукраїнського дитячого конкурсу патріотичної поезії імені Олени Теліги та Олега Ольжича на церемонію нагородження.

Захід відбудеться 25 травня (субота) 2019 року о 10.00 год в м. Києві
за адресою: вул. Антоновича, 3б (станція метро «Льва Толстого»).

У програмі:
1. Вітальне слово Голови ОУН Богдана Червака.
2. Вручення премій і збірки творів «Я – теж Вітчизна».
3. Художнє читання авторських віршів лауреатами (за бажанням).
4. Майстер-класи дитячих письменників Івана Андрусяка та Сергія Пантюка.

Довідки/акредитація ЗМІ за телефоном: (050) 3530229 (Володимир Чмир); (067) 7483961(Ніна Головченко)

 

Додаю вірші поетів, іменами яких названо конкурс. Упорядник

 

Олег Ольжич

 

Незнаному Воякові

 

IV

 

І бачили очі дитячі твої,

Широкі і схожі на рану,

Як люди, що знали визвольні бої,

Улесливо кланялись пану.

 

І слухали уші, коли вчителі

Учили, нечесно-лукаві,

Лучити гонори своєї землі

І службу ворожій державі.

 

О, ні, не ступати по правих путях

Борцями дзвінкої засади, –

Сприймати життя і творити життя

З кубельця своєї посади.

 

І встала потворна оголена суть

Повільної зради ідеї.

Не може, не може, не може ж так буть,

Облудники і фарисеї!

 

І ти розпізнав їх, таких мовчазних,

Однаковим трунком упитих,

Упертих і все заклопотаних, їх,

Що знають, що треба робити.

 

 

Олена Теліга

 

*  *  *

 

“Не треба слів. Хай буде тільки діло.

Його роби – спокійний і суворий.

Душі не плутай у горіння тіла,

Сховай свій біль. Стримай раптовий порив.”

Але для мене – у святім союзі

Душа і тіло, щастя з гострим болем.

Мій біль бринить. Зате коли сміюся,

І сміх мій рветься джерелом на волю.

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

А може в цьому й є моя сміливість:

Палити серце – в хуртовині сніжній,

Купати душу – у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, я тверда й сувора:

О краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

 

 

Волинь – сайт http://bug.org.ua/news/volodymyr/serhiy-shyshkin-rozpoviv-pro-rozvytok-ukrains-koi-muzyky-mozhlyvist-vidrodzhennia-zhyvoho-pohliadu-ta-pryhadav-z-choho-pochynavsia-festyval-volodymyr-315785/

 

Сергій Шишкін розповів про можливість відродження «Живого погляду»

та пригадав з чого починався фестиваль «Володимир»

15.05.2019

 

З Маестром Сергієм Шишкіним, відомим українським бардом та копозитором, засновником фестивалю «Володимир» у студії інтернет-видання «БУГ» говорили, звісно, про музику.

Сергій Шишкін пригадав, як розпочинався фестиваль «Володимир» та як вдалося провести його вперше. Розповів Маестро і про проект для пошуку талантів серед молоді «Живий погляд» та відповів на запитання про те, що потрібно для його відродження.

Український бард розповів про те, що на етапі завершення його 8-ий альбом, а також поділився своїми творчими планами.

Про це все та багато іншого відеоінтерв’ю:

 

 

Донеччина – сайт https://slavdelo.dn.ua/2019/05/14/festival-32-maya-pamyati-olega-fritsa-projdet-v-slavyanske/

Фестиваль «32 мая» памяти Олега Фрица пройдет в Славянске

 

Фестиваль мистецтв “32 травня” “Заяви про себе!” відбудеться у Слов'янську 2 червня 2019 року з 12:00 до 18:00 години на літній естраді парку Шовковичний.

Про подію:

На “32 травня” кожна творча людина зможе проявити свої здібності у чотирьох напрямках: музика, живопис, фотографія та поезія. Фестиваль у Слов’янську (парк Шовковичний) заплановано на 2 червня 2019 року як подію всеукраїнського масштабу, адже до участі запрошуються представники мистецтв з усіх куточків України!

Аби стати учасником, напиши до 15 травня на відповідний e-mail вказану інформацію.

Поетам:
Якщо ти автор віршів, вкажи своє ім’я або псевдонім, місто, приблизний час виступу та чужі твори, які ти бажаєш прочитати. Не забудь вказати контактні дані!

Надсилай сюди: osva.kov@gmail.com, Валентина Осадча, +380508405838

Музикантам:
Виконуєш пісні? Пиши ім’я або назву свого колективу, стиль музики та місто, в якому мешкаєш. Перелічи всі інструменти, які потребують підключення та приблизний час виступу. Для запобігання повторів, вкажи композиції, які не є авторськими та прикріпи посилання на відео з живим виконанням своїх пісень. Не забудь вказати контактні дані!

Надсилай сюди: dedyukhin.ivan48@gmail.com, Іван Дедюхін, +380660501596

Художникам:
Митцям треба написати ім’я або псевдонім, коротку інформацію про роботи (техніка, формат, кількість) та прикріпити фото двох чи більше картин. Не забудь контактні дані!

Надсилай сюди: ta4toiranshe@gmail.com, Євгенія Феофанова, +380990740985

Фотографам:
Якщо бажаєш показати свої цікаві знімки - пиши ім’я або псевдонім, кількість та формат фотографій для виставки та своє місто. Не забудь вказати контактні дані!

Надсилай сюди: marina1978tit@gmail.com, Марина Лиманська, +380632865252

Факти про фестиваль:

● “32 травня” присвячений пам’яті культурного діяча Олега Фріца, який зробив великий внесок у розвиток мистецького життя міста;

● організатори - це друзі Олега, творчі люди, які теж беруть участь;

● ми за здоровий спосіб життя, тому всі погані звички просимо залишити за територією фестиваля, нетверезі учасники будуть дискваліфіковані;

● за порядком стежитимуть правоохоронці та волонтери;

● участь у фестивалі, виставка, воркшопи та концерт - БЕЗКОШТОВНІ;

● кожен учасник буде нагороджений пам’ятним дипломом від “32 травня”;

● фото або картини можна також надіслати поштою за домовленістю;

● фестиваль проходитиме на відкритому повітрі 2 червня 2019 року з 12:00 до 18:00 години на літній естраді парку Шовковичний.

Чекаємо саме на твою заявку та бажаємо успіхів!

З повагою, команда фестивалю “32 травня”
Слов’янськ, 2019

 

 

Сайт https://www.facebook.com/events/670278636739383/

 

Фестиваль нескореної Nації Холодний яр 2019 Суботів

 

5-7 липня 2019 року у с. Суботів на Чигиринщині тисячі нескорених вже уп'яте зустрінуться на улюбленому "Фестивалі нескореної Nації Холодний Яр"!

Вже оголошені гурти: Karna, Go-A, Zatoczka, Вій, Чумацький шлях 

Вхід безкоштовний. Вітаються благодійні внески для українських військових.

#Холоднийяр #ХолоднийЯр2019 #Суботів #ФестивальНескореноїНації #Фестиваль

 

 

Тернопіль – сайт https://news-te.blogspot.com/2019/ (запис пісні)

 

Бійцям 3-ї батареї 80-ї бригади

11 травня 2019 р.

   

Тернопільський бард і поет Олександр Смик поклав на музику вірш старшого лейтенанта Миколи Микульського, який воює на Луганщині. Чоловік присвятив вірш бійцям 3-ї батареї 80-ї бригади. Олександр Смик спеціально для TV-4 виконав пісню.