Новини одним рядком:

17 квітня – концерт “Без коріння саду не цвісти…” з Володимиром Самайдою, Ігорем Жуком, Київ, Будинок вчителя

25 квітня – Дарія Лисенко. Вечір гібридної поезії: Україна/Хорватія, Київ, Кнайп-клуб "Купідон"

1 травня – концерт “Шпилястих кобзарів” (лідер гурту Ярослав Джусь) у Фастові

2 травня – музично-поетичний перформанс «Антонич удома», Львів, клуб «Picasso»   (вул. Зелена, 88)

2 травня – концерт “Шпилястих кобзарів”, Кагарлик, Будинок культури (вул.. Незалежності, 12)

3-5 травня – літературно-музичний фестиваль “Ї”, Тернопіль, обласний драматичний театр ім. Т. Шевченка

5 травня – день народження бандуриста Георгія Ткаченка (роки життя: 1898-1993)

6-12 травня – фестиваль співаної поезії «Lviv Music & Poetry Week», «Львівський палац мистецтв»

 

 

 

 

Богдан-Ігор Антонич

 

ПОЕТОВА ВЕСНА

 

Ну  що  ж,  поете  безіменних  мрій? 

В  твоїй  чернетці  пишних  віршів  рій 

дзвінкими  римами  впиває,  як  вино. 

 

Ти  крізь  вікно 

у  далечінь  глядиш: 

виприскують  сріблясті  стебла  трав, 

небавом  бризнуть  яблуні  бруньками 

і  край  дороги  виросте  спориш. 

На  березовій  скрипці  вітер  грав 

і,  наче  шовком,  витер  кожний  камінь. 

Ти  піснею  розпалене  чоло 

в  долоні  похилив. 

Ось  ярою  весною  зацвіло, 

і  ти  ще  раз  щаслив. 

Твоє  перо,  думкам  слухняне, 

нових  пісень  ладнає  гармонійний  стрій. 

Тремтить  захоплення  струною  голос  твій, 

і  з  неба  ждеш  вечірньої  роси, 

і  ловиш  оком  п’яним 

на  синім  обрії  хмаринки  біло-льняні 

у  завороженому  перстені  краси. 

Не  знаєш  сам,  чи  весело  тобі,  чи  сумно, 

і  б’є  весна  до  голови. 

 

А  за  вікном  юнацтво  горде  та  безумне 

готується  на  зрив  новий. 

 

 Львів – сайт http://lviv-online.com/ua/events/music/muzychno-poetychnyj-performans-antonych-udoma/

 

Музично-поетичний перформанс «Антонич удома»

02 травня 2019, 19:00

 

Клуб «Picasso»   (вул. Зелена, 88)

Вартість 100 - 490 грн

 

«Антонич удома» – це спроба відтворення поетичних світів Антонича перш усього декламаційними та музичними засобами. Діапазон звукових і мелодичних пошуків максимально широкий – від традиційного лемківського фольку до построкової психоделії.

Антонич є одним із найважливіших та найзагадковіших українських поетів минулого сторіччя.
Українська прем’єра літературно-музичного дійства «Антонич удома»- переплетення поезії, музики, прози, відеоарту.

Учасники:
Юрій Андрухович – голос, авторський текст.
Уляна Горбачевська – голос, режисура.
Марк Токар – голос, контрабас.
Ришард Лятецький – ударні, труба, синтезатор, індійська гармонія.
Барт Палига – духові, ударні, віолончель, фідель.

Відео-арт – VJ group KUBE, художник Володимир Олещук.
Ідея проекту – Матеуш Сора.

Так само різноплановим є вибір текстів – крім оригінальних поезій Антонича, що деякі з них виконуються в нових, підготовлених спеціально для цього проекту польських перекладах, є й кілька уривків з мого роману «Дванадцять обручів» — фрагменти містифікованої біографії поета.

Три частини програми – це три версії Антоничевого «вдома»:
1) дитинство, Лемківщина, Новиця;
2) Львів як сюрреалістичний мегаполіс;
3) вічність і космічний «дім за зорею».

 

 

Запоріжжя – Людмила Брацило

 

- Шановний Петре, добрий день!

18 квітня в  Прес-центрі запорізького  Будинку преси  відбулася прес-конференція для ЗМІ, на якій було дано старт Шостому Всеукраїнському конкурсу молодої української поезії та авторської пісні "Хортицькі дзвони" ім. М. Брацило та презентовано Альманах поезії учасників конкурсу "Хортицькі звони - 2018". Вже традиційно Оргкомітет звертається до Вас щодо  надання інформаційної підтримки в розміщенні у  Літописі Умов  конкурсу.

З повагою,  Л.Брацило

 

«Хортицькі дзвони» стартували вшосте!

 

Дорогі друзі! Ми оголошуємо початок прийому творчих робіт на VI Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило!

 

До участі запрошуємо авторів українських поетичних текстів або пісень, що мають вік від 15 до 25 років з усієї України. Конкурс традиційно проводиться на базі Запорізького національного університету за підтримки Запорізької обласної організації НСПУ, Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки, Національного заповідника «Хортиця», Запорізького Союзу Українок, інших організацій і представників громадськості. 

Конкурс "Хортицькі дзвони" було засновано в пам’ять про українську поетесу та пісняра Марину Брацило родом із Запоріжжя, життя якої дочасно обірвалося 2013 року. Її талант, що розкрився у досить молодому віці, відданість рідному слову можуть стати важливим дороговказом на життєвому шляху молодої творчої особистості.

 

Творчі роботи можна подавати до 15 жовтня 2019 року. Обсяг має складати 20-25 віршів для номінації "Поезія" або дві пісні, записані в аудіоформаті для номінації "Авторська пісня". Вік учасників від 15 до 25 років. Мова творів – українська.
Підсумки конкурсу традиційно будуть підбиті до дня народження поетеси, 

2 грудня 2019 року.

 

Умови участі
у VІ Всеукраїнському конкурсі молодої української поезії

та української авторської пісні імені Марини Брацило 
«Хортицькі дзвони»

 

1. Конкурс поетів-початківців та тих, хто шукає себе в українській авторській пісні, проводиться у двох номінаціях: «Поезія» та «Авторська пісня». У межах основних номінацій можна також позмагатися за спецпризи:
у номінації «Поезія»: 
спецприз за патріотичні мотиви в поезії;
спецприз за висвітлення в поезії теми збереження родинних цінностей;
у номінації «Авторська пісня»:
спецприз за написання однієї чи декількох пісень на слова Марини Брацило. 
2. До участі в конкурсі допускаються молоді автори віком від 15 до 25 років, які у визначений термін подали до розгляду журі рукописи власних поетичних творів (мова конкурсу – державна – українська) чи аудіо записи  пісень.
Можливе подання матеріалів на конкурс одразу в обох номінаціях.
3. Рукописи поетичних творів (20-25 віршів) надаються у форматі Microsoft Word (*doc, *rtf), шрифтом 14 (Times New Roman), через 1,5 інтервал, на папері формату А-4; усі поля (верхнє, нижнє, праве, ліве) – 2 см;
- аудіозапис двох пісень на цифрових носіях та тексти до них.
4. До рукописів додаються:
• анкета учасника;
• автобіографія; 
• фотокартка розміром 10 х 15; 
• повна домашня адреса, номер мобільного телефона та e-mail. 
5. Журі не розглядає твори, які мають антиукраїнський характер; пропагують насильство, расизм; містять ненормативну лексику або написані суржиком.
6. Подані рукописи не повертаються і не рецензуються.
7. Для сприяння більшій об’єктивності відбору переможців, Оргкомітет, згідно з Положенням, надає для розгляду Журі конкурсні роботи в анонімному порядку (під псевдонімами) згідно з реєстрацією. 
8. Положенням про конкурс передбачається кількісний ліміт переможців (лауреатів) конкурсу в кожній номінації – не більше чотирьох осіб (І, ІІ та ІІІ місця), яким присвоюється звання "Лауреат конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило". Окрім переможців, Журі визначає також двох дипломантів (по одному в кожній номінації), яким присвоюється звання "Дипломант конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило". Визначаються також переможці в межах зазначених спецпризів. У разі низької якості творів Журі конкурсу уповноважене не відзначати жодного лауреата (дипломанта) конкурсу на рік.
Додаткова інформація щодо проведення Конкурсу на сайтах Запорізького національного університету та www.bratsylo.com.ua, на офіційній сторінці у Facebook: www.facebook.com/konkursMarynyBratsylo/ 
за тел. 061-289-12-82 (кафедра українознавства), 
067-648-17-17, 099-055-46-07 (координатор Стадніченко Ольга Олександрівна).
050-577-18-38 (член Оргкомітету Цапліна Ірина)

 

Рукописи до 15.10.2019 року надсилати на електронну скриньку оргкомітету: khortdzvony@gmail.com, 

також можна подати особисто: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66а, Запорізький національний університет, кафедра українознавства (корп. 2, ауд. 413).

Переможці і загальні підсумки Конкурсу будуть представлені широкій громадськості до Дня народження Марини Брацило - 2 грудня 2019 року.

Оргкомітет

 

 

Сайт https://www.facebook.com/pg/shpylyasti/posts/?ref=page_internal

 

Шпилясті кобзарі

 

UPD. Поширення цього допису відновлює нервові клітини, втрачені від перегляду стрічки новин

 

Друзі, сьогодні ми вирушаємо в концертний тур містами Київщини на підтримку Стрітівського коледжу кобзарського мистецтва. Ось цей шалений графік:

Переяслав-Хмельницький

16 квітня 17:30

Районний будинок культури (вул. Григорія Сковороди, 83)

Бориспіль

18 квітня 15:00

Міський будинок культури (вул. С. Оврашка, 1)

Обухів

20 квітня 14:00

 (Містечко майстрів)

Ржищів

23 квітня 13:00

Будинок культури (вул. Ярмаркова, 24А)

Славутич

24 квітня 18:00

Кіноконцертний комплекс (Центральна площа, 9)

Бровари

25 квітня 19:00

МКЦ Прометей (б-р Незалежності, 4)

Українка

26 квітня 13:00

Палац культури “Енергетик” (пр-т Дніпровський, 15а)

Фастів

1 травня 14:00

 (місце проведення уточнюється)

Кагарлик

2 травня 14:00

Міський будинок культури (вул. Незалежності, 12)

Київ

25 травня 17:00

Співоче поле

 

Тур має соціальну мету: допомогти коледжу, який опинився на межі закриття через брак студентів. Стрітівський коледж – єдиний в Україні заклад, де поглиблено вивчають мистецтво гри на академічній (сучасній) та старосвітській (автентичній) бандурі. Ми обрали міста Київської області, бо саме тут знаходиться наша alma mater.

Минулого року через брак промоції на І курс не було набрано навчальної групи. Як випускники коледжу ми не могли лишатися осторонь і розгорнули цілу рекламну кампанію, щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Організували флешмоб #100хітівнабандурі, провели фестиваль Bandura Music Days. І на шоу “Голос країни” пішли саме для того, аби показати молоді, що бандура – це круто!

Дякуємо за підтримку Управлінню культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації, а також UA: Суспільне мовлення. Будемо вдячні поширенню афіші та вашій підтримці.

 

Живий звук.

Вхід вільний.

До зустрічі!

Ваші #Шпилясті

 

 

Бориспіль на Київщині – сайт http://tvboryspil.com/novini/banduracekruto-shpilyasti-kobzari-vistupili-u-borispoli-v-ramkax-turu-kiyivshhinoyu/

 

#Бандурацекруто: Шпилясті кобзарі виступили у Борисполі в рамках туру Київщиною. Відео

 

«Бандура це круто» – із цим девізом «Шпилясті кобзарі» впевнено несуть свою місію. А саме – підтримують Стрітівську школу кобзарського мистецтва. З якої, власне, і почали свій творчий шлях.

У рамках туру Київщиною Шпилясті завітали із концертною програмою до Бориспільського будинку культури. Кобзарі вміло поєднують українські та світові хіти. І все це на бандурах.

Шпилясті виступали в Канаді, Іспанії, Німеччині, Китаї та Франції. Цього року «Шпилясті кобзарі» ще й стали учасниками «Голосу країни», розвернули два крісла та дійшли до нокаутів.

У Борисполі ж, крім запланованих номерів, бандуристи здивували молодь своєю імпровізацією та ідеальним слухом.

Детальніше дивіться у відеоюсюжеті.

 

 

Тернопіль – сайт https://www.0352.ua/news/2372908/u-ternopoli-uze-vsome-projde-najbilsij-misteckij-festival-i-cim-cogoric-vin-zdivue-ternopolan-video

 

У Тернополі уже всьоме пройде найбільший "Мистецький фестиваль ї":

чим цьогоріч він здивує тернополян (ВІДЕО)

 

7-ий «Мистецький фестиваль Ї» відбудеться 3-5 травня 2019 року в Тернополі. Проведуть його у Тернопільському академічному обласному драматичному театрі ім. Т. Шевченка. 

Ця трьохденна подія є симбіозом літератури, музики, живопису, фотографії та кіномистецтва. Ось уже понад 6 років мистецький фестиваль об’єднує відомих письменників, музикантів, художників, кінорежисерів не лише з усієї України, але й з далекого зарубіжжя.

Відтак, протягом 3 днів відвідувачі поринають у багатогранність сучасного українського мистецтва, а також ознайомлюються з культурами інших країн. На фестивалі передбачені драйвові музичні перформанси, незвичні літературні тандеми, цікаві поетичні читання, захоплюючі презентації книг, лекторії, оригінальні виставки, мистецькі дискусії, книжкові ярмарки та безліч незабутніх емоцій у спільноті поціновувачів мистецтва.

Свій внесок в розвиток фестивалю уже зробили безліч українських письменників та музикантів, митці з понад 12 країн світу та відвідувачі з різних українських міст. Саме тому «Мистецький фестиваль «Ї» зайняв чільне місце серед культурних подій національного масштабу та продовжує вдосконалюватися. 

Вже традиційно програма фестивалю передбачатиме декілька сцен: літературну, музичну, лекційну, художню та кіно-театральну. Участь у 7 – му «Мистецькому фестивалі «Ї» візьмуть відомі письменники з України, Грузії, Шотландії, Польщі та інших країн.

Кожного року організатори докладають усіх зусиль, щоб зробити програмне наповнення цікавим та оригінальним. 

На мистецьких сценах 7-му «Мистецькому фестивалі «Ї» виступатимуть  такі учасники:

Музична сцена: гурт Latexfauna, «Один в каное», «Фіра», Tik Tu, Tvorchi, «Фіра», «Жадан і Собаки», Cloudless, Unsleeping, «Мантри Керуака», Our Atlaantic

Літературна сцена: Юрко Позаяк, Олександр Ірванець, Андрій Любка, Анатолій Дністровий, Макс Кідрук, Іван Байдак, Юрій Іздрик, Дмитро Лазуткін, Сергій Мартинюк, Андрій Бондар, Ростислав Семків, Раян Ван Вінкл (Шотландія), Павло Коробчук, Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Олександр Бойченко, Мар’яна Максим’як, Ірина Мороз, Дара Корній, Анастасія Нікуліна, Олександр Фразе-Фразенко, Артем Полежака, Тамта Ґуґушвілі, Юрій Завадський, Леся Романчук, Мар’яна Савка, Паата Шамугія (Грузія), Макс Кідрук, Сергій Жадан та інші.  

Кіно-театральна сцена: показ фільмів «Будинок слова», «Коли падають дерева». Світлодіодне шоу від театру «Метаноя»

Також фестиваль – платформа для розвитку молодих літераторів та музикантів. Тож кожного року організатори оголошують конкурсний відбір на молодіжну літературну та музичну сцену і найкращим надають можливість виступу на фестивалі.  Цьогоріч обрано 20 молодих авторів та один музичний гурт «LitCore». 

Особливістю 7-го фестивалю «Ї» стануть лекторії на теми: «Українське фентезі: сьогодні й завтра» від письменників та дослідників жанру Андрія Гулкевича, Ярини Каторож та Наталії Матолінець; «Переклад як дистанція. Межі та позамежжя Бредберівсього письма» від перекладачів Юрія Вітяка та Ірини Бондаренко. «Humans and Heroes або Стань класиком сьогодні: 7 мистецьких лайфхаків для сучукрліту» від виконавчого директора Центру літературної освіти Litosvita Світлани Привалової; «Особливості перекладу англомовної літератури та презентація книг Раяна Ван Вінкла «Добра Темрява» та «Майбутнє для нас» за участі автора та перекладачки Наталії Семенів; «Reporters Talks» від Олесі Яремчук та автора проекту  «The Ukrainians» Тараса Прокопишина; «Особливості перекладу грузинської літератури та презентація книги Паати Шамуґії «Шизовірші» за участі автора та перекладачів Тамти Ґуґушвілі та Юрія Завадського.

 

 

Сайт https://www.facebook.com/groups/599706293412785/

 

Маріанна Крамар поделилась публикацией.

 

Запрошуємо на чергове засідання Клубів "Співуча родина" та Шанувальники романсу в ТОВАРИСТВІ "ЗНАННЯ" УКРАЇНИ. Спільне засідання з Розмовним Клубом "Українські посиденьки" .15 травня "Травневі посиденьки..." Зустріч з Нелею Франчук (авторська пісня), Григорієм Лук'яненком (гітара) та їх друзями. Прозвучать авторські пісні, поезія ...... .

https://www.youtube.com/watch?v=I71Mw7En52A&feature=share.

Веде-Вадим Колосок, автор та ведучий радіопрограм національної суспільної телерадіокомпанії України, лауреат премії імені Івана Франка. Ви ж пам’ятаєте, що Неля Франчук тепер ще і ОЧІЛЬНИК КЛУБУ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ ТА СПІВАНОЇ ПОЕЗІЇ.. Щиро чекаємо ВАС, друзі, на нашому черговому засіданні. Початок о 19-00. Адреса -Київ, Товариство "Знання" України; вул. В.Васильківська,57/3; конференц-зала, ауд.313 (3-й поверх) Їхати до станції метро "Олімпійська”

 

 

Сайт https://concert.ua/uk/event/bandura-podih-chasu-odessa

 

Бандура: Дихання часу

17 травня 2019, Пт.

19:00

 

Urban Music Hall

Одеса, вул. Рішельєвська, 33

від 98 грн.

 

Про подію

 

Капела “Ордана” ОНМА імені А.В.Нежданової (творчий керівник - заслужена артистка України Людмила Чернецька)

Колектив існує з 1998 р. В минулому році колектив святкував свій ювілей двома концертними програмами “Бандури срібні голоси” та “Ave Maria”. Якщо раніше до складу колективу входили тільки бандуристи, то на теперішній час капелу доповнюють інші інструменти: флейта, контрабас, баян, акордеон, скрипка, віолончель, ударні, най, сопілка. Капела бандуристів не просто студентський колектив, це концертна одиниця професійних музикантів, вихованців та випускників одеської музичної Академії імені А.В.Нежданової.

Інструмент має глибоке коріння і унікальний по своїй суті. Якщо зануритись в історію бандури і згадати наших попередників - кобзарів, то можна сказати, що вони були свого роду музичними жрецями-просвітителями, які духовно гармонізували простір. В їхньому репертуарі в основному переважали думи, балади та історичні пісні. Щодо сьогодення,то воно диктує свої умови. В наш час, окрім традиційного репертуару бандуристи виконують також авторські пісні, перекладення композиторів-класиків та інші сучасні твори.

Зокрема, таку програму і представить колектив. Ви почуєте твори різних стилів та жанрів: від архаїки до класики та джазу. Інструментальні мелодії у сучасному форматі та у прекрасному обрамленні інших музичних інструментів. Хочеться відмітити, що в концерті поряд з ансамблевими творами, які виконає капела бандуристів “Ордана”, прозвучать і сольні композиції. Так як кожен учасник нашого колективу являється солістом. Щодо назви колективу “Ордана” (“Світлий потік”), то вона повністю відповідає місії бандури в сучасній музичній творчості. Цей інструмент – сакральний. А все тому, що своїми тонкими вібраціями чіпляє найпотаємніші струни душі людини. На створення цього проекту колектив надихнула велика любов до інструменту, яка дає силу творити і нести радість у життя.

 

 

Сайт http://fest-portal.com/ev/pisennij-oberig-vseukrayinskij-festival-konkurs-narodnoyi-pisni/

 

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРС НАРОДНОЇ ПІСНІ

“ПІСЕННИЙ ОБЕРІГ”

Дорогі друзі!

 

Всеукраїнський фестиваль-конкурс  народної пісні « Пісенний оберіг» відбудеться 17-19 травня 2019р в мальовничому місці міста Черкаси - Долині троянд.

Він вже став територією творчості, взаємозбагачення, народження нових ідей, можливості починаючим юним талантам заявити про себе, свої здобутки, набути певного досвіду, отримати

 справжнє задоволення від цього.

Любий конкурс, це в першу чергу змагання, а значить і хвилювання ,і нерви .

Тому наше завдання створити найбільш комфортні умови для конкурсантів.

Створити атмосферу творчості , відкритості, доброзичливості, любові.

Тому всі, хто по-справжньому любить українську пісню, хто робить лише перші кроки до її пізнання, приїжджайте до нас!

Співаймо разом українське!

 

   З 3.03. по 1.04 триває  І-й відбірковий тур за  відео конкурсних творів з останніх виступів ,або репетицій.

17.05 – перший конкурсний день для конкурсантів з м.Черкаси та області, які не потребують ночівлі

 народний вокал

естрадний вокал (народна пісня в сучасному аранжуванні)

сучасна українська пісня

18.05 – другий конкурсний день для конкурсантів з інших міст України  (порядок номінацій, як  в перший день)

19.05 –  Гала-концерт, церемонія нагородження, виступ хєдлайнерів конкурсу :гуртів “FOLKY FANKY” та “THE DOOX”

 

 

Сайт https://concert.ua/uk/event/veronika-dolina

 

Авторський вечір Вероніки Доліної

21 травня 2019, Вт.

19:00

 

Будинок Актора

Київ, Ярославів Вал, 7

від 200 грн.

 

 

Сайт https://emradio.com.ua/2019/04/16/hist-prohramy-muzbat-lider-rok-hurtu-druzhe-muzyko-maksym-trubnikov/

 

Гість програми #МузБат лідер рок-гурту Друже Музико Максим Трубніков.

16.04.2019

 

Гостем першого випуску програми #Музбат з Сергій Василюк, лідер рок-гурту Друже Музико Максим Трубніков!
Вмикайте, аби ближче познайомитись із славним сином України з сонячної Одеси!
Ставте Ваші запитання до нашого гостя (у коментарях), або в нашому Телеграм – чаті: https://t.me/emchatua
Завантажуйте додаток Емігрантського радіо для свого смартфону:

 

 

Сайт https://www.facebook.com/groups/599706293412785/

 

Маріанна Крамар поделилась публикацией.

 

Формую делегацію творців і слухачів на фестиваль "Облака" в липні!!!! Буде Кім! І не тільки!

 

ОБЛАКА - фестиваль авторской песни имени Александра Галича

 

Лето сюрпризов на «Нашем острове»!

В самом сердце Днепра, на Монастырском острове, открывается «Наш Остров» - Земля Фестивалей.

«Наш остров» – это территория живой разножанровой музыки и зона комфортного отдыха, атмосферное место встречи друзей и единомышленников.

Открытие «Нашего острова» планируется 19 июля 2019. И как минимум до конца августа здесь вы будете погружены в атмосферу фестивалей!

Лето на «Нашем острове» - это необыкновенная возможность соприкоснуться с волшебством джаза, открытостью и иронией авторской песни, а также драйвом и весельем современной эстрады. Ведь здесь последовательно, друг за другом, будут проходить фестивали «Джаз на Днепре», фестиваль авторской песни «Облака», фестиваль современной эстрадной песни «Безвиз» и т.д.

Чтобы не тратить времени на переезды с одного фестиваля на другой, на «Нашем острове» даже можно просто поселиться и жить!

Палаточный городок, который может принять более 500 палаток, охраняемая территория, душевые кабинки и туалеты, возможность готовить еду на мангале…. Предоставляется место для парковки автотранспорта. Есть возможность зарядки гаджетов и WI-FI. Камеры хранения и рынок здоровой еды. Для тех, кто не хочет тратить время на приготовление пищи, предусмотрены фудкорты с оптимальными ценами.

А не хотите жить в палатке – можете поселиться в городе! Наши службы подскажут, где это можно сделать на приемлемых условиях. Ведь практически к острову подходит городской транспорт! Сели – приехали, сели – уехали обратно!

Возьмите с собой детей! Для них есть детская зона со всевозможными аттракционами, парком развлечений и мастер классами (в которых, кстати, с удовольствием смогут поучаствовать и взрослые).

«Наш остров» не забыл и про любителей активного отдыха. Для вас: футбол, волейбол, бампербол, а также скалолазание и рыбалка.

Водные развлечения: ходьба на яхтах, каяках, байдарках.

Сибариты, «Наш остров» приготовил для вас: лаунж зоны, кальян, бар на воде.

Приходите, приезжайте, приплывайте - и мы обещаем Вам незабываемое лето на «Нашем острове»!!!

 

 

Сайт http://kroun.info/iz-pershih-vust/u-kyyevi-iz-yuvileyem-pryvitaly-romana-kovalya-2/

 

У Києві із ювілеєм привітали Романа Коваля

Олександр Вакуленко

26.04.2019

 

17 квітня 2019 року у Колонній залі Київради відбувся творчий вечір Романа Коваля з нагоди 60-ліття та 30-ліття громадсько-політичної діяльності.

Гостям вечора було великою честю вшанувати ювіляра, який завдяки своїй дослідницькій діяльності розкрив чимало білих плям в українській історії. Видав понад 60 унікальних книг на патріотичну тематику. Повернув із забуття імена багатьох героїв визвольної боротьби першої половини 20 століття. Організував пам’ятні заходи вшанування Героїв Холодного Яру, які особливо дорогі Роману Ковалю. Не даремно  Історичний клуб, який він очолює  має назву ,,Холодний Яр’’. Це святе для українців місце описував у своїх безсмертних творах ще Тарас Шевченко. Роман Коваль своєю наполегливою працею не отримав великих матеріальних здобутків. Але володіючи велетенським духовним багатством, він веде за собою окрилених людей, що проповідують філософію сили шляхом до перемоги. Такі реалії життя, що у світі потрібно бути сильним. Це нарешті потрібно зрозуміти українцям.

Протягом усього вечора у залі панувала особлива атмосфера піднесення. Троїсті музики гурту ,,Варйон’’ у складі Валерія Гладунця, Василя Паланюка та Андрія Мерхеля зустрічали гостей запальною музикою. Тарас Силенко у вступному слові розповів про життя та діяльність Романа Коваля й привітав його піснею. Усі із захопленням слухали вірші семилітнього козака Михайлика. До привітань долучився талановитий автор та виконавець пісень Василь Лютий. Народна артистка України Галина Яблонська розповіла про долю своїх рідних. Нелегкі часи довелося пережити попереднім поколінням. І зараз є щастям перебувати у цьому залі серед однодумців.

 Пісні під гітару пролунали у виконанні Нелі Франчук. Анатолій Сухий, Григорій Лук’яненко та Володимир Самайда виконали пісні разом. Письменник Володимир Шовкошитний подарував імениннику книгу Йосипа Струцюка про Петра Болбочана. Щирими словами привітали Романа Коваля поетеса та художниця Антоніна Литвин та командир Легіону Свободи Олег Куцин. Голова політичної партії ,,Національний корпус’’ Андрій Білецький подарував реліквію із далекого 1927 року – медаль ,,У 10 річницю відбудови Української Держави’’. Голова партії ,,Правий сектор’’ Андрій Тарасенко підготував доволі цікавий подарунок у час комп’ютерних технологій – записник. Боєць батальйону ,,Айдар’’ Олександр Корнієвський нагороджує Романа Коваля ,,Зіркою слави та заслуги ВО ,,Країна’’.

 Роман Коваль несподівано для глядачів вручає скрипалю Кирилу Стеценку смичок скрипки Петра Чучупаки. Мелодія скрипки настільки вражає, що Тарас Силенко разом із дівчиною закружляли у танці.

За заслуги перед Українським Націоналістичним Рухом і Організацією Українських Націоналістів голова ОУН Богдан Червак вручає ювіляру грамоту Проводу Українських Націоналістів. Скульптор Михайло Горловий дарує мистецький витвір з каменю ,,Думи мої, думи’’.

Пролунали пісні у виконанні Сергія Василюка разом із Тарасом Силенком. Під пісню Валерія Мартишка ,,Авдіївський вальс’’ усі встали згадуючи наших бійців, які пройшли пекло війни на Сході України. Із вишуканою майстерністю виконав музичні твори Тарас Компаніченко. Його виступ зустріли як мистецьку подію.

На приємній ноті завершилося святкування ювілею Романа Коваля. Під загальні оплески іменинник вручив маленькому козаку Михайлику шаблю. Підростаюче покоління це наше найголовніше багатство. Дбаємо про наше майбутнє.

Організаторами заходу виступили фракція ВО ,,Свобода’’ Київської міської ради, Історичний клуб ,,Холодний Яр’’, видавництво ,,Холодний Яр’’ та видавець Марко Мельник.

 

 

Суми – сайт http://www.vsisumy.com/news/kultura/u-sumah-vidbuvsya-mizhnarodniy-f

 

У Сумах відбувся Міжнародний фестиваль авторської пісні та співаної поезії “Булат”

 

Анастасія Літвіненко

24 апреля 2019

 

14 квітня у Палаці культури Сумського машинобудівного науково-виробничого об'єднання відбувся гала -  концерт ХХХI Міжнародного фестивалю авторської пісні та співаної поезії “Булат”, який тривав протягом трьох днів. В ході конкурсного відбору було визначено його лауреатів і дипломантів, які отримали дипломи, подарунки, сертифікати студії звукозапису та символічні призи: шоколадний мікрофон, шоколадний фотоапарат тощо. Лауреатами стали: Ігор Титаренко (Суми), Ганна Верховцева (Суми), Ірина Булахова (Суми), Оксана Чепіжна (Северодонецьк), Катерина Коренева і Олексій Фесенко (Суми), Ганна Білоножко і Валентина Смирнова та інші.

В ході гала-концерту з уривком свого твору «Роман про життя», який має глибокий філософський зміст яскраво виступила відома українська письменниця Ірен Роздобудько. А Юрій Чайка (Харків) у власному саркастичному та веселому перекладі на українську мову проспівав пісню про «Синього птаха» з репертуару Андрія Макаревича.  Цю ж гумористичну тему підхопили його землячки – жіночий  колектив, які у неповторній, душевній манері виконали пісню «Рюшечки», піднявши настрій всім присутнім у залі. А Олег Папенко  (Дніпро) об’єднав усіх присутніх теплою і душевною піснею про друзів. Цю ж щирість почуттів донесла у своїй пісні  «Давай посадимо сад» Тетяна Руднева. Цікавинкою даного фестивалю стало те, що співаків, як у калейдоскопі змінювали яскраві, неповторні і самобутні виступи талановитих поетів. Серед яких лауреат конкурсу Ганна Верховцева, яка чуттєво прочитала власний вірш  «У світі слів».  Крім того, у  неповторній  і душевній манері поділився власними поетичними рядками «У тумані  розтанула печаль» на філософську тематику гість із США Петро Тютюник.  Він   присвятив їх  почуттям, які минули і сенсу життя. А його син – відомий  художник, мураліст і ілюстратор Михайло Тютюник – протягом фестивалю малював на сцені картину, на якій зобразив гітару, що визирає з-за куліс, презентувавши її клубу авторської пісні «Булат». Вдячністю за цей символічний подарунок  стали раритетні значки із символікою клубу «Булат» та подарунки від президента клубу Ігоря Добровольского і художнього керівника фестивалю Алли Титаренко.

До речі, фестиваль відкрив багато молодих талантів. Серед яких: лауреат конкурсу Ігор Титаренко  (Суми), який динамічно, роково і драйвово  виконав пісню з репертуару  Володимира Висоцького «Ямщик». Крім того, переможцями конкурсу стали і гості фестивалю – молодіжний «Театр на Подолі» та колектив із міста Запоріжжя, які порадували присутніх яскравими виступами. Приємним сюрпризом для глядачів стала пісня «Робимо своє» з репертуару польського співака Войцеха Млинарського, яку в запальній манері виконав Театр поетичної пісні «La Chanson» (Суми).  

Загалом в ході гала-концерту  прозвучало більше 100 композицій на різну тематику: філософську, ліричну, гумористичну, присвячену порам року, природі, почуттям. А яскравим акордом стала пісня з репертуару Булата Окуджави у виконані всіх учасників фестивалю. Наприкінці гала-концерту його організатори  анонсували про проведення ХХХII Міжнародного фестивалю авторської пісні та співаної поезії “Булат”. Тож будемо з нетерпінням чекати зустрічі з самобутніми і яскравими виконавцями і співаками з усієї України, а можливо, як показав нинішній фестиваль і з інших країн світу.

 

 

Рубрика – «Ювілей»

Петро Картавий

Святкування 100-ліття виховательки з дитбудинку

(Продовження. Початок у літописі №14 (552), сторінки 6-8)

 

Кекіно (Сумського району), 14 квітня 2019 року

 

   У березні погіршилось здоров’я Віри Кузьмівни Бекетової, тому разом з рідними переживав за її самопочуття. Прибувши ранком до хати, привітав її із 100-літтям і вручив подарунки-символи, серед яких – ювілейна брошура і стаття із літопису для бардів України. Потім ми довго бесідували із вихователькою, якій не вірилося, що дожила до 100 років.

 

Віра Кузьмівна згадує своє дитинство

 

   У батька Віри Кузьми Рожкова в 1930 році відібрали господарство, а сім’ю виселили з хати. Разом з односельцями, під конвоєм, їх посадили у Суджі на поїзд, що привіз у Коношу Архангельської області. Виселених етапували у ліс, і розмістили в бараках без даху, а спали вони біля печей. Потім Рожкових підселили в хату до місцевих у село Дикозелене.

   Картопля у вагонах померзла, тому батько, що вмів теслярувати, взяв сокиру і пішов на заробітки у Коношу. Рідні переживали за його долю, і тільки через тиждень батько повернувся з харчами. Щоб утримувати сім’ю він і далі ходив на підробітки.

   Якось батько посадив Віру на поїзд і вона поїхала до дядька на станцію Локінську біля Суджі. За корову, співробітник НКВС віддав документи батькам і вони втекли на станцію Дроново біля Чистяково (тепер – Торез) на Донбасі. Віра приїхала до батьків, і там закінчила 7 класів школи, після чого вступила у Костянтинівці в педучилище, де провчилась рік.

   Батько Віри працював на шахті «Красная Звезда», і 1936 року випадково зустрів односельця, який заявив у міліцію про втечу Рожкових із заслання. Батьків заарештували, і Віра не знала про їхню долю, поки не отримала лист. Їй повідомили, що батьки у селі Шенчино біля Коноші. Батько працював на будівниці залізниці до Вельська, де було педучилище. Віра поїхала туди, щоб бути ближче до батьків. Документів у неї не було, але в училищі її взяли на 2-й курс, і запросили документи із Костянтинівки.

    Віра Кузьмівна розповіла, що у Вельському педучилищі працювали вислані викладачі та учились “куркульські діти”. У 18 років закінчила вона училище і отримала направлення у дитячі ясла в Няндому, де пізніше вийшла заміж за інваліда війни Сергія Бекетова.

   Строк заслання закінчився, і 1950 року сім’я Бекетових переїхала у Юнаківку, бо там жив родич Віри Кузьмівни. 1954 року її нагородили знаком “Відмінник Народної освіти”.

   Як колишній вихованець, напередодні просив заввідділом шкіл-інтернатів та дитбудинків привітати листом Віру Кузьмівну Бекетову із 100-літтям. Переслав на обласний департамент освіти літопис №14 (552), де моя стаття про неї. Через два дні заввідділом відповів, що керівництво освітян не може привітати виховательку, бо буде грамота від голови облдержадміністрації. Сказав йому, що то стандартне вітання для усіх 100-літніх, а тут мова про 14-літній досвід роботи з осиротілими дітьми, який вартий уваги сучасних педагогів і вихованців.

   Крім рідних, Віру Кузьмівну Бекетову із 100-літтям привітали дві місцеві партійні делегації, а голова Миколаївської ОТГ Сумського району вручив ювілярці грамоту від керівника Сумщини.

 

 

Шановна Віра Кузьмівно!

 

Сердечно вітаю Вас зі славним 100-літнім ювілеєм!

Доля вела Вас непростими стежками.

Вклоняюся життєвій мудрості, багатому досвіду

і силі духу, з якими Ви пережили всі випробування.

Прийміть слова великої вдячності

за багаторічну самовіддану працю.

Радію, що, переживши багато бурхливих подій,

Ви стали свідком народження незалежної

Української держави.

Зичу міцного здоровя та Божого благословення,

радості й благополуччя.

 

 

                                                            З повагою

 

                                                            Голова Сумської обласної

                                                            державної адміністрації                    Микола Клочко

 

 

14 квітня 2019 року

 

 

*  *  *

 

Моє життя – в скарбницю горя внесок.

 

Заплачено сповна – за все, за все, за все.

 

Душа – як храм з очима древніх фресок.

                    Все бачить. Все мовчить. Все далі понесе.

 

                                                                Ліна Костенко

 

 

Рубрика – «ЗМІ про митців»

 

«Запорожець за Дунаєм» і... історична правда

У квітні виповнюється 156 років з часу першої постановки опери

http://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/zaporozhec-za-dunayem-i-istorychna-pravda

Ольга Осипенко

26 квітня, 2019

 

Про історичну основу опери дослідники вже писали. Зокрема, й засновник музею співака і композитора в Городищі, відомий краєзнавець Георгій Коваль. Але, на думку автора цих рядків, це питання значно глибше. Хоча б тому, що перекликається із... сьогоденням. Адже у своєму контексті дає відповідь на запитання не лише про те, хто започаткував освоєння півдня України, а й про те, хто здійснював його активну колонізацію.+

Так, це були запорозькі козаки, які задовго до ліквідації Січі заселяли простори сучасної Січеславської області по обох берегах Дніпра, а також Донецьку, Запорізьку, Кропивницьку області. Втім, це загальновідомий історичний факт. Як загальновідомо й те, що після знищення Запорозької Січі влітку 1775 року значна частина запорожців брала активну участь у Російсько-турецькій війні 1787—1791 років і дуже суттєво сприяла перемозі Росії над Османською імперією. Що остаточно утвердило її панування в Північному Причорномор’ї та Криму. Саме за ратні заслуги запорожців, які боролися з турками на суші й морі, цариця Катерина «дарувала» їм щойно завойовану Кубань. Куди упродовж 1790-х років кількома потоками переселилося 25 тисяч українських козаків разом зі своїми родинами. До слова, на 1917 рік населення Кубані (сучасні терени Краснодарського і частина Ставропольського країв) майже наполовину було українським, і число українців (нащадків запорожців та переселених українських селян) сягнуло одного мільйона!..

Але зараз мова про ту частину запорожців, яка після падіння їхнього материнського гнізда — Січі не захотіла мати з Російською імперією жодних стосунків. І коли більшість запорожців, незважаючи на приниження та військову поразку, запопадливо служила своєму вчорашньому ворогу й заробила його ласку (все, як і сьогодні, коли Росія забрала в України Крим, частину Донбасу і воює з нашою державою, і при цьому є частина українців, яка «добре» ставиться до Росії...), то менша половина вояків подалася на південь, у володіння Османської Порти, й визнала себе підданими турецького султана.+

Тобто більш ніж двісті років тому ті запорожці, які вирішили, що з ворогом їм не по дорозі, заходилися налагоджувати життя в Побужжі, в Подністров’ї, в пониззі Дніпра... На землях, які ще донедавна належали кримським татарам і які після ще однієї переможної для Росії війни з Туреччиною (1768—1774 рр.) зовсім опустіли. Кримчаки утікали, хто куди міг... Бо вже тоді збагнули, що таке для них ці завойовники! Які нищать усі національності й утверджують лише свій «русский мир» і «милують» лише тих, хто їм догоджає...+

Тож Задунайська Січ виникла згодом, а поки що запорожці і збіглі українські селяни з Великої України освоювали землі за багато сотень кілометрів від великої ріки. Таким чином, ті міста, які тоді ж «заснували» москалі на півдні нинішньої України, часто виникали біля козацьких поселень. Як, наприклад, Одеса, де колишні запорозькі козаки мешкали в сільці Пересип ще до того, як у ньому з’явилися російські окупанти. Подібне можна сказати і про Олександрів (тепер Запоріжжя), про Катеринослав (нині Дніпро) та інші великі міста України. Однак у міру того, як Туреччина зазнавала поразку за поразкою (упродовж шістдесяти років відбулося чотири кровопролитні війни!..), імперська Росія переможно крокувала на Захід. І тодішні шовіністи «русского мира» збиралися зупинитися аж біля Греції... В їхніх намірах було завоювати протоки Босфор і Дарданелли й саму турецьку столицю Стамбул. Яку в Росії продовжували називати Царградом...+

Слід сказати й про те, що в цих війнах на боці Росії продовжували воювати її вірнопіддані колишні запорозькі козаки. А на боці Туреччини — її не менш вірнопіддані, теж колишні запорозькі козаки... Які партизанили, шпигували у глибокому російському тилу, чим завдавали значної шкоди завойовникам, які після чергової перемоги окремим пунктом мирної угоди вимагали від султана видати їм запорожців та їхніх нащадків. Інакше кажучи, виселити їх із тоді ще турецької землі в Росію, де, зрозуміло, на них чекала сувора покара...+

Але магометанська Туреччина вперто відмовлялася видавати своїх православних підданих. Бо, крім того, що наділяла їх землею та іншими привілеями, використовувала їхню військову силу у війнах не лише з Росією, а й у придушенні національних повстань на Балканському півострові, народи якого (серби, болгари, греки та інші) продовжували боротися з турецькими загарбниками.+

Але турецька неволя із самого початку була немила й запорожцям!.. Тож не дивно, що частина їх попросила притулку і в австрійського імператора, який дозволив українським козакам оселитися в провінції Банат (нині частина Сербії). Не раз запорожці (хто хотів, число їх незначне) поверталися також і в Російську імперію.+

Але більшість козаків, їхніх нащадків і збіглі селяни з України в 1810—1820-х роках залишалися в Османській імперії, освоюючи землі в гирлі Дунаю, де було не одне українське село й містечко, а також остання, Задунайська Січ. Зрозуміло, що люду того там рахувалося не одним десятком тисяч. Тож, коли у розпал нової війни навесні 1828 року на бік Росії перейшло майже півтори тисячі козаків, очолюваних фактично останнім кошовим отаманом Йосипом Гладким, це було зовсім незначне число українців.

Проте в радянській історіографії, яка фактично була російською, цей факт подавався як масовий перехід козаків до своїх «єдиновірних братів» із страшної турецької каторги. Бо, мовляв, лише у братній Росії українські козаки зажили, нарешті, заможним, щасливим життям!+

Слід сказати, що об’єктивно на цей міф працювала й опера нашого земляка «Запорожець за Дунаєм». Тому у свідомості всіх пізніших поколінь українців (та й зараз теж) утвердився факт масового повернення українців на свою рідну землю.

Але історична правда зовсім інша. Навпаки, після зради Йосипа Гладкого та його війська, які порушили присягу й віроломно перейшли на бік ворога Туреччини, на землях Задунайської Січі почалися жорстокі репресії проти українського населення, в ході яких постраждало кілька тисяч людей. Багато кого з них, крім ув’язнень, було й страчено. Тим, хто залишився, турецька влада не довіряла, й багато наших земляків змушені були податися в інші землі, оселившись і в різних місцях на території сучасної Румунії, які тоді також належали Туреччині. Дехто, рятуючись від гніву турків, повтікав в Україну. Щоправда, значна частина їх згодом знову повернулася на Дунай, куди протягом ХІХ століття продовжували переселятись українці, особливо за часів кріпацтва. Що, до речі, яскраво описано у повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря», в оповіданні М. Коцюбинського «Дорогою ціною» і в інших художніх творах.+

Отже, змальовані в опері «Запорожець за Дунаєм» події зовсім не відповідають історичній дійсності. Як не є правдою й те, що С. Гулак-Артемовський нібито показав у образі Івана Карася кошового отамана Йосипа Гладкого, як про те стверджував Георгій Коваль, не маючи для того жодних підстав. Бо то лише красива легенда радянських часів — пов’язати чудовий мистецький твір з історичним образом. Який би ще й працював на догоду теорії про братню дружбу двох народів, на те, що українцям завжди миле московське ярмо. Що, звичайно, було не ярмом, а «справжнім щастям». Як про це 300 років сурмила Москва. Та сурмить і тепер.

Що, на жаль, і спрацьовувало — навіть у цьому оперному варіанті...

Насправді ж «Запорожця за Дунаєм» слід сприймати лише як художньо-мистецький твір зі своєрідним сюжетом, у якому талантом автора справді прославлені найкращі чесноти українців — їхнє прагнення не скорятися ворогу, поневоленню, нездоланний патріотизм і всеперемагаюча любов до рідної Вітчизни.

Бо пророчі слова:

Там, за тихим за Дунаєм,

На землі є Божий рай...

Україно, рідний краю,

Серцем я тебе бажаю!..

Залишаються актуальними для українців в усі часи! І якраз сьогодні, коли нам випала історична нагода збудувати, нарешті, вільну, незалежну, процвітаючу Україну із заможним, щасливим народом, ми мусимо це зробити!.. Щоб більше не було Задунайських Січей, Сибірів, Кубаней, операцій «Вісла», «Соловків» та інших віх скорботи. Щоб українці не тікали з рідної землі, а мали Велику Батьківщину — справді рідну матір, свою рідну домівку, яка прихистить, вбереже і дасть гідне людське життя...

Ольга ОСИПЕНКО, історик, провідний науковий співробітник Музею С. Гулака-Артемовського, м. Городище, Черкаська обл.