Сергій Боборикін. Бобо. Карикатури

(1955-1991)

 56 стор. Формат: 21 Х 29,7 см, м'яка обкладинка.
Малюнки: кольорові, чорно-білі.
Книга розрахована на широке коло читачів.

У січні 2013 року, вийшов друком каталог карикатури Сергія Боборикіна.

Передвісником перебудови у далекому вже 1983-му стала одна знамення подія. 1 квітня 1983 року було розгорнуто дебютну виставку київського клубу карикатуристів "Архігум". Серед батьків-засновників, окрім Віктора Кудіна і Анатолія Казанського був молодий архітектор Сергій Боборикін. Тоді  ж і виникла базова ідея "Архігуму", згідно якої "Розсмішити людину, це все одно що здійснити акт гуманізму. А коли це зробити багато разів - то це вже і буде архігуманізм".

Відпочатку Сергій Боборикін придумав і намалював свого власного героя - кумедного чоловічка, що дрейфує з малюнка у малюнок, ніби супер-герой із коміксів. Він потрапляє у безліч кумедних та парадоксальних ситуацій… Таким чином Сергій створив цілий світ - дивовижний, незбагненний та притягальний, пов'язаний із масою алюзій із світовими культурними казково-міфологічними архетипами, такими як Ікар, Сізіф, кентаври, тато Карло і Буратіно. Отже, історія людства віднині прочитувалася ніби по новому - з точки зору карикатуриста. Разом із іншими "архігумівцями" Сергій невдовзі починає отримувати відзнаки і нагороди на міжнародних конкурсах карикатури, зокрема в Італії, Німеччині, Болгарії.

Сергій Боборикін народився в сім'ї військового, тож тривалий час сім'я невпинно мандрувала просторами тодішнього Радянського Союзу, поки не осіла в Києві. Тут Сергій навчався у Київському будівельному інституті, після чого почав працювати у різних архітектурних закладах. Паралельно він захоплювався вітражем, мозаїкою а також полюбляв настольний теніс. Захоплення карикатурою прийшло до нього якось непомітно, від самого великого Бідструпа, альбоми якого штудіював з самого дитинства.

Сергій Боборикін дуже любив життя, обожнював різноманітні дружні витівки, розіграші. Також він був дуже непосидючим і любив подорожувати. За першої-ліпшої нагоди втікав у ліси, на моря і тягнув за собою дружину та свого маленького сина Льошу. Радість життя і добрий сміх завжди були його вірними супутниками. Саме таким - вічно усміхненим, завжди жвавим і веселим ми його запам'ятали назавжди.