Макрокосм буття. Графіка


Олександр Євтушенко.

Валерій ЄвтушенкоЗавжди цікаво зазирнути в майстерню художника-графіка - цей острівець абсолютно особливого, відокремленого від зовнішньої метушні, життя. Майстерня - це матеріалізована модель внутрішнього світу майстра. Тож якщо ви уважні, самий інтер’єр розповість про нього дещо не менш цікаве, ніж його роботи. Майстерня Валерія Євтушенка надзвичайно аскетична. Якщо уявити його в ролі Робінзона Крузо, то на своєму острові йому необхідні будуть лише три речі: папір, перо, скляночка туші.

Тепер уявіть себе на місці Валерія Євтушенка. Перед вами тільки аркуш чистого паперу, перо і туш. І вам, між іншим, належить створити справжній Всесвіт. Не менше. Невідомо що відбувається в його свідомості, але він вочевидь не просто так, а свідомо обмежує себе в засобах мистецтва. Однак розбіжність між ультрамінімалістичними засобами творення та результатами творення є просто вражаючими, дивовижними. У більшості графічних творів художника лінія вишукана і грайлива, безкінечна і загадкова. Плетиво ліній утворює сріблястий килим, вкрай насичений тонким змістом, який неможливо передати словом, оскільки на рівні почуттів його сюжети є синтезом простору і людської душі. І це неймовірно гармонійні речі. Насправді несуть вони саме те, чого засмиканій битовухою душі найбільше бракує - відчуття гармонії та нескінченості життя.

Його роботи на світ Божий народжуються як із бутона квітка - непомітно-загадково. Валерій розкручує лінію як пластик - різьбяр. Особливе задоволення - спостерігати за кінчиком пера в його руці. Рух по білій площині паперу ніби не підпорядкований логіці і нагадує повільне ковзання. Але потім, коли робота вже готова, ти розумієш, що маршрути, а точніше лабіринти ліній мали єдино можливий напрямок руху.

Одна з його серій має таку от вичерпну назву - «Гармонія. Простір. Світ.» Наше мистецьке життя, що скуштувало так званого ринку, дуже строкате, суперечливе, неоднозначне і нерозбірливе. На очах артефакти вчорашнього арт-андеграунду перетворюються на своєрідні канони, але часто стають тривіальними штампами. Спокуса новим - велика сила, шалений двигун креативної думки. Водночас така спокуса передбачає конкретні кон'юктурні розрахунки.

Художник-графік Валерій Євтушенко ніколи і нічого не розраховував - він завжди був значно вищий за будь-яку кон’юктуру поточного моменту. Дух, Час, Простір, Людина, Історія, Вічність - це і є особиста сітка координат його душі. Точка відліку в цій системі - його власна душа. Однак пошук Вічного в наш карикатурно-метушливий час - це дуже невдячний шлях, це все одно що плисти проти течії… Невдячний шлях, дуже важкий і по-справжньому страдницький. Він може виглядати диваком, може помилятися, може здаватися одіозним або просто смішним. Але в головному, а таким є мистецтво для майстра, він ніколи не зрадить істину. Ще варто зрозуміти, що своїми роботами він ніби повертає нас до речей найголовніших з його точки зору, а це - Дім, Спокій, Краса, Радість, Любов.

Мистецький світ - це маленький світ, де всі знають один одного. Валерія знають як одного з кращих графіків-ілюстраторів. Він, на жаль, не колекціонував оформлених ним книжок - прозових і поетичних, хоча деякі з них не раз отримували нагороди на книжкових форумах світу. Його роботи були спеціально відзначені на Міжнародному Бієналє дитячої ілюстрації в Ірані. Він готував нову персональну виставку, це мала бути експозиція з найкращих робіт. Але доля вирішила інакше, і Вічність, якої він прагнув у мистецтві, тепер стала його Домом.

Валерій продовжував реалістичну гілку українського мистецтва. Витоки і коріння його творчості - з одного боку у мистецтві народному, а з іншого - від багатої спадщини великих майстрів минулих епох, а особливо виразно він іде від міцної графічно-філософської школи початку 20 століття Георгія Нарбута. Його поетика надихана народним епосом, хоча й позбавлена етнографізму. Його контакти з культурою минулого-глибокі і природні, а отже - його не турбує швидкоплинність Часу. Це тому, що в його роботах зафіксовані Початок і Кінець Часів та кільце безперервного виру Життя.