Архігум. 20 років

Перша книга із серії «Антологія Української Карикатури».
92 стор. Формат: 21 Х 29,7 см, м’яка обкладинка.
Малюнки: чорно-білі.
Книга розрахована на широке коло читачів.

Карикатури: А.Казанський, Ю.Головченко, О.Смаль, В.Кудін, С.Боборикін, Ю.Кособукін, В.Васьковцев, О.Євтушенко, Є.Григор'єв, В.Казаневський, К.Казанчев, С.Алєєв, А.Васильєв, Юнак, І.Лук'янченко, С.Шевченко, О.Базилевич, І.Деманов.

Детальніше...

Газета «День», 2003 р.

«Архігум»: 20 років сміху

Традиційно, 1 квітня, у Будинку архітектора стартує виставка карикатури київського клубу «Архігум», під дахом якого зібралися найкращі художники-сатирики. Цього року «Архігуму» виповниться 20 років. Цей ювілей буде особливим. Зберуться усі, хто протягом двох десятиліть були причетні до клубу, а їхні роботи можна побачити не лише на стінах, а й у спеціальному альбомі «Архігум: 1983- 2003».

Коли я вперше - і випадково - потрапив на виставку «Архігуму», то просто… остовпів. Шок, Вибух, Артефакт! Ціла обойма убивчо-тонких, а часом - шизоїдно-розкутих памфлетів «зривала дах». А це був 1985 рік. «Гласность-перестройка» тільки но розпочиналася, а увесь андеграунд ще сидів у підвалах. А тут - в офіційному Будинку архітектора офіційно дозволено «чорний гумор» та усіляку антирадянщину. Кудін, Казанський, Кособукін і Казаневський здавалися мені велетнями-титанами. Це вони «прострілили» мою свідомість такої сили електрострумом, що подальше існування я вже не уявляв без «Архігуму». А таки у 80-тих це був клуб втаємничених, інтелектуальна альтернатива офіційному гумору «Перця». Спочатку були щомісячні посиденьки клубістів-карикатуристів в тому ж Будинку архітектора, а щорічні квітневі вернісажі викликали справжній ажіотаж. Мас-медіа ломилися на «Архігум» як на якихось рок-зірок. Та й справді «архігумовці» були «зірками», себто - кращими. Такими їх часто-густо визнавали на міжнародних конкурсах карикатури. Ніби граючи, наші брали там перші призи, Гран-Прі етсетера. А вдома… Вдома малюнки «архігумівців» розбігалися по газетах-журналах, їздили по-передвижницьки по різних сяких-таких Будинках культури та виставкових залах - і не лише в столиці.

Популярний День мистецтв на Андріївсьому узвозі в перші роки був Подією. Частинка цієї Події - вернісажі «Архігума» на кінцевій стометрівці узвозу. Добре пам`ятаю Юру Головченка, що не встигав малювати «кота на трубі» - бо розхоплювали… Вітю Кудіна, що видавав десятки блискучих шаржів-експромтів, Сергія Алєєва з його галереєю шаржів-скульптур на видатних людей епохи, Толю Казанського, з його фантасмагоричними перфоменсами ніби-то з… нічого. І звичайно ж - присмак кави з коньяком з термосу, що приносила дружина Жені Григор`єва. Усі почувалися шахтарями. Усі рубили бетонну стіну великого совкового каземату. Рубили, аби видертись на свіже повітря. Оазою свободи для усіх нас тоді був «АРХІГУМ». Адже смішити - це гуманно. Хай живе Архігуманність з Перцем! А він - Перець - таки міцний в «Архігуму».