Архігум 1917-2017

Видано до сторічної дати Жовтневого перевороту 1917 року.
90 стор. Формат: 21 Х 29 см, м’яка обкладинка.
Малюнки: кольорові, чорно-білі.
Книга розрахована на широке коло читачів.

Карикатури: А.Казанський, В.Кудін, О.Смаль, Ю.Кособукін, Ю.Головченко, С.Боборикін, В.Васьковцев, О.Євтушенко, В.Казаневський, І.Лук'янченко, М.Златковський, О.Кустовський, С.Рябоконь, художники журналів (1917 р.) "Трепач", "Бич", "Новий сатирикон", "Будильник".

150 грн.

2017 р.
Голова клубу «Архігум» Кудін Віктор

Художники київського клубу карикатуристів АРХІГУМ, разом з художниками журналів ТРЕПАЧ, БИЧ, НОВИЙ САТИРИКОН, БУДИЛЬНИК (1917 р.), розповідають про країну, яка народилася після Жовтневого перевороту більшовиків у 1917 році.

Ми не могли пройти повз апокаліптичну дату – сторічну дату Жовтневого перевороту 1917 року. Нам здалося цікавим показати реакцію художників того часу на більшовицький переворот і роботи наших сучасників – членів клубу «Архігум» та Почесного члена клубу М. Златковського.

Що це було? Що за країна була, де ми народилися і виросли?

Це була Країна Великої Брехні – чого вартий лише один з головних лозунгів «Земля – селянам», завдяки яким вони прийшли до влади. Ці селяни тільки через 57 років стали повноправними громадянами країни – коли їм дозволили мати паспорти. А до тих пір були просто кріпаками. Це була країна диктатури партійних вождів, де існували структури – Ради, комсомольці, піонери, профсоюзи, творчі спілки і т.д. і т.п., які пронизували усе суспільство. Тоді здавалося, що цей моноліт партії і народу ніколи не впаде. Режим не боявся фізичного виступу проти нього, головний його страх – це був протест ідеологічний, духовний – словом та малюнком.

Тому ми мали відділки НКВС – у формі творчих спілок – художників, композиторів, письменників. Якщо з'являлись якісь клуби або кружки за інтересами, ними одразу ж цікавилися «органи». Все духовне життя радянського народу, було однією з головних вотчин НКВС. Ну, а карикатура… це просто «без слів».

За всю історію Радянської держави, я не знаю жодного малюнка і жодного художника на теренах СРСР, які виступали б проти влади. Тільки художники часів Жовтневого перевороту показали, хто такі більшовики. Але з ними швидко розібралися.

Я перервусь і надам слово члену нашого клубу «Архігум» Володі Казаневському:
– Наші малюнки з труднощами вдавалося переправляти на Захід, на міжнародні конкурси карикатур. Відправки регулярною поштою поверталися назад із супровідними листами, підписаними підполковником КДБ Орловим. Зрозуміло, «нас пасли». Іноді вдавалося передавати малюнки з оказією, з іноземцями. Каталоги міжнародних виставок, які доходили до нас, часто були з вирваними сторінками, на яких, як ми дізналися пізніше, були антирадянські карикатури західних художників. І якщо ж на карикатурах, навіть гумористичних, блакитне небо сусідувало з жовтим піском, їх не друкували в радянській пресі з ідеологічних міркувань. Абсурд соціалістичного реалізму царював в той час. Десь у 70-х роках минулого століття, наші художники почали брати участь у міжнародних конкурсах карикатури. Почали з'являтися неоднозначні роботи, відносно влади. Всі ми були у захваті від цього. І головним «антісовєтчіком» у цей період був Михайло Златковський. Наш клуб «Архігум» також не пас задніх. Перші місця на міжнародних конкурсах отримували – Кособукін, Казаневський, Кудін, Казанський, адже ці роботи не могли бути надрукованими у Союзі.

Карикатурист завжди на барикаді, по відношенню до будь-якої влади. Так було і так буде.