ПІККАРДІЙСЬКА ТЕРЦІЯ

24 вересня 1992-го львівяни дали свій перший концерт.

 

24 вересня 1997-го знаменитій львівській формації «Піккардійська терція» виповнилося п’ять років. Саме цього дня відома аудіо компанія «Росток рекордз» видала на гора перший компакт –диск групи «Сад ангельських пісень». Попередні три альбоми побачили світ на аудіокасетах. Розкішна графічна обкладинка компакту у дусі славнозвісного Альбрехта Дюрера презентувала шістку співочих ангелів у складі Ярослава Нудика (тенор), Володимира Якимця (тенор), Богдана Богача (бас), Андрія Капраля (тенор), Романа Турянина (тенор), Андрія Шавали (бас) та Романа Климовського (менеджмент). Альбом був записаний на львівській студії «Люксен» зусиллями звукорежисера Павла Грабовського, співачки Руслани Лижичко та її чоловіка Олександра Ксенофонтова. Перший наклад диску видрукувала київська аудіокомпанія «Росток-рекордз».

Задовго до того як усе розпочалося, хлопці навчалися у львівському музичному училищі на хоровій диригентурі. Їх об’єднували спільні уподобання і велике бажання співати разом. Але, ясна річ, зовсім не йшлося про якісь серйозні плани. Перед тим як влаштувати свій перший сольний виступ в університеті, хлопці вже добре притерлися до смаків один одного, адже виступи на різних студентських капусниках зробили свою справу…

Отже, точкою відліку у житті формації прийнято вважати концерт в універі 24 вересня 92-го, хоча такою міг би стати виступ на фестивалі «Червона Рута» у Донецьку 93-го, де вони цілком заслужено вибороли звання лауреата і третє місце.

Однак справді вибуховим для хлопців став 1994 рік, коли піккардійців запросили на передвиборчий концерт до столиці. У довгій вервечці заслужених і народних артистів їхній виступ був останній і найбільш ефектним - їх мало на руках не носили після того виступу… Одне слово – тоді раптово народилася мегазірка акапельного співу і запрошення виступити посипалися з різних сторін. Тоді вельми доречно Мистецьке обєднання «Дзиґа» підписала довгостроковий контракт із групою «Піккардійська терція». Невипадково піккардійці того ж року отримали Гран прі на фестивалі «Доля» за виконання пісень «Туман яром», «Старенький трамвай», «Я поїду до моря». Невипадково тому, що напередодні вийшов друком їхній перший магнітоальбом без назви, який розійшовся просто блискавично.