Сергій Кузьминський "Брати Гадюкіни"

Свято усіх рокерів.

3 жовтня вже два роки поспіль відбувається спеціальна музична вечірка, що стала справжнім святом для численних прихильників української рок-музики, адже саме цього дня народився знаменитий лідер-вокаліст незрівняних «Братів Гадюкіних» Сергій «Кузя» Кузьминський зі Львова.

Він пішов з цього світу 2009-го, але усі альбоми «Братів Гадюкіних» до цього часу викликають незмінний інтерес з боку тисяч і тисяч слухачів, включно з тими, хто ніколи не бували на концертах гурту. І це невипадково: створена «Гадами» музична формула, а точніше цілісний музичний образ вже давно став класичним для українського року, а відтак постійно виринають усе нові і нові молоді гурти, що так чи інакше наслідують ту саме гадюкінську формулу, де смачно переплетені гумор, карпатський фольк, ритм-н блюз і рок. Цього разу майданчиком святкування стане сцена столичного клубу «Бочка» на Подолі, а учасниками культової вечірки вже доволі досвідчені команди «Юкрейн», «М.Драйв», «Файне місто Тернопіль» та, ясна річ, самі «Брати Гадюкіни». Родзинка вечора - уміння музикантів найточніше інтерпретувати пісні Кузьминського, аби їх не забували і поверталися до них знову і знову, адже вони того варті.

Ясна річ, «героями» вечірки стануть найбільш культові хіти групи, на яких зросло вже не одне покоління фанів. Це і «Всьо чотко», «Наркомани на городі», «Роксоляна», «Сорок пачок «Верховини», «Дівчина з Коломиї», «Аріведерчі Рома», «Звьоздочка моя», «Було не любити», «Приїдь до мене у Мостиська», «117 стаття» та багато інших, що увійшли до золотого фонду українського року.

Едуард Драч, один з учасників першого легендарного  заокеанського турне переможців фестивалю «Червона Рута» пригадує, що для наших молодих артистів та поїздка була чималим випробуванням, адже багато хто з них взагалі вперше були на Заході. Тому комічних випадків і непорозумінь було багато. Водночас ніхто окрім Кузі не вмів так легко «розрулити» будь-яку незручну ситуацію за рахунок гумору, легкої іронії, жартів... Це часто виручало не лише самих «Гадів», а й  усіх представників музичної тусовки. Червонорутівська делегація сприймала Кузьминського як такого собі блазня, адже він постійно влаштовував не завжди безневинні розиграші, сипав приколами, усіх смішив, незмінно підіймаючи дух у майже безвихідних обставинах. Серед них один лише Кузя знав, що у 70-х існувала в Канаді дивовижна українська група, яка хіти «бітлів» і «ролінгів» обробляла по своєму, тобто англійська мова перекладалася на гуцульський діалект і усе це справляло шалений комічний ефект. Кузьминський зібрав чималу колекцію тих дисків і по поверненні додому видав такі пісні як «Америка» та «Емігрант сонг». Сергій Кузмінський був надзвичайно життєлюбною і доброю людиною, який просто прагнув більшого розуміння з боку небайдужих людей, що приходили на його концерти або слухали його пісні у себе вдома.