ВОАНЕРГЕС (2009)

Рецензія на альбом "Цілющий рок древнього Києва"

Рецензія на альбом ВОАНЕРГЕС - Бугай-бугі

.

Хто такі ВОАНЕРГЕС, або шлях "Синів Грому"

Сьогодні в Україні є чимало сучасних гуртів, які базують своє звучання на етно-основі. Об’єднані спільною платформою, усі ці дуже різностильові команди являють собою найбільш вагому і конкурентноспроможну частину сучасного музичного руху, що є вельми активним, а тому має і палких прихильників, і не менш завзятих опонентів. Розвитку цього напрямку неабияк сприяє мережа українських і міжнародних етнофестивалів. Відтак ми часто стаємо свідками найнесподіваніших експериментів із зхрещення традиційної народної культури з роком, джазом, панком, ска, електронікою, диско, металом, хіп-хопом та іншими модерними стилями зі світової скрабниці поп-культури. Професійний рівень суто музичної переконливості усіх тих "міксів" залишається досить різним – від вдалих і мало не еталонних до цілковито сумнівних...

Олександр Євтушенко. Аудіо-інтерв'ю (2009-2013 рр.)
www.youtube.com
Інтерв'ю: Геннадій Бень та Роман Макогон про концерти ВОАНЕРГЕС в Європі, запис за зведення альбому "Цілющий рок Древнього Києва".

Загалом не викликають ніяких заперечень сміливі експерименти таких груп як "Гайдамаки", "Перкалаба", "В.В.", "Мандри", "Дахабраха", "ДримбаДаДзига", "Бурдон", поза як усі вони отримали визнання широких кіл слухачів і критиків. Але серед нині сущих шукачів нового етнозвучання є й такі, що у своїх пошуках рухаються не по горизонталі, а, так би мовити, вглиб – до коренів. Саме вони, а йдеться про київський гурт "Воанергес", є справжніми новаторами, про творчість яких лише починають говорити. Усі музиканти "Воанергес" - у перекладі "Сини грому" - згідно з біблейськими першоджерелами, мають якісну музичну освіту, свідомо обраний християнський світогляд, а у пошуках власного стилю спиралися на інтуїтивний досвід прожитого життя. Крок за кроком хлопці у своїх композиціях намагалися відтворювати звучання давньоукраїнської музики. Робили це, збираючи по крихтах автентичне звучання обрядових пісень часів Київської Русі. Очевидно не існує більш складного завдання, ніж спроба реставрувати справжнє звучання зниклого фольклору... І не просто відтворити первісні дух і форму, а й інтегрувати усе це на цілковито модерний грунт арт-року. Мало кому подібне вдавалося, але коли слухаєш арт-рок-фолькові речі "Маранафа", "Злата врата", "За Русь-Україну" та інші, у тебе по шкірі "бігають мурашки" і ти кожною клітинкою відчуваєш – так, саме такою могла бути музика Київської Русі.

До речі: не так давно групі "Воанергес" повірили у далекій Португалії і запросили з виступом на один з крупних у Європі "ворлд-мюзік-фестів". Повірили – і не прогадали, тому що наші хлопці стали невдовзі найбільшим відкриттям тогорічної "ворлд-мюзік-сцени" у Європі.

Говорить учасник групи "Воанергес" Геннадій Бень (труба, флюгельгорн, ріжок, сопілка, спів): - Фестиваль у місті Сендім, яке знаходиться у Центральній Португалії, це міжнародний музичний форум Етно і ворлд-музики, що тривав три дні і був таким собі природним змаганням поміж кращими європейськими формаціями цього напрямку. Організація, звук і світло там були ідеальними, можливо вперше в житті ми звучали так, як мусили б звучати скрізь. Сприймала нас публіка просто чудово, хоча наших гастарбайтерів там майже не було. Ми грали речі з обох наших альбомів, а також - зовсім нові. Групи, які грали з нами у той самий день, десь нагадували одна одну відбірною сумішшю балканських ритмів Горана Бреговича із елементами джазу. Нас у Сендімі відзначили як головну музичну знахідку фестивалю, як гурт з неповторним самобутнім звучанням. До того, організатори здійснили повноцінний відео-запис нашого концерту, який ми збираємося видати в Україні у форматі DVD .

О.Є.: - Стало відомо, що недавно у Польщі і Великій Британії виникли незалежно один від одного два інтернет-сайти гурту "Воанергес". Це правда?

Геннадій Бень: - Це справді так. Після відвідин міжнародного фестивалю в Польщі, у місті То рунь, з нами зв'язалися зовсім молоді дівчата – наші прихильниці. Вони запропонували створити наш сайт у Польщі, аби сприяти у розповсюдженні дисків "Воанергес", у організації концертів, у популяризації групи. Інтернет-сайт у Великобританії – це проект нашого земляка, який так само прагне посприяти у просуванні музики гурту. До речі: ми постійно відчуваємо зворотню реакцію слухачів, особливо тих, хто побував на наших концертах. Ми прислухаємося до них і продовжуємо писати нові пісні, вдосконалюємо звучання і нині готуємо третій альбом. Ми точно знаємо, що наша музика далеко не гірша за ту, яка нині звучить в українському інформ-просторі. Більше того, ми впевнені, що наша музика робить людину кращою, глибшою. Взагалі-то ми робимо доволі серйозну музику, до якої більшість людей, на жаль, не звикла, але віримо, що українці – це мудрий поміркований народ, який, зрештою, перестане слухати пісні про "сіськи-піськи", а зверне увагу на цікаві тексти, незвичні, але рідні мелодії.

О.Є.: - Існує статистика щодо українських артистів, які реально гастролюють у країнах Європи, зокрема – у Польщі. Це вже десятки колективів. Між іншим, на концерт "Піккардійської терції" там потрапити простіше, ніж тут, в Україні. Враження таке, що у Польщі українську музику знають і слухають більше, ніж на батьківщині, де, як це не прикро, надають ефіри у першу чергу якимсь "пaющим трусам"...

Геннадій Бень: - Поки держава не повернеться лицем до своєї культури, нічого доброго не буде. Потрібні гранти. Якщо говорять, що українське у нас слабко купується, треба згадати, що двісті років поспіль над цим добряче "попрацювала" шовіністично-пропагандистська машина Російської імперії, а потім – ще сімдесят років "працювала" імперія радянська. Ясно з якою метою : аби виростити покоління маргіналів-безбатченків. І виростили...Тим, хто творить нині високохудожнє українське мистецтво, потрібні тимчасові гранти, державний протекціонізм, елементарні ефіри на радіо і ТБ. Адже насправді українські артисти виживають хто як може. Звідси, між іншим, виникає прагнення працювати за кордоном, тому що там ставлення до якісної музики – повністю адекватне і оцінюється за європейськими мірками.

О.Є.: - Мені здається, є ще один актуальний аспект – щоденна неприхована інформаційна війна між духовністю і бездуховністю...

Геннадій Бень: - Згоден. Ми усі були свідками того, як повстали люди, аби захистити свою душу, ідеали, і як наші лідери були не готові до того, аби піти з народом. Найстрашніше те, що у нас за бездуховністю – проаналізуйте репертуар телеканалів – стоять величезні грошові мішки...

О.Є.: - Представ, будь ласка,учасників команди поіменно.

Геннадій Бень : - "Воанергес" - це Роман Макогон – клавішні, тексти і музика, Валерій Огородник – гітара, музика і тексти, Геннадій Бень – духові інструменти, Валентин Янковський – ударні інструменти, Вадим Соколик – бас-гітара. Окрім того, усі ми співаємо і граємо на сопілках, дримбах, зозульках. Є ще у арсеналі "бугай", ліра, саморобна трембіта. Ми граємо реставровану нами музику Київської Русі на зламі епох, тобто – дохристиянську і музику Русі похрещеної. Нам цікаво зрозуміти як Русь язичницька стала християнською, цікаво як люди тоді розуміли світ та його цінності. Записали два альбоми – "Злата Врата" і "Гайдамаки". Обидва видані компанією "Компмюзік" і зараз розповсюджуються по всій країні. Ми, як група, не потребуємо попсової розкрутки, оскільки наша музика цілком самодостатня і вимагає тільки одного – чесного, відвертого і взаємо корисного діалогу з нашими слухачами.

Рецензія на альбом "Цілющий рок древнього Києва"

Рецензія на альбом ВОАНЕРГЕС - Бугай-бугі

.