Бренд на ім'я Василь Ткач

Імена композиторів-аранжувальників, які працюють в сучасній популярній музиці, не завжди відомі прихильникам поп і рок-кумирів, натомість вони користуються "широкою" популярністю у вузьких колах зацікавлених виконавців, чий репертуар інколи на сто відсотків складається з творів одного автора. Наприклад – Василя Ткача. Фестиваль "Червона Рута" у 95-му і 97-му мав усі ознаки справжнього прориву нової модерної музики. І великою мірою – завдяки роботам Ткача, який тоді щільно співпрацював з дирекцією фестивалю, а у 97-му поставив своєрідний рекорд, створивши для різних конкурсантів цілих 34 композиції. Отже, минуло 12 років, а цього року відгула ювілейна 20-та імпреза, де вшановували "рутян" різних генерацій. Нині Василь опікується зовсім новим проектом "VRODA" , а за його плечима – півдесятка електронно-танцювальних груп, які добряче струшували сцени клубів у 90-х і на початку нульових. Водночас велике значення для нього мала та потужна креативна хвиля, яку він "впіймав" під час співпраці з "Рутою".

Василь Ткач: - Кілька днів тому я зробив для своєї дівчини збірку власного-улюбленого з 90-тих. Цей хіт-парад має такий вигляд: Світлана Градова з піснею "Пустелі міста", група "Автентичне життя", гурт "Радослав" з піснею "Купайло", яка скоріше нагадувала саундтрек до музичної вистави. Змішуючи танцювальну поп-музику з традиційною, я роблю це органічніше, ніж 10 років тому, коли ще тривав пошук синтезу. Цікаво, що автором найбільшого хіта "Червоної Рути-95" "Сірко – собака мій" і був Василь Ткач. Фактично, "Сірко" став першим шлягером у стилістиці хіп-хопу, а "Вхід у змінному взутті" стала першою загальновідомою хіп-хоповою командою в Україні. До речі, дебютні альбоми "Грін-Грею" та Юлії Лорд також відбулися за безпосередньої участі Ткача як аранжувальника. Ці роботи мали неабиякий успіх у слухача, як і диск Каті Чілі, до пісень якого Ткач зробив вельми колоритні ремікси.

О.Є.: - Щодо "Червоної Рути-97", здається, саме ти зібрав найбільший врожай відзнак і подяк дирекції фестивалю?

В. Ткач: - Це були почесні відзнаки "Кращий композитор", "Кращий аранжувальник", "Краща пісня фестивалю" - за пісню "Купайло" у виконанні "Радослава", а також – диплом "За особливий внесок у втілення творчої концепції фестивалю". Серед усіх артистів, з якими я працював, далі активно працюють Юлія Лорд та Марина Юрасова, нині відома як Млада. Продовженням співпраці з зірками "Рути" було запрошення від Тараса Петриненка узяти участь у роботі його творчої майстерні. Йшлося про модернізацію його старих шлягерів та про новий матеріал у модерновому ключі. На жаль, та робота тривала не дуже довго...

О.Є.: - Як у тебе виникла ідея створити справжню бібліотеку електронних семплів українських народних інструментів, про яку знають усі наші музиканти і аранжувальники?

В. Ткач: - Це для мене одна з найбільш незвичайних ідей, яка не передбачувала створення музики та її аранжування, а йшлося лише про грунтовну фіксацію звуків. Тобто це має бути так би мовити тритомна збірка, на першому диску якої семпли звучання основних народних інструментів. Я склав цілу таблицю щодо того як з тих звуків створювати акорди. Ми шукали добрих інструменталістів, і не лише у Києві. Наприклад скрипки записав наш скрипаль-віртуоз Сергій Охрімчук, віолончелі і перкусійні інструменти записав соліст групи "Буття" Олег Бут, а усі ліри прописав Едуард Драч. Усе це робилося для того, аби будь-які музиканти(не лише електронні) використовували справді натуральні звуки і співзвуччя у своїй власній творчості. Подібні "банки звуків" вже давно існують у світі і їх нерідко можна почути на треках відомих музикантів у вигляді таких собі екзотичних "родзинок". Я гордий,що подібна бібліотека тепер є і в Україні.

О.Є.: - Якось ти зауважив, що нова електронно-танцювальна група "Vroda" виникла якраз внаслідок появи бібліотеки електронних семплів?

В. Ткач: - Дуже довго я шукав дівчат, які своїми голосами могли б не лише проіліструвати те музичне багатство нації, а й справді самобутньо заспівати, аби це сильно відрізнялося від відомих стандартів. І я знайшов двох дівчат, голос однієї – це солюючий вокал, голос іншої – зовсім інший і вони ідеально доповнюють одна одну. Аня Заклецька-Бурак і Оля Нестеренко з 3-4-х років вже співали в різноманітних фольклорно-танцювальних колективах, а Аня – вона ще й модель, ведуча, організатор масових свят і таке інше. Обидві дівчини неймовірно талановиті, обидві самі собі ставлять сценічну хореографію.

О.Є.: - Ще з початку 90-х твоя творчість електронника-новатора асоціювалася з гуртами Хостільня, Катапульта, Підривники, Сасквач... Який слід залишили вони у твоєму житті?

В.Ткач.: - По суті усі ці групи – це різні форми самовираження залежно від внутрішнього стану, за винятком хіба що Катапульти, групи, де кожен з чотирьох осіб має однакові права.