ТІНЬ СОНЦЯ:
"Полум'яна рута" життєдайно розквітає

Тінь сонця гурт

Серед молодих формацій, які заявили про себе останнім часом, особливе місце належить гурту "Тінь сонця". І справа не в тому, що "Тінь сонця" наполегливо і вперто долає сходи до віртуального "музичного Олімпу"... Відпочатку, з моменту виходу дебютного диску "Над диким полем" вони вирізнялися з поміж інших чітким баченням власного курсу у розбурханому музичному океані і наявністю виразної ідеології патріотизму. Немає і тіні багатовекторного космополітизму і в другому альбомі, який вийшов нещодавно і має назву "Полум'яна Рута". Його презентація у вигляді великого живого концерту відбулася у культурному центрі Києво-Могилянської академії і зібрала велику кількість прихильників "козацького року". Саме такий стльовий ярлик закріпився за "Тінню сонця". І невипадково. Про сучасний стан молодої української рок-сцени і власне про гурт ми спілкуємося з лідером формації, вокалістом Сергієм Василюком.

Розкажи про виникнення ідеї, концепції і стилю "Тіні сонця", які дедеалі стають усе виразнішими і яскравішими...

Сергій Василюк: - Назва гурту утворилася 1999 року, коли у Києві було затемнення сонця. Ми грали тоді альтернативний рок і не мали ще тих ідей, які сьогодні складають так би мовити творчий кістяк. Спостерігаючи за тим, що відбувається у музичному світі навколо нас, ми свідомо шукали власну стежку. Нашими вчителями вважаємо українські гурти "Кому вниз", "Вій", "Плач Єремії" та декілька інших. У нас був образ пісні, до втілення якої прагнули. Це був образ потужної міцної пісні, яка б свідчила про силу українського духу. І ми шукали свій стиль на перетині автентичного фольклору і важкого року. Ми відчували співзвучність динаміки і ритмів старовинних козацьких пісень і певних стандартів сучасного хард-року.

Ваш другий альбом значно відрізняється від першого. Це є бвльш зріла робота у сенсі тематичного розмаїття, аранжування та виконавчої майстерності, хоча часова відстань між ними – усього два роки.

Сергій Василюк: - "Над диким полем" – це наша спроба матеріалізувати поняття "козацький рок". Перша спроба заявити новий стиль. Як наслідок – було звужено тематичний спектр пісень. Над другим диском ми працювали цілий рік. Ретельно працювали над аранжуванням. Тематично він вийшов значно більш розмаїтним. Тут є ліричні пісні, балади. Якщо у попередній роботі ми зверталися до славетних образів козаччини, то в альбомі "Полум'яна Рута" – до образів України-Руси. Заглибилися у історію княжої доби. Водночас застосували суто музичні новації. Традиційний гітарний драйв ми поєднали з бандурою і скрипкою. Цього ще ніхто не робив. Тепер звучання бандури визначає загальний саунд гурту.

Хто в команді пише тексти пісень, хто створює музику, імідж колективу?

Сергій Василюк: - Репертуаром займається ваш покірний слуга. Тексти пісень пишу я, пише мій брат Олексій, наш гітарист Кирило Момот, бандурист Іван Лузан. На репетицію я приношу первинне аранжування. Усі разом ми його вдосконалюємо, шукаємо сприйнятну форму. Важливу роль відіграє наш саунд-продюсер Андрій Хаврук. Також разом ми відбираємо найбільш доречні твори до певної програми.

Розкажи про склад гурту.

Сергій Василюк: - Наш склад остаточно стабілізувався. "Тінь сонця" це: гітаристи Кирило Момот і ндрій Хаврук, скрипалька Софія Рогальська, бандурист Іван Лузан, барабанщик Володимир Хаврук, і я – вокаліст і бас-гітарист Сергій Василюк.

Не секрет, що молодим артистам пробитися на сцену надзвичайно важко. У нашому середовищі вкрай зкормеціалізованого шоу-бізнесу цінуються не таланти і артефакти, а наявність обігових коштів на "розкрутку" і піар. Якою є ваша дорога до свого слухача?

Сергій Василюк: - Наша дорога є чесною. Ми не проплачуємо ефіри на радіостанціях, в нас немає друзів серед "воротил" шоу-бізнесу. Поза тим ми маємо чимало концертів. Це клубні і фестивальні виступи. Нас приємно здивувало те, що нашу музику слухає не лише патріотична молодь, а й та, яка підростала на англомовній чи російськомовній рок-музиці. В принципі ми співпрацюємо з усіма, хто радий такій співпраці. Це – патріотичні організації, інтернет-портали, дирекції різних фестивалів. Тісно співпрацюємо з аудіокомпаніями, що видають наші диски. Це – "Саме так!" і "Наш формат". Останнім часом розширюємо зв'язки з різними регіонами. Тепер частіше їздимо туди з концертами. Нині збираємося у промоційний тур "Полум'яна Рута" десятьма містами України. Ми знаємо, що у кожному з них є наші шанувальники, отже – можна давати сольні концерти.

Які з Ваших виступів запам'яталися найкраще?

Сергій Василюк: - Таких було чимало. Це і виступи на білоруському фестивалі у місці Мозир, де ми, між іншим, виконали кавер-версію "Пісню Чугайстра", що належить культовій білоруській групі "Godstower". Я спеціально вивчив білоруську мову і спілкувався нею з публікою. Дуже хорошою енергетикою запам'ятався виступ у центрі Львова перед багатотисячним натовпом. Для нас важливо, чи вслухаються люди у зміст наших пісень. У Львові нас слухали дуже уважно. Добрі спогади лишилися після фестивалю "Про-Рок", де ми отримали першу премію.

У кожного артиста, в кожної команди існують свої власні секрети, щодо підтримання високого творчого тонусу, існують свої джерела натхнення. Якими вони є у Вас?

Сергій Василюк: - У нас є традиція називати альбоми уривком з якоїсь пісні. "Полум'яна Рута" – це уривок з Пісні Чугайстра, де є такі рядки: "Полум'яна Рута життєдайно розквітає, та ніхто того не бачить, ніхто не знає". Ми хочемо, аби українці знаходили свою Руту, своє щастя у своїй країні. Це – головна ідея альбому. Невипадково ми виступаємо у червоно-чорних вишиванках. Вони – наші обереги. Наш творчий тонус підтримує наше прагнення бути собою, відчувати любов і свободу у собі. Нашу енергію ми берему з енергетики нашої землі. Для мене немає нічого кращого як загубитися у якомусь лісі, лузі. Це не просто слова. Мені особисто дуже шкода, що розорані українські степи, що затоплені великі луки. Адже вони могли б бути чудовими рекреаційними зонами.