Тетяна Стебловська

Тетяна Стебловська:
Театр існує заради очищення

Наша гостя - народна артистка України, прима Київського Молодого театру Тетяна Стебловська. В її творчому доробку напрочуд різні ролі, які свідчать про широку амплітуду акторських можливостей: комедійність, щемливу пронизливість, ліричність, трагічність, сарказм.

Тетяна Володимирівна не вперше стає нашим провідником на теренах прем’єрних вистав, в яких сама бере участь.

Ось і тепер приводом для зустрічі послугувала нова робота Молодого театру – вистава «Гоголь-моголь з двох яєць» за п’єсою Миколи Ердмана «Самогубець».

Ця вигадлива комедія -- про звичайну людину, яка потрапила у вкрай небезпечну та парадоксальну ситуацію, коли шматок ліверної ковбаси став яблуком розбрату, а через нікчемну побутову сварку від неї почали чекати самогубства. Знайомі вишикувалися у чергу з проханням застрелитися не просто так, а заради інтелігенції, торгівців, поетів, Клеопатри Максимівни чи Раїси Пилипівни... А енергійний новоспечений вдівець Калабушкін узагалі влаштував на цій події бізнес, збираючи варіанти передсмертних записок від усіх бажаючих. Тим паче умови пречудові -- комуналка. Та й чого чекати від людей, для яких «легше жити, коли є можливість говорити про те, як важко жити»... Хвилинна слабкість обернулася для Семена Подсєкальнікова великою проблемою. Бо ж слово він дав, але ж і жити хочеться...

Принагідно зазначимо, що доля п’єси (написана 1928 р., вперше глядач її побачив в кінці 80-х) багатостраждальна. Її заборонив особисто Сталін. Хоч сам автор навряд чи планував написати пасквіль на радянський лад, втім, уже сама колізія «Самогубця», коли біля доведеного до розпачу героя вишикується черга претендентів, які бажають висловити свої претензії суспільству в його передсмертній записці, мимоволі викривала владу, не здатну зробити народ щасливим. Уловлюєте, як це перегукується із сьогоденням, з ганебною економічною ситуацією, яку нині переживає країна. В шкурі Подсєкальнікова може опинитися будь-хто.

Постановочно вистава «Гоголь-моголь з двох яєць» складна, і не тільки через величезну кількість персонажів. Блискучий текст Ердмана з віртуозними перевертами ситуацій міг зіграти підступну роль. Легко було опуститися в «чорнуху», борсатися в гармидері цинічних подій (перша дія, на жаль, здалася сумбурною, замуленою). Та друга дія, режисерські більш продумана, виявилася прозорішою й акцентованішою, у смогу чорного гумору вималювалася висока фарс-комедія, що викрешує позитивні емоції. Подальше сценічне життя цієї вистави, сподіваємося, вилучить як режисерські, так і акторські недоліки.

Перший великий млинець Молодого театру за нового керівника Андрія Білоуса вийшов у цілому вдалим.

Про атмосферу, в якій нині творять артисти театру, ми й розпочали нашу бесіду з Тетяною Стебловською.

 

Тетяна Стебловська

-- Тетяно Володимирівно, у Молодому театрі минула «епоха» художнього керівника Станіслава Мойсеєва. Прийшов новий головний режисер? Що змінилося?

-- Шістнадцять років я працювала зі Станіславом Мойсеєвим. В колектив ми прийшли з різницею в один місяць (я раніше). Період Мойсеєва – це очевидний підйом театру. З'явилося багато цікавих самобутніх філософських яскравих спектаклів. Ми одержували чимало нагород – «Золотих пекторалей».

У кожного режисера є свої амбіції, і коли Мойсеєв був запрошений Богданом Ступкою очолити театр імені Франко, то, зрозуміла річ, що для нього це -- більш високий щабель, розкриваються більш широкі перспективи плідної роботи. І Мойсеєв пішов у цей театр. Чесно скажу, в останній нашій бесіді я не рекомендувала йому це робити. У Молодому театрі він був авторитетом, хазяїном, його слухали й слухалися. У театрі імені Франка він зіштовхнувся з труднощами, про які, певно, навіть не підозрював.


-- Франківці, прямо скажемо, зустріли його в штики.

-- Слава Богові, пристрасті вщухли, нині Мойсеєв робить спектакль. Я від усієї душі бажаю йому тільки удачі, здоров'я, нехай усе складеться. У нього новий етап. Думаю, усе притреться, йому там буде цікаво працювати. Мойсеєв -- обдарований режисер, зможе себе реалізувати.

Новий художній керівник Андрій Білоус до нас прийшов майже в тому ж віці, що й Мойсеєв (тому було 37 років, Білоусу – 36). До того він працював десять років у Київському театрі драми й комедії на лівому березі в Едуарда Митницького. Ставив не тільки в столиці, а й в інших містах України. Я бачила п'ять його спектаклів у різних театрах і можу сказати, що це оригінальний режисер, своєрідний, бачить світ (і мистецтво) по-своєму, відбиває-переломлює його по-сучасному. Як у виставах великих форм, так і малих (у Театрі на Печерську). Це цікаві постановки. Але досвіду керівника театру в нього не було, тим паче, що Білоус прийшов у колектив, з яким ніколи не працював, мало кого знав.

 

Тетяна Стебловська

-- І що можна сказати з огляду на перші кроки?

-- Андрій Білоус виявився вельми інтелігентною, витриманою людиною, зробив ставку на молодь. Запросив молодого режисера Олександру Меркулову, яка здійснила постановку вистави «Ґоґоль-моґоль з двох яєць». Безумовно, Білоус дуже багато їй допомагав, він -- художній керівник цієї постановки. У спектаклі багато дійових осіб -- постановникам довелося стикнутися з різними акторами, яких вони не знали, потрібно було знаходити спільну мову. Андрій Білоус і Олександра Меркулова терпляче добивалися від акторів того, чого хотіли, у них своє бачення п'єси Ердмана. Як вийшло -- судити глядачеві.

Білоус запросив молоду команду, яка здійснила постановку вистави «Очі блакитного собаки» за Маркесом. Грають Валерія Ходас і Марко Дробот. Усе дійство розгортається на пластиці і музиці (її спеціально написав молодий київський композитор Олексій Харченко). На мій погляд, дуже цікавий спектакль про кохання на рівні одкровення. Іде з великим успіхом на Малій сцені. Малі сцени я називаю театром на долоні. Тут не можна сфальшувати, збрехати, постійно звучить невидимий камертон правди, глядачів від акторів відокремлює буквально кілька метрів, їх з'єднує вольтова дуга. Утворюється дивна атмосфера.

Тепер Білоус працює над виставою «Загадкові варіації» за п'єсою французького автора Еріка-Еммануеля Шмітта. Теж зайнято двоє акторів -- заслужені артисти України Станіслав Боклан і Олексій Вертинський.

Запрошений молодий режисер Станіслав Жирков ставить спектакль «Любов людей» за п'єсою Дмитра Богуславського.

У березні має вийти спектакль «Звір і доброчесність» за п'єсою Піранделло в постановці режисера Тараса Криворученка.

Тож театр живе бурхливим життям, спектаклі випускаються один за другим. І багато чого заплановано.

Трупа прийняла Білоуса дуже добре. По-перше, усі відчули очевидну турботу про колектив. У гримерках з'явилися нові зручні дивани й крісла. У будівлі здійснюється реконструкція. Дотепер ніколи не було внутрішнього буфету з гарячою їжею для акторів. Тепер буде, для цього бухгалтерію перевели з першого поверху вище. Зроблено репетиційний зал, зручний, теплий, затишний, якого в театрі досі не було.

 

Тетяна Стебловська

-- А де репетирували?

-- На Великий і Малій сцені. Коли готується кілька вистав, цього замало. Ще буде мікросцена з маленькою залою, теж іде ремонт, там можна буде грати моноспектаклі, малі форми, експериментувати.


-- Де Білоус ресурси знаходить?

-- Ми самі, чесно кажучи, дивуємося. Виявляється, в хід пішли внутрішні резерви, власні кошти. Тому і меблі раптом з'явилися й будматеріали, наші техпрацівники взялися за ремонти. За лаштунками з'явився апарат з питною водою. Раніше потрібно було ходити на перший поверх з третього й брати воду для чаю й кави. Перегоріли лампочки, ми тільки-но сказали, відразу у гримувальнях з'явилися нові. Увага до акторів відчутна.

Наприклад, така ніби дрібничка. З одного боку сцени на другий потрібно пройти за “задником”. Скрипучу підлогу (звісно, вона теж потрібує ремонту) чутно в залі. Ми звернулися, щоб там послали ковролінову доріжку. Це оперативно зробили. Більше того, встановили освітлення. Тепер ми не натикаємося на декорації й бутафорію. Стало зручним діставатися різних боків куліс, адже акторам доводиться часто переодягатися.

Ретельно прибирають сцену -- не просто махають віником, а миють, пилососом чистять -- перед виставою і після. З'явилася сумлінна заступник директора по господарству Ірина Холоднякова (раніше теж працювала в Театрі на лівому березі), вона вирішує всі питання, пов'язані з будівлею. Прийшла нова завліт Олена Варварич, дуже обов'язкова молода жінка, яка знає наш театр, писала про нього.

Одне слово, Білоус привів із собою команду, і я вважаю -- це правильно, так має бути. Безумовно, залишилися люди, які працювали за Мойсеєва. За наповнюваність глядачевої зали і далі відповідає ініціативна Ірина Грицуляк.

Молода енергія “заразила” людей різного віку. Це дуже добре, що в тридцять шість років талановитий режисер-організатор одержав театр. Тепер це його дітище, він тут днює й ночує, мотаючись з Василькова. Продовжуючи добрі починання, закладені Мойсеєвим, він привносить своє творче бачення. Це розбудовує наш театр, привертає увагу преси й громадськості.

 

Читати далі - частина 2

.