«Світ» від Фоми та друзів

Мандри гурт

Нової роботи «Мандрів» шанувальники чекали добрих три роки. Протягом цього часу група презентувала розкішне відео на титульну пісню «Світ» та ще кілька симпатичних синглів з однією-двома піснями з майбутнього альбому. Тобто контур нової програми вимальовувався поступово, зберігаючи певну інтригу відносно решти матеріалу. Ті сингли-пісні були саме тими ластівками, які провіщали прихід весни. Однак вже тоді було зрозуміло, що альбом «Світ», як цілісне явище, відкриває нам нову, хоч і добре впізнавану, групу-змужнілу, по філософськи заглиблену у суть речей і водночас таку ж безпосередньо-вишукану і мелодійну. Про це та інше розповідає лідер формації і вокаліст Фома - в миру Сергій Фоменко.  

Фома: - Вперше в історії групи ми працювали над диском так довго. Це була справді складна і водночас захоплююча робота. Коли ми записали першу половину альбому, щось сталося з комп’ютером - полетів хард-диск, який неможливо було відновити. Тож усе почали знову. Натомість почали народжуватися нові пісні-так би мовити незаплановані експромти. І то були справді вистраждані речі. Такі як «Три пляшки пива»-пісня, присвячена рок-музиці 70-х, а точніше тим, хто виріс на тих піснях, хто пережив рок-революцію. Я не впевнений, що альбом сприймуть і зрозуміють геть усі, адже він-дуже особистий, там багато інтимних, близьких нам моментів.Це своєрідні родзинки-загадки для допитливих

О.Є.: - Хто, окрім традиційної мандрівської четвірки, доклав руку до цієї роботи?

Фома: - Ми запросили чимало сесійних музикантів, які значно збагатили нашу музичну палітру. Хотів би назвати Олега Харитонова, бек-вокаліста, вже своєю у нас стала Інна Прокопчук з чудової групи «Дримба Да Дзиґа». Вона грає на бубні і співає майже усі наші пісні і є надзвичайно цікавою самобутньою вокаліст кою, до того у нас добре співпадають голоси. Також свої гітарні партії прописав Олег Білий-Шевченко.

О.Є.: - Чим саме за характером своїм новий альбом відрізняється від попередньої «Дороги»?

Фома: - Мені дуже подобається, що пісні, хоч болісно народжувалися, все одно несуть світло, хоч і з присмаком суму. По суті цей диск є продовженням альбому «Дорога», але має, на мою думку, ширший дискурс тем і настроїв. Скажу відверто: на мене сильно вплинули зміни у моєму житті, зокрема моє одруження(мою обраницю звати Надія), а сьомого лютого у нас народився син.

О.Є.: - Вітаю. Прокоментуй увесь альбом, так би мовити, потреково.

Фома: - Перший трек «Сонце» - це пісня про Київ з любовними ремінісценціями, написана о 7.30 ранку. «Будемо разом» - це така пляжна пісня-мрія, легка і безтурботна, результат однієї закоханості. «Ніч» - також пісня про ніжні почуття, витримана у дусі джаз-лаунжу, де потужно розкрився як мелодист наш акордеоніст Льоня Белєй. Там є глибина і певна рафінованість. «Спогади» - інструментальна композиція Белєя, дуже красива, і я б сказав якась «серпантинна». «Зірки»-це філософський есей з лондонським присмаком як спогад про наші виступи там на фестивалі «Україна» кілька років тому. «Світ» - це пісня, з якої розпочався цей диск і на яку знято кліп. Там є такі рядки: - Світ - це дивний безмежний рай в морі гірких і солоних сліз. «Лелеки» - це драматична пісня у роковому звучанні. Присвячується Долі України. «Проміння» - пісня-госпел, медитація на сонячну енергію. Про «Три пляшки пива» я вже говорив, вона на диску третя. Для нас цей диск неначе Рубікон, за плечима залишилася епоха зі своїми плюсами-мінусами. Епоха вже відгула, а нам виповнилося 14 років. Цей альбом для того, щоб його слухати, думати, насолоджуватися, сумувати і радіти.

О.Є. - Чи готуєте гастрольний тур на підтримку нового релізу?

Фома: - Так. Але цього разу будемо не їздити, а плавати. Йдеться про те, що будемо плисти по Дніпру, роблячи зупинки для концертів у містах, розташованих вздовж ріки. Цей тур назвали «Мандри» по Дніпру.

О.Є.: - Як оцінюєш збурення у мистецькому середовищі з приводу спроби скасування 50-відсоткової квоти на транслювання у ефірах української музики?

Фома: - Я думаю, що це культурний геноцид. Мене шокує, що у нас політичні діячі знаходяться на такому низькому рівні. У будь-якій країні, включно з Росією, тамтешні суспільства їх би просто заплювали. Забороняти своє, рідне - це повний абсурд, шизофренія.

О.Є.: - Чим сьогодні, окрім справ групи, живе власне Фома?

Фома:- Я цілковитий неофіт у сімейному житті, тому нині дуже мало сплю і маю багато турбот, але відчуваю, що це змінило мене на краще. Розвивається мій сольний проект «Фолк-панк-шансон Фома». Цього року великим складом цього проекту ми закривали фестиваль «Країна Мрій». Невдовзі має вийти DVD-диск із тим концертом. Ближче до осені маємо видати збірку «Найкраще від Мандрів». Є у мене ще один проект «Пісні Олександра Вертинського». Нещодавно галерея «Антик» робила аукціон старожитностей з метою зібрати кошти на встановлення пам ятника Вертинському у Києві. Я там проспівав сім пісень маестро-усім сподобалося. До того ж мрію побільше малювати, але хронічно не вистачає часу. Отже, як бачите, живу творчістю…

О.Є.: - Чому пісень «Мандрів» так мало у вітчизняних ефірах?

Фома: - Напевно тому, що ми свідомо не хочемо тяжко зароблені кошти витрачати на безглузді радіо ротації. Насправді вони нам нічого не дають, тому що ми - далеко не початківці, а люди наші пісні знають і так…Тим більше, що робимо власні промоакції через мережу Інтернет.

О.Є.: - Можеш уявити свою групу на конкурсі «Євро бачення»?

Фома: - Легко. Ми б запропонували нашу веселу пісню «Коло млина, коло броду», але у такому от трешево-панківському варіанті. Як би були відповідні драматургія і костюми-це точно мало б успіх. Але як згадаю, що для цього потрібно влазити у той, вибачте, «кишащий клоповник» нашого шоу-бізнесу, то будь-яке бажання просто зникає. Я краще буду виступати з рок-бандами на рок-фестах…

О.Є.: - Розкажи про новий сольний альбом Леоніда Белєя.

Фома: - Зараз він завершує альбом авторських колискових для дітей. Надзвичайно цікавий! Взагалі Льоня як Пір османі - прекрасний самородок, який творить легкі і чудові гармонії, маючи при тому добру і світлу душу. Він робить музику, яка, як кажуть «хенд-мейд». Саме цього нам сьогодні не вистачає у цьому пластмасовому світі…