ЛітлЛітл та його життя в інтернеті

За останні десять років Сергій Литвинюк створив десятки різноманітних сайтів, серед яких, зокрема, є сайти груп "Гайдамаки", "Сестри Тельнюк" і "Вій", які він оновлює і підтримує їхню життєдіяльність. Сергій є одним з  піонерів інтернет-руху в Україні, що постійно і активно розвивається в країні з початку "нульових" років. Одне з його професійних зацікавлень – це веб-дизайн. Але це – далеко не все. Про інтернет і музику з точки зору "старожила" всесвітньої мережі розповідає для "УМ" Сергій Литвинюк, нік-нейм якого "Little".

УМ: - Як, на твою думку, інтернет-ресурси впливають на розвиток сучасної музичної культури, зокрема в Україні?

Сергій Литвинюк: - Інтернет в хороших руках – це не панацея, це – надзвичайно ефективний інструмент у роботі над музичними і культурними проектами. Аби донести власну музику до зацікавленого адресата, треба знати де і як її правильно викласти. Головне аби твій меседж не загубився в океані інформації. І треба не забувати, що в інтернеті люди "тусуються" за інтересами і шукати свого адресата-однодумця потрібно на відповідних ресурсах. А таких чимало. Інтернет має свої плюси і мінуси. Один з мінусів той, що інтернет-користувач нечасто відриває свою "п'яту точку", аби потрапити на анонсований вами захід. Однак все одно інтернет залишається чи не найбільш ефективною дошкою оголошень. У світі роль інтернету у розвитку музичної індустрії неможливо переоцінити, тому що це – "альфа і омега" усіх процесів – від елементарного спілкування до продажу квитків на концерти.

УМ: - Розкажи про свій досвід професійного життя в інтернеті?

С.Л.: - Жити в інтернеті я розпочав ще з кінця 90-х. Одразу ж почав працювати там в кількох іпостасях. Йдеться про виготовлення сайтів, про пошук і продаж замовникам потрібної для них інформації. Хоча я й зараз викачую з мережі фільми, книжки, музику, інтернет для мене – це не дозвілля, а насамперед робота. Оскільки я щільно займаюся музикою (Літл - менеджер групи "Вій"), мої інтереси лежать саме в цій площині. Йдеться про збір і розповсюдження інформації та продаж продукції групи-дисків, плакатів, футболок, квитків.

УМ: - Був у тебе період, коли ти виготовляв сайти для різних компаній, банків і фірм на комерційній основі. Сьогодні ти нічого такого не робиш?

С.Л.: - Я справді здійснив багато таких проектів і це були високоякісні веб-розробки. Однак любов до музики все ж перемогла і я зрозумів, що можу жити з музики, тобто з обслуговування музичних інтернет-ресурсів. До того це справді захоплює, адже ти виконуєш свої менеджерські завдання і функції безпосередньо в інтернеті. Тобто вільно спілкуєшся з різними організаторами фестивалів, керівниками клубів, журналістами, фанами і фан-клубами.

УМ: - Знаю, що нерідко ти все ж таки для друзів розробляєш якісні сайти і портали. Чи не так?

С.Л.: - Якраз тут усе залежить від особистих симпатій. На дружніх засадах я зробив сайти "Жабі в дирижаблі", "Бониті Байді", Сестрам Тельнюк, "Гайдамакам", групі "Ревенко-Бенд", фестивалю "Тарас Бульба". За якість тих робіт я відповідаю своєю репутацією, а окрім того усе, що роблю – роблю з душею. На початку "нульових", коли в мережі "тусувалися" тільки всього кілька десятків фанів рок-музики, я познайомився з Дмитром Ремішем, який виношував ідею створення всеукраїнського рок-порталу. Портал "rock.kiev.ua" було cтворено і відтоді я є співробітником того ресурсу, який щодня оновлюється. Я надаю виключно ексклюзивні матеріали на сайт, оскільки є заангажованою у шоу-бізнесі людиною, час від часу виступаючи у ролі звукорежисера або звукотехніка. У ті часи, коли Союз розвалився, я працював з американцями і фінами і , хоч було важко, дечому навчився. Головне – вони навчили працювати правильно, а не абияк. Наприклад, після концерту будь-кого з моїх "підопічних" за кілька годин нформація про це вже вже лежить на сайті і на всіх дружніх ресурсах. До речі, оперативність в інтернеті – це головне. Багато чого ще дає співпраця з іноземними ресурсами, у моєму випадку – з німецькими, російськими. На замовлення одного німецького електронного лейблу я збираю і надсилаю інформацію про українську сучасну сцену електронної музики.

УМ: - Розкажи про контакти і співпрацю з блогерами.

С.Л.: - З одним із найяскравіших блогерів, який іменує себе "Паразита кусок", я познайомився і здружився після того, як той через "вієвський" сайт замовив диск групи. Він живе і працює в Севастополі, є чудовим, проукраїнськи налаштованим блогером. Він веде унікальний блог, який містить безліч ексклюзивних матеріалів з історії сучасної української музики. Він відвідує усі фестивалі країни. А потім усі матеріали – фото, відео, коментарі викладає на блозі. Те ж саме привозить з Польщі, Білорусі. Зібрав унікальної якості матеріали про українські гурти з Польщі і з інших країн.

УМ: - Серед наших гуртів "Вій" були чи не першими, хто виклав у мережі усі свої твори для вільного скачування...

С.Л.: - Ми навіть пишемо на сайті не "копірайт" а "копілефт", схвалюючи подібні дії. Тобто ми повністю відкриті світові у будь-якій частині власної творчості. Просто треба розуміти, що за умови тотальної присутності у житті інтернету, будь-який аудіо чи відео-матеріал приховати неможливо. Нині диски як такі купують тільки колекціонери. Тому і ми видаємо так звані колекційні наклади. Адже з дисків ми не заробляємо, більш-менш адекватні кошти група отримує з концертів.

УМ: - Які з сучасних тенденцій українського музичного інтернету є найпомітніші?

С.Л.: - Якщо у 2004-му знайти в інтернеті українську музику було майже неможливо, нині викладають безліч нашої музики. Багато хто відцифровує старі касети і бобіни і цей аудіо та відео-архіви постійно збільшуються. Водночас кожен новий реліз з являється моментально-подобається це комусь чи ні. Це, безумовно, позитивні тенденції. Взагалі, якою є ситуація в країні, такою ж вона є і в інтернеті.

УМ: - Як ставишся до ситуації, коли групу блогерів можуть викликати "на килим" до президентської адміністрації?

С.Л.: - Як можна виправдати існування цілого апарату? Дуже просто – створити видимість бурхливої  діяльності навколо надуманої проблеми. При тому бажано маніпулювати модними, але не всім зрозумілими термінами... Це – курйоз і не більше.

УМ: - Як реально сайт допомагає знаходити різних замовників живої музики "Вія"?

С.Л.: - Керівник одного з найвідоміших у Прибалтиці лейблу "Дангус" на початку літа почув "Вій" у мережі. Швидко законтактував зі мною через "Скайп". Сказав, що три дні поспіль слухає наші альбоми і хоче запросити групу на литовський нео-фольк-фест. Я зайшов на сайт фесту. Виявилося, що імпреза існує вже 13 років, її добре знають у Європі і на тій сцені грали усі наші кумири західного нео-фольку. Цікаво, що ми будемо першою українською групою на тім святі музики. До речі:спеціально на виступ нашої групи з Білорусі їдуть активісти тамтешнього нео-фольк-порталу, а кількість відвідувань нашого сайту збільшилася у десятки разів...