ОЛЕКСІЙ АХАЇМОВ

Олексій Ахаїмов:
«Архітектура і музика – професія та покликання»

Наш співрозмовник Олексій Ахаїмов – поет-музикант, продюсер, президент та автор ідеї Міжнародного православного фестивалю авторської пісні «Благодатне НЕБО» (2007–2014 рр.). Професійний архітектор, художник, дизайнер. Засновник та голова Клубу православної пісні і творчості міста Києва, студії «DелоБЛАГО», лідер гурту «ОскольDір».

Нагороджений орденом «1020-річчя Хрещення Київської Русі», Золотим знаком святої великомучениці Тетяни як наставник молоді.

Серед творчих чеснот Олексія Ахаїмова дедалі потужнішою стає рок-бардівська течія, над якою височіє «Благодатне НЕБО» – Міжнародний православний фестиваль.

– Олексію, усім відомі вислови західноєвропейських знаменитостей про те, що архітектура – це музика в камені, дереві тощо. Вона цікава різними стилями, як і розмаїтий спектр музичних жанрів. Ви обрали професію архітектора за покликанням, але творча діяльність музиканта, продюсера, написання пісенних поезій переважають?

– Так, слова Йоганна Гете і Фрідріха Шеллінга про архітектуру як «застиглу музику» відомі у всьому світі. Проте і наш геніальний земляк із Полтавщини Микола Гоголь влучно сказав: «Архітектура – теж літопис світу. Вона говорить тоді, коли замовкають і пісні, і перекази-притчі».

ОЛЕКСІЙ АХАЇМОВПісля успішного закінчення будівельного технікуму та служби в армії я вступив до Київського університету (в столиці його досі називають «КІСІ» – від абревіатури російською колишньої назви «Киевский инженерно-строительный институт»). А ще раніше в Кам’янці-Подільському навчався в художній школі.

Збулася мрія дитинства та юності. Як професійний архітектор проектував духовний центр Свято-Макарівської церкви Києва і житловий комплекс «Осокорки-Північні» та інше. Радий, що вдалося реалізувати свої задуми для світських і духовних потреб людей.
Архітектура – це моє покликання. Люди з творчим талантом повинні бути в цій спеціальності не просто художниками, а й винахідниками, будівельниками. Та я вважаю, що архітектор – це і філософ, і навіть поет. Просторова фантазія (причому як у сільському, так і в міському ландшафті), професійний смак, відчуття композиції тощо... Тому ця професія теж передбачає розвиток творчої уяви, народження ідей, а ще – чималого терпіння та посидючості в роботі над проектами.

Пригадую один цікавий випадок з університетських часів. Ішлося про ландшафтну архітектуру, і викладач наводив нам приклад буддистів, які цінують кожен шматочок землі, створюють затишні чисті парки. А в наших парках чомусь весь час брудно, валяються пляшки з-під пива, недопалки. Тоді я зауважив шановному професору, що в наших монастирях теж дуже красиво, все органічно. Потім цій темі була присвячена моя курсова робота.

Ви давно пишете вірші, пісні?

ОЛЕКСІЙ АХАЇМОВ– Перші вірші написані в час перебудови. Ми слухали компанією у дворі «русский рок», грали на гітарах. А потім в армійському блокноті з’явилися більш зрілі поезії. Саме тоді почалися мої духовні пошуки. У студентські роки на архітектурному факультеті Київського державного технічного університету будівництва і архітектури (КНУБА) я став писати ще й авторські пісні, прем’єра яких звучала в колі друзів. Коли навчався, групи «Кіно», «Наутілус Помпіліус» були моїми улюбленими. До речі, лідер «Наутілуса...» В’ячеслав Бутусов – теж архітектор.

Виш навчив мене багато чого: розумінню краси, гармонії, історії мистецтва тощо.

Як художник – в яких техніках працюєте?

– З юності малюю аквареллю, гуашшю, маслом... Олівець – особливий друг. Одна з улюблених технік – графіка. Цикл моїх авторських графічних робіт свого часу був надрукований у газеті «Камо грядеши» Київської православної общини преподобного Агапіта Печерського. Він становив основну частину виставки моєї графіки.
Любив ставити мольберт на столичному Андріївському узвозі, захоплювався архітектурними пейзажами, особливо тими, де присутні церковні комплекси, старовинні собори, унікальні давні храми. Пригадую, колись закінчив малювати замок Річарда, й до мене підійшов директор ресторану сербської кухні, купив цю картину і запросив на обід.

Які сюжети переважно відтворені у ваших картинах?

– Пейзажі, убраністичні мотиви. Улюблена пора року – осінь. Натхнення приходить, коли трапляються особливі події в житті, відчуваєш духовне й душевне одкровення.

ОЛЕКСІЙ АХАЇМОВНаскільки архітектура і музика єдині або співзвучні у вашій творчості?

– Для мене важливо, що, окрім архітектурної діяльності, я ще висловлюю своє ставлення до світу через пісню. Мені цікаво, як пісня впливає на людину.

«Хваліть Господа на арфі та гуслях», – говорить нам цар Давид. Адже відтоді, як перших людей вигнали з раю, вони не перестають шукати небесну музику, яку втратили. Тому найкращі пісні пишуться в нелегкі життєві моменти, в час скорбот, проблем, випробувань...

Що спонукає людину брати в руки гітару, писати пісні?

– Надихає відчуття благодаті, коли пишеш про найдорожче і кохане, наче робиш відкриття... Пісня всередині мене повинна «вирости». І потім вилитися на папір і в музику. Виконуючи пісні, ціную тексти, які не забуваються. Тому вважаю, що краще писати менше, але якісно, ніж штампувати пісні з незрілими текстами для кількості альбомів тощо. Співати духовні пісні – це велика відповідальність.

Ви лідер і продюсер київського гурту «ОскольDір». Розкажіть детальніше про цей музичний проект. Коли його було започатковано?

ОЛЕКСІЙ АХАЇМОВ– Починаючи від 2007 року, виступали під назвою «Золоті куполи Києва». Та дізнавшись детальніше про легендарну історію перших київських князів Аскольда (в літописах також Оскольд) і Діра, на честь п’ятиріччя колективу вирішили його перейменувати на «ОскольDір». Були написані пісні про цих князів, які стали першими мучениками за християнську віру на київських пагорбах.

Ми – лауреати міжнародних фестивалів «Благодатне НЕБО» та «Небо слов’ян» (Гран-прі). Часто виступаю дуетом, разом із моїм другом Сергієм Сергієнком, відомим київським автором-виконавцем, а також, бува, запрошуємо інших музикантів. Співаємо переважно власні пісні.

Узагалі, «ОскольDір» – багатозначне (таємниче) слово, легенда-історія. У назві нашої групи закладений глибокий зміст – у ньому Русь давня і сучасна – православна (ми виконуємо твори різної тематики, але візитною карткою є дві пісні про Аскольда і Діра). Якщо Ви звернули увагу – слово ОскольDір пишеться через велику букву D (літера D в ньому позначає корабель порятунку – Церкву. Дизайн придуманий мною не просто так. Буква D також позначає Двері – Двері спасіння).

Похід Оскольда і Діра на Візантію став тими Дверима спасіння для Русі, прозрінням і, як наслідок, першим Хрещенням Київської Русі.

Під час цього походу на Константинополь 860 року кораблі русичів були розтрощені морською бурею після молитви греків, які звернулися по допомогу до Господа та Пресвятої Богородиці, просили захисту від нападу стародавніх руських воїнів-язичників. Зазнавши такої нищівної поразки, після повернення до Києва князі та їхня військова дружина прийняли хрещення.

Пам’ятаєте, в історичному центрі Києва недалеко від фундаменту Десятинної церкви лежить величезний камінь, на якому написано: «...звідси пішла Руська земля».

ОЛЕКСІЙ АХАЇМОВ

Читати далі - частина 2