Ревенко BANDРевенко BAND,
або довгий шлях до "Серця Краси"

Чи доводилося вам чути про молодих адептів неокласики і неоромантики у нас в Україні? Про таких стовпів жанру як Роман Коляда, гурт "Симфоманія" та формацію "Ревенко Бенд"? Невипадково їхню появу у нас ініцюювали музиканти, яким у певний момент стало затісно у межах естетики поп і рок-культури, які зрозуміли, що можуть досягти значно більшого, змінивши і розширивши власну музичну палітру. "Ревенко Бенд" виник у 2001-му із несподіваного сполучення гітари, флейти, віолончелі і скрипки. Їхнє звучання викликало незмінну ностальгію за чимось прекрасним, проникливим і світлоносним. Свій перший твір "Апогей душі" засновник групи Олексій Ревенко написав, коли йому було 11 років. До того як створити власний проект, Олексій виступав з різними рок-командами, але як гітарист, аранжувальник і композитор розкрився у "Ревенко Бенд". З їхньою появою пов язують розвиток у країні музичного напрямку, який зазвичай називають неокласикою або неоромантикою, оскільки одна з головних емоційно-стилістичних фарб напрямку є романтичною. За дев ять років існування колективу було видано п ять альбомів. Найкращі з них, так би мовити візитівки групи – "Апогей душі" і "Політ в історію" склали музикантам репутацію однієї з найкращих інструментальних формацій країни. Є в їхній дискографії досить незвичний альбом неокласичних кавер-версій пісень Юрія Шевчука і ДДТ. Два роки тому створення цього релізу благословив сам Шевчук...Днями група "Ревенко Бенд" закінчила роботу над новим інструментальним циклом, що склав альбом "Серце краси". Схоже на те, що за рівнем віртуозної граційності і глибокої людяності цей реліз таки перевершив усі попередні роботи. На питання УМ відповідає Олексій Ревенко.

Окрім своїх так званих неокласичних програм "Ревенко Бенд" має ще й інший вимір – роковий. Однак, пропонуючи слухачам рок-пісні відомого естета і віртуоза Ревенка, чи не ризикуєте ви втратити вже напрацьований роками заслужений статус кращих неоромантиків країни?

О.Р.: - Раніше, коли мені було двадцять, я без зупину писав і грав різноманітні рок-пісні і взагалі обожнював рок-музику. Але не будь-яку, а ту, яка торкалася серця і несла якісь прогресивні ідеї. Значна присутність у нашому творчому житті красивої інструментальної музики зовсім не означає, що нам є чужою або неорганічною власне рок-музика. Для мене, якщо порівнювати неокласику і рок, це як дві сторони однієї медалі, два різних стани душі. От чого я справді не сприймаю – це так званий рокапопс, коли музиканти лише мають рокерську зовнішність, за якою - порожнеча та невдала імітація буремних почуттів. Це обман і зрада їдейних засад, адже рок – це насамперед потужні ідеї і небайдужі серця. Справжній рок – це музика, що не хоче миритися із несправедливістю у світі. Сьогодні я так би мовити реанімую самого себе двадцятирічного, піднімаю свої тексти, написані 12-15 років тому... А наша фірмова акустична неокласика нікуди не подіниться, оскільки це просто інший бік тієї ж медалі...

Зовсім недавно було анонсовано прем єру документального фільму про "Ревенко Бенд". Чи не так?

О.Р.: - Цей фільм якраз про різні грані творчості нашої команди. Має назву "Культурний опір Олексія Ревенка". І у контексті розмов про сучасне музичне мистецтво журналіст ставить таке питання:-Як ти можеш поєднувати суто рокерську традицію і красиву ліричну музику? Я відповідаю: - Коріння справжньої альтернативної і класичної музики – ідентичне насправді. Чому? Усе дуже просто, оскільки обидва жанри, розведені у часі, є точним відображенням людської підсвідомості, яка залишається з плином часу майже незмінною. Я б навіть сказав, що будь-яка музика – це зброя нашої підсвідомості. Протестний рок, класика і красива лірична музика – це одного поля "ягоди"... Однак є ще інше поле музики, завдання якої – задурманювати мозок людини. Це – попса, якій я,зокрема,постійно опоную. Одне слово – я переконаний, що лірична інструментальна музика і рок завжди природно поєднуються.

"Ревенко Бенд" мають сьогодні у своєму доробку цілих п'ять альбомів вишуканої інструментальної музики. І у кожному з них ти експериментував не тільки із звучанням, а і з... епохами. Це ти робив свідомо?

О.Р.: - Я багато думав про те, що у 17 столітті у людини були за великим рахунком ті ж самі ментальні проблеми, що й зараз – у 21-му. Хто нині пам ятає як звали можновладців-сучасників у епоху Моцарта, Паганіні, Баха? Тому я люблю стверджувати, що той самий Кучма та інші жили у епоху Олега Скрипки, Сергія Кузьминського, Андрія Середи. Путін і Медвєдєв керували Росією у епоху Солженіцина та Юрія Шевчука... Ось які історичні акценти вважаю справжніми.

Чув, що найновіший альбом має назву "Серце Краси" і той диск невдовзі буде видано...

О.Р.:- Кожен з наших альбомів має своє життя, свою долю, якісь особливості. Мені вони усі дорогі, але також відчував, що потрібен ще один, який став би яскравою крапкою наприкінці цього неокласичного серіалу дисків. Завершує диск "Серце Краси" композиція "Україна", якою, скажу чесно, я пишаюся. Не лише тому, що я люблю батьківщину, а й тому, що відчуваю велику відповідальність у тому, якими саме фарбами-звуками напишу її портрет і наскільки він буде свіжим і переконливим. На диску – 15 композицій. Над ними працювали Дмитро Кірнос (фортепіано), Катерина Сидоренко (бандура), Сергій Хоменко (мандоліна), Олексій Смирнов (флейта, саксофон), Віктор Андрійченко (скрипка) та я - Олексій Ревенко (акустична гітара). Серед найкращих треків я б відзначив вже згадану "Україну", "Серце Краси", "Дощ у Петербурзі", "Усмішку моєї дівчинки", яку я присвятив своїй восьмирічній донечці. Щодо моїх нинішніх музикантів зазначу, що це саме той склад, про який я мріяв з 2001-го, відтоді як розпочалася історія "Ревенко Бенд". Щодо альбому "Серце Краси" хочу сказати, що у ньому нам вдалося розкрити свою колективну душу найповніше, тому думаю, що цей реліз – найкращий...