Микола Кульчинський, Андрій СередаМикола Кульчинський:
Найголовніше - наш фестиваль виховує почуття національної гідності у молоді


Ідея всеукраїнського фестивалю "Мазепа-Фест" виникла у Миколи Кульчинського, народного депутата від "Нашої України" на початку нульових років. Маючи досвід організації мистецьких імпрез у Полтаві ще на початку 90-х років, він запросив до участі професійного режисера і ведучого Сергія Архипчука, який на той час мав чималий досвід організації масових дійств від першої "Червоної Рути-89" у Чернівцях. За сім років наполегливої праці фестиваль перетворився на своєрідний бренд, запорукою якого стали яскраві і потужні виступи класиків українського року, а це "Плач Єремії", "Мертвий півень", "Кому Вниз", "Вій", "Борщ", "Вася Клаб" і багатьох інших. Ми поспілкувалися з директором "Мазепи-Фесту" одразу після закінчення імпрези.

О.Є.: - Пане Миколо, увосьме відіграв у Полтаві "Мазепа-Фест", фестиваль, який вже став найбільш непересічним явищем у регіоні, який кожного разу молодь чекає з нетерпінням. Чи відслідковували ви як змінюється ставлення публіки до події, яка базується на засадах патріотизму і є стовідсоково україномовним?

М.К.: - Сьогодні фестиваль - це вже системне явище, яке має свої усталені правила і традиції. Я був здивований, коли дізнався, що молодь уважно стежила за драматичними подіями, які розгорталися під час підготовки. Вони чудово знають, що мер і місцева влада постійно "вставляють нам палки в колеса". Наше взаєморозуміння з глядачами є повним і якщо ми пропонуємо якісь нестандартні групи, вони розуміють, що ті явища варті уваги. Так було не завжди. Колись, коли ми привезли "Бумбокс" а ті ще не були аж такі популярні, на сцену полетіли пластикові пляшки. Тепер такого немає. Минулого року ми переживали як сприйматимуть класичний квартет "Бельканто" або таку непросту для сприйняття інтелектуальну групу як "Сестри Тельнюк". Але усе було чудово і молодіжна аудиторія була лише вдячна нам за такі "родзинки". Зазвичай ми даємо широку панораму найцікавіших молодих рок-гуртів, підкріплюючи ті дебюти виступами хедлайнерів. Цього року ними стали Марія Бурмака, Росава, "Моторолла" і вони повністю виправдали наш сподівання і глядачів. Серед початківців я б відзначив "Сюр-Бенд" з Києва, "Дрім-Вест" з Харкова - надзвичайо оригінальні колективи. Дуже світлі і веселі музиканти "Вперше чую" - неймовірно дотепні. Живі і безпосередні. Цікавий погляд на класику запропонував "Ревенко Бенд". Значно виросли полтавські групи, наприклад "Манія". Усіх вразила співачка Іларія з Києва своїм голосом, що звучав як скрипка або віолончель. Сильно звучав "Декаданс" з Сум. Усі без винятку групи мали дуже достойний рівень. Я відчуваю, що в Україні рокова музична культура постійно зростає і щасливий, що до цього залучається "Мазепа-Фест".
фотограф в киеве

О.Є.: - У межах фестивалю вже давно стали традиційними Дні українського кіно, фольклору і класичної музики...

М.К.: - Цього разу ми представили останні фільми Кіри Муратової ("Мелодія для шарманки"), Романа Балаяна ("Райські птахи"), документальне полотно про життя і творчість геніального Параджанова. Провели вечір класичної музики на знамениртій Івановій горі у суто європейському стилі. Наступного разу хочемо провести Дні української літератури, аби свої твори наживо почитали б Оксана Забужко, Валерій Шевчук, Оксана Пахльовська, з молодих - Любко Дереш, Жадан та інші. Ми цілком свідомо це робимо, аби молодь насичувалася чимось справжнім, а не бездумно ковтала б якісь телевізійні симулякри.

Іван Мазепа, художник Олег ТістолО.Є.: - Хто ідейно і фінансово підтримує "Мазепу-Фест"?

М.К.: - Якби у нас був вдвічі більший бюджет, ми зробили б фестиваль ще яскравішим і цікавішим. Але, на жаль, Україна така, що багаті люди не переймаються країною, на якій збагатіли. А от Віктор Андрійович Ющенко відгукнувся одразу і допоміг. Попри байдужість, невігластво і хамство чиновників, фестиваль живе. І живе українська ідея. Це, повірте, відчувають молоді. Тому ідея буде жити, тому що вона справедлива і життєво необхідна. А от ці приїзди патріарха Кирила... Замість того, щоб покаятися у злочинах імперського режиму на нашій землі, він продовжує пропагувати імперські ідеї. Він не виконує ролі пастора, як сторожа етичних принципів християнства, де головним є любов. Там цим і не пахне. Думаю, в надрах російської церкви знайдуться моральні люди, які перетворять цей державний інститут на справжню Церкву, яка більше ніколи не освячуватиме колоніальне пнування над народами. Мені не зрозуміло, що це за депутати, які мов "шістки" голосують за перейменування вулиці Мазепи. Гетьман стільки добра зробив для України... Так, не для Росії він робив добрі справи. Саме за це його там проклинають. Поки не буде національної гідності в кожного, починаючи з прибиральниці і закінчуючи Президентом, доти наша держава буде розмінною монетою на вітрах велелюдних, як писав Франко. Наш фестиваль якраз і виховує національну гідність у молоді.

О.Є.: - Повернімося до ідеї встановлення пам ятника гетьману Мазепі у Полтаві, яка, здається, виникла три року тому. Чи не так?

М.К.: - Це була моя ідея. Ми оголосили її на фестивалі. Збір коштів на пам ятник розпочався там і поширився на всю Україну. Ми зібрали мільон двісті тисяч гривень. Пам ятник створив заслужений скульптор Микола Білик. Це - прекрасний, неймовірно естетичний пам ятник у бароковому стилі. Щодо встановлення монумента, це мають вирішити депутати органів місцевого самоврядування. Якщо у жовтні в міській Раді знайдеться 26 депутатів, які проголосують "за", пам ятник буде встановлено...