Олексій Александров

ЕР. ДЖЕЙ ОРКЕСТРА:
польоти уві сні і наяву

Спочатку ця надзвичайна і самобутня київська формація мала назву ЕР. ДЖАЗ, тобто Еротичний джаз, хоча ані еротикою, ані джазом її саунд не вирізнявся. Справа в тім, що епітет "еротичний" натякав на особливу вишукано-чуттєву ауру звучання, а термін "джаз"- на природну схильність музикантів до самозаглиблених імпровізацій. Сьогодні цей без перебільшення легендарний гурт носить не менш дивовижну назву - ЕР. ДЖЕЙ ОРКЕСТРА, тобто Оркестр Еротичного джазу.

Кожне місто на землі має свою власну ауру, Київ має ауру теплу й барокову, водночас-вигадливу й містично –загадкову. Відпочатку музика ЕР. ДЖАЗУ нагадувала чарівну казку про Київ, втілену у примхливих звуках. Думаю зовсім невипадково лідер групи піаніст Олексій Александров протягом 28 років наполегливо і поступово створював казковий роман-феєрію "Книга книг". Нині, якраз на 22 річницю групи ЕР. ДЖАЗ Олексій свій роман завершив. Важливим є те, що як і двадцять років тому, ця спілка музикантів-однодумців сьогодні не менш віртуозно генерує у слухачів такий психологічний стан, коли самі собою стираются межі часу і простору, а натомість залишається відчуття причетності до магічної історії незбагненного Всесвіту, яким насправді завжди було і залишається наше Місто. Як і в книгах Булгакова, у романі Олексія наш Київ має такий самий синонім. Сьогодні наш співрозмовник - Олексій Александров.

О.Є.: - Для мене ЕР. ДЖАЗ  наприкінці 80-тих асоціювався з розкутим і неймовірно креативним музичним перформансом з його вуличними виставами, грою "на капелюха" та фантастичними відео і слайдо-фільмами...

О.А.: - То був період невимушеного романтизму, коли ми починали з постановки вистави "Гра в дим" у приміщенні держ.університету. То була вистава за поемою молодого поета Сергія Соловйова і театру "Нуль-дистанція", у якій він сам грав одну з ролей, а ЕР. ДЖАЗ був інтегральною частиною  дійства. Однак усе це супроводжувалося якимись розборками і скандалами по комсомольській лінії. Зрештою університетське начальство виставу таки заборонило. На той момент ми являли собою таку от екзотичну і цілковито акустичну групу кухонно-вуличного пошибу без будь-яких особливих претензій.

О.Є.: - Здається то був 1988 рік?

О.А.: - Так. І тоді ми інспірували різні акції на кшталт "Врятуємо Андріївський узвіз". Зібрали тоді 10 тисяч підписів киян під петицією про заборону вульгарних новобудов у історичній зоні столиці. Зустрічалися з Іваном Салієм, з відомими архітекторами і це справді подіяло і відтягнуло момент спотворення серця Києва. Вже тоді з нами працював художник, фотограф і оператор Олександр Дірдовський. Якось перед важливим концертом-хепенінгом у київському планетарії він випадково загубив сумку з унікальними слайдами, але акція все одно відбулася і викликала потужний резонанс. Ми тоді у живу гру вплітали виступи молодих поетів, зокрема Олександра Малого, Віктора Недоступа, Стаса Міхновського. Подібних концертів тоді було чимало - час на зламі 80-90-тих був надзвичайно бурхливий. Не існувало тих рамок, які є нині - ми спокійно грали у спільних солянках разом з В.В., Кому Вниз, Братами Гадюкіними не дивлячись на те, що були явно "з іншої опери". Просто усі ми жили передчуттям близьких змін, змін на краще. І карнавальний путч 91-го пережили з відчуттям, що часи комуни вже минули і не повернуться. Ніхто не думав, що дуже скоро розпочнуться кримінальні війни, злидні, різке падіння культури. Музиканти тоді йшли у фарватері змін. Література, поезія, образотворчий ряд у вигляді слайдів і наша музика - це був єдиний сплав. Повітря, яким ми дихали.

Олексій АлександровО.Є.: - Як у такому вирі визрівала доволі елітарна музична концепція ЕР. ДЖАЗУ?

О.А.: - Маючи за плечима тільки музичну школу, я вчився самостійно і самовдосконалювався як міг. Багато грав, багато музики слухав. Ще йшлося про вдосконалення смаку, тому що я точно знав-наша музика повинна бути неподібною ні на що. А мої численні літературні персонажі "Книги книг" завжди були тісно пов язані з образами музичними. Наприклад у романі є невеличкий епізод про храм бамбукового лісу. Композиція з тією ж назвою і відповідним флером присутня на першому альбомі "Габріеліус". Бувало спочатку виникала музична п’єса, а згодом перетворювалася на літературний образ. У мене обидва світи - літературно-міфологічний і музично-медидативний дуже тісно взаємопов язані.

Выкройки детской одежды для новорожденных .

О.Є.: - Кілька слів про назву "Книга книг"...

О.А.: - Деякі мої добрі знайомі радять змінити назву, мовляв для когось це синонім Біблії, для інших - Корану. Але ті, хто зрозуміє структуру книги, усе зрозуміють. У романі є багато розділів, які мають назви на шкталт "Книга короля", "Книга Міста", "Книга королеви"...

О.Є.: - У 1990-му ЕР. ДЖАЗ  змінив назву на ЕР. ДЖЕЙ ОРКЕСТРА...

О.А.: - Це сталося після гастролів у Кракові, де ми грали на фестивалі "Дикі поля" у театрі “Мандала”. Так сталося внаслідок появи у репертуарі сюїтних творів та розширення музичної палітри, нових оркестровок. Таким чином нова назва групи стала офіційною, а стара продовжувала жити на побутовому рівні. Тоді ж виникли суто естетичні розбіжності з Анжеєм Поздіним - нашим гітаристом і автором. Він бачив наш розвиток як стихійний рух вперед. Ми ж зосередились на музично-образних нюансах. Наш скрипаль Віктор Крисько зробив унікальні за красою аранжування, до нас долучилися дуже сильні фахові музиканти-перкусионіст Олександр Береговський, басист Володимир Сороченко. Ми прагнули синтезувати музику партитурну з імпровізаційними епізодами, тобто - музично розвиватися. Якось вирішили професійно і по-новому переписати ранні композиції - так виник альбом "On the hill again" - "Знову на пагорбі"(2002).

О.Є.: - Як оцінюєш останнє десятиліття творчого життя "Ер.Джею"?

ЕР. ДЖЕЙ ОРКЕСТРАО.А.: - Наша музика через так званий радіоформат мало звучить у ефірі, але у нас точно є наша вірна аудиторія. Кожний альбом ЕР.ДЖЕЮ - це якийсь певний етап у житті колективу. У 1999 це був "Габріеліус" - за назвою титульної композиції. Габріеліус - це реальна людина, литовський чернець-францисканець, який своїми руками побудував справжній ашрам і наситив його стихіями камню, води і вогню. Це місце енергетично надзвичайно потужне. Якось, подорожуючи Литвою, ми натрапили на ту оазу і три доби спілкувалися з Габріеліусом. Світогляд ченця був близьким до даоського і саме на перетині східної і західної культур ми й шукали нове звучання. Склад команди на той час лишався стабільним - окрім вже названих це Андрій Чугуєвець (гітара, домра, мандоліна), Олег Кобцев (перкусія, вокал), Віктор Малежик (саксофон). Водночас наша група є вельми гнучкою - завжди перед бачено включення нових діючих осіб. До речі – до таких належить наш давній друг звукорежисер Аркадій Віхорєв, адже ми усі альбоми записували на студії "Аркадія". Ще одна етапна робота-альбом "Unicorn" ("Єдиноріг"), де продовжують оживати персонажі і сюжети з "Книги книг".

О.Є.: - Над чим працює ЕР. ДЖЕЙ нині?

О.А.: - Зараз пишемо новий альбом "Пісні Тіндаліна". Тіндалін - це ельфійський мандрівний музикант. І це продовження епопеї. Вже готові композиції "Чарівник Магор", "Осмахіл", "Очі Еліріс", "Король Тілірім та його ельфійський двір". Така ось чарівна паралельна реальність, виражена у звуках.

Выкройки детской одежды для новорожденных .