Українська ГРЕММІ

Українська "Греммі": революція в аудіобізнесі?

Стабільна репутація України як однієї з найбільш аудіопіратських країн Європи сильно гальмувала розвиток тутешнього шоу-бізнесу. Але цієї зими щось-таки змінилося. Зусиллями провідних аудіокомпаній України та представниками світового рекордингового бізнесу була заснована "Українська музична премія" – аналог всесвітньо відомої премії "Греммі". Відтепер за п ’ядесят тисяч легально проданих аудіоносісіїв наш артист отримає "золотий диск", за сто тисяч – "платиновий", а за п’ ятсот – "діамантовий".

Зимовий вечір. На подільській набережній у районі модного «Мода-бару» - пожвавлення. Натовп журналістів та інших «медійників» суне по трапу на корабель, який давно вже нікуди не пливе... Аналоги з феллінівським «А корабель пливе» виникатимуть у мене протягом того довгого галасливого дійства під назвою «Українська музична премія-2003».

Артистів і аудіокомпанії, що їх представляють, нагороджуватимуть золотими та платиновими дисками за результатами легальних продажів С D та МС на території України. Чому таку акцію не заснували раніше? Адже в усіх європейських країнах подібна премія вже давно єдино можливий і надійний інструмент стимуляції та розвитку шоу-бізнесу. Відповідь проста: в Європі Україна, а також і Росія мали стабільну репутацію найбільших (після Китаю) піратських країн, у яких сектор легального аудіо- та відеоринку до кумедного мізерний.

Під тиском міжнародних організацій, які опікуються захистом інтелектуальної власності, наш парламент ухвалює низку законів, спрямованих на подолання аудіопіратства. Публічні заходи для преси та медіа, коли каток давить і трощить контрафактні, вилучені у піратів диски, мали б продемонструвати рішучість держави в боротьбі з цим злом. Але зла не подолали, а лише загнали в глухий кут. Цікаво, що навіть декларативні заходи дали результат: дисків і касет, проданих офіційно, значно побільшало. І побільшало до того, що наші аудіокомпанії почали самостійно контролювати ситуацію на вітчизняному аудіоринку, змагаючись при цьому з аудіопіратами. А це спричинює певний ступінь довіри з боку Заходу.

Звичайно, якщо ми хочемо повноцінної євроінтеграції, якщо хочемо жити в цивілізованій системі координат, цей шанс треба використовувати. На церемонії нагородження першим виступив представник потужної міжнародної організації із захисту авторських прав (ІFРІ) Стефан Кравчик. Він (не без пафосу) звернув увагу присутніх на справді історичний момент, який переживає Україна: у нас вперше офіційно зафіксовано серйозні обсяги продажів повністю легальних продуктів, як вітчизняних, так і західного походження. І це - перемога. Справжня перемога країни, якій іще вчора ніде у світі не довіряли.

Стефан Кравчик оптимістично дивиться в майбутнє, оскільки йдеться про новий і величезний за розмірами аудіоринок, який саме тепер збирається увійти до складу західноєвропейської ринкової спільноти. Роль координатора зусиль від обох сторін виконуватиме, ясна річ, організація, яку, власне, Стефан тут і представляє. Однак історичному моменту під назвою «Українська музична премія-2003» передувала курйозна колізія.

Одного прекрасного дня київська компанія «КОМП- Music» (представник «ЕМІ») проголосила, що альбом «Дикі танці» Руслани розпродано в кількості 100 тисяч примірників. А це, за нормами ІFРІ, тягне на «платиновий диск». Справді, ІFРІ визначила, що на території України кожен артист або група мають право на отримання нагороди за умови, що легально продані обсяги дисків і касет будуть офіційно підтверджені. Щойно Олег Долинський (керівник «КОМПА») заявив про намір відзначити успіх Руслани «платиною», як моментально потрапив під обструкцію інших українських компаній, які в один голос заявили, що вони продали значно більше.

Зокрема, київська «Лавіна Music» повідомила пресу, що альбом «Суперсиметрія» «Океану Ельзи» реалізовано накладом у 200 тис. (СD і МС), а «Мама Music» сповістила світ про феноменальний успіх альбому Вєрки Сердючки, який розійшовся накладом у півмільйона примірників. Одне слово, виникла досить незручна ситуація. І розв'язали її самі ж суб'єкти «платинового» конфлікту. Шість київських аудіокомпаній утворили «Український музичний альянс» - своєрідний координаційний комітет, який і заснував щорічну «Українську музичну премію». Рада премії: Андрій Даховський - президент

«Ukrainian Records»; Олег Долинський – директор «Соmp Music»; Віктор Заєць - директор «EuroStar»; Дмитро Олександров – директор «Music Factory Group»; Євген Скляр - «Астра Рекорд з »; Едуард Клим - директор «Лавіна Music». Її партнером виступила відома горілчана компанія «Союз-Віктан».

Перша церемонія вручення новоутвореної «Премії» викликала ажіотаж поміж медіаструктур (були присутні всі перші особи всіх провідних теле- і радіоканалів) та поміж конкурентів - були майже всі з аудіокомпаній, що не увійшли до «Альянсу». Руслана та інші того вечора виглядали точнісінько так, як на обкладинках своїх суперуспішних альбомів. Єдині, хто проігнорував «Премію», були музиканти нашого славетного «Океану Ельзи». Ну що ж, бачимо, що новонародженому «Альянсу» потрібно буде добре попрацювати, аби ступінь довіри з боку Святослава Вакарчука був би адекватним змісту «Української музичної премії». А як воно буде -покаже час.

Чотири мейджори з шести.

Теле- і радіоагітація на підтримку легального продукту створила у свідомості покупця негативний імідж пірата, який обкрадає усіх заради власної кишені. Отже, крок за кроком білий сектор ринку розширювався ще й за рахунок появи в Україні представництв світових і провідних компаній, так званих мейджорів. Нині у нас офіційно представлені ВМG, Universal, ЕМІ, Sony, Мusic - чотири з шести найбільших світових мейджорів. А це про щось та говорить.