Второй полноформатник психоделик-стоунер-рокеров Stoned Jesus "Seven Thunders Roar", вышедший на лейбле IншаМузика (при содействии компании Moon Records) в марте, теперь доступен в формате виниловой 12" пластинки!

За его издание взялся культовый немецкий лейбл Nasoni Records, ответственный за выпуск пластинок таких грандов жанра как Causa Sui, Colour Haze, Los Natas, Sienna Root, The Machine, Wo Fat и многих других. Часть тиража напечатана на оранжевом виниле и доступна для заказа у самих участников киевского трио, лейбла ІншаМузика и на концертах Stoned Jesus. Стандартный же вариант можно заказать по следующему адресу:
http://www.nasoni-records.com/STONED_JESUS_release_Seven_Thunders_Roar.html

Большую часть пластинок Stoned Jesus берут с собой в грядущий европейский тур, так что поторопитесь с заказами!
Кроме того, дигипаки "Seven Thunders Roar" также можно найти в шведском дистро Record Heaven, специализирующемся по прогрессивному року, психоделии и стоунеру, ну и в музыкальных магазинах вашего города.

Ближайшие концерты Stoned Jesus:

12 сентября - Варшава
13 сентября - Берлин
14 сентября - Копенгаген
18 сентября - Гдыня
19 сентября - Познань
20 сентября - Калиниград
21 сентября - Рига
27 сентября - Киев
29 сентября - Тернополь
30 сентября - Львов


Stoned Jesus в сети:

http://www.facebook.com/stonedjesusband

http://vk.com/stoned_jesus

http://www.last.fm/music/Stoned+Jesus

http://stonedjesus.bandcamp.com/

Читайте також - Титани западної музики

GENESIS

Книга Буття:

День шостий – Рей Вілсон

День п`ятий – Філ Коллінз

День четвертий – Пітер Гебріел

День третій – Стів Хеккет

День другий – Майк Разерфорд, Тоні Бенкс

День перший – Ентоні Філіпс

Рей Вілсон

Дуже відомий прихильникам гранджу. Він був солістом групи STILTSKIN. Їхня пісня "Inside" була №1 в Велико­британії у 94-му році завдяки використанню її в рекламі джинсів Levis no MTV. STILTSKIN — шотландська група, яка грала модний після піднесення NIRVANA грандж. Во­ни зробили один альбом "The Mind's Eye", який і досі можна зустріти на розкладинках нашої столиці, та роз­палися. Рей не брав участі у творчому процесі STILTSKIN, проте ще до STILTSKIN у групі GUARANTEED PURE він був основним автором. Рей написав кілька текстів до но­вого альбому GENESIS. Йому 28 років і в нього кумедний шотландський акцент.

Тоні Бенкс: "Ми прослухали кілометри плівки, і лише голос Рея запам'ятався. Це було так якісно, що він насправді зворушив мене. Його голос має широкий діапа­зон і нагадує ранній GENESIS".

Рей Вілсон: "Вони (GENESIS — А.Б.) ніколи не були для мене гру­пою № 1, мені подобався Девід Боуї, потім я слухав AC/DC. Але ось я тут".

Деякі журналісти назвали його "хамелеоном". Він вдало копіює Гебріела, деколи Коллінза, на "There Must Be Some Other Way" місцями — справжній Девід Ковердейл. Дейв Гімон на сторінках квебекської газети "Le Soleil" висловлює щодо нового альбому "Calling All The Stations" таку думку: "Вокал Рея — щось середнє між го­лосами Коллінза та Гебріела, так що фани не будуть ду­же здивовані. Голос його не дуже різно­манітний, а музика схожа на "We Can't Dance", тільки, може, трохи важча".

Прихід Вілсона супроводився приходом двох нових драмерів: Ніка Д'Віргіліо та Ніра Зет, які з успіхом замінили Коллінза на ново­му альбомі, та, напевне, замінять Честера Томпсона на концертах. Місце сесійного (концертного) гітариста поки що вільне. Дізнаємося в листопаді.

Філіп Девід Чарльз Коллінз

Народився ЗО січня 1951 року о п'ятій хвилині на пер­шу ночі в Чезвіку, передмісті Лондону.

Наприкінці 60-х, незважаючи на молодість, вважався одним із кращих англійських драмерів. У 69-му був півроку драмером групи FLAMING YOUTH. У 70-му Філа запрошував до своєї групи Джорж Харрісон, але Коллінз відмовив йому. У 71-му сів за барабани в GENESIS. На кожному альбомі були його вокальні партії, як сольні (“More Fool Of Me”), так і підспіви.

"New Musical Express" у 73-му про його драмерні здібності: "Це завжди доречно, смачно та акуратно".

Коллінз ще до уходу Гебріела залюбки співав та дже-мував із різними музикантами. Журналіст Рік Рубін зга­дує: "Коллінз прийшов до гурту скрізь порослий волоссям (довга борода та вуса, ще довші волосся). Крізь час він все це розгубив і майже лисим прийшов у 90-ті".

Вже у 74-ому році в інтерв'ю Melody Maker Філ вис­тупив, хоча й з делікатною, але відвертою критикою що­до театралізованих концертів GENESIS, ініціатором та головною дійовою особою яких був Гебріел: "Ми всі щасливі, але трохи засмучені. Відгуки про групу дуже вражаючі. Це класна річ — робити шоу, але більшість не слухає музику за цим. Це тягар. Ні, це не заздрість. Якщо б вона була, я би відчував її по відношенню до Пітера, але цього немає. Це великий тягар і для нього і для нас. Напевне, дуже засмучує це Майка і Тоні: во­ни пишуть багато прекрасної музики, але лише крап­лини доходять до слухача".

Отже, "таємні мрії" Філа відбулися на всі 100%: після уходу Гебріела в 75-ому році він став ще й солістом, а після уходу Хеккета — якщо не лідером, то, принаймні, трибуном GENESIS. Протягом кількох років спостерігаючи за вокальними пасажами та підспівувючи Гебріелу, Філ спочатку залюбки копіював його. Ли­ше згодом Коллінз відшукав у власній пельці щось відмінне. Починаючи з "Duke" 79-го року Коллінз де­бютує як автор пісень. До цього основними авторами бу­ли Бенкс та Резерфорд, а за часи квінтету GENESIS — була демократія, окремих авторів не було.

У 80-му Філ пережив особисту драму; депресія важк го розлучення з першою дружиною дала с бе знати на першій сольній роботі Коллінза "Face Value", 81-й рік. Сольна кар'єра виглядала на диво вдалою. Сольн альбоми Коллінза продавалися великими накладами, отримували різноманітні наго­роди. Та й альбоми GENESIS у 80-х теж стають мегахітами. Коллінз вдало знімається в кіно, одна з найвідоміших йоп ролей — роль Бастера — головного героя однойменного фільму. 24 квітня, вкотре вж Філ одружився в Лозанні з місцевою дівчинкою Оріанною Севі, якій тоді був лише 21 рік.

"У вересні 93-го у GENESIS був концерт з QUEEN, але я не розумів цього. Я йшов на сцену й співав, проте вперше відчув, що я роблю це ненатурально, мені не хо­четься цього робити. Я питав себе: "Що я роблю тут? Це схоже на взуття, з якого вже виріс".

Коллінз об`явив, що виходить зі складу GENESIS. Спочатку здавалося, що це – черговий комерцовий крок плеканої рок-зірки, але… Майк (кращий друзіка Коллінза) сказав на це: “Ти хочеш піти. Гаразд, ми розуміємо. Ти хочеш робити щось ще. На твоєму місці міг бути і Тоні, і я". Тоні сказав: "Це сумний день, але я розумію".

У минулому році Філ записав свій черговий сольник "Dance Into The Light". Один австрійський му­зичний часопис назвав цей альбом "Musical Midlife-Crisis". Зараз він щасливий мешкати в Швейцарії ра­зом із молодою дружиною.

Останні штрихи до портрету Філа Коллінза:

"Я думаю, він з тих людей, які, приводячи до свого будинку гостей, показує на розвішані на стінах платинові диски та світлини й каже: "Ось я з Рейганом, а ось — з Папою Римським, а ось — з господом Богом" (Ноел Галахер, OASIS).

"Якщо кожна людина може стати на 15 хви­лин знаменитою, то я, принаймні, години зо три вже був відомий". (Філ Коллінз, одне з останніх інтерв'ю).

Пітер Гебріел

Народився 13 травня 1950 року о 16.30 в Вокінгу, графство Саррі (Суррей неправильно, хоча й загально прийняте).

Армандо Галло — один з численних біографів GENESIS пропонує іншу дату народження — 13 лютого. Але особисто мені дуже не хочеться, щоб Пітер народився під одним з Коллінзом сузір'ям. Один з засновників GENESIS, познайо­мився з Майкам і Тоні ще в загальноосвітній школі.

—Як у вас на острові називають подібну школу, — питав американський журналіст Скот Коен Пітера в інтерв'ю 73-го року.

— Штат (State).

— Дивно, в нас так в 'язницю називають. Спочатку грав на барабанах (Привіт, Філе!), але швидко перебрався ближче до аудиторії та зайняв місце біля мікрофону. Пітер став ваятелем слав­нозвісної естетики GENESIS. Впливи на світогляд групи періоду 70-75 років простягаються від по­хмурої містики Едгара По до веселих мовних витівок Льюіса Керола. Гебріел був "театром" GENESIS, мав близько 10 масок, під час концер­ту часто переодягався, змінював образ згідно з розвитком концептуального сюжету. Апогеєм та­ких інсценувань став концептуальний дво-платівковий альбом "The Lamb Lies Down On Broadway". Цей твір — сюрреалістична історія хлопця Роела. Гебрієл намагав­ся втілити поетичні образи Поля Елюара та живописні форми Сальвадора Далі у естетику рок-музики. Часом творіння ран­нього GENESIS набували трагікомізму з допомогою абсурдної палітри а-ля Беккет чи Арто: "Коли Генрі Гемілтон-Смайт грав у крокет з Сінтіею Де Блез-Вільямс, Сінтія з чарівною усмішкою підняла високо біту та граціозно знесла го­лову Генрі" (інтродукція до "Musical Box", 73-й рік). Коли Гебріел пішов з групи, тиж­невик New Musical Express промовив: "Уход Гебріела означає кінець ери GENESIS та британського року" (74-й рік). Передбачали, що Пітер продовжуватиме не як рок-виконавець, а актор театру. Але Гебрієл повернувся у 77-му з чудовою сольною роботою, і допомагали йому видатні музиканти: Тоні Левін, Роберт Фріпп, Джеррі Маротта... До 83-го року він зробив 4 сольні роботи, в яких намітив шлях власного розвитку. Пітер зробив 2 саундтреки до фільмів видатних режи­серів: Алана Паркера ("Пташка", са-ундтрек "Birdy") та Мартіна Скорсезе ("Остання спокуса Христа", саундтрек "Passions"). "Особливо я задоволений четвертим альбомом (всі соло-альбоми Гебріела до 86-го року не мають назви) та саундтреком "Passions", — казав у 94-му році співак в інтерв'ю Крісу Рубіну. Тому що я виснажив­ся, втілюючи всю енергію в текстуру цих записів". Альбом 86-го року "So" став мегахітом, не останню роль у популярності якого зіграли неперевершені та незабутні відеокліпи. З тих пір Гебрієл відомий не тільки своїми харізматичними перформенсами, але й видатними відеороботами з божевільною графікою. З середини 80-х Гебріел зацікавився світовим фольклором і зараз вва­жається одним з метрів-меценатів руху "World Music". Створив студію "Real World Music", де кож­ний етнічний виконавець може записати альбом, але накладом у 150 примірників. Один мій знайо­мий був на концерті Гебріела періоду його останнь­ого соло-альбому "Us", 92-й рік. Концерт починався о п'ятій, Пітер вийшов на сцену лише о дев'ятій. До цього виступали численні азіатські фольклорні колективи. Та­кож більш ніж просто серйозно Гебріел ставиться до CD-ROM. Створив CD-ROM "Eve" ("Єва") — віртуальна іграшка, в якій гравець проходить різноманітні перешкоди у пошуках Адама (самого Гебріела). Музику до цієї цяцьки написав, звичайно, Пітер Гебріел. "Коли чекати на наступний аудіо-реліз?" — спи­тав його Кріс Рубін. "Я написав дуже багато цікавої музики, а от тільки все ліньки написати доречні тексти".

Стівен Річорд Хеккет

Народився 12 лютого (знову ці Водолії!) 1950 року о п'ятій хвилині на шосту вечора в Лондоні.

Прийшов до групи водночас з ФігіЬм у 71-му році, змінивши першого гітариста Ентоні Філіпса. Стів одразу підкорив засновників GENESIS непе-ревершеною технікою володіння гітарою. Хеккет являв собою саме той привабливий бік ускладне­ного прогресів-року, який з його виходом зі складу було назавжди втрачено. Саме під час його криш­талево чистих соло відбувалося священодійство Гебріела. Свою першу соло-платівку "Voyage Of Acolyte" він записав ще у складі GENESIS. В цьому йому допомагали і легендарний Річі Хавенс, і Філ Коллінз, і рідний брат Стіва — Джон, який і потім часто грав на флейті на соло-альбомах брата.

Хеккет пішов з групи саме через творчі протиріччя з Майком і Тоні. Два альбоми, записані квартетом без Гебріела "Trick Of The Tail" та "Wind And Wuthering" втихомирили кри­тиків, які пророкували крах гурту. З музичного боку вони були не гірші за Гебріелівські. На живому подвійному альбомі "Seconds Out", 78-й рік, збулися намагання ритм-секційної частини групи зосередитися на му­зиці. Не останню роль в протистоянні спро­щенню відіграв Стів Хеккет. З того ж часу на живих концертах у складі з'являється Че-стер Томпсон — досвідчений чорношкірий джаз-роковий драмер, відомий виступами з Френком Заппою та WEATHER REPORT. Одразу ж, у 78-му, Стів записав свій другий альбом "Please Don't Touch". До кінця 70-х він регулярно записував альбоми, які й зараз — найкоштовніші раритети у київських мело­манів.

З початку 80-х Хеккет не дуже вдало експериментує з саундом. Альбом 81-го року "Cured" записано лише з допомо­гою клавішника-синтезаторника Ніка Магнуса. Вартий уваги й проект GTR, до складу якого, окрім Стіва Хеккета, увійшли музиканти YES, MARILLION, JETHRO TULL, групи Майка Олдфілда. Остання робота Стіва — альбом цього року "А Midsummer Night's Dream" — вико­нано у барочному стилі: лише акус­тична гітара (акустичним удався й альбом 83-го "Bay Of Kings") у су­проводі Лондонського Філармонічного Оркестру. Честер Томпсон придбав цей компакт як презент на день народження своєму татові, який більше знається на класичній музиці.

Майкл Джон Клоет Нроуфорд Разерфорд

Народився 2 жовтня 1950 року у Гілфорді, графство Саррі.

Ентоні Джордж Бенкс

Народився 27 березня 1950 року о 7.30 ранку в Іст-Холті, графство Сассекс.

Обидва були засновниками групи, були й залишаються учасниками та головними особами всіх альбомів GENESIS. Бенкс не був надто професійним — на відміну від інших героїв клавішів арт-року Кіто Емерсона та Ріка Вейкмена, але він за­лишається неперевершеним мелодістом та богом гармонії групи.

Назву групи запропонував продюсер першого альбому Джонатан Кінг. Платівка вийшла у 69-му, на чорному тлі було написано GENESIS (в пере­кладі — Книга Буття), тому у багатьох аудіомага-зинах її помилково розмістили у розділі релігійних фонограм. Потім він неодноразово перевидавав­ся під назвою "From Genesis To Revelation".

Майк, незважаючи на статус рядового бас-гітариста, завжди був не на останніх ролях у творчому процесі, часом вони складали акустичний тандем із Стівом, виконуючи гарні балади. Апогеєм їхнього тандему вважається пісня з альбому 75-го року "Entangled". Після ви­ходу зі складу Стіва Майк з радістю береться за лідер-гітару. У студії він працював за двох, а на концертах йому допома­гав Деріл Стюрмер. Коли GENESIS перетворилися на тріо, ніяких творчих суперечок більш не було. "Ми з Тоні, — роз­повідав Майк, — знаходимося на різних музичних полюсах, і пише Філ міг звести наші проміні в одній потрібній і завжди найкращій точці".

Альбом "And Then There Were Three" приніс великий ко­мерційний успіх. Ця робота і справді була галереєю чудових шлягерів. На 11 композицій — 12 хітів.

"Після "Follow Me, Follow Me" ми почали подобатися дівчатам".

На одній світлині тих часів троє щасливих музикантів оточи­ли гигантського торта, на якому написано "Дякуємо тобі, Пітер, що зробив нас популярними". Цікаво, що в біографії групи від Пола Ховерна 4-й розділ книги називається "Поп-музика". Курс, взятий ще в 78-му, приніс музикантам всесвітню славу, дозво­лив їм продати понад 100 мільйонів примірників своїх альбомів.

У 80-х Резерфорд заснував власну групу MIKE & THE MECHANICS. "Механіки" грали (і грають, останній їхній альбом вийшов у 95-му) простень­кий паб-рок з рутинними приспівами.

"Так, ми граємо поп-музику, — каже Майк, — але я не розриваюся на частини між GENESIS і MECHANICS. Обидва проекти настільки різні, що лише глухий може прово­дити аналогії між новим GENESIS та MECHANICS". Бенкс та­кож випускає сольні альбоми і почав це робити ще в 79-му.

Але повернемося до GENESIS. Саме завдяки творчій праці Тоні й Майка група перетворилась з легендарної арт-рок-гру-пи на хоча й талановите, але все ж таки звичайнісіньке нео­романтичне тріо з нескладним малюнком мелодій та широким використанням синтезаторів. У альбомі 83-го року, що не має власної назви, GENESIS запрова­дили нову рекордінгову техніку. Во­ни більше не приходили до студії з готовим матеріалом, а просто сиднем сиділи там, доки під час нескінченних імпровізацій не наро­джувалося щось особливе й цікаве: "Тоні і я приходимо до студії, вклю­чаємося і з пів-години граємо джем. Потім реверсом прога­няємо цю імпровізацію задом наперед, прослуховуємо разом з Філом. Іноді, якщо пощастить, ми відчуваємо, що знайшли щось особливе", — розповідає Разерфорд. Таким же чином народжувалася й лірика.

У 86-му пісня "Land Of Confusion" посіла в Америці перше місце завдяки чудовому ляльковому кліпу з критикою на адре­су політики Рейгана й Маргарет Тетчер. За 17 років існування такий успіх прийшов вперше. Ведучою фігурою в студії стає Тоні Бенкс — ще й до всього основний текстовик тріо. Передо­станній альбом "We Can't Dance", незважаючи на свою се­мирічну давність, ще не встиг прохолонути.

— Як вам бути старіючою лисіючою людиною, яка не вміє танцювати? — спитали якось Коллінза.

— Це так здається тому, що в мене є пісня "І Can't Dance", але в мене є медалі з сучасного джазового танцю з драматичної школи, — відповів на це Філ.

— Що Ви думаєте про майбутнє GENESIS?

— Я гадаю, що зміниться лише косметичний бік групи. Дух GENESIS — це назавжди.

Ентоні Філіпс

Прізвисько "Ant" (мураха), народився 23 грудня 1951 року в Південному Лондоні.

Грав на гітарі на перших двох альбомах. Пісня "The Knife" з другого альбому "Trespass" започаткувала про­гресивну традицію в композиціях GENESIS та неодноразово виконувалася на живих виступах навіть складом періоду 78-93 pp. "Ми мешкаємо в такому гидкому світі. Настав час здолати все це лихо. Зараз, коли я кажу це тобі, не гай часу боротися за власну волю. ЗаразГ(переклад автора). Ентоні намагався розпочати соло-кар'єру, записав декілька посередніх аль­бомів. Відійшов від музики наприкінці 70-х.

До приходу Філа з біографією GENESIS пов'язані кілька імен драмерів. Кріс Стюарт — перший драмер, але ще до за­пису першого альбому пішов з групи. Джон Сільвер — грав на барабанах на першому альбомі, згодом став телевізійним продюсером на Гренаді. Джон Мейх'ю — грав на другому аль­бомі. Остаточно ніхто не знає, куди він зник. Тоні Бенкс ос­танній раз у 82-му році згадав про нього: "Я не думаю, що серце в нього лежало до музики".

От і все про GENESIS. Якщо зібрати до купи всі гвинтики та коліщатка — все рівно GENESIS не вийде, не ви­стачить їхньої чарівної музики, яка впродовж ЗО років не пере­стає задовольня­ти. Всі музиканти дуже делікатно відгукуються про інших членів гру­пи, при зустрічах поводяться ша-новно, а Разер­форд, Бенкс та Гебріел навіть володіють маєтками в одному селі в Сассексі ("сусіди по фазенді").

Андрій Бєлай