Дорогие друзья!
С радостью представляем вам нашу очередную премьеру!
Посмотреть в сети: http://www.youtube.com/watch?v=8Ehxq89yQS0 Столичная концертная презентация нового альбома запланирована на 29 сентября в клубе Бинго.
Читайте також - Титани западної музики
Гебріел із GENESIS
Кожна фотографія - то ціла історія. Хоча б ось така. Учні Чартер-хауза - однієї з елітарних англійських шкіл. Увагу привертає серйозним виразом обличчя підліток на першому плані. Враження таке, що за хвилину хлопчисько... розплачеться. Пітер Гебріел - а це власне він - дійсно мав приводи рюмсати. Акліматизація у школі-інтернаті видалася досить важкою для цього тихого вразливого хлопця.
- Цілий рік я страждав - згадує дорослий Гебріел. Порядки там були такі, що молодші учні мусили чистити взуття старшим, робити нші принизливі послуги. Власне, ситуація була така ж, як і у війську, де розвиток індивідуальности знаходиться під пресом. Закриту систему освіти чудово відобразив режисер Ліндсей Андерсон - у фільмі "Якщо". Фільм викликав чимало нарікань у пресі, хоча я особисто, чудово розумію Андерсона, який робив фільм від особи учня, а не вихователя. З іншого боку, школа позитивно вплинула на нашу творчість – ми свідомо ставилися до рок-музики, як до способу самовираження. Така собі художня опозиція регламенту. Тексти пісень писав я і грішив при цьому псевдоінтелектуальністю. Натомість, ми виробили стиль, який Тоні Бенкс (клавішник GENESIS) охарактеризував як “гру словами та їх конструкціями".
Текстові “несподіванки” ранніх GENESIS вимагали від слухача певної ерудиції розкутости свідомости. Гебріел створював чудернацькі фантастичні історії - не без почуття гумору. Здається, молодий Гебріел повністю відпускав на волю власну фантазію, компенсуючи шкільні утиски і дисципліну інтернатського життя. Подальше сценічне втілення словесної гри потягло за собою ще й візуальні сюреалістичні образи, а це - у свою чергу - викликало зацікавлення Уїльяма Фредкіна.
- Вперше - згадує Гебріел - він побачив GENESIS у клюбі "Роксі" в 1974 році, і одразу запропонував мені написати сценарій для фантастичної стрічки. Але робота у GENESIS не передбачала вільного часу на подібні забави і до співпраці не дійшло.
Але дещо – цілі фрагменти нездійсненого сценарію – потрапили до опери «The Lamb Lies Down On Brodway» (“Ягня посеред Бродвею”). Опера була побудована за принципом фільму-казки.
У такий спосіб Гебріел відповів на торпедування його товаришами по групі ідеї написання кіносценарію. Пізніше Гебріел створив звукове оформлення до двох непересічних стрічок – “The Bird” (“Пташка”) та “Last Temptation Of Christ” (“Остання спокуса Христа”). Ці роботи й вичерпують його контакти з кінематографом.
Вихід Гебріела з групи більше змінив його самого, аніж GENESIS. Спочатку проект опери "Mozo" - його перший соло-проект - нагадував за духом "Ягня". Брак коштів – а кошторис опери був ой, який – не дозволив її реалізувати в повному обсязі, хоча пізніше різні її фрагменти Гебріел включав до своїх альбомів. Словом, Гебріел із GENESIS та Гебріел - який він є - це дві різні людини. Вочевидь, він залишається одним із найбільших інтелектуалів британської рок-сцени. Щоправда, джерела натхнення він нині шукає не в снах і мареннях, а в навколишньому світі. Непомітно артист із ексцентричного фантаста перетворюється на вразливого пуб- і ліциста. Сни замінено на конкретику, яха подекуди нагадує газетярську хроніку подій ("Games Without Fron-Tiers", "Вiko", "Red Rain" - "Ігри без меж", "Віко", "Червоний дощ"). Водночас то ніяк не знизило художньої якости його пісень. Гебріел залишається і надалі глибоко-емоційним й природним артистом.
Peter Gabriel / US
Перше враження від “US” - то ніби нова версія "Останньої спокуси Христа", лишень на слова. В одному; з інтерв'ю Гебріел зауважив: - "Passion" - та річ із "Спокуси" - певно, найкраще, з того що я зробив. Робота над музикою до стрічки - то величезна школа. Можливо, вперше я заглибився у структуру композиції, пізнаючи таємниці співіснування ритму і мелодії, гармонії й аранжування. Усе це я намагався використати в альбомі "US".
Про що там йдеться? Про чоловіка й жінку. Про кохання. Про пошук розуміння. Про толеранцію. Голод, зло, війна, апартеїд. Раніше Гебріел постійно торкався цих тем, нині він заглибився в самого себе. Тож, як. висновок, зазначимо – “US” дуже особиста, суперособиста платівка. Після попереднього альбому - "SO" в його житті відбулося багато чого. Розлучення з дружиною. Роман із акторкою Розаною Аркет. Неприховане захоплення Шинейд О'Конор, Увесь час він прагнув гармонії у стосунках. Ці пошуки відображені в
“US”. Це - чудовий альбом, витриманий в атмосфері таємничості й натхнення. Тривалі й поширені композиції і Голос - теплий і близький.
Дуже багато запрошених виконавців. Серед них зірки - Даніель Лануа, Шинейд О'Конор, Брайєн Іноу, Пітер Геміл та мало відомі музиканти. Можна стверджувати, що в музиці “US” немає нічого нового. Але хіба можна не вибачити Гебріелові відсутність новацій, слухаючи “Blood Of Eden”, або купаючись в ніжності “Love To Be Loved”, проймаючись гнівом і злістю “Digging In The Dirt", страждаючи від самотності у “Сome Talk To Me”. Так, це все - про тебе. Це - для тебе. Гебріел свідомо уникає плинної моди. На честь глибини й автономії Душі він створив цей альбом, і назвав його просто - "US".