В розділі "Статті - інтерв'ю" читайте нові матеріали:

Іван Драч: "Державу інакше як бандитською назвати не можу"

Іван Драч – і цим все сказано. Поет, який вмістив в собі кіносценариста, драматурга і перекладача. Герой України і лауреат Шевченківської премії, він ніколи не почивав на лаврах. Всюдисущий і доброзичливий, Іван Драч є антиподом байдужості, його рука завжди на пульсі часу. Втім, чи не точніше буде сказати, що його серце є пульсом часу...

Тарас Компаніченко: “Наші духовні скарби - основа побудови міцної держави"

Є митці, які вражають своєю справжністю, першоджерельністю. Серед гламуру, опереточності, попси, кічу, де замість повітря, землі і сердець – сурогат, це є особливо важливим.

Таким справжнім, жанрово первісним є, на мій погляд, Тарас Компаніченко – кобзар, бандурист і лірник, керівник ансамблю «Хореа Козацька», заслужений артист України.

Він вражає своєю універсальністю і унікальним репертуаром: неперевершено виконує твори середньовіччя, бароко, класицизму, романтизму, часів української революції 1918-1922 років, знані та маловідомі народні пісні, авторські стилізації, реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар.

Валерій Легін: «Театр зазирає у серця любов'ю»

На Вас чекає зустріч з одним з найкращих українських акторів – з народним артистом України Валерієм Легіним, який працює у столичному Молодому театрі.

Сучасний, колоритний, різноплановий, темпераментний, він має академічну акторську школу: закінчив Театральний інститут ім. Івана Карпенка-Карого, зіграв у п’єсах Шекспіра, Шиллера, Гоголя, Чехова, Старицького, Ібсена, Булгакова та інших класиків.

Читайте також - Київ очима художників

Якщо уявити собі на мить образотворчу «києвіану», то її могли б скласти тисячі живописних полотен і графічних аркушів художників, які існували у різні історичні епохи. Кожен з них мав своє, власне бачення столиці і для кожного Київ був якимось іншим, неподібним. Кожен знав свою правду. Правду про Київ. Сучасні художники, які творять образ Києва сьогодні, будують його на надзвичайно багатому культурному грунті, маючи у своїй підсвідомості історичну матрицю буремних століть, що їх пережила древня столиця. Але вловити ауру Міста, його Душу – це вдається не кожному. Для цього потрібно мати особливий хист. Окрім суто технологічної майстерності, треба оволодіти таємничою оптикою бачення безсмертної частки – Душі Міста. Саме таким нетривіальним баченням володіють Віталій Петровський, Тетяна Кугай, Юлія Кузнєцова, Марія Лашкович – автори марок серії «Київ очима художників». Попри стильові відмінності, є одна головна риса, яка об’єднує усі ці роботи. Це – тонке відчуття вітальної енергетики Києва, його життєдайної аури. Головна тема творчості Віталія Петровського – урбаністичний краєвид. Застосовуючи авторську техніку, він передає красу міста незалежно ввід часу доби або пори року. Його робота «Сонячний день. Ярославів Вал» - це радісне занурення у світлоповітряне середовище міста, насичене багатющим спектром тонів і полу тонів. Його мета – створення справжньої симфонії кольорів, цілого Всесвіту, де кожному відкриється радість впізнавання до болю знайомих куточків. Свої власне пізнання образу Києва Віталій Петровський здійснює завдяки досконало розвинутій живописній інтуїції. Разом з ним ми відкриваємо для себе Київ по-новому – через світлоповітряну стихію.

Краєвид як сцена вистави, де ось-ось можуть з’явитися герої відомих п’єс Старицького або Булгакова – це природна стихія пейзажних робіт Тетяни Кугай. Здається, художниця дбайливо збирає по крихті елементи старого патріархального Києва, аби зберегти усе це хоча б на полотнах. Старовинні будинки, похилі димарі, гарненькі паночки, очі-віконця немов дихають щемливою безпорадністю романтичного світосприйняття. «Вуличка спогадів» Тетяни Кугай – це краєвид-нагадування усім сучасникам про цінності минулого життя, минулої епохи, сліди якої так бездумно знищує технократична цивілізація.

Київ неможливо уявити без його найтоншої субстанції – автентичної міфології, яка створювалась впродовж століть. Як древнє місто, Київ увесь овіяний переказами, таємницями, казками і міфами. Чимало з них пов’язані з Андріївським Узвозом, замком Ричарда. Душу міста художниця Юлія Кузнєцова розкриває в процесі живописної візуалізації цих міфів. Її Київ – це арена казкових персонажів і фантастичних подій. Її «Прогулянка Києвом» - викликає асоціації із відомими літаючими людьми Марка Шагала. Але летюча містерія Юлії Кузнєцової має суто київський контекст, київську ауру.

Барочний за своєю природою архітектурний Київ має власний хвилястий силует, який неможливо сплутати з іншим містом. Це – надзвичайно урочистий, сповнений віковічним спокоєм силует, який ми одразу впізнаємо у безлічі інших. Саме маким – велично-монументальним, заглибленим у Сни віків постає перед нами Київ у роботі Марії Шашкевич «Сніжить». І це вже не казка, не міф про Київ, це – поема про стародавню столицю.