8 жовтня 2012 р.

Національна Філармонія України.

17.30 - Відкриття виставки плаката Валерія Вітера "Культурні обрії".

19.00 - Великий сольний концерт легендарного українського колективу-ансамблю «Кобза-оригінал», який присвячено 65-річчю з дня народження незмінного лідер-вокаліста Валерія Вітера.

Спонсори закладу:

Кафе-бар "Мука. Высший сорт".

вул. Хрещатик,46А

Інтерв'ю з Валерієм Вітером - «Моя любов да живопису, музики і кіно взаємна»

Читайте також - Українська пісня

Хтось із вчених–етнографів зауважив, що у нас лише зафіксованих народних пісень нараховують близько 600 тисяч. Жодна з країн світу не може похвалитися подібною статистикою. У більшості країн вже давно відсутні живі носії народної культури, у нас цей прошарок людей похилого віку, на жаль, стрімко зменшується. Останні роки в Україні спостерігається справжній ренесанс народної пісні серед... професіоналів. Утворилося багато гуртів, що їх складають науковці–етнографи, які збирають, досліджують і виконують автентичну музику. “Древо“, “Муравський шлях“, “Гілка“, “Кралиця”, “Надобридень”, “Володар” активно пропагують автентичну музику. Услід за ними підключилося молодше покоління фахівців – “Божичі”, “Коралі”, “Гуляй–Город”, “Гуртоправці “, “Буття”. Нині великою популярністю користуються сучасні рок–команди, які у своїй творчості спираються на народний мелос. Це – “Мандри”, “Гайдамаки”, “Гуцул каліпсо”, “Перкалаба”, “Очеретяний кіт” та, звісно, “ВВ”. Масштабні етно–фестивалі “Країна мрій”, “Шешори та “Етно–еволюція” постійно стимулюють інтерес молоді та старших людей до народної культури. Про дуже позитивне і глобальне повернення суспільства до своїх коренів свідчить чудовий графічний серіал Миколи Кочубея “Українська пісня”. Серед безлічі жанрів художник невипадково обрав “колядки”, “козацькі пісні”, “чумацькі пісні”, ”веснянки–гаївки”. Адже у сукупності усі вони створюють справжній архетип нації. Колись людина народжувалася, жила – працювала і помирала з піснею на вустах. Пісня виконувала магічно–обрядову функцію, була своєрідним життєвим компасом і камертоном. Це зовсім не той нинішній попсовий мотлох, від якого нема де дітися... Пісня колись гармонізувала життя людей, була колективною душею і, зрештою, утворила націю. Кожен аркуш Кочубея виглядає як монументальний розпис, як багатошарова фреска століть. Величні образи Спасителя і Богородиці ніби згуртовують навколо себе життя і долі простих людей. Зокрема – долі творців героїчного епосу – запорізьких козаків, яких бачимо на човнах–чайках, бачимо символи православної віри, за яку вони проливали кров у битвах з бусурманами. Найкращим коментарем до аркуша “Чумацькі пісні” міг би послужити вислів музиканта Романа Кріля з гурту “Очеретяний кіт”, що виконує чумацьку автентику: - Ми відкрили для себе новий світ – світ пронизливого і водночас спокійного мелосу, досить зневажливого ставлення чумаків до себе і, навпаки, крайньої поваги до трудяг–воликів. Немов на підтвердження цього бачимо шанобливо сакралізований художником образ Вола у центрі композиції. Насправді, українська пісня – це найвищий прояв національної Душі з її глибиною, сакральністю і красою. Це – до кінця незбагненний Космос. Чотири візії Всесвіту української пісні ми бачимо на графічних аркушах Миколая Кочубея.