В общественном пресс-центре Движения "Украинский выбор" началось первое открытое заседание организационного комитета фестиваля "Каховский плацдарм".
Автор проекта Сергей Цыгипа и координатор проекта Олег Ершов озвучили идею фестиваля, управлять которым может каждый. "Украина - это мирная нация, мало кто помнит, что в 1920 году именно на Каховском плацдарме сошлись в братоубийственной битве нерегулярные гражданские войска трех народов : Украины, Росии и Польши. Более 300 тысяч человек 4 месяца вели ожесточенные бои на этой земле. Именно потому, что в ХХ веке Каховский плацдарм был территорией войны, мы в ХХI веке хотим сделать здесь территорию мира" , - сказал Сергей Цыгипа.
По словам Олега Ершова, "Каховский плацдарм" - это фестиваль реальной политики. "Политика давно ушла из кабинетов в общество. Свободный фестиваль для свободных людей должен стать местом, где будут звучать разные голоса, мнения, версии. Мы предлагаем каждому из вас самостоятельно создавать события и мероприятия проекта. Здесь нет кого-то главного, нет жестких рамок и условий, мы не принадлежим к какому-то партийному бренду - фестивалем управляет тот, кому это интересно самому, кто своей идеей увлекает других!".
Подивитись фото з засідання оргкомітету
Читайте також - Приїзд Jethro Tull до Києва (2003)
“Jethro Tull” Forever!
До нас їде “Jethro Tull”! Краще пізно, ніж ніколи. Шкода, звичайно, що рок-зірки світового рівня почали їздити лише після падіня залізної завіси. Шкода, що інколи в складі якби зоряних груп самих зірок вже немає, натомість є дублери. Але це не стосується групи “Jethro Tull”, тому що “Jethro Tull” – це Йен Андерсон – рудий і страшенно атракційний бородатий дядько з чарівною флейтою і незрівняним голосом. Це саме він може годинами стояти на одній нозі, граючи свої соло. Вже не одне десятиліття вражає плодючістю – дискографія “Jethro Tull” величезна, нових ідей – безліч! При тому Андерсон завжди підкреслює свою “шотландість”. Так-так, “Jethro Tull” – одна з найкращих фолк-рокових команд світу, хоча ваото зауважити, що творчість Андерсона – це неймовірна стилізація під народні саги і балади. І в цьому сенсі він не знає собі рівних.
Музична кар’єра амбітних шотладців мало чим відрізняється від кар’єри інших команд, які розпочинали в другій половині 60-х. У рідному Блекпулі разом з басистом Гленом Корніком Андерсон входить до складу групи Джона Евана. Команда штурмувала підмостки лондонських клубів, але успіху не мала і через рік розкололося. Згодом до тандему басиста і флейтиста приєдналися їхні друзі з Блепула – гітарист Мік Абрахамс і барабанщик Клайв Банкер. На той час Андерсон захоплювався рідною історією, що й відбилося не тільки в піснях, а й у назві нової групи. Jethro Tull – це ім’я письменника й агронома 18 століття, який залишив яскравий слід в національній історії. Перший альбом “Stand Up” став успіхом групи і особливо – Андерсона як композитора. Наступний диск “Benefit” закріпив успіх нової групи у Великобританії, а наступний – “Aqualung” став дуже успішним у Сполучених Штатах. Усі подальші диски “Jethro Tull” обов’язково потрапляли в “топи” по обидва боки океану, а сингл “Bungle In The Jungle” став номером “1” в США, що раніше не траплялося. Однак останнім альбомом, який приніс групі світову славу, став “War Child” – “Дитя війни”. Правду кажучи, нічим не гірші “Passion Play” (Пристрасна гра) та “Minstrel In The Gallery” (Міністрель в галереї). Усі вони нині класика “Jethro Tull”. Недосяжна класика. 80-ті і 90-ті роки були роками творчого складу та безкінечних змін складу. Не завжди спроби “примоднити” музику приносили групі бажаний результат. Але нині Андерсон і компанія знову переживають злет – адже їхня музична ніша так і залишається ніким не зайнятою і вона має теж саме ім’я. Це старий добрий “Jethro Tull”!
