Рецензії в розділі:
ТІНЬ СОНЦЯ - Полум'яна рута
ТРАНСФОРМЕР - Територія троянд
ТАРТАК - Назбиралося на 2010
Етно-фундація ТАРУТА - Народжені в любові
Them Crooked Vultures
Тельнюк сестри - Live. Краще

 

Тінь сонця - Танець серця


ТІНЬ СОНЦЯ
Танець серця

Наш формат, 2011

Вже сьогодні, напередодні виходу альбому «Танець серця» можна сміливо стверджувати, що цей реліз є на кілька голів вищий за попередні два, а нова робота київської команди «Тінь сонця» має усі шанси потрапити до найкращої десятки альбомів 2011-го року. Перед як з'ясувати причини раптового злету у національному хіт-параді пісні «Місяцю мій», здійснимо невеличкий екскурс у творче сьогодення «Тіні сонця». Для Сергія Василюка і компанії усе розпочалося у 1999-му-у рік затемнення сонця. Хлопці тоді слухали переважно похмуру музику, звідси і назва. «2001-го був записаний, але так і не вийшов дебютний альбом «Святість віри». 2003-го розпочали грати ними ж започаткований «козацький рок» (синтез кращих традицій рок-музики і українського мелосу). 2004-го вперше перемогли на студентському фестивалі «Подих» та стали хедлайнерами фестивалю «Авангард перемоги», після якого, так збіглося, розпочалася Помаранчева революція. 2005-го виходить перший повноцінний альбом «Над диким полем», який побудовано на символах запорізького козацтва. Увесь наступний рік працюють над програмою «Полум’яна рута», яку презентують 2007-го у Києві. Тоді ж з новим диском вперше виступили у Польщі (фестиваль «Басовіща») та у Мінську. «Тінь сонця» активно гастролює і встигає щороку відвідувати найвідоміші українські імпрези. З весни 2010-го працюють над новою програмою «Танець серця». На початку 2011-го на «White studio» Олега Шевченка-Білого записують новий диск, презентація якого відбудеться 2 квітня 2011-го року у Культурному центрі Києво-Могилянської академії.
О.Є.: - Зі свого досвіду добре знаю, що для творчого майбуття будь-якої формації визначальним є третій альбом, а у вашому випадку він є справді переконливою роботою.
Сергій Василюк: - Дякую. Ми багато надій покладаємо на цей реліз, на те, що наша музика зачепить «за живе» молодь, а точніше-різні молодіжні субкультури. Зараз працюємо над тим, аби вийти на міжнародний рівень у слов’янському світі і на Заході. Нині нами зацікавився діаспорний фестиваль «Союзівка» у США.
О.Є.: - Стилістика нового диску, вочевидь, суттєво відрізняється від попереднього…
С.В.: - Новий альбом дійсно дуже важко втиснути у якісь жорсткі рамки. Передусім це не хард-рок або хеві-метал, які нам постійно приписували. Це також і не фольк-метал, хоча окремі елементи тих стилів присутні. На диску є композиції баладного типу, є елітарно-рафіновані речі. Тобто ми свідомо відійшли від стандартів важкої сцени, у нас дуже виразно задіяні бандура (Іван Лузан) та скрипка (Софія Рогальська).
О.Є.: - Чи спиралися під час роботи на якісь над-ідеї, концепції?
С.В.: - Наші попередні альбоми були ідеологічно споріднені - «Над диким полем» переносить славетні образи козацтва у наш час, осучаснює їх, «Полум’яна Рута» відображає традиції Русі-України, а «Танець серця» відображає дуже особистісні почуття. Над-ідея диску-сильна особистість у розмаїтих проявах. Для мене пісні «Місяцю мій», «Сонця літ», «Перша квітка» і «Схована у мріях» розкривають не стільки мої громадянські позиції, скільки передають внутрішній душевний стан. І цей стан-колективний, оскільки, окрім мене, його творять і компонують Іван Лузан та мій брат Олексій Василюк.
О.Є.: - Яким є нинішній склад «Тіні сонця»?
С.В.: - Вважаю, що за музичним рівнем теперішній склад є найсильнішим за увесь час існування групи. Це - Андрій Хаврук (гітара, сопілка та клавішні інструменти), Іван Лузан (бандура, вокал, клавішні), Софія Рогальська (скрипка), Іван Григоряк (бас-гітара), Володимир Хаврук (барабани), Сергій Василюк (вокал, акустична гітара).
О.Є.: - Якось ти зауважив, що на групу серйозно вплинули «Кому Вниз», «Вій» та деякі західні гранди…
С.В.: - Для мене живий концертний альбом «In vivo in kastus» київської групи «Кому Вниз» - це справжній взірець української музики усіх часів. Ті пісні Андрія Середи на його вірші та на вірші класиків Олександра Олеся та Тараса Шевченка є неперевершені. Також мене вразили «Очі відьми», «Змія» , «Як летіли бугаї» та інші твори групи «Вій». Серйозно вплинули на нас Василь Жданкін та Сашко-лірник з його епічними казками. Із закордонних впливів відзначив би британців «Iron Maiden» та білорусів «Gods tower».
О.Є.: - Чи плануєте промоцій ний тур під «Танець серця»?
C.В.: - Нині ведемо переговори з містами, де у нас найбільша кількість шанувальників. Це Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці. Також будуть Мінськ і Москва, де у мене минулого року був сольний концерт. Ще тривають переговори з промоутерами в Польщі, Чехії і Словаччині.
О.Є.: - Що і хто навіяв теми нових пісень?
С.В.: - Пісню «Дорога в ліс» навіяла «Лісова пісня» Лесі Українки. Читаючи поему, я збагнув, що увесь цей паралельний міфологічний світ з усіма мавками, русалками та іншими істотами-це зворотній бік, а точніше альтер его нас самих. «Золотослов» - це пісня Івана Лузана про сотворення світу. «Хрестини вовкулаки» тематично перегукуються з «Дорогою в ліс». «Місяцю мій» особливо мені дорога річ. Написав її, коли хворів, вона-про старовинний Київ з його міфами і легендами. «По вранішній зорі» - дуже особиста пісня мого брата Олексія. «Козача могила» - давня наша пісня, яку ми переробили під нинішній склад групи. «У цьому полі, синьому як льон» - річ на пронизливу лірику Василя Стуса. «Сонця літ» я присвятив духовному подвижнику і нашому другу Добромиру Григоряну, який пішов з життя. «Перша квітка» - найбільш зріла моя композиція, присвячена жінці з дуже драматичним життям, продовженням якого є перша квітка, що сходить. «Схована у мріях» - колискова для донечки, яку я дуже мріяв мати від своєї коханої. «Тінь сонця» - це річ Івана Люзана, яка ніби підсумовує нашу реальність і закликає не складати руки, не здаватись.
О.Є.: - Яким буде фестивальне літо для групи?
С.В.: - З огляду на цей реліз - доволі насиченим. Сподіваюсь, що будемо на фестивальних сценах «Трипільського кола», «Підкаменю»,  «Заходу».
О.Є.: - Чи були у вас спроби візуалізувати музику?
С.В.: - Так, ми зробили відеокліп на пісню «Місяцю мій» і тільки-но зібралися презентувати його на каналі «Ентер», коли там почалися якісь проблеми. Однак і цей кліп і багато наших живих виступів викладено на відомому Інтернет-ресурсі «ю-туб».
О.Є.: - Яким ти бачиш майбутнє сучасної української рок-сцени?
С.В.: - Чи буде зменшуватися або збільшуватися кількість і якість національно і соціально-свідомих музикантів - це залежить від соціально-політичної температури всередині нашого суспільства, але поки що підстав для оптимізму не дуже багато.

 

ТРАНС-ФОРМЕР_Територія Троянд


ТРАНСФОРМЕР
Територія троянд

2010


Надзвичайно емоційно-імпульсивний мелодійний рок-мейнстрім від лідерів полтавської рок-сцени - це стрижень, на якому тримається новий альбом групи. Тут усе щиро, чесно і переконливо. Головний меседж –захист персональної свободи від сваволі державної машини і деградованого суспільства. Пісні, ніби телеграми з поля битви, фіксують ментальний стан суспільства. На питання, що постають в піснях "Територія троянд", "Буде дощ", "Змінити світ", "Війна" та інших, відповідь дає остання композиція "Євшан-зілля", де мотивацією поступу вперед є "віра і любов до Батьківщини".

 

ТАРТАК_Назбиралося на 2010


ТАРТАК
Назбиралося на 2010

2010


Збірка з 20 реміксів і рімейків на хітові тартаківські пісні останнього десятиліття плюс раніше не видані треки склали новий альбом групи, який приємно дивує стильовим різнобарв ям і потужним драйвом. Усі знають, що Тартак наживо-це згусток вулканічної енергії, однак вони ж, але у реміксованій іпостасі - не менш вражаюче енергоємкі. Сашко Положинський демонструє дива органічного перевтілення з одного стилю на інший - від добірного фанку до клубного драм-н-бейсу. Але незмінною константою лишається громадянська позиція-послухайте нові версії пісень "Лицарський хрест", "Не кажучи нікому". Це - пісні справжнього патріота і громадянина, хто б що не говорив...

 

ТАРУТА


Етно-фундація ТАРУТА
Народжені в любові

Укрмюзік, 2010

Невипадково саме 1 березня дебютний альбом презентував лауреат 20-го ювілейного фестивалю "Червона Рута" дивовижний ансамбль ТАРУТА. Невипадково у назві зазначено "фундація", адже "тарутяни" нерідко стають музичною основою багатьох етно-вечірок та імпрез. Піднесено-поетична назва диску викликана тим, що під час підготовки тієї програми троє музикантів-чоловіків ставали батьками. Лідер команди гітарист і співак Євген Їжак-Романенко впевнено стверджує, що в групі органічно поєднані автентичний спів, акустична музика та етно-рок. Репертуар, побудований на його авторських піснях, включає й присвяту Василю Гонтарському – лідеру культової формації "Вася Клаб". Звуковим дизайнером тут виступив звукорежисер студії "Комора" Кость Костенко, а графічним дизайном опікувався відомий литовський фотохудожник Юозас Валюшайтіс.

 


Them Crooked Vultures
Them Crooked Vultures

RCA, 2010


Мода створювати супер-групи із самих зірок – героїв рок-н-ролу час від часу повертається. Не факт, що вони завжди виправдовують сподівання, але цього разу і сама комбінація учасників, і перша реакція публіки на дебютний диск були вельми оптимістичними. Йдеться про формацію з чудернацькою назвою ЯСТРУБИ-ПОКРУЧІ, у складі якої на барабанах грає колишній ударник "Нірвани", нинішній лідер "Foo fighters" Дейв Грол, фронтмен "Queens of the stone ages" Джош Омм та легендарний басист класичного складу "цепелінів" Джон Пол Джонс. Склад, чесно кажучи, вибухонебезпечний... Промоцію дебютної платівки ветерани рок-н-ролу чинять в оригінальний спосіб - грають на розігріві в молодих популярних команд, таких як "Arctic monkeys". І хоча диск не став особливим одкровенням ані для фанів гранджу, ані для прихильників хард-року,натомість яскраво продемонстрував найвищу якість синтезу вищеназваних інградіентів. Всеж-таки 30-40 років життя у рок-н-ролі щось та й значить. Та й зрозуміло чому саме ЯСТРУБИ були нагороджені званням "кращий дебют", адже з таким запалом, енергією і майстерністю жоден з новачків сьогодні не зіграє.

 

Сестри Тельнюк


Тельнюк сестри
Live. Краще

СompMusic, 2009


У 90-тих, коли ніхто не міг прив’язати їхню музику до певного стилю, існувало таке визначення творчості Сестер Тельнюк: "Ліки від розпачу". Це тому, що вони пропонували не рок, не поп, не фольклор, не бардівські наспіви, не джаз або авангард... І то були не двохвилинні пісеньки, а розгорнуті, класично побудовані арт-рокові балади. І блискучі поезії, свої і позичені, усі – найвищого ґатунку. Так от, елементи вищеназваних стилів були і будуть присутні у музичному тілі цієї дивовижної формації, яка, і це очевидно, є недооціненою на батьківщині. Чомусь за океаном, куди Сестри Тельнюк вперше потрапили разом з лауреатською командою "Червоної Рути", їх оцінили високо. Галя і Леся. Вогонь і Лід, точніше – лагідний і теплий сніжок. Найхаризматичніший з усіх нині сущих дуетів. Їхня музика – сплав трьох інгредієнтів. Це – вишуканий арт-рок, нью-едж та висока поезія. Окрім текстів визначних класиків і сучасників, Сестри завдячують своїм натхненням батькові – поетові Станіславу Тельнюку. До того їм вдалося об’єднати навколо себе висококласних музикантів – басиста Олега Путятіна, лідер-гітариста Романа Суржу, клавішника Івана Небесного, барабанщика Миколу Томасишина. Поява концертного альбому "Краще" присвячена 20-літтю сценічної діяльності Сестер Тельнюк. Окремі треки походять з альбомів "Мить"-1990, "Галя та Леся"-1994, "Тиша і грім"-1998, "Концерти в Канаді"-2000, "У.Б.Н. Пісні з вистави."-2001, "Жар-птиці"- 2002, "Вибране"-2005, "Жовта кульбаба"-2007. Нещодавно відлунав у Києві "Антонич-фест", присвячений творчості Богдана-Ігора Антонича, класика українського поетичного модерну початку 20-го століття. По гарячих слідах події було інспіровано cd-сингл "Назавжди" з музикою Лесі Тельнюк на вірш Антонича, що включає кілька різних версій виконання, зокрема – "Мертвим півнем", "Аби МС", Олександром Мельником. Окрім надзвичайно резонансної музичної драми "У.Б.Н.", створеної Сестрами Тельнюк кілька років тому, в їхньому творчому активі спеціальна програма "Стусове коло" про життя і творчість Василя Стуса.