Рецензії в розділі:
СКРЯБІН - Моя еволюція
Лірник Сашко - Казки для старшеньких
САМІ СВОЇ - Чому вниз?
DAVID SYLVIAN - Manafon
SCORPIONS - Sting in the tail
SLASH - Slash
Ringo Starr - Y not

 

СКРЯБІН


СКРЯБІН
Моя еволюція

Moon records, 2010

Кризу середнього віку кожний музикант долає по-своєму: хтось впадає в дитинство, а хтось стає старшим і більш розсудливим і зовсім зникає з контенту гламурно-розважальних телешоу. До останніх належить Кузьма – автор пісень,лідер-вокаліст і багаторічний гуру поп-рокової легенди – групи Скрябін. Ось чому після вервечки доволі попсових альбомів, він видав щось майже геть протилежне – треки "Моєї еволюції" ніби розставляють колючі крапки над і, особливо над тим, за що "ганьбили" Кузьму восени 2004-го... Це називають переоцінкою цінностей, адже інакше ми б так і не почули "Теплу зиму" ( Вони бавляться нами як ляльками, Слухай, брат, тут давно вже щось не так...), або "Кинули" ( Ми так хотіли щоби тут був рай, та зрозуміли, що нас тут просто кинули...), або філософсько-інфернальну композицію "Пусти мене" ( Боже, чи добре їм там? Чи вони посміхались, коли до себе їх брав?) Пісні "Випускний", "Еволюція", "Не тримаю зла" - скрізь бринить неспокій, а в текстах Кузьма до краю відвертий. До того кудись зникли бравурність, стьоб і пофігізм... Чомусь захотілося від "Скрябіна" ще більше одкровень, але диск завершується...

 

Лірник Сашко


Лірник Сашко
Казки для старшеньких

Наш формат, 2009


Ті, хто бували на концертах групи ВІЙ, точно пам’ятають азарт і колорит фантасмагорій них оповідок лірника Сашка, які лунали поміж піснями Дмитра Доброго Вечора. Музиканти ВІЯ допомагали лірникові музично оздоблювати його перший альбом казок, який не без успіху було видано кілька років тому. Жанр авторської казки – доволі рідкісний нині, знайшов підтримку друзів. До моменту запису двох наступних альбомів, навколо лірника Сашка утворився цілий оркестр – Тут були  Едуард Драч - кобза, народна скрипка, спів; Григорій Лук’яненко - гітара, дутар, спів; Леся Добрий Вечір - перкусія, ліра, сопілка, зозуля, ріжки, сурма, спів; Сергій Топор - акордеон, спів; Ірина та Олена Шикури - спів. Таким чином обидва альбоми отримали вигляд таких собі таких собі музично-казкових вистав з абсолютно ексклюзивним змістом. "Химерні оповідки", наприклад, мали цілком сучасний підтекст. Серед персонажів – чорт-запроданець Янук, москальський чорт Жирік, німецький чорт Адольф... Свою першу казку лірник Сашко – Олександр Власюк – придумав, коли йому було... чотири роки. У казці йшлося про оленя й стрілу, про те, що стріла не могла наздогнати оленя, тому що той дуже швидко бігав. Казки Сашко вигадував постійно, батьки його навіть показували різним комісіям... Доля закинула казкаря до Мурманська, де він створив українське земляцтво і, ясна річ, далі творив казки. Через 15 років Власюк повертається в Україну, нині з сім’єю мешкає в Києві. На питання, звідки він бере сюжети для казок, Олександр відповідає так: - Сюжети беру переважно з життя та з того, що почув від своїх діда і батька. Якось у Реєстрі козацьких імен вичитав про Грицька із прізвищем Кобиляча смерть. Як прочитав,так одразу вигадав казку про цього Грицька. Диск "Казки для старшеньких" – це чотири справді епохальних казкових полотна, які,окрім традиційної команди підтримки, допомагали озвучувати музиканти з гуртів "Божичі", "Буття", "Люди добрі", "Відьми" (Польща). Є на диску і попередження: "Серед казок є страшненькі". Воно – цілком слушне, адже самий звукоряд містить такі "страшилки", що за умови екранізації тих сюжетів, вийшов би справжній фільм жахів. Окрім "Казок для дорослих", лірник Сашко обіцяє невдовзі потішити свою публіку збіркою казок, присвячених подіям новітньої історії України з оповідками про Нестора Махна, Директорію та про інші драматичні епізоди недавньої  нашої історії.

 

САМІ СВОЇ


САМІ СВОЇ
Чому вниз?

2009


Олега Сухарєва – молодого музиканта з Кам’янця-Подільського, однаково добре знають і барди і рокери, хоча останній альбом 2009-го гурту САМІ СВОЇ носить досить дивну назву "Чому вниз?", у ньому переважають панк-рокові мотиви з ядучими текстами і яскравим соціально-сатиричним "бекграундом". Неопримітивістська обкладинка у виконанні Олени Галушки зображає вантажівку, яка по схилу дороги везе купу землі, що за обрисами своїми дуже нагадує географічну мапу України. Найближчі друзі Сухарєва – Лірник Сашко і гітарист РУТЕНІЇ Григорій Лукяненко відмовляли Олега саме так називати диск, аби не було прямих асоціацій з назвою легенди важкої сцени – групою КОМУ ВНИЗ. Тим більше, що і теми і стилістика пісень САМИХ СВОЇХ не мають не мають нічого спільного з творчістю "класиків". Насправді альбом "Чому вниз?" - це 12 колоритних замальовок з життя, в яких кожен безпомилково впізнає суто наші вітчизняні реалії. "Зустріч кандидата в народні депутати з мешканцями села Дружбанівка", "Мить", "Пісенька про крадунця", "100%-ва весна", "Слава Україні", обробка відомої пісні Тризубого Стаса "Привіз глину" та інші треки слухаються на одному диханні, немов пісенна сюїта з сильним сатиричним душком. Цей альбом є фіксацією морального стану суспільства і одночасно – спробою пошуку виходу із ситуації. На ліриці Олега Сухарєва позначився вплив Тризубого Стаса, з яким був знайомий ще тоді, коли їздив у якості конкурсанта на фестивалі співаної поезії. Між іншим перший серйозний іспит на зрілість Сухарєв здавав на Майдані під час проведення акції, присвяченій річниці загибелі Гонгадзе, куди його запросили Тризубий Стас і Едуард Драч. На початку нульових група електризувалася і записала свій перший електричний альбом "Смарагди", який вийшов лише у 2007-му. Активно концертуючи фестивальними майданчиками України, "Самі Свої" вдосконалювали  свій стиль  бард-рок, а Олег Сухарєв, як лідер команди, увесь час прагнув максимально актуалізувати тексти пісень. І вершиною тих пошуків став блок нових пісень, які Олег обєднав назвою "Чому вниз?"...

- Це риторичне питання – пояснює Олег, на мою думку сьогодні є найважливішим для громадян країни, які задають собі одне і теж питання останні 17 років. Чому ми як країна не відчуваємо поступу вперед і нагору? Чому нас і надалі душить чиновницька корупція і увесь цей бюрократичний апарат? Звісно, якщо подібні питання ставить рок-група, то суспільство чомусь ставиться до цього як до нахабства. Але я вас запевняю, що якби ці питання звучали з вуст, наприклад, міністрів-силовиків, ми би їх не ставили... Ми би співали про щось інше. Тим більше, що САМІ СВОЇ за статусом – це стовідсотковий андеграунд, відтак і почуваємося в рідній країні як така собі паралельна культура, яку не хочуть помічати телеканали і радіостанції, тож ми шукаємо альтернативні шляхи до слухача. Зокрема це і інтернет-спілкування і маленькі клубні концерти.

 


DAVID SYLVIAN
Manafon

EMI, 2009


Часто музичні настрої і голос Сильвіана порівнюють або з Пітером Гебріелом, або з Брайєном Феррі, хоча ці два видатні артисти сучасності аж ніяк не схожі між собою. Дуже давно Гебріел був лідер-вокалістом славетної прогресив-рокової групи "Дженезіс", а Брайєн Феррі – займав ту ж посаду в не менш знаменитому складі "Роксі мюзік", що вражали своїм глем-роком. Сильвіан – їхній молодший колега – генератор їдей і співак ново хвильової легенди "Джапан", яка у 80-ті "робила погоду" разом з такими монстрами як "Ультравокс" та "Симпл майндс". Вже багато років поспіль Девід видає сольні альбоми, які неодмінно стають подією у середовищі рафінованих поціновувачів сучасної інтелектуальної сцени. І одразу стає зрозуміло – не вичерпав “генератор”своїх потужностей, а навпаки – відшліфував інтонації, змісти і мелодії до досконалості, і не самотужки, а за допомогою великої кількості музикантів, які грають хто – джаз, хто – авангард, хто простий як двері рокнрольний квадрат. Усім знайшлося місце під сонцем Сильвіана, оскільки він – геніальний диригент – ні, не оркестру, а сукупністю смислів і стилів задля створення нової музичної реальності у звуках. Якось він мав досвід спільного творення з інтелектуально-атракційним Робертом Фріпом – лідером "Кінг Крімзон", який вже років тридцять очолює пошукове крило світового рок-авнгарду і так само дуже високо цінує експерименти Девіда по поєднанню того, що ніби й не можна синтезувати – натуральні шуми з вишуканими мелодіями і шокуючими текстами. Диск цей Сильвіан без поспіху писав почергово у Відні, Токіо і Лондоні. "В основі альбому – говорить Девід – три, так би мовити, своєрідні аури тих цивілізаційних центрів людства, які є містками поміж класичними культурними материками – західноєвропейським і східним. Фактично, це моє уявлення про  культури на межі, де вони перетинаються і змішуються, або ні... Мене завжди цікавили інтеграційні питання культури, власне те, а що ж там, на межі... Нова якість, чи банальний колаж? Насправді, Девід Сильвіан як поет і музикант  дуже схильний до різного роду містифікацій та заплутаних алегорій, а співає чи промовляє він свої тексти з такою чарівною безпосередністю, що не повірити йому просто неможливо.

 


SCORPIONS
Sting in the tail

2010


У 1988-му у часи горбачовської перебудови "скорпи", як молодь їх називала, були чи не першою західною рок-групою, яка почала регулярно відвідувати СРСР. Знаменитий хіт "Wind of change" - "Вітер змін" Рудольфа Шенкера і Клауса Майне невдовзі стала символом змін у самій радянській країні водночас з легалізацією власне рок-музики як такої. Нині вихід чергового – сімнадцятого студійного альбому патріархів хард-року свідчить лише про одне – диск найвірогідніше стане останнім. Славетні німецькі рокери з міста Ганновер офіційно зібралися на заслужений відпочинок. Сцену вони покидають з легким серцем. Шенкер з Майне "на посошок" видали не традиційну збірку "найкращого", чого слід було очікувати, а нові композиції, які найкраще ілюструють дух і характер "скорпів". А це, усім зрозуміло, красиві, повільні і мелодійні балади у дусі "Вітру змін".

 


SLASH
Slash

2010


Лідер-гітарист культової у 80-90-ті роки хард-н-хеві формації "Guns and Roses" СЛЕШ після розпаду групи віднайшов себе як гітарист у "Velvet revolver" - штучно створеному продюсерському проекті, що претендував на лаври лідера важкої сцени у Америці. Втім лідер-вокаліст Скот Уейланд тягнув ковдру на себе – в бік альтернативного року. Це, ясна річ, не надихало Слеша – ортодоксального прихильника класичного хард-н-хеві. Власне тому він і створив проект імені себе, який базувався на перевірених і потужних гравцях рок-н-ролу, перелік імен яких – це майже пантеон героїв жанру. Це знаменитий Леммі Кілмістер з "Моторхед", Йєн Естбері з гурту "Гост", колишній барабанщик легендарної "Нірвани" Дейв Грол, колишній лідер-вокаліст групи "Аудіослейв" Кріс Корнуел, фронтмен Ендрю Стокдейл, а головне – увага! - власною персоною Іггі Поп з композицією у дусі старих "Студжіз". Уся та компанія без перебільшення претендує на статус національної збірної з рок-н-ролу.

 


Ringo Starr
Y not

EMI, 2010


Новий альбом пана Річарда Старкі, колишнього барабанщика великих "Бітлз" Рінго Стара є п'ятнадцятим і справляє враження ідеально налагодженого механізму як швейцарський годинник – ті ж перевірені часом сентенції, легкий гумор і іронія, та ж особлива бітловська аура. Один з треків сповіщає про дивовижні таємниці рідного Ліверпуля – колиску "Бітлз". Пісню названо "Інший бік Ліверпуля". Сенсаційною новиною для бітломанів стала участь сера Пола Макартні, що грає на басу і співає у пісні "Блукати з тобою". Під час її запису Рінго, за його словами, "відчував себе ніби на дні народженя бітлів". Вражає композиція "Мрія про мир", текст якої складено з афоризмів і приказок Джона Леннона, що за життя був неймовірним гострословом і жартівником. За давньою звичкою Рінго запросив у студію давніх друзів-музикантів Джо Уолша з "Іглз", Дейва Стюарта з "Юритмікс", солодкоголосого Річарда Маркса, Тома Петті з "Хартбрейкерс", блюзову легенду Бена Харпера... Усі вони свої партії – і це очевидно – грали з особливим філінгом, принаймні, з думками про легенду.