Рецензії в розділі:
КРАПКА - Хрестики й нулі
КОРОЛІВСЬКІ ЗАЙЦІ - Серце-місяць
КОЛО ХМАР - Магія вогню
КРАПКА - Живий
КРИХІТКА - Рецепт
КОМУ ВНИЗ - Реформація: 25 пунктів
Роман Коляда - Погляд в небо
KNOB FEAT SEINE - ПАЛЬНЕ
QUEEN + PAUL RODGERS - LIVE IN UKRAINE


Інтернет-крамниця UMKA


Гурт Крапка - Хрестики й нулі


КРАПКА
Хрестики й нулі

Наш формат, 2012

Щойно відомий лейбл «Наш формат» видав другий альбом молодої етно-хіп-хоп формації із Запоріжжя «Крапка». Альбом має промовисту назву «Хрестики й нулі». На відміну від дебютного релізу «Живий», що являв собою ніби концертну версію виступів групи, новий, справді ретельно записаний на гарній студії альбом за усіма показниками знаходиться на кілька порядків вище від першої спроби заявити про свою творчість світові. Передусім його вирізняє неудавана відкритість усім явним і неявним викликам нашої такої суперечливої доби, чітка продуманість месиджів, концептуальність і, головне, вишуканий смак. Велику роль зіграла і якість запису, драматургія вибудови треків, внаслідок чого вималювалася надідея, або, іншими словами, головний посил від авторів диску. Як на мене, основні смисли пісень, розпорошені по усім трекам, найефективніше сконцентровані усе ж таки в композиції «Хрестики й нулі», яка задає і пафос і назву усьому альбому.

Інтерв'ю з фронтменом гурту Тарасом Білкою
про альбом "Хрестики й нулі"

 

 

Королівські зайці - Серце-місяць


КОРОЛІВСЬКІ ЗАЙЦІ
Серце-місяць

2011

Літературно заангажований рок на сучасній українській рок-сцені - це, переважно, явище львівське. Останні 15 років цей напрямок активно розвивали нині вже ветерани львівської рок-музики «Мертвий півень», «Плач Єремії», Віктор Морозов і гурт «Четвертий кут». Їхні яскраві спадкоємці - Леся Герасимчук і група «Королівські зайці», які після довгої мовчанки протягом майже десяти років відважилися видати свій третій альбом «Серце-місяць». Втім про усе по порядку. «Королівські зайці» - це вже четверта група лідер-вокалістки Лесі Герасимчук. Участь у кожній з них давала їй безцінний досвід. Перший поштовх до власної творчості Леся відчула в складі формації «999» - нині вже легендарної і, на жаль, призабутої. Потім був ритм-блюзовий проект «Місто Мемфіс», а на фестивалі «Альтернатива» співачка вже очолювала групу «Драглайн». Саме «Драглайн» дозволив їй реалізувати цілу низку своїх пісень. Піком недовгої історії групи став єдиний альбом «Моя кохана». Особлива відмінність Лесі як автора - ретельне ставлення до Слова. Вона зверталась до поетичної класики і одна за одною з являлися пісні на слова Лесі Українки, Володимира Сосюри, Павла Тичини, Олександра Олеся… Тим часом стабілізувався склад нової команди, яку назвали «Королівські зайці», оскільки Леся полюбляла цю казку, а також - ліпити маленьких керамічних зайців. Невдовзі було видано дебютний диск на основі живих концертних записів під назвою «Український альтернативний романс». Проникливість і тонкий ліризм пісень були загорнуті в романсову форму, а наявність струнного камерного ансамблю надавали ще більшого шарму тим пісням. «Королівські зайці» стають відомими, їх активно запрошують на фестивалі. Над новим матеріалом група працювала з відомим львівським звукорежисером Олександром Балабаном, альбом отримав назву «Казки королівства А-Мазох» і був виданий на початку нульових років київським лейблом «Атлантік». Резонанс від альбому був потужний, з  подачі журналістів музику групи почали порівнювати з творчістю Земфіри. «Королівські зайці» стають одними з хедлайнерів відомої імпрези «Рок-екзистенція», активно концертують. Але прожити з музики стає дедалі важче,  музиканти створюють сім ї, їх треба годувати… Тож тривала пауза у діяльності групи була цілком зрозумілою, однак самі вони не можуть обійтись без сцени, без студії, адже це для музиканта як наркотик. Тож три роки тому затіяли видання альбому «Серце-місяць», який по крихті збирався увесь цей час, адже нині частина музикантів постійно мешкає і працює у Києві, інші - у Львові. Нарешті «Серце-місяць» видала мистецька агенція «Наш формат», група збирається з силами дати низку презентаційних концертів. Леся Герасимчук коментує нову роботу «Зайців» так: - За три роки підготовки нового релізу сталося багато драматичних подій. Найголовніше - нас усіх невимовно вразила раптова смерть нашого клавішника Єгора Головачова. Він був надзвичайно світлою, чуйною людиною. Якщо говорити про трек-лист диску, то для мене особисто найбільш цінними і знаковими є пісні «Серце-місяць» (класичні корейські поезії 15-16 століття), «Голубка» та «Йо-хо-хо» (обидві на вірші Лесі Українки). Там, до речі, грають музиканти з групи «Драглайн», а також пісня «Мій сон» на вірш молодої поетеси Ольги Колісниченко, яка пішла з життя 19-річною… Також назвала б «Під мостом Мірабо» Гійома Аполлінера, «Лускунчик» Олександра Олеся, «Дні без сонця» Лесі Українки. Мені подобається, що диск дає повне уявлення про «Королівських зайців» нині, про те, що ми-в чудовій формі. Ми - це Тарас Ясиневич - бас-гітара, бек-вокал, Назар Ясиневич - гітара, бек-вокал, Влад Хмарський - ударні та я - Леся Герасимчук - вокал, клавішні, аранжування.

Безперечно, альбом «Серце-місяць» є своєрідною віхою не тільки для творчості самої Лесі Герасимчук та компанії, але і для всього жанру співаної поезії у цілому. Органічне і вишукане поєднання арт-року як такого із тремтливо-ніжною і глибокою лірикою від авторів-класиків (Леся Українка, Олександр Олесь, Гійом Аполлінер, Володимир Сосюра та середньовічна давньокорейська поезія) не просто актуалізують і осучаснюють автентичні образи минулого, вони роблять їх надзвичайно близькими для нас із вами. Пронизливо-сповідальна і якась щира й просвітлена манера співу Лесі Герасимчук є впізнавальною і типовою в усіх її піснях, однак найбільшої концентрації це набуває у щемливій композиції «Серце-місяць» на слова геніального корейського поета середньовіччя: - З серця виріжу я місяць і на небо його вклею-хай він світить серед зірок! З серця виріжу я місяць і на небо його вклею - хай він гори всі осяє! Саме ця композиція є емоційним камертоном у настроєвій палітрі усього альбому. Вкрай насичений інтимною лірикою найвищого ґатунку, цей альбом насправді сприймається як витончена із сріблястом флером струнних інструментів сюїта, або як гімн коханню, яке зазнало колосальних втрат і страждань. Водночас це музично-поетичне полотно пронизане нервовою пульсацією наших постмодерних часів, що робить його абсолютно очевидним артефактом саме 21-го століття, робить справжнім шедевром співаної поезії наших часів. В наші фейлетонно-гламурні часи така глибока робота як альбом «Серце-місяць» є надзвичайно важливим і генеруючим фактором для розвитку сучасної модерної української сцени.

 

 

КОЛО ХМАР - Живий


КОЛО ХМАР
Магія вогню

2011


Гурт «Коло хмар» зібрав колишній бас-гітарист групи «Небесна копалина» Геннадій Клименко. Дебютний диск «Містика води», наступний реліз «Магія вогню» та «Химери вітру»(нині в роботі) являтимуть собою трилогію, яка має засвідчити стрімку еволюцію цієї неординарної арт-фанкової формації. «Магія вогню»-це найбільш гаряча й бурхлива частина трилогії, у якій наявність імпульсивно-експресивної скрипки (Олександр Скрябін) нагадує колишнє звучання «Небесної копалини». Характерним для «Магії вогню» є карпатський лад, а уся музична тканина альбому оздоблена колоритними етно-родзинками. Пошук власної ідентичності у музичному світі Європи група продовжить цього літа на фестивалі «Spirit of Woodstock» поблизу Мілана на півночі Італії.

 

КРАПКА - Живий


КРАПКА
Живий

2011


«В наших казках завжди так було - добро сильніше за зло…». Цей рядок з пісні «Колискова» запоріжської молодої команди «Крапка»міг би стати епіграфом до усієї творчості колективу. Дебютний альбом цього симпатичного тріо недаремно названо «Живий». Передусім диск, нещодавно зафіксований у місцевій Music band studio, дає абсолютно вичерпне і повне уявлення про живий концерт групи. Тому, хто має вуха тут нічого не треба пояснювати, оскільки і саме звучання гурту, і стиль, і відповідні месиджі, що линуть десятками, не вимагають додаткових коментарів. Втім, вони просто варті уваги. Отже, маємо акустичний концертний виступ з вкрапленнями електрогітари і саксофону на тлі вельми непересічних текстів. Решта інструментів, що звучать, це вишукана фольклорна екзотика, де питомо українські народні інструменти-коза-дуда, окарина, бандура, сопілка, дримба спокійно уживаються з джембе, дарбукою, шейкером і мара касами… Колоритне розмаїття, утворене десятками інструментів з усього світу, насправді ніяк не заважає донесенню до слухача поетично сформульованих смислів, адже самі музиканти ідентифікують свій стиль як етно-хіп-хоп. Ще важливим є те, що «Крапка» жодним чином не уподібнюється «класикам»українського хіп-хопу-групам «Тартак»або «ТНМК», адже, попри молодість, вже мають власне яскраве творче обличчя. Поваги також заслуговує їхнє прагнення поєднати у цілісну музичну тканину такі стилі як world music та хіп-хоп. Увесь матеріал диску можна поділити на три категорії :а) епічні або героїчні пісні («Повстанці», «Супергерої», «Останній характерник»), б) гумористично-сатиричні пісні («Антиалкогольна», «Адепти ТБ», «Люди-машини»), в) лірично-романтичні («Колискова», «Я - українець», «Небо», «Мя та-рута»). Гурт «Крапка», який створився у Запоріжі у 2009-му, складають троє мультиінструменталістів - Тарас Білка, Дмитро Чугаєвський і Тарас Василенко. Усі троє не лише активно заангажовані у музичне життя рідного міста, вони прагнуть визнання на території всієї країни. Тож інтенсивне концертне життя у хлопців розпочалося у 2011-му - з Всеукраїнського туру, присвяченому виходу дебютника «Живий». Протягом місяця «Крапка»грала на клубних сценах у двадцяти крупних містах країни, отримавши таким чином і нових прихильників і такий необхідний досвід роботи з слухачем-глядачем у режимі тет-а-тет. Найгарячіше їх сприймали у клубах «Сто доріг» в Полтаві та «Мармуляда» в Івано-Франківську. Серед найбільших імпрез, де брали участь, поціновують фест «Тарас Бульба» у Дубно (там вони стали дипломантами) та «Джаз-Коктебель». Паралельно лідер команди Тарас Білка працює як журналіст на місцевому телебаченні, створює модернові поезії , бере участь у поетичних фестивалях, колекціонує екзотичні музичні інструменти, частину з яких виробляє власними руками. Найголовніше - гурт створює своєю творчістю надзвичайно позитивні вібрації. Диск «Живий» точно нікого не залишить байдужим. Перевірено.

 

КРИХІТКА


КРИХІТКА
Рецепт

Sugar studio, 2010

Щоб довести, що ти найкраща співачка найкращої альтернативної рок-команди, у нас в країні зовсім не обов язково грати сотні концертів і щороку видавати новий альбом. Досить заявити про себе якісним дебютним релізом, назвати його "На першому місці" і згодом справді отримати відданих фанів і вистраждане Перше місце у їхніх серцях. Лідер-вокалістці Сашій Кольцовій вдалося так наблизити пісні до життя, що не завжди зрозуміло де той кордон, адже одне природно перетікає в інше. За п ять років після дебюту КРИХІТКА знову заворожує усіх, цього разу блискуче записаним "Рецептом". У "Рецепті" доречними є усі інгредієнти, включно з участю струнного квартету, трьох духовиків та групи "Estethik education". Окрім потужного інструментального бекграунду, дуже тішать пісні як такі, що "робитимуть погоду" навіть без жодного супроводу.

 

КОМУ ВНИЗ


КОМУ ВНИЗ
Реформація: 25 пунктів

"Перехід-4", 2009


Численні фани легендарної групи КОМУ ВНИЗ вже зачекалися на давно анонсовані новинки – альбом "Idem" та dvd-фільм "Музика високого духу", в основі якого – великий концерт формації у Львівській Опері 1 грудня 2006-го року. Несподіваний реліз КОМУ ВНИЗ має доволі нестандартний вигляд – це дбайливо виданий аудіо-додаток до нового числа філософського журналу "Перехід-4", яким керує відомий науковець і дослідник, автор книг "Арійський стандарт" і "Пшениця без куколю" Ігор Каганець. "Реформація: 25 пунктів" - це вишукана і водночас грандіозна компіляція з мелодекламацій Андрія Середи, старих, але незабутніх речей групи та нових композицій індустріально-електронної магії нинішнього періоду. Тринадцять треків серед 25-ти – то власне автентичний КОМУ ВНИЗ в усіх можливих вимірах, а решта – спеціально підібрані, перекладені з санскриту українською уривки знаменитої "Бхагават-Гіти" - головного твору індо-арійської культури. – Ті фрагменти, як зерна істини, розкривають велич давньої мудрості – говорить Андрій Середа – тож пропозиція Ігора Каганця познайомити читачів з глибинним шаром індо-арійської культури видалася для нас досить цікавою. Тим більше, що "Бхагават-Гіта" давно вже стала для мене настільною книжкою. Середівські мелодекламації, поєднані з треками КОМУ ВНИЗ, блискуче кореспондуються з реаліями наших часів та викликають специфічний стан катарсису. До речі, на диску також присутні поезії Богдана-Ігора Антонича, інспіровані свого часу тією ж "Бхагават-Гітою". Серед треків, які вже увійшли до майбутнього альбому "Idem" у концептуальній журнальній збірці присутні справді шедевральні речі "Шива", "Ліра", "Мажа-Віра", "Білі демони" та "Нива". Насправді неможливо визначити "що є супроводом чого" - тексти класичного пам’ятника світової літератури чи пісні української групи... Наявні інгредієнти мають настільки потужний енергетичний посил, що мимоволі диск доводиться слухати частинами. Навіть не слухати, а смакувати і всотувати в себе як нектар...

 

Роман Коляда


Роман Коляда
Погляд в небо

Арт-Меню, 2009


Роман Коляда – один з найяскравіших представників нової музичної течії, яку умовно можна окреслити як "неокласичний романтизм", що однаково віддалений від сухого академізму та від контрастів пост джазового модерну. Роман – піаніст і композитор. Свої твори – а їх десятки, якщо не сотні – тримає у власній голові, а відтворюючи, блискавично імпровізує. Окрім успішного альбому "Погляд в Небо", в його творчому активі дві поетичні збірочки "Святі вітряки"  і "Чимчикуючи містом". До того – він відомий радіо-журналіст популярної радіостанції "Ера FM", автор і ведучий програми "Музика вічності". Разом зі своїм другом і продюсером Василем Дорощуком Роман займається усіма музичними справами. Щойно вийшов другий альбом під назвою "Танець любові і розлуки".

О. Є. : - То все ж таки, Романе, ким ти є насамперед – музикантом чи радіо журналістом?

Р.К. : - Я той, чим я в даний момент займаюсь. Якщо я за роялем, то музикант, у якому є дещиця поета, бо займаюсь ще й поезією. За освітою я музикознавець, музичний критик. За місцем основної роботи – радіо журналіст і від цієї роботи отримую шалене задоволення. Якщо вибудувати внутрішню ієрархію, я, напевно, передусім музикант, потім – радіо журналіст, а вже потім – поет. До речі, пишаюсь тим, що мої "захалявні книжечки", як я називаю  збірочки поезій, на концертах розкуповують. Також зрозуміло, що цим на хліб не заробиш...

О.Є. : - Розкажи про найбільш пам’ятні концерти...

Р.К. : - Вони дуже різні, ці концерти. І з різних причин. Часто працюю у мега-сторі "Караван" біля фонтану і мене часто друзі запитують що там роблю. А я отримую величезне задоволення від спілкування з різними людьми. Саме вони є своєрідним лакмусом для мене. Одного разу біля фонтану зупинилася невідома мені дівчина і раптом почала танцювати під музику. Її пластика була настілька несподівана і захоплююча і зібрався такий натовп біля того майданчика, що рух людей у "Каравані" було паралізовано...Виявилося, що та дівчина – професійна танцівниця з Білорусі, і вона імпровізує у пластиці як Айседора Дункан. І хоча у нас потім були спільні виступи, але цей перший – це було щось неймовірне. Інший випадок трапився на 7-му джазовому фестивалі пам’яті Євгена Дєргунова. Тоді мій продюсер вирішив "обстріляти" мене на великій публіці, хоча я був свідомий того, що я не джазовий музикант. Мій виступ був третім після двох дуже сильних джаз-бендів, які пройшли "на ура". Мене ж публіка не знала зовсім... І раптом, відігравши кілька композицій, бачу – зал влаштовує овацію. Це був знаковий концерт, оскільки прихильники джазу фактично мою музику благословили. Тоді й відпали мої сумніви стосовно власної творчості. Зрозумів, що далі мушу вдосконалюватися, якою б поблажливою публіка не була. Пам’ятними є концерти у харківському Планетарії та клубі "Пентагон". Після виступу під зоряним небом Планетарію, відомий джазовий музикант Сергій Давидов запросив мене пограти “на розігріві” перед джазовим бендом у клубі "Пентагон". А там – поруч з роялем – барабанна установка, яка на звуки роялю противно так резонує шарудінням пружинок. Аби прибрати дискомфорт, Давидов порадив пограти з джазовим ударником. Ми з тим хлопчиною почали імпровізувати і раптом відчули, як нас накриває якась незбагненна хвиля неймовірного кайфу. Та "хвиля" накрила й людей у залі, які вже й забули на кого прийшли...

О.Є. : - Отже, ти отримав певний сценічний досвід. А як велося із студійними записами?

Р.К. : - Як імпровізатор, я переймався тим, що фіксувати свої твори можу виключно в момент їх створення. Це – ідеальний спосіб. Але оскільки з тим довго не виходило, я домовився з кінотеатром "Єреван", де стоїть німецький розкішний концертний рояль. Мені дозволили закритися там на ніч разом з технічним обладнанням. Однієї ночі вистачило, аби записати перший альбом "TRINITY". Це був 2001 рік. Через кілька років потому у Фонді сприяння мистецтв був записаний живий концерт, під час якого танцювала Алісія Алісієвич. І вже потім відбулася зустріч з моїм продюсером Василем Дорощуком, якого запросив на концерт у Будинок вчених. Одразу після того він запропонував офіційно зробити диск, чим ошелешив мене. Тоді моя дружина мало не щодня говорила, що їй соромно від того, що більшість творів слухає одна вдома. Отже, поява Василя була і доречною, і вчасною. Але робота була тривалою і планомірною. Ми довго шукали потрібну студію, варіанти дизайну обкладинки... Десь за два роки вийшов альбом "Погляд в Небо". Фото сесію до нього робив відомий фотограф Єфрем Лукацький.

О.Є. : - Назва "Погляд в Небо"... Що за нею стоїть?

Р.К. : - Це - мій природний стан. Я та людна, яка час від часу дивиться в небо, бо розумію, що там – наше продовження. Погляд в небо – це і погляд всередину себе. Це – і назва 13-ї композиції у альбомі, а компіляцію робив Василь, і робить він це – блискуче. Саме він здійснив компіляцію останнього диску "Танець любові й розлуки". Альбом вийшов більш приземлений, пристрасний, водночас містить пронизливо-філософські теми медитативного плану.

О.Є. : - Є інформація, що диск "Погляд в небо" швидко знайшов своїх шанувальників-покупців...

Р.К. : - Це правда. Перший наклад розійшовся швидко. Ми додрукували другий – і цей майже розійшовся. Серед дисків з інструментальною музикою, "Погляд в Небо" сьогодні є лідером продажів в Україні.

О.Є. : - Ти видав дві збірки поезій, записав і видав кілька  дисків чудової фортепіанної музики. І ти не міг не помітити появу такого жанру як поетичні мелодекламації під оригінальну музику. Найбільш відомі експерименти здійснили Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Сергій Жадан...

Р.К. : - Я пробував це робити під час мого "самвидавчого" періоду. Читав свої поезії на концертах у перервах між творами. Ми обговорювали різні варіанти синтезу "Музика плюс поезія", але домовилися поки що не робити цього. Чув я гурт "Вогні Великого Міста" покійного Юрія Покальчука і мене дуже вразила композиція "Я тебе не люблю", яка дійсно пробирає аж до кісток. "Не наступайте на любов" - також фантастична річ.

О.Є.: - В який спосіб ти ідентифікуєш жанрову нішу, яку сам фактично і винайшов?

Р.К. : - Я – не академіст і не джазмен, це – точно. Коли тільки починав, мені усі говорили, що граю у стилі "нью-ейдж". Пізніше стало зрозуміло, що це не так. Зрештою, разом з Василем Дорощуком ми придумали ось таке визначення: сучасна українська романтична фортепіанна музика. Довге визначення, але найбільш правдиве. Василь Вовкун, міністр культури, якось сказав, що якби Шуберт і Шуман жили у наш час, вони б грали подібну музику...

 

KNOB feat SEINE


KNOB FEAT SEINE
ПАЛЬНЕ

Інша музика, 2009

Найперша ознака талановитості твору – це почуття спонтанного подиву, який цей твір миттєво викликає. Відчуття новизни і здивування навпіл з бажанням ще глибше зануритися у лабіринти звукових хитросплетінь і невдоволення від того, що диск надто швидко закінчується, хоча й має стандартний хронометраж. Таким було перше враження від "Пального" - дебютного альбому одного київського електронного тріп-хопового дуету. Насправді під англомовною вивіскою надійно заховалися колишня лідер-вокалістка металевої формації "Етвас андерс" Олена Білоус – SEINE, та гітарист групи ТОЛ, композитор, аранжувальник і саунд-майстер Сергій Любинський – KNJB. Якось у 2005-му ТОЛ виграв український відбірковий тур міжнародного фестивалю "Велика рок-н-рольна битва" і представляв нашу країну у Лондоні на фінальному змаганні, де виборювали першість десятки команд з усього світу. У 2006-му у Лондоні вже грали наступні переможці з Києва – "Етвас Андерс". Пізніше гітарист і солістка двох груп-лауреатів несподівано створили дует, аби робити музику не менш альтернативну, але зовсім іншого штибу – психоделічно-поетичну, крихку, прозору і загадково-містичну. Доречним, напевно, буде порівняння з засновниками британського тріп-хопу-групою "Портісхед", але відмінність наших новачків від засновників модної течії якраз і полягає в тому, що наш дует пропонує не менш модерно-експериментальний, але глибинно-український барочно-насичений мелос. На диску половина треків – це інструментальні композиції справжнього мага примхливих звукових фактур Сергія Любинського, який пропонує психоделічно-напружені "тріпи" у незвідані світи. Інша половина строкатої музичної тканини щільно оповита чарівним і фантастично-проникливим голосом Олени Білоус, яка, до речі пише дивовижні екзистенційні поезії про самотність, біль, зраду, відчай і смерть, а також про світло, надію, віру й кохання. Вічні мотиви настільки тісно переплетені між собою, що десь під кінець альбому поринаєш у стан, близький до катарсису. Принаймні, саме таким здається стан творців "Пального"... У недалекому майбутньому цілком можливе й сценічне  втілення цього студійного проекту і це шоу має бути обов’язково яскравим і високо бюджетним – відповідно до цінності музичного матеріалу. Але боюся, що українські радіостанції, забиті під зав’язку попсовим ширвжитком, будуть нездатні оцінити і запалити "Пальне" - альбом, який, насправді є безсумнівним шедевром. З гіркотою передбачаю звичний сценарій з рухом до України через широке визнання у Європі...

 

CD


QUEEN + PAUL RODGERS
LIVE IN UKRAINE

DVD-FILM, Gala records, 2009


Минулого року до Харкова з усієї України з’їхалося близько ста тисяч меломанів різного віку, ще стільки ж народу прибуло з Білорусі, Росії, Прибалтики. Загалом на тому унікальному концерті були присутні 350 тисяч шанувальників творчості незабутнього Фрейді Меркюрі і групи КВІН, що своїми тілами вщерть заповнили найбільшу у Європі площу – Площу Свободи. Акція, організована Фондом "Анти снід", була, ясна річ, присвячена пам’яті найзнаменитішій у світі жертві сніду – фронтмену "квінів" Фредді Меркюрі. Враховуючи попередні майданні концерти у Києві Ельтон Джона та сера Пола Макартні, ця акція також ніби компенсувала довготривалу відсутність у країні світових зірок. До речі: новину про несподіваний альянс визнаної зірки блюз-року Пола Роджерса з КВІНОМ зустріли по-різному, адже усе те, що співав Пол у складі легендарних FREE та не менш знаменитих BAD COMPANY якось геть не в’язалося з блискучим, але всеж таки гламурним роком QUEEN... Відсутність органіки альянсу продемонстрував минулорічний альбом COSMIC ROCK. Переспіваним Роджерсом "квінівським" хітам також не вистачало яскравості вокальної манери Меркюрі, але усе то дрібниці порівняно з гігантським, мало не фантастичним  шоу на площі Свободи у Харкові. Особливим, ні на що не схожим був епізод, коли з величезного поліекрану власну вокальну партію знаменитої "Богемської рапсодії" заспівав сам... Фредді а група тим часом наживо і натхненно акомпанувала і підспівувала. Так само підспівували 350 тисяч людей перед сценою, зачарована містичним спец ефектом.  Як одна людина, уся площа співала світові футбольні пісні-гімни "WE ARE THE CHAMPION" та "WEWILL ROCK YOU". Поки виданий на цілу Європу відео-концерт збирає чималі дивіденди серед колишніх фанів, співак Пол Роджерс встиг "накивати п’ятами" і повернутися до своєї "Альма-матер" - до групи "BAD COMPANY" - "ПОГАНА КОМПАНІЯ". Лідер-гітарист Брайєн Мей та барабанщик Роджер Тейлор – обидва уцілілі нащадки світової слави "Квін" вмить заходилися підшукувати нового лідер-вокаліста... Що ж – "SHOW MUST GO ON", як співав великий Фредді...