Б - Брати Гадюкіни, Бумбокс, Богомолець Ольга, Біла вежа

Рецензії в розділі:
БУМБОКС - Середній вік
Ольга Богомолець - Ліні Костенко - con Amore
БУМБОКС - Все включено
БІЛА ВЕЖА - Те, чого вже немає
Лео (Леонід Бєлєй) - Музика в стилі "Аніма"
БРАТИ ГАДЮКІНИ - Вродило, DVD-концерт

Інтернет-крамниця UMKA →

БУМБОКС
Середній вік

2011

Свій четвертий повноцінний номерний альбом одна з найпопулярніших українських команд  лише починає презентувати - поки що в Росії, але вельми масштабно і гучно. У Києві диск буде презентовано 9 грудня. Як і слід було очікувати, над новим матеріалом працював розширений колектив музикантів, хоча кардинально це не вплинуло на загальний саунд «Бумбокса». Найбільша зміна - це, власне, помітне подорослішання самих музикантів, зокрема лідер-вокаліста Андрія Хливнюка. Йдеться про світогляд, світовідчуття. Пісні стали більш ємкими, філософічними, але не втратили гостроти, сарказму і гумору. Водночас музична палітра і надалі залишається доволі прозорою й легкою - це примхлива суміш рок-н-ролу і хіп-хопу з делікатними домішками джазу, своєрідним вокалом і меседжами головного генератора ідей Андрія Хливнюка. Хтось порівняв новий альбом з бочкою з динамітом і це цілком слушно відносно половини треків, йдеться про такі пісні як «За буйки», «немає ТБ», «Брехня», «Крапка», «Самольотик». Окремої уваги заслуговує кавер-версія «класичної» пісні «Братів Гадюкіних» - «Звьоздочка», яка стала однією з найбільш вдалих кавер-версій на знаменитому концерті-присвяті Сергію Кузьмінському «Я вернувся домів». Самі музиканти «Бумбокса» стверджують, що «Середній вік» не містить якоїсь особливої концепції, окрім фіксації очевидного біологічного факту змужніння. Студійна робота над альбомом тривала уривками протягом півроку, в паузах поміж тривалими гастрольними поїздками. Нині «Бумбокс» - це передусім іронічний, м який і дещо меланхолійний вокал Андрія Хливнюка, лагідне «Срібло» вишуканої акустичної гітари Андрія «Мухи» Самійла, ритм-бокси і різні ді-джейські прибамбаси Валентина Матіюка та, безумовно, грамотний менеджмент Бориса Гінжука. Цікаво, що і надалі музика групи залишається своєрідною антитезою конвеєрній попсі у нас і в Росії. Не всі, напевно, пам’ятають, що і гітарист, і ді-джей раніше офіційно і протягом семи років грали у складі групи «Тартак», а Андрій Хливнюк був вокалістом черкаської хіп-хоп групи «Графіт». На початку літа 2005-го музичні сайти і видання наповнилися ейфорійними пасажами і вигуками захоплення, які можна поєднати неологізмом «Бумбоксоманія». Йшлося про альбом «Меломанія», який видавці задовго до появи офіційного релізу поширили у модних тусовках у вигляді промо-дисків. Тому в день презентації «Меломанії» у клубі «Квартира бабуїн» можна було спостерігати захоплених фанів, які натхненно підспівували музикантам. Вони вже знали якому з нових українських проектів судилося вибухнути невдовзі на повну силу…

Ольга Богомолець
Ліні Костенко - con Amore (2 CD)

2010

Даремно Ольгу Богомолець називають бардом. Формально це так, але по суті глибина і масштабність її творчості є значно вищою. Лікар за фахом, співачка створила дивовижний мікрокосм духовного буття сучасної людини. Вона - геніальний дилетант з досконалим смаком. Так само як інший бард Ігор Жук, з яким вони створили непересічний цикл "Нас двоє" - спільний альбом дуетних пісень. Назва передостаннього сольного диску співачки "Kairos" перекладається як "час, наповнений змістом". Цього разу ми бачимо щиру данину поваги творчості Ліни Костенко. Це - подвійний альбом "Ліні Костенко - з любов'ю", де усі 33 треки - це своєрідне вибране поетеси очима співачки. Міра її делікатності, стриманої емоційності, напівтонів та інтонаційне багатство заслуговують найвищої оцінки як справжній еталон духовної досконалості у інтерпретації геніальної поезії.

БУМБОКС
Все включено

2010

Можливо, частина гарячих прихильників суперпопулярного БУМБОКСУ буде розчарована, адже від команди було б логічно чекати знайому суміш фірмового бумбоксівського трип-хопу з вкрапленнями пронизливої лірики. Але ні, натомість Андрій Хливнюк і компанія видали на гора альбом, зроблений за канонами рок-мистецтва. Маємо живу ритм-секцію, потужне гітарне тло разом із знайомими скретчами, але водночас-суто рокову вокальну лінію лідер-вокаліста Хливнюка, яка цілком природня у контексті загального саунду. Колись, до речі, було цікаво спостерігати за джазовими стилізаціями БУМБОКСУ. Цього разу не менш цікаві "рок-маневри" від однієї з найкращих українських формацій.

БІЛА ВЕЖА
Те, чого вже немає

Наш формат, 2009

Класичний хард-рок 70-х у свідомості нинішньої музичної молоді, яка шукає власний саунд початку 21-го століття, має міфологізований культовий статус, живі і не дуже рок-герої 70-х для них – небожителі, проповідники негаснучих істин. Не має значення, що шоу-біз списав у архів найміцніший бренд, у світі є чимало його адептів, які і надалі роздмухують згасле вогнище запатланої героїки. В останні 20 років численні спроби українізувати хард-рок рідко бували органічними – більш переконливими у нас виглядали пост-панк, Етно-рок і певні різновиди металу. Сьогодні вітчизняні адепти стилю – групи ТІНЬ СОНЦЯ і БІЛА ВЕЖА нарешті спромоглися адаптувати хардові канони таким чином,що їхнє звучання легко "лягає на вухо" і не викликає заперечень. До свого дебютного альбому БІЛА ВЕЖА підійшла, відігравши за сім років десятки концертів на профільних імпрезах, отже маємо своєрідний "Зе бест". Цікаво, що більшість треків на диску присвячено знаменитим зниклим артефактам, пісня "Чорний стяг"- флібустьєрській романтиці у дусі "Піратів Карібського моря", "Золота лихоманка" викликає в пам’яті повісті Джека Лондона, "Володарі доріг" - першій повоєнній генерації байкерів, а "В’язень" – в’язням сумління усіх епох і народів, лірична балада "Твоє ім’я" зводить на високий постамент почуття закоханого ліричного героя. Тут усе – музику, слова і аранжемент чітко витримано у межах класичної хард-рокової естетики з її романтизацією героїчних вчинків. Не здивуюсь, якщо невдовзі альбом викличе ажіотаж у підлітковій аудиторії, добре уявляю цю публіку у футболках з логотипом БІЛОЇ ВЕЖІ. Гадаю, що і самі музиканти у тому ж віці були позбавлені "Того, чого вже немає"... І ось тепер активно надолужують втрачені ідеали дитинства. Як і годиться, авторами усіх музично-смислових "меседжів" є четверо з квінтету музикантів – Євген Скоценко, Олександр Романюк, Андрій Кохан та Андрій Томашенко.

Лео (Леонід Бєлєй)
Музика в стилі "Аніма"

Обод-рекордз, 2009

Лео – це творче псевдо відомого акордеоніста, клавішника і бек-вокаліста групи МАНДРИ Леоніда Бєлєя. Ті, хто уважно слідкують за розвитком української електронної сцени, напевно звернули свого часу  увагу на найбільш цікаві електронно – експериментальні проекти 90-х – групи ЯРН і ЗВІРЯТА СУФІНИ. Так от, в обох у якості віртуозного мультиінструменталіста був задіяний Леонід Бєлєй. Вже працюючи у складі МАНДРІВ, Леонід відновив свої музичні пошуки, але тепер – наодинці. Паралельно Лео спробував свої сили в якості композитора ігрового та анімаційного кіно і добився там вельми непоганих результатів. Однак коли справи у нашому кінематографі стали зовсім кепські, його творчі відносини з кіношниками дещо ослабли. Втім, 5 лютого поточного року у столичній галереї "Парсуна", що спеціалізується на виставках ляльок, відбулася спеціальна презентація авторських ляльок режисера-аніматора і лялькового майстра Олега Педана та живописних полотен художника Ігоря Каткова. За тиждень до події Леоніду позвонила арт-менеджер "Парсуни" і запропонувала йому зробити музичний супровід презентації, оскільки він ще недавно співпрацював з Олегом і Ігорем у фільмі "Найменший" на студії "Укранімафільм". Ідею видати диск з кращими саундтреками "Укранімафільму" підкинула менеджер галереї Інга Рубель. І недаремно, адже Лео оперативно скомпонував вельми симпатичну аудіо збірку дотепних саундтреків до мультиків. Кожен з них – це яскрава музична замальовка до портретів персонажів і до карколомних мультяшних подій у стрічках "Маленький великий пес", "Коп і Штик", "Найменший"...

Назви до власне музичних епізодів Лео придумував сам – "Будівництво ракети", "На полюванні", "Мурахи і сон", "Дама з бантом", "Кумедне НЛО" тощо. Диск "Музика в стилі аніма" - перша вдала спроба виокремити музику до анімаційного кіно в окремий жанр, адже навколо тілький чути про відсутність у країні якісного музичного продукту для дітей. До речі: попередній соло-альбом Лео "Люмінофори" 2005-го року вдало заповнював "білі плями" на "мапі" українського ембієнту, а структурно той диск нагадував блискучі саундтреки до неіснуючих українських кінофільмів, а для шанувальників ембієнту став еталонним зразком стилю.

БРАТИ ГАДЮКІНИ
Вродило, DVD-концерт

Gadyrecords, 2009

За п’ять днів до пам’ятного "Камбеку" ”Братів Гадюкіних”, тобто тріумфального повернення на велику сцену, квитків у касах було вже не дістати – ані по 20, а ні по 50. У анонсах йшлося про перший за останні 10 років "вихід у люди", що пролунають хіти з усіх чотирьох альбомів. Розпускаючи формацію у 96-му, Кузя пообіцяв більше нічого з репертуару “Гадів” не співати і з головою поринув у електронну стихію психоделічного Гоа-трансу. Влаштувавши масу трансових вечірок, Сергій все ж таки не витримав полону у клубній "башті зі слонової кістки" і явився нарешті у добре знайомому "рагульському образі". Перед початком шоу у холі палацу спорту шанувальники атакували лотки з концертним альбомом "live in Brussel", який був записаний під часу туру фестивалю "Червона Рута" у 1992-му та від майстрований у 2006-му. Коли Кузя зі сцени Палацу влаштував перекличку із залом, з’ясувалося, що люди приїхали з усіх регіонів країни – загалом майже 15 тисяч, хоча того дня – 20 січня 2006-го року термометр зафіксував –25 градусів морозу. Одначе "камбек" вдався на славу - протягом двох годин зал підспівував безперервно двом десяткам "гадівських" хітів, а це – "Аріведерчі, Рома", "Звьоздочкаа моя", "Ой, лихо", "Було не любити", "Мостиська", "Наркомани на городі", "Роксоляна", "Файне місто Тернопіль", "Сорок пачок "Верховини", "Дупа джалізова", "Лібідо", "Дівчина з Коломиї", "Всьо чотко", "117-тя стаття"... Багатокамерна зйомка концерту , зроблена без жодних купюр знімальною групою Першого національного з подальшим монтажем режисера Андрія Толошного, лишила нам унікальний документ епохи, яка відходить у минуле. І це чудово, що той концерт відбувся, що видано і перевидано концертний DVD-диск, адже вже виросло нове покоління юних шанувальників, які ніколи їх не бачили наживо, а тільки чули... На прес-конференції Кузя тоді сказав: - Я думав, що до нас прийдуть лише старі пні, які про нас пам’ятають, і що таких назбирається близько тисячі. Ми зовсім не очікували такої кількості юних облич. Від того я страшенно втішений...