Павлік Віктор

АННА-МАРІЯ — одна з кращих українських поп-рокових груп початку 90-х. І водночас — "альма-матер" відомого співака Віктора Павліка. Перед тим, як розпочати сценічну діяльність під назвою АННА-МАРІЯ, музиканти працювали в Тернопільській філармонії в якості акомпануючого складу Іво Бобула. Фронтменом АННИ-МАРІЇ був, ясна річ, гітарист і співак Віктор Павлік, на басу грав Василь Кулак, клавішником був Роман Тодорук. А барабанником — Микола Шамлій. Вже на момент самостійного існування в репертуарі групи був гарний запас золотих хітів від Олега Майовського, Сергія Лазо, Олега Риги. Тому лауреатство АННИ-МАРІЇ на фестивалі "Червона рута" в 1993 році було цілком логічним.

У тому ж 93-му кілька пісень групи вже очолювали всеукраїнські хіт-паради. Це — "Ти подобаєшся мені", "Чорні окуляри", "Не кажи прощай", "Квіти для тебе" та інші. Через рік побачив світ дебютний альбом АННИ-МАРІЇ, а також відбувся поп-фестиваль, організований музикантами, який так і було названо "АННА-МАРІЯ і друзі". Однак у 1995-му, через від`їзд до Туреччини Віктора Павліка, група припиняє своє існування. То була вимушена поїздка на заробітки, оскільки співак не бачив іншої перспективи усунути тяжку економічну кризу.

Після повернення на Батьківщину Віктор Павлік розпочинає сольну кар`єру. Згодом він пробує відновити АННУ-МАРІЮ в класичному складі, але спроба не увінчалася успіхом. Разом з тим, досить успішно розвивається його сольна кар`єра. Сімнадцять пісень, зібраних на серійному диску "української колекції" — це те найкраще, що залишила по собі чудова Тернопільська група АННА-МАРІЯ. Формула стилю, яку віднайшли Віктор Павлік і Компанія на початку 90-х ідеально переплавила європейський мелодизм і суто український ліричний мелос. Окрім того, за короткий час, АННА-МАРІЯ створила велику кількість дійсно живучих мелодій, які пізніше, Віктор Павлік використав у власній сольній творчості. Образно кажучи, якби не існувало цієї групи, то навряд чи відбулася б успішна сольна кар`єра нашого народного "шикидима".

"Дівчина-Сонце" — десятий альбом "народного шикидима" України, десята (себто ювілейна) позиція в дискографії надзвичайно плідного співака. Альбом з`явився у 2002-му році, коли минуло п'ятнадцять років сценічної діяльності Віктора Павліка. Диск являє собою мікс нових пісень, які щойно з`явилися в радіо-ефірі, та старих, перевірених і переміксованих шлягерів. До того, ювілейний альбом став увертюрою до великого сольного концерту в Палаці "Україна", де, фактично усі пісні з нього отримали нове звучання.

Що таке ювілейний сольний концерт Артиста на найпрестижнішій сцені столиці? То не лише любов, захоплення і вдячні сплески публіки і спеціально запрошених "VIP-ів". То не тільки визнання, пошана, атмосфера ейфорії і спалахи фотокамер у залі. За лаштунками святкового дійства — бессонні ночі і стреси-стреси-стреси… І проблема не тільки в тому, що треба не забути "дати на лапу" обслуговуючій армаді Палацу "Україна", головна проблема — здати іспит на фінансову спроможність. Артист платить всім, із сумом розуміючи, що навряд відіб`є витрати з проданих квитків. Гадаю, що "сольник" Віктора Павліка в "Україні", присв`ячений 20-літтю творчості мало чим відрізнявся від вищезмальованої схеми. Проте — все вдалося. На елегантній сцені — найкращий естрадний оркестр країни "Радіо-Бенд", іншими словами — оркестр провідних солістів України та відомий аранжувальник і композитор Ігор Стецюк. Вінчав сценічну розкіш жвавий і сяючий Віктор Павлік. Дві години поспіль співак випромінював радість, світло і позитивні вібрації. Тієї кількості букетів, що їх десятками несли на сцену, міг би позаздрити будь-хто з наших і "їхніх" артистів. Це — факт. Стало очевидним те, що творчість колишнього хедлайнера "Території А" не лише люблять і пам`ятають, а й сприймають близько до серця — треба було бачити тих дівчат і жіночок із вологими очима… З усього було видно, що співак здав цей іспит під назвою "головний ювілейний концерт". Нам лишилося тільки з`ясувати деякі нюанси у короткому бліц-інтерв`ю з Віктором Павліком.

— Вікторе, з якими думками ти зустрів своє 20-ліття творчості?

— Я згадував свої перші кроки. У 1983 році мій самодіяльний ансамбль ЕВЕРЕСТ отримав звання "народний самодіяльний". Віттоді усе й почалося. Потім була армія, де я так само керував військовим оркестром. Далі — робота у філармонії з різними складами. У 1992 році на фестивалі "Марія" у Трускавці було презентовано групу АННА-МАРІЯ, моє улюблене дітище. Тоді багато жартували з приводу назв групи і самого фесту, але насправді то був наш перший широкий і дуже вдалий вихід на публіку. Віттоді й заспівали по всій Україні наші хіти, такі як "Ти подобаєшся мені". АННА-МАРІЯ грала на той момент арт-рок з ліричним ухилом. Одне слово — той, яким я був в ті роки і яким є сьогодні — це є різні боки однієї людини на ім`я Віктор Павлік.

— Уявляю яку кількість пісень ти пропустив через душу за увесь цей час. За якими критеріями ти вибирав пісні для свого "сольника" в "Україні"?

— Насамперед, я керувався тим, що усі пісні будуть аранжовані і зіграні одним з кращих у Європі — не один я в цьому переконаний — естрадним оркестром солістів "Радіо-Бенд". Тобто, підбиралися пісні, що максимально підлягають оркестровкам, як таким. Звісно, в концертну програму увійшли загальновідомі шлягери, такі як "Дівчина-Сонце", "Ой, мамо, шикидим", "Ні обіцянок, ні пробачень", "Скажи навіщо", "Ти подобаєшся мені" та інші. Також — порівняно нові твори, такі як "Лейла", "Зрада", "Нерозгадана Америка", "Я знаю все". Власне, мені хотілося, щоб всі почули, як я сам бачу і відчуваю свої пісні, тобто — в розкішному оркестровому виконанні. Мені здається, що ми разом з РАДІО-БЕНДОМ досягли цієї мети.

Так, Віктор Павлік не помиляється. Усі, хто були на його концерті "Я знаю все" почули нового Павліка. Це — зріла красива музика світлої людини, яка немає нічого спільного з банальністю і прімитивом сучасної попси.