Руслана

Боротьба переможної "трійці" на фінальному відрізку конкурсу "Євробачення" була справді драматичною і надзвичайно напруженою. Шанси грека Сакіса Роуваса, серба Жейко Йоксимовича і українки Руслани Лижичко були приблизно рівними. Усі країни Європи (крім чомусь Швейцарії) голосували за Руслану. Хтось дав більше балів, хтось — менше, але чесно зароблені 280 балів забезпечили нашій зірці перемогу з солідним відривом на 17 балів представника Сербії та 28 — співака з Греції. Найвщу кількість голосів — а це 12 балів — дали Ісландія, Польща, Естонія, Литва, Латвія, Росія, Ізраїль, Туреччина, Швеція, Словенія, Португалія і Білорусь дали по 8-10 балів. Сукупно саме ці країни оцінили драйв і енергетику нестримних "Диких танців" Руслани. Але чому саме вони — це питання окремого дослідження…

Ру-сла-на! Ру-сла-на! У гуртожитку навпроти святкували пермогу Руслани. Святкували так, якби Україна виборола світову першість з футболу, або пермогу Віталія Клічка в Сполучених Штатах.Та й не дивно — сталося те, у що мало хто вірив до кінця. В той момент, коли Романо Проді на увесь світ заявив, що України ніколи не буде в ЄС, Руслана залишає далеко поззаду усі країни ЄС і за сумою балів і за якістю шоу довывши таким чином, що ми "де-факто" давно у Європі. Просто "Євробачення-2004 виявилося наочним лакмусовим папірцем усього євро-шоу-бізнесу, який вже давно в сенсі нових ідей тупцює на місці. А те, що поміж інших конкурсантів, які дожили до фіналу Руслана виглядала на голову вище було зрозуміло навіть тим, хто за неї не голосував. Президент національної телекомпанії Олександр Савенко мав, щоправда, сумніви щодо того, що Руслані її заслужену перемогу віддадуть, оскільки усім відомо про політичну заангажованість керівництва "Євробачення".

Минулорічну перемогу Турції якраз і пов` язують з її — Турції прагненням вступити до ЄС. Втім — минулося. Перше місце Руслани виглядає ще переконливіше на тлі 17 місці Алли Пугачової, 14-го Філіпа Кіркорова, або 12-го — Олександра Пономарьова. Перемога по-суті автохтонного гуцульського продукту під назвою "Дикі танці" — це є перемога природної концепції над штучною концепцією Пономарьова з маніпуляціямі по закупівлі "хітової" пісні чомусь ізраїльського, а не українського композитора. А головне — Руслана та її продюсер і чоловік Олександр Ксенофонтов їдучі до Стамбула, ризикували усім — кар` єрою, грошима, репутацією. Незадовго до від` їзду Сашко признався мені — якщо повернемося ні з чим, будемо голі, босі і в боргах. Повернулися тріумфаторами. І не самі, а з цілою Європою "на хвості". Адже наступний ювілейний 50-тий конкурс "Євробачення" відбудеться, згідно правил, в столиці країни-переможиці, себто — у Києві. Це, власне, є найголовніший бонус найпрестижнішого музичного телеконкурсу, аудиторія якого складає 180 мільйонів глядачів у 40 країнах світу. Є правда в словах О.Савенка щодо того, що Руслана зробила більше, аніж десятки зовнішньополітичних відомств за останні 12 років, які намагалися підвищувати імідж нашої держави.

Ні — заявляє Руслана — на моїй голові не з`явилася корона, я залишилася такою, якою була. Просто радію за нашу країну, тому, що у весь час відчувала підтримку, мільйони тих кулаків, що їх тримали за мене співвітчизники під час конкурсу. Дуже вдячна нашим сусіднім країнам, це і їхня перемога також. Єдина проблема в тому, що ніколи навіть подих перевести… Про відпочинок і мови немає — попереду Європейський тур, запис пісень до нового альбому і багато-багато іншого…

Щиро кажучи, феномен Руслани реально існував задовго до "Євробачення". Хто як не вона відважився на такий масштабний (не лише в Українських межах) замковий тур. Тоді йшлося про порятунок безцінних перлин архітектури: палаців і замків. Метою Руслани було привернути суспільну увагу до цієї проблеми. Проект "Різдво з Русланою" підкріплений розкішним музичним фільмом і глобальними концертами образно кажучи, на 360 градусів розвернув слухача-глядача в бік наших традицій. Можливо, завдяки Руслані, багато наших мушикантів звернулися до джерел народного мелосу. Її останній альбом "Дикі танці" вчинив революцію в нашому рекордінговому бізнесі. Альбом вперше в історії українського шоу-бізнесу отримав платиновий статус згідно міжнародних стандартів. Руслана і тут стала першою. Фактично "Дикі танці" — початок відродження української музики в мирному співіснуванні з шоу-бізнесом як таким. Тут сплелися елементи арт-хаузу, поп-року, нью-ейджу та екзотичного гуцульського фольку. Це синтетичний стиль, який Руслана разом із Ксенофонтовим створила і піднесла на найвищий ступінь визнання. Альбом склали десять абсолютно нових музичних треків та вже відомі хіти — "Знаю я", "Аркан" і "Коломийка". Гротескні кліпи співачки тим часом помандрували телеекранами нашої країни та близького зарубіжжя.

Руслана про "Дикі танці":

Рішучий перехід Руслани до гуцульського мелосу дехто з критиків пояснював виключно кон'юктурними міркуваннями. Мовляв, етнос, зробився модним. А відтак, працюючи в цьому напрямку легко досягти комерційного успіху. Подібні закиди з боку медійників добряче дістали співачку, яка гранично ясно пояснила суть стильових змін:

Найбільше на світі, я змалечку любила гори. Карпати!!! Не мислю себе без них. Однак ми, влаштовані так, що до певних серйозних речей в житті, приходимо не одразу а крок за кроком. Спочатку ми з Сашком їздили в гори як туристи і все що там бачили, сприймали як люди міста. Екзотика на рівні звичаїв, вимови, пісень, способу життя і мислення потроху осідали в нас. Культуру гір ми сприймали як чарівну загадку, яку неможливо розгадати. Не кажучи про те, аби творсо її використати. Але згодом, працюючи над альбомом різдвяних пісень ми одночасно відчули внутрішній поштовх. Напевно, спрацювало те, що прийнято називати генетичною пам` яттю. Відтоді відвідини Карпат стали цілеспрямованими. Ми шукали матеріал. Не загальновідомі стандарти, а дійсно первинний автентичний матеріал. Нам повезло. І ми дуже вдячні мешканцям села Замагорів Верховинського району на Івано-Франківщині, які допомогли нам. Без них не було б ані "Диких танців", ані "Коломийки". До речі: я з` ясувала, що відомий гуцульський танок "Аркан" існує в природі вже понад дві тисячі років. Фантастичний етнос Гуцулії захопив нас повністю. Ми ж, у свою чергу, запалил цими ідеями наше найближче оточення. Ви бачили з якою самовідданістю ці ідеї втілив наш львівський балет сучасного танцю "Життя" під керівництвом Ірини Мазур, як класно попрацювала наш стиліст Анжела Посухова та уся наша команда. Окремо я би хотіла подякувати канал УТ-1 та його Президента Олександра Савенка, який попри усі складнощі зумів організувати якісну трансляцію фінального концерту. Без їхньої допомоги нас би просто не побачили і не почули…

Перед "Євробаченням" у Руслани були: Всеукраїнська радіоакція, антипіратська компанія на телебаченні та великий концертний тур з видовищним гуцульским шоу. Отже, Руслана не виникла, як кажуть, на порожньому місці. Перемога в Стамбулі цілком логічна наступна сходинка для співачки, яка підвела риску під її багатьма локальними успіхами в Україні. "Євробачення" — це блискуче реалізований шанс Руслани і її команди та водночас, величезний, але ще нереалізований шанс для нашої Держави.

На запитання, що Україні дала перемога Руслани Олександр Ксенофонтов відповів так:

Я дуже щасливий тим, що Україна зараз знаходиться в центрі уваги, а точніше в епіцентрі інтересу до неї з боку європейської спільноти. Коли ми приїхали на конкурс на перших прес-конференціях в запитаннях західних журналістів проглядав певний скепсис, а місцями недовіра. На останній прес-конференції, де були представлені всі провідні мас-медіа світу домінувала зовсім інша тональність. То був щирий і непідробний інтерес і до нас, і до нашої країни. Журналістів ніби прорвало. Це було якесь торнадо або цунамі і ми просто не встигали відповідати, бо запитань була колосальна кількість. Всі вони торкалися нашої Батьківщини. Після повернення із Стамбулу до Києва Руслану і Сашка довідалися, що Президент України підписав Указ про нагородження їх званнями: Руслану званням Народної артистки, а Олександра — заслуженного діяча мистецтв.