ФАКТИЧНО САМІ

Серед сучасних українських формацій, які уособлюють так званий актуальний саунд, група ФАКТИЧНО САМІ є: а/ найбільш оригінальною; б/ найбільш недооціненою. Напевно "недооціненість" безпосередньо витікає з тези про "оригінальність". Супермодна електроніка, звукові експерименти, що нагадують хірургічні операції в площині гармонії і фактури саунду, надзвичайні тексти, що претендують на поетичний авангард — усе це в сумі дає приблизне уявлення про ФАКТИЧНО САМИХ. Група існує в двох, не надто спорііднених вимірах: концертному і студійному. Цікаво, що на сцені САМІ застосовують найбільш адаптовану для масового сприйняття модель звучання, яку можна визначити як рок-мінімалізм, але в студії вони почуваються як риба в воді. Відповідно, треба слухати студійні записи САМИХ, саме вони відтворюють їхнє автентичне обличчя. Олег Артим — генератор музичних ідей ФАКТИЧНО САМИХ не має контрактів з жодним існуючим у нас "лейблом" (фірмою грамзапису), а тому власноруч нумерує диски — а точніше CD-R-и групи та вкладає до коробок роздруковані на прінтері обкладинки. Врешті-решт самвидавча "одісея" Артима завершилася виходом повноцінного диску, який є збіркою найкращих п`єс з чотирьох альбомів і має просту, але цілком провокативну назву: "Fuckтично самі". На обкладинці — експресивний оголений торс — живопис у виконанні фронт-вумен, лідер-вокалістки Ірени Карпи. Саме вона — Ірена час від часу стає головним ньюз-мейкером САМИХ.

Диск ФАКТИЧНО САМИХ — хоч і ретроспективна, але яскрава реальність буття однієї з найбільш непересічних груп. Трек-лист збірки побудовано за принципом зворотнього відліку: дві пісні з останнього (2004 р.) альбому "Курва камбек", ще три — з "Ло-Фай-Траумс" (2003 р.), так само три композиції з найбільш експериментального "Космічного вакууму" (2002 р.) і ще по дві пісні зі вже раритетних альбомів "Болєзні пєвчіх птіц" (2001 р.) та "Дідькова гра" (1999 р.). Вміщено тут і кілька концертних треків, зроблених на "Червоній Руті", коли САМІ робили свої перші кроки (1995-1997 рр.)

ФАКТИЧНО САМІОтже, перше, що спадає на думку після знайомства із "The best-ом" — карколомність музичної еволюції САМИХ внаслідок якоїсь невблаганної потреби увесь час змінюватись, відкривати все нові й нові стильові обрії. При тому величезне достоїнствво цієї групи — збереження власного обличчя. Точніше — щирості його виразів — від найбільш екстремально-провокативних до найтонших емоційно-делікатних, а часом — глибоко рафінованих, майже невловимих нюансів текстів і гармоній. А ще після знайомства з САМИМИ залишається гіркувате відчуття, що справжню оцінку їхньої творчості слід чекати не сьогодні, а в майбутньому. Маю надію — у не дуже далекому…

Малюнок на обкладинці альбому "Lo - Fi ТRавМи" – архаїчний грамофон і ще якісь креслення, назва групи і альбому, набрані зі шматочків паперу з так само архаїчними шрифтами – є ознакою самоіронії і розуміння відносності усього на світі, а особливо – музичного шоу-бізнесу. Новий альбом ФАКТИЧНО САМИХ – це колаж із сенсів, смислів, музичних тем (часом дуже сильних і переконливих), звукових експериментів. Він не є агресивно-панковим, точніше – кібер-панковим як попередній "Курва камбек". Цей альбом – це дуже смачний "мікс" з ліричних майже поп-мелодій і чистої води психоделіки, яку в наші часи визначають як тріп-хоп, це – мікс гарячого пульсуючого року з різного роду приправ у вигляді автентичного українського фольку (Ірена Карпа робить це дуже чуттєво) та англомовних провокативних "вставок". Перше враження від альбому – суцільна еклектика, набір різнокаліберного матеріалу. Але тільки друге, третє прослуховування дозволяє зрозуміти головний "месидж" альбому, який, насправді, є ідеальним дзеркалом нинішнього постмодерністського світу з нагромадженням символів, знаків, кодів. Що з тим мотлохом робити? Спершу треба послухати "Lo- Fi ТRавМи".

Ірена Карпа

А ще – почитати невеличке роз’яснення щодо назви: - Травми, як відомо, є точками зламу, вершинами кутів многокутника, утвореного лінією життя. Напевно, головно замкненої фігури, бо лиш мізерна кількість з людей може може похизуватися перед уважним поглядом філософів розривами у цій лінії, ці точки-що-руйнують-циклічність, стають невичерпним джерелом творчого натхнення та звіриної інтуіції для наступних поколінь, і передаються вони у формі мітологем і художньої творчості, саме сприймання символів, виплюснутих з життєвого потоку людини-що-розірвала світ, сповнює буденність і страждання високим змістом, а вульгарну людину підносить до сяйва з вершин духу.

Таким чином скорочення "Fi" у назві цього альбому значить "fixatio" ( lat .) – в алхімії перетворення легких речовин у тверді, для нас це означає здійснення у зовнішньому світі того, що було об’єктом внутрішнім. Досягнення подібного результату можливо лише за умов інтеграції архетипової символіки, диференційованої протягом віків кращими представниками свого часу і оформленої у релігійних догматах, із сучасною психічною ситуацією. Так утворюється духовний міст довжиною в десятки тисяч років, те, що древні назвали "longissima via" ( лат. – найдовша дорога ), те, що вмістилося в короткому складі "Lo -" на початку назви цього альбому. Шлях цей починається із спуску в темряву і хаос, дезорієнтації і втрати зв’язку із зовнішнім світом. Багато сміливих дослідників не змогли вийти з чорноти і стали божевільними для своїх близьких, багато обережних шукачів істини повернуло назад перед другою брамою аналізу. Так, мало хто побачив червоний світанок найтемнішої ночі "tinctura rubea" (лат. – забарвлювання в червоний колір) – саме його можна спостерігати в літерах "_ TR" назви цього альбому. Деякі російські дослідники відстоюють іншу версію походження цих літер, їхні аргументи побудовані з арифметичних виправ на кшталт підрахунку кількості пісень з назвою мармуровий Бог, і нараховують їх аж три. Цього потрійного (лат. Trinus ) Бога вони і оселили в скороченні "_ TR", наївно не звернувши уваги на дві великі літери. Помилка, я думаю, не граматична у написанні назви, а в однозначно-християнській позиції цих авторів. Але вони забувають, що триєдність мусить мати в собі три незмінних сутності, а три мармурових Бога є нічим іншим, як трьома мармуровими Богами. Амінь. Френк Салига. Торонто, 2004 р.б.

 

Українська музика - рок-альтернатива. Лікарі гламурних вакханалій