Одеса

В Одесі усі музиканти — художники, а всі художники — обов'язково музиканти. І сповідують вони принцип олімпійців: головне — не перемога, а участь. Участь у різноманітних акціях, концертах, сейшенах. Одне слово — жити в музиці по-дружньому. Загальновідомо, що Одеса — це перлина біля моря. І переливається вона такими кольорами, яких в інших широтах не зустріти. Одеса — столиця гумору і сміху? Так. Зовсім невипадково Одеса зростила кращих гумористів і романтиків. Природно, усе мистецтво існує тут на рівні дивацтва і межує з кітчем. Одеса — морські ворота країни, вільне місто, відкрите усім вітрам. Тут особливий устрій життя, своя неповторна атмосфера розкутості і гостинності. І потім Одеса — це південний Вавилон, де змішані культури багатьох народів. Важко вигадати більш екзотичний мовний коктейль, замішаний на етносі українців, євреїв, молдаван, греків, росіян... Створюючи сучасний роковий звук, молоді люди з гітарами звісно ж добряче поварилися в одеському поліетнічному бульйоні.

Одеські рок-н-рольщики шоуменствували на повен зріст вже тоді, коли ніхто ще не знав таких слів як «шоу» або «шоумен». Насправді, Одеса — то бермудський трикутник. Приміром київська група ПЕРРОН, яка приїздила туди щороку, тижнями не могла вибратися назад. Там достатньо мати одного приятеля, аби моментально завести десятки нових друзів. Отже, якщо ми вже гуляємо вулицями «перлини», то давайте зазирнемо до українського драмтеатру, де на другому поверсі хазяйнував рок-клуб зо всіма своїми причандалами. Ще тут містився продюсерський центр «Нова музична сцена», де регулярно влаштовували презентації нових альбомів, відбувалися концерти і дуже жвавий обмін актуальною інформацією. Це місце і було острівцем, де розвивалася некомерційна музика. Тут завжди бажаними гостями були адепти хард-року ТОК з Дніпропетровська, ЛАЗАРЕТ і БІЛИЙ ЗАГІН зі Львова і, звичайно ж місцеві зірки ТРЕШ-МАШИНА і ЛЕДІ ДЖЕЙН. До речі, один з феноменів одеської рок-сцени 80-х-початку 90-х років — безліч важких груп (від хард-року до металу усіх різновидів) та армія відданих фанів. З часом кількість важмету перейшла-таки в якість. КРАТЕР, ПРОВІНЦІЯ, ПАРНІКОВИЙ ЕФЕКТ та БАСТІОН зразка 87-90-х років давали фору будь-яким гастролером з Москви або Пітера. Однак Сергій Кістеров — лідер КРАТЕРА та інші музиканти з першого одеського ешелону перебралися згодом хто в Штати, хто на Захід Європи, а це призвело до остаточного занепаду південної «металевої школи». Інакше склалася доля Ігора Ганькевича — талановитого музиканта, лідера тодішнього БАСТІОНУ. Він помер від серцевого нападу в 1990-му. Відтоді в Одесі щороку проходить фестиваль «Пікейні жилети», який присв'ячено його пам'яті. Справді, Ігореві вдалося те, що вдається небагатьом: не хрестоматійно, не банально передати дух рідного міста. Якщо існує міський фольклор, то він несподівано і яскраво кристалізувалася в творчості Ганькевича і групи БАСТІОН.

Життєрадісність і розкутість — віддмінні риси одеского рок-н-ролу. Але, як відомо, немає правил без винятків. Один з таких винятків — дивовижна група КОШКІН ДОМ. Лідер команди МАКСИМ ЛАНДЕ починав з наслідування МАШИНІ ЧАСУ, але наприкінці 80-х КОШКІН ДОМ грав досить своєрідну музику, яку можна окреслити як «готичну хвилю». Уповільнено-пластичний Максим з його густим і низьким гіпнотичним вокалом досяг значної популярності в ті роки.

Іншим осередком експериментуючих музикантів був альтернативний клуб мистецтв «Білий звук», де збиралися переважно акустичні і напівакустичні склади. «Білий звук» активно поставляв свої команди в інші міста, на фестивалі і акції, у себе вдома постійно організовував оригінальні імпрези і благодійні заходи. Коли, наприклад, тяжко захворів відомий джазовий піаніст Юрій Кузнєцов, «Білий звук» виступив ініціатором проведення 10-годинного музичного марафону. Зібрані кошти були спрямовані на лікування музиканта.

Нині в Одесі існує багато «жирних» клубів. Але все це не має відношення до счасної креативної музичної культури. Існує кілька по-справжньому творчих колективів, які грають актуальну иузику. Це — група РАФІНАД, зорієнтована на хард-кор, рок-н-рольні ТРИН-ТРАВА і БАКИ, чудовий електронний ембіент-проект ФЛЬОР та НУМЕР 482. Незважаючи на суцільний одеський космополітизм НУМЕР 482 співає переважно українською. І це — заслуга лідера-вокаліста Андрія Кириченка. Команда існує п`ять років і лише зараз відшліфувала звучання, яке називають модним. Це — суміш фолку, реггі і фанку, трохи підперчене гумором. Частка іронії є в самій назві. Цифри 482 — то штрих-код українських продуктів на світовому ринку. Порівняно недавно група заявила про себе на великих імпрезах — вони виступали на фестивалях «Рок-точка» і «Чайка». На початку літа 2002-го року закінчили роботу над дебютним відеокліпом «Стрибай». Цікаво, що режисером цієї роботи виступив американець Піт Андерсон, який мешкає в Одесі і сполучає в одній особі продюсера, сценариста і оператора. Найголовніше, що є в цій команді — це оптимізм, здоровий гллузд і гумор, що в сумі дає відчуття справжнього одеського шарму.

Нові віяння істотно змінили музичне обличчя Одеси. Процес цей досить суперечливий, але, враховуючи ментальність цього південного міста, цілком вірогідно очікувати якихось нових артефактів сьогодні або незабаром. А поки пропоную придбати квиток на потяг до Львова.