ПЛАЧ ЄРЕМІЇ

У Львові знову іде дощ. Але цей нудний дрібненький дощик не завадить нам відчути унікальну атмосферу стародавньої галицької столиці, наповнену флером внутрішньої свободи. Ще в 70-ті роки — роки класичного кондового «совка», Львів перетворився на Мекку волелюбної мандрівної молоді з Москви, Києва і Мінська. Галицька столиця — центр з багатющими традиціями міської культури. У 20-30 роки, коли по всій країні гриміли переможні марші більшовиків і насаджувалася нова комуністична ідеологія, у затишному провінційному Львові у кнайпах квітнув романс, грали джаз, звучав фольклор. У часи, коли інша частина СРСР перебувала в глибокому летаргічному сні брежнєвського застою, Львів був інформаційним перехрестям на осі «Схід-Захід». Саме у Львові генерували ідеї, які надходили з Заходу і Сходу.

КаличРок-н-рол у Львові почали грати давно — десь у 1963 році. Важлива роль перших біг-бітових груп полягала у заповненні музичного вакууму. Живцем грали «гарячі» хіти відомих тоді БІЧ БОЙЗ, ЕНІМАЛЗ, ЧІКАГО, Джо Кокера і, звісно ж, БІТЛІВ та РОЛІНГІВ. Несли вони справжнісінський непідробний драйв, тішили себе і своїх фанів. Активний пресинг з боку влади музиканти відчули на зламі 60 і 70-х років. Усе почалося з тотальної ревізії репертуару ансамблів. Відтоді кожен з них мусив пройти атестацію на ідейну зрілість. Про членство у лавах ЛКСМу годі й говорити, адже не член вважався потенційним дисидентом. А найгірше було те, що репертуар тепер мав складатися з 80 відсотків творів членів Спілки композиторів. Надзвичайно популярні на той час АРНІКА, ПРОМЕТЕЙ, ОРЕОЛ, ЛЬВІВ'ЯНИ змушені були змінювати амплуа, підлаштовуватись під обставини і поволі перетворюватись на пересічні оркестри акомпаніаторів. Але, як не дивно, в найбільш неоковирний час — в середині 70-х, народилася одна з найяскравіших зірок — група ВУЙКИ. Не зважаючи на регулярні утиски з боку місцевої влади, локальна популярність ВУЙКІВ стрімко зростала і наприкінці 70-х вони стали найкультовішою командою у Львові. Усі концерти ВУЙКІВ у спортзалах шкіл і кафетеріях проходили в розпеченій атмосфері ажіотажу. Останній заборонений концерт ВУЙКІВ стався 20 років тому і закінчився конфіскацією апаратури та арештом музикантів. Лише в середині 80-х у місті вибухає нова рок-революція. Поява у Львові першого рок-клубу, а разом з тим можливостями проводити великі концерти стимулюють діяльність нової генерації музикантів. Перший цілком легальний рок-фест зібрав найколоритніші на той час колективи, такі як ЛЕВИ, СКІФИ, СОБАЧА РАДІСТЬ, КООП, ПОВТОРНИЙ КАРАНТІН. Пізніше, у січні 1987 року гарно «засвітилися» СОБОР, 999, ДТР, ГРУПА ПЛАСТИЧНОЇ МІСТІФІКАЦІЇ та ОРКЕСТР ДІДА МАЗАЯ (попередники БРАТІВ ГАДЮКІНИХ).

КЛУБ ШАНУВАЛЬНИКІВ ЧАЮТаким чином, поява формацій, що надалі становитимуть кістяк львівської рок-сцени, була неминуча. Тісні контакти на осі «Київ-Львів», і разом з тим феноменальний успіх київської групи ВВ детонували бурхливий прорив БРАТІВ ГАДЮКІНИХ. Якщо ВВ. застосовували суржик київських передмість, то БРАТИ звернулися до галицького діалекту. Реггей та коломийки, ритм-блюз і панк — усе це дивовижно перепліталося в творчості ГАДІВ. Перемога на фестивалі «Червона рута», концерти в Україні, Європі, Канаді, три суперуспішні альбоми... Однак тривале лікування лідера БРАТІВ Сергія Кузьминського від наркозалежності перервало діяльність групи. Втім, після повернення з Бельгії, де Кузьминський пройшов курс лікування, хлопці записуюють ще один розкішний альбом з пророчою назвою «Щасливої дороги». Відтоді — а це був 1996 рік — стежки-доріжки ГАДІВ розійшлися. Кузьминський з головою поринув у ді-джейство, інші музиканти захопилися студійними проектами, звукорежисурою, аранжуванням. своими руками

Спочатку паралельний проект Кузьминського — «Сестричка Віка», пізніше набув самостійного існування, а Віка Врадій — справжня фронт-вумен — неодноразово згадувала про вплив ГАДЮКІНИХ на її творчість, кілька її дуже хітових композицій написав саме Кузьминський. Потім Віка здобула декілька найвищих в ті часи музичних призів — Гран-Прі «Червоної рути», Гран-Прі фестивалю «Міс-Рок-Європа», видала три потужні альбоми і... виїхала до Америки. До речі: місце співачки і її амплуа і дотепер залишається вакантним.

999Львівські рок-герої іншого плану — ПЛАЧ ЄРЕМІЇ та МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ дотримувалися іншої естетики і йшли у фарватері модернової поезії відомого поетичного угрупування «Бу-Ба-Бу». ПЛАЧ ЄРЕМІЇ — проект Тараса Чубая, сина репрсованого в 60-ті поета-дисидента Григорія Чубая. Хлопці грали потужний рок-мейнстрім, щедро прикрашений народним мелосом. Свого часу такі мега-хіти ПЛАЧІВ як «Вона» або «Каламутна вода» не сходили з плей-листів київських радіостанцій. Бард-рок-склад МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ, як акустичний, почав грати у 1990-му і, зазнавши цілу серію метаморфоз у пошуках стилю, зупинився на мелодійному рок-мейнстримі. Результатом надзвичайної концертної і студійної активності ПІВНІВ можна вважати їхню вельми багату дискографію — цілих десять альбомів!

ОПАЛЬНИЙ ПРИНЦОригінальною альтернативною стилістикою вирізнялася формація 999. Дев'ятки грали неймовірну суміш панку, арт-року і рок-н-ролу з джазовим філінгом. Їхній альбом «Загублений серед конвалій» демонструє якусь карколомну музичну концепцію, яка межує — із класикою з одного боку, і стьобом — з іншого. Не дивно, що «дев'ятки» дуже полюбляли «врізати джазу» разом з київською ЖАБОЮ В ДИРИЖАБЛІ. Під час їхніх змішаних виступів на сцені творилася справжня буфонада, рок-н-рольний цирк і взагалі казна-що... На тих «шоу» в залі можна було зустріти людину, яка належить до кола найстарших рокерів і водночас — до перших в Україні серйозних шоу-бізнесменів. Це — Ростислав Штинь. Ще наприкінці 80-х українська служба «Радіо Свободи» постійно крутила дуже класну пісню «Гей, Україно!». Не називаючи авторів. Лише через два роки я довідався, що то — ОПАЛЬНИЙ ПРИНЦ зі Львова. Тоді ця група дуже вигідно вирізнялася з-поміж інших команд мелодійним рок-мейнстримом. Хлопці видали два альбоми — «Мандри» і «Нова революція». Штинь створив аненцію «Ростислав-Шоу» і спільно з німецьким продюсерським центром провів у столиці України безпрецедентний за розмахом фестиваль «Нова українська хвиля» (1992 р). Щоправда, його зусилля створити в Україні підвалини цивілізованного шоу-бізнесу не увінчалися успіхом — здається, країна не була готова аж до таких новацій...

ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИА от до суто музично-естетських проектів варто віднести ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ, що наситили звукову палітру Львова тремтливою акустикою з ледь помітним роковим нервом. ПАМ'ЯТКИ були одним з найінтелектуальніших гуртів нового покоління. З тієї ж хвилі «дев'яностиків» походять і «океанці» — суперуспішний нині проект Святослава Вакарчука, який так само починав грати на різних студентських «капусниках» і «солянках», розігріваючи хедлайнерів львівського року.

У жовтні 1993 р. під час фестивалю «Реберитації-2» народилася формація, яка одразу отримала статус супер-групи, оскільки утворена була виключно добре знаними у Львові музикантами, а це — Всеволод Дячишин (ПЛАЧ ЄРЕМІЇ), Роман Чайка (МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ), Калич-старший (+GG+), Альфа (НЕБОРАК-РОК-БЕНД) та Руслана Лижичко. Ідеї і тексти належали Вікторові Небораку, а групу, відповідно назвали НЕБОРОК. Віктор застосув мелодекламацію, яку музиканти «пакували» в жорсткі і ламкі ритми. Найвідомішою стала програма «Страхітливі уродини», таке собі фантасмагоричне дійство, яке пізніше зафіксувала на плівку варшавська фірма «Кока-Рекордз».

КОРОЛІВСЬКІ ЗАЙЦІ

Металевий фланг також мав своїх героїв. Статуса майже монстрів жанру досягнули БІЛИЙ ЗАГІН, ЛАЗАРЕТ, ЕЙФОРІЯ, які на той час обвальної «металоманії» швидко обзавелися і фан-клубами і власними студіями звукозапису.

ДЖЕК О'ЛЕНТЕРН

Дуже перспективними новачками початку 90-х здавалися Леся Герасимчук і ДРАГЛАЙН. Якась надзвичайна поетичність у поєднанні з експресією дозволяли припущення, що Леся не зупиниться, а піде далі. Так і сталося. Через деякий час виникли КОРОЛІВСЬКІ ЗАЙЦІ — Лесина група, яка досить швидко стала знаною у Львові, а згодом — у Києві і інших містах. Окрім ЗАЙЦІВ також активно прогресують цілком самобутні ДИВНІ, ДЖЕК'О'ЛЕНТЕРН, ЧОРНИЙ ВЕРЕСЕНЬ, ДЕ ІНДЕ, РІЧ БЕЗ ГОСПОДАРЯ.

БІЛИЙ ЗАГІН

Свого часу Львів міг похвалитися різноманітними імпрезами і акціями, що мали виразну львівську ауру: незабутній і весело-моторошний фест «Вивих» з його неймовірним набором усіх різновидів нон-конформістських театрів-студій, музичних груп і літературних об'єднань; Всеукраїнський рок-фестиваль «Альтернатива», який репрезентував найкращі альтернативні групи країни; конкурс молодих команд «Майбутнє України». Нині діє регулярний фестиваль «Рокотека», де виступають переважно місцеві групи, а також — гості з західного регіону.