ВІЙ

Вій — це демонічна істота, яка має вигляд старого діда з величезними бровами. Своє ймення отримав через довгі густі вії, що сягали долу. Погляд його може вбити людину, від нього хати провалюються під землю, а на тих місцях виникають озера чи провалля. Але від згубної сили його погляду рятує те, що Вій нічого не бачить крізь густі вії...

Культовий київський клуб «Остання барикада» не провалився під асфальт, та й під час концерту-презентації альбому групи ВІЙ+гурт ніхто, здається, не загинув. Натомість маса людей зачаровано підспівувала в «Очах відьми», «Польоті коршака», «Різдвяній баладі» і інших речах, які написані років 10-12 тому Дмитром Добрим Вечором для власної групи ВІЙ, що успадкувала найкращі ідеї БОНИТИ БАЙДИ — формації, створеної двома дуже яскравими, як нині кажуть «знаковими», персонажами київського rock-андеграунда Віктором Недоступом і Дмитром Добрим Вечором. Ідея, а точніше — музична естетика БОНИТИ, а згодом ВІЯ полягала у використанні найпотаємніших струн української душі, фолькльору, густо замішаному на язичницьких культах. Не йдеться про примітивний епатаж, який свого часу активно експлуатували металеві групи на рівні бутафорії. Мова про значно глибші речі, генетично успадковані від пращурів. Це все одно як квіт папороті, що квітне лише раз серед купальської ночі.

Лірник СашкоЗдається, Дмитро відшукав свою квітку — мелодії «Змії», «Туману», «Алілуйі» не відгукуються хіба що в душі глухого. Насправді, в альбомі «Чорна рілля», який презентувався того вечора, йдеться про історію людства, що починається з «Передчуття катаклізму», а закінчується «Алілуєю». Дмитро стверджує, що всі його пісні — це картинки з буття духу людського, а ще — віддзеркалення його уявлень про українську демонологію та недосліджені паранормальні прояви людської психіки. Усе так складно, а водночас — просто. Начебто простий екстатично монотонний ритм, який спочатку магнетизує, а потім поволі затягує як водограй — на самісіньке дно підсвідомості. Слова пісень прості до болю, але єдино можливі. Вербальна кристалізація текстів Доброго Вечора настільки довершена, що років через... надцять вони звучатимуть як народні. Згадайте «Червону Руту» Івасюка, інші пісні, що фактично отримали статус народних, які масово інтерпретуються за кожним склом. Треба було бачити Салмана Салманова — колишнього перкусиста ВІЯ, який самотньо сидів за столиком під час концерту з закритими очима. Він легенько похитувався ніби в трансі. Він згадував. Згадував усі стежки-доріжки, пройдені-прожиті разом з ВІЄМ — групою дуже непростої долі. Влітку 1993 року, після впевненої перемоги групи на фестивалі «Червона Рута» трагічно загинув барабанщик Дмитро Підлуський. Його вбивць не знайшли. Дмитра вважали на той час одним з кращих rock-музикантів і він охоче співпрацював з іншими формаціями. То була жахлива втрата для групи. Власне, альбом «Чорна рілля» присвячено його пам`яті.

"Чорна рілля"Якось я спробував з`ясувати головне, а саме: звідки йде стиль ВІЯ з його екстатичним і гіпнотичним станом, магією текстів, звідки та цілковита неподібність до звучання відомого кола груп тощо. Ось що розповів Дмитро: — Я завжди знав як саме не треба нам звучати. Йшов від зворотнього. Спирався на інтуїцію. Заготовки майбутніх пісень розбиралися на репетиціях усіма музикантами, адже аранжування — процес колективний. А тексти, як правило, виникали в останню чергу і вимагали найбільшого напруження усіх душевних сил. Я, наприклад, завжди знав, що в українських текстах неорганічно сприймаються неологізми, типу «перфорація» чи щось подібне. Існує досить поширена точка зору, що ми захоплюємося містицизмом. Це не так. Присутня магія, це — правда. Але магія як загадкова складова людської психіки присутня в багатьох речах. Кохання — це теж магія. Народна демонологія — це концентрат магічного досвіду нації. Тому це теж цікаво. Я давно збираю казки і не тільки українські. Слухаю багато етнічної музики — народної музики з різних матеріалів. Стосовно сюжетів пісень — вони виникають спонтанно. Коли беру папір і ручку, я ще не знаю про що буде та чи інша пісня. Ми якось мали спільну репетиційну базу з групою ВАЯНГ. Їхня піаністка Іра любила таку приповідку: «Баба з воза — кобила в курсє дєла». Я пригадав її, коли писав пісню «Як летіли бугаї». Там такий початок: «Баба їхала на возі, повертала від куми. Раптом небом полетіли здоровенні бугаї…».

ВІЙ - Дмитро Добрий ВечірТак само стихійно, як і в пісні, виник альбом групи — перший реліз, який тривалий час залишався одним-єдиним. На початку 90-х ВІЙ дуже активно концертував — Дмитро з особливим теплом пригадує міжнародний концертний тур лауреатів «Червоної Рути» країнами Європи. У перервах між поїздками вони отримували так звані наряди на звукозапис в студії БЗЗ. Їх виписували редактори Українського радіо і ТБ Олег Горський, Ірина Бондаренко, Світлана Растригіна та інші. Назбиралося з десяток пісень. Про це довідався власник варшавської аудіокомпанії «Кока» Володимир Наконечний. На той час він вже видав ЖАБУ В ДИРИЖАБЛІ, ФОА-ХОКУ, КОЛЕЗЬКОГО АСЕСОРА. Отож вперше ВІЙ з`явився на касетах в Польщі. Цікаво, що протягом місяця окремі пісні ВІЯ посідали друге місце на Варшавській радіостанції — разом з англійською групою MARILLION. Потім з`явився український реліз, виданий фірмою «Гарба». Тоді й виникла назва — «Чорна рілля».

Як і КОМУ ВНИЗ, ВІЙ завжди перебуває поза модою і кон`юктурою. Найгірше для них — постійне миготіння у світс ьких хроніках, для них смертельним є те, що для попсової мішури є благом. Для них абсолютно байдуже яка там чергова «віагра» стрибне в «топи», бо усе це — не більш важливо, ніж шурхотіння опалого листя під ногами. Єдино важливим є — залишити зарубки на Дереві Вічності. Якщо вдається «розбалакати» Дмитра Доброго Вечора, особливе задоволення від того — гарантоване. Лідер-вокаліст і автор майже усіх пісень ВІЯ — живе в світовій системі музичних координат, яка має — в цого розумінні — масу точок перетину з українською архаїчною культурою.

"Хата скраю села"О. Є.: — Нарешті група ВІЙ підготувала новий альбом «Хата з краю села». Розмови про цей реліз я чув десь за півроку до його появи. Усі, хто чув новий матеріал, схиляються до думки, що «Хата…» разюче відрізняється від попереднього альбому «Чорна рілля».

Дмитро Добрий Вечір: — Звичайно відрізняється. Передусім тому, що між цими альбомами лежить відстань довжиною в десять років! Стилістично це — інший альбом. Інша і більш різноманітна атмосфера пісень. Хоча я думаю, що дух ВІЯ ми зберегли на рівні текстів, метафор, світобачення.

О. Є.: — Багато людей вважають, що музика ВІЯ акумулює до призабутих джерел, до якихось язичницьких культів. Власне, тим вона і цікава…

Д. Добрий Вечір: — Це правда. Але йдеться не лише про праслов`янське коріння. Ми намагаємося апелювати до загальнолюдських джерел і до різних культур. Мене взагалі цікавить традиційна культура. Її знання допомагає мені відшукати і створити гармонійну формулу чогось дійсно нового. Коли Олег Скрипка стверджує, що ВВ грають етно-rock, мені стає смішно. Вони використовують якісь поверхові етнічні візерунки, але справжня етніка — це глибоке занурення. Я можу стверджувати, що ВІЙ дійсно грає етно-rock. Свідомо чи підсвідомо ми звертаємося до скандинавської, арабської, єврейської, балканської традиції і скрізь знаходимо спільне коріння з українським мелосом. Те, наскільки світова культура глибоко цілісна, починаєш розуміти пізніше, після того, як добре дослухаєшся до тих чи інших етнічних джерел.

О. Є.: — Очевидно, пісні ВІЯ — на рівні текстів, гармонії і мелодії виникають підсвідомо. Помітно, що ти інтуїтивно спираєшся на ті чи інші джерела натхнення. Але саме тому пісні мають особливий шарм самобутнності, власне те, що містить народна автентика. Разом з тим, ВІЙ звучить цілком сучасно, адже і далі використовує ритмічні конструкції rock-музики. То яким воно є — нове обличчя ВІЯ в альбомі «Хата з краю села»?

Д. Добрий Вечір: — Воно таке, яким є сьогодення з усіма його фобіями, ілюзіями, одкровеннями і розчаруваннями. В альбомі є кілька пісень, тематично пов`язаних між собою глобальним питанням про війну і мир, про сллаву і безчестя. Це — «Лист додому», «Вогняне коло» та «Колискова для лялькових немовлят». Нарешті знайшла своє місце на диску відома балада «Як летіли бугаї». До речі: ці і кілька наших інших пісень молодіжний хор народної пісні включив до свого репертуару. На титульну пісню «Хата з краю села» ми відзняли відеокліп. Це — перше в історії ВІЯ відео. Стосовно самої пісні, її знають під різними кодовими назвами — «Пісня про лайно», «Розмова з Богом», «Україна…» Саме ця пісня дала назву альбому, адже вона тягне на статус такого собі маніфесту групи ВІЙ.

О. Є.: — Певний час в музичних колах циркулювала інформація, що виник дуже цікавий дует під назвою «Добрий Вечір Середа». Себто — творчий тандем лідерів двох культових формацій — ВІЙ і КОМУ ВНИЗ. Це правда?

Д. Добрий Вечір: Існує такий проект. Але поки що Андрій Середа не закінчив роботу над текстами, хоча я свою музичну частину вже підготував. Сенс нашого альянсу з Середою полягає в тому, щоб реалізувати музичний матеріал, який естетично знаходиться десь посередині, а точніше — на перетині стилів КОМУ ВНИЗ і ВІЯ.

ВІЙНовий альбом — другий за останні десять років — подія настільки ж рідкісна, як і знаменна. ВІЙ, як найбільш дивовижна українська rock-капела, ніколи не робить зайвих рухів. І якщо вони беруть слово — це означає щось значно більше, аніж чергова презентація чергового диску. Щось в лісі таки здохло.

Класичний склад групи: Дмитро Добрий Вечір (вокал, бас-гітара); Ігор Лемешко-Хірург (гітара); Олег Козлов-Льотчик (гітара); Салман Салманов Мамед-Огли (перкусія); Дмитро Підзузький (ударні інструменти); Микола Родіонов (барабани). В останні роки до ВІЯ приєдналися сестра Дмитра Леся та Олександр Власюк (лірник Сашко), Костянтин Кондрашин (гітара), Олександр Калинчук (гітара, мандоліна, домра, перкусія).


Інтерв'ю з Дмитром Добрий Вечір - "Політ коршака" триває


Інтерв'ю з менеджером групи ВІЙ Сергієм Літлом про виступ ВІЯ на Литовському міжнародному фестивалі "Menuo Juodaragis"


Інтерв'ю з менеджером групи ВІЙ Сергієм Літлом про тенденції в інтернет-просторі


Інтерв'ю з Олександром Власюком (Сашком Лірником)

 

Українська музика - готика. Декорації і герої