РУТЕНІЯ

Наприкінці 80-х, коли визрівала політична опозиція, коли, здавалося, уся Україна прагнула свободи, славне студентство породило дивне явище під назвою РУТЕНІЯ. В стінах держуніверситету існував загострений попит на «свою музику», інтелектуальний і вільнодумний потенціал якої мав би перевищувати тамтешні стандарти масової культури. За формою це мав би бути рафінований гібрид «бардизму», або авторської пісні та рок-н-ролу. За складом такий проект мав би бути максимально зручним і мобільним, а точніше — універсальним, коли зменшення або збільшення кількості учасників не шкодить змістові пісень, а лише ситуативно відображає виступи в тому чи іншому місці. Мінімальний модуль — «червона кімната» на одному з поверхів «общаги», максимальний — Палац спорту або Майдан.

"10 років по тому"У 1989 році студенти університету Кость Єрофєєв та Анатолій Сухий створили проект, який згодом переріс у квінтет РУТЕНІЯ. Треба зрозуміти, що перші обойми пісень були «квітами бунту», які сходили з божевільної коловерті нічних посиденьок, портвейну, демонстрацій, іспитів, мандрівок, бійок, самвидаву, рок-н-ролу, сексуальних пригод, прозрінь і розчарувань. Так з`явився перший «підвальний» альбом «Україна сучасна». В межах дозволеного, що являв собою чистої води студентський стьоб, приправлений пародіями і злою сатирою. Саморобні касети переписувалися і розліталися миттєво. Пісні Сухого стають відомими, їх співають в «общагах» і розбирають «на цитати».

Анатолій СухийНаступний склад РУТЕНІЇ (Єрофєєв-Сухий-Смаженко-Лук`яненко-Салман) записує альбом «Перехрещені вогнем», який в більш-менш цивільний спосіб тиражується, який можна купити на касетних розкладках. Незважаючи на постійні зміни складу, кожна нова формація РУТЕНІЇ поповнюється все досвідченішими музикантами. Третій реліз вже записують Роман Суржа і Дмитро Підлузький (обидва з РОК-ТРІО) та Ігор Давидянц (ТАБУЛА РАСА). Цей альбом отримав назву «Вулиці рожевого міста».

Костя ЄрофєєвВперше пісні Сухого ретельно аранжовані, мають досить вишуканий, сказати б «акварельний клімат» і містять чудову лірику — таку, яка «бере за душу». «Вулиці рожевого міста» видала на касетах аудіокомпанія «Гарба» у 1994 році. Невдовзі цей альбом став бестселером і витримав кілька видань. На початку 90-х РУТЕНІЯ досить активно концертувала, зняла відеокліп на пісню «Неопалима купина», записала саундтрек до фільму «Цвітіння кульбаби».

Г.ІвченкоПісля розпаду РУТЕНІЇ Анатолій Сухий деякий час продовжував виступати в режимі соло-артиста, але не полишав думки відновити склад. Йому це вдалося в другій половині 90-х. До складу увійшли Валерій Косенюк (гітара, нині — ЕСПЕРАНЦА), Влад Возняк (бас-гітара), Олександр Комісаренко (ударні інструменти) та, ясна річ, Анатолій Сухий (вокал, гітара). Цього разу група грала міцний ритм-блюз майже в чистому вигляді, зберігаючи при тому увесь шарм лірики Сухого і стиль подання текстів. Квартет радо вписується в усі можливі на той час клубні тусівки, дає сольні концерти, але, як не прикро, в матеріальному плані ледь-ледь животіє.

Мінімальним коштом Сухий і друзі з першого заходу в студії «Столиця» фіксують новий матеріал, який згодом з`явився під назвою «Провінційний джаз». Це — чудовий живий альбом, половина пісень з якого потрапила в різні збірки, зокрема «Леді рок-н-рол» та «Провінційний джаз» — до «Антології української рок-музики». На жаль, і ця реінкарнація РУТЕНІЇ не виявилася тривалою. Через відсутність чітких перспектив або бодай стабільних концертів музиканти покинули Сухого.

Салман СалмановВтім, разом з Кирилом Галенком, своїм давнім приятелем, він почав формувати матеріал в умовах досить пристойної домашньої студії. Час від часу Сухий і Галенко відважуються на концертні виступи. Один з них презентував збірку старої РУТЕНІЇ під назвою «Десять років по тому», яку видала на компактах фірма «Темпора». Нині друзі намагаються видати нові пісні, над якими вони «чаклували» останні півтора-два роки.

Андріївський узвіз