Олександр Тищенко

Він як вітер. Надзвичайно імпульсивний і рухливий. І знервований. Він майже псих. При тому зберігає усі ознаки елегантності. Одягається підкреслено вишукано, а в кишені його модного піджака лежить картка члена дуже солідного ділового клубу. Але оманливо вважати його не надто юним денді від творчості. ІЦе не так. Професійна студія в нетрях «Татарки» не впала з неба. Це не подарунок багатого дядька з Америки. Ні. Засоби виробництва звуків добуто кров`ю і потом, а нині, в режимі цілодобової праці відбиваються витрачені кошти. Коли він одягає шкіряну стильну куртку, аби позувати фотографу, він робить це так само природньо, як коли одягає «трійку» для «паті» в діловому клубі.

Олександра Тищенка важко передбачити: він несподіваний, як свято Нового року, яке настає зненацька завжди. Щиро кажучи, важко усвідомити, що пісню «Апостол» та альбом досить посередньої «танцювалки» в дусі євро-попу написала одна людина. Володар дуже своєрідного, якогось щемливого тембру, він у Запоріжжі на «Червоній Руті»-91 виконав під фортепіано пісню «Мертві мертвого несуть». Як згадаю ту річ, мурашки бігають по шкірі. Дуже сильно. Прикро, що Такий Співак недооцінює власний голос; ховаючи його на дні оранжементу «дуже модного сауду», намагається потрафити юним любителям дискотек. Він ніби боїться бути оголеним, як нерв, бути бунтарем на сцені. Невгамовність і пристрасть — його природні якості. А ще — мінливість. Він шукає себе в різних проявах, а доля постійно випробовує співака, ставлячи його на грань життя і небуття.

Мить — і неминуча загибель крилом чорного птаха накрила б обох — Олександра Тищенка та його продюсера Ігора Костромського. Мить — і нічого попереду. Тільки тиша і ніч.

Вони потрапили в жахливу аварію, коли поверталися після сольного концерту співака в м.Трускавці. Через сильну ожеледь тищенківську «мазду» винесло на зустрічну смугу і та врізалася в «сімку», за кермом якої були міліціонери ДАІ, один з яких — капітан патрульної служби. Обидві машини розбилися вщент. На щастя, ніхто серйозно не постраждав. Невдовзі перед випадком, студія «Зимовий сад» збагатилася новою і дуже якісною апаратурою. Почався процес накопичення принципово нового матеріалу, разом з музикантами, кожен з яких є особистістю. Йдеться про створення нової команди, сценічний дебют якої планувався в рамках великого туру «Крута сімка». Як на мене, то мав би бути ЗИМОВИЙ САД-2, хоча Олександр не дає проекту старої назви. Єдине, що об`єднуватиме цей і той, минулий, проекти, то шалений драйв на сцені і полістилізм музики. Старий склад грав арт-рок, а нинішній дещо зсунув акценти в бік «танцювалки». Але враховуючи присутність висококласного барабанника Володимира Михальченка (з колишнього складу ЗС), суперового гітариста Романа Суржу, чудових басиста Ігора Мельничука та клавішника Пашу Крохмальова (з тих самих БРАТІВ ГАДЮКІНИХ) та самого Олександра Тищенка, можна бути певним, що то буде екстра-клас.

Однак не буде нічого зі старого репертуару. Гадаю тому що є багато нового. Програма ЗИМОВОГО САДУ-2 (вибачай, Сашко) має назву «Прямуй за мною». Один з хітів її — «Апостол». Що ж — кінець століття, кінець тисячоліття, кінець Епохи Риб: скільки горя за спиною, і невідомо, що попереду. Надворі — Час Апостолів — справжніх і фальшивих. Цей кліп — один із кращих на нинішньому голубому екрані — авторська робота Олександра та Ігоря Костромського. Операторська робота Василя Сікачинського з агенції «Майстер-Відео». Хороша робота. Етапна.

Важко повірити, але на початку 80-х років одна з кращих на той час арт-рокових команд з такою ліричною назвою — ЗИМОВИЙ САД — опинилася поза кордоном... Місцевим відділом культури були спущені згори списки заборонених для трансляції та концертування ансамблів. Разом з АКВАРІУМОМ, ДДТ, ЗООПАРКОМ там фігурувала команда Олександра Тищенка. «Кисень» було перекрито після дійсно тріумфальних гастролей ЗС у Хабаровську, Владивостоку, Петропавловську-Камчатському. Пізніше вони відновили, а точніше — відвоювали свої права в Донецькій філармонії.

Олександр ТищенкоПочалися гастролі, записи. Важливий етап — запис у липні 1988 року великого музичного твору — рок-симфонії «Доля» на вірші Тараса Шевченка. Ідеї носилися в повітрі. Твори Шевченка з`являються в усіх можливих інтерпретаціях у репертуарі багатьох команд. Потім була закономірна і переконлива перемога на першій — легендарній — «Червоній Руті» в Чернівцях. Перші зарубіжні гастролі. У листопаді 1991 року з`явився дебютний альбом «Світ за склом» (фірма «Кобза»). Вдала робота. Драйвовий матеріал. Рок-мейнстрім від зрілих музикантів. «Далека дорога», «Козацька сповідь», «Наші діти», «Музейна гордість», «Сирота»... Ціла низка речей — змістовних і емоційно-прожитих артистом від «А» до «Я». Тоді ж Олександр почав збирати пісні камерного, романтичного плану для збірочки «Нічний альбом». Робота триває й дотепер...

У 90-х роках різко змінилася ситуація. Стало неможливим утримувати живих музикантів через дорожнечу апаратури та оренди залів. Олександр зосередився на сольній діяльності, дещо змінивши стиль. З`явилося більше попсово-танцювальних композицій, які легко вписувалися в будь-який концерт типу «солянка». Творчий союз з Аурікою Ротару також спровокував появу цілого оберемку танцювальних шлягерів. Однак Олександра Тищенка ні на мить не залишала тверда впевненість у відновленні живого проекту, адже музикант, який хоч раз працював на сцені вживу, вже ніколи не проміняє цей кайф на фонограму. Водночас він чудово розуміє, що в нашій країні мало бути талановитим артистом. Треба ще мати зуби і залізні нерви. А ще бажано бути максимально діловим. Він зрозумів: для того, щоб бути вільним у творчості, треба мати кошти. Думаю Олександр міг би, спираючись на власний досвід, написати книгу про виживання артиста в умовах пострадянської дійсності. І це була б захоплююча книга!