ІНФЕРНО

Надзвичайно рідко трапляється жіночий вокал у музиці, яку вважають концептуально-екстремальною — трешово-металево-готичною. Та й на заході «металеві» жінки — це скоріше виняток. Для київської формації ІНФЕРНО — це не виняток, а закон. Починаючи з 1994-го — року заснування ІНФЕРНО, в її складі обов`язково була присутня неймовірна леді, від якої «їхав дах».

Оскільки спочатку ІНФЕРНО сповідували стилі треш і дез, перша солістка Настя гарчала справді страхітливо. Але досить швидко лідер-гітарист Фріц (Сергій Лузгін) зрозумів, що дику ейфорію гаражного металу бажано б було «окультурити» красивими клавішами. Відтоді кожна нова програма несла нові стильові мутації, все далі від стандартного трешу. Взагалі, здатність до самовдосконалення завжди свідчить про здоров`я організму під назвою «група». Так, сходинка за сходинкою, ІНФЕРНО від виступу до виступу шліфували майстерність до того моменту, коли технічний рівень дозволив вільно маніпулювати ідеями — музичними і вербальними.

ІНФЕРНО - Не ангели

ІНФЕРНО

Після від`їзду до США вокалістки Насті її місце тимчасово посіла Марина, яку замінила Оксана. Усі дівчата були більш-менш придатні для металевої сцени, але все ж таки в галереї солісток ІНФЕРНО, найбільш запальними з точки зору металевого «філінгу» виявилися Аліна Казарян та її наступниця Анна Ашуба. Це вони навіки закарбували свої голоси в альбомах «Agnus dei» (96 р.) та «Цариця Темряви» (98 р.).

Але наскільки невтомними були музиканти ІНФЕРНО в пошуках нових звукових фарб, настільки ж невпинним був потік кадрів. Урешті-решт склад стабілізувався і тепер ми бачимо двох дівчат: загадково-містичну Діану, яка чаклує за барикадами електронних клавіш, та імпульсивну і юну Іванну Ярему. Окрім Фріца, який відпочатку був таким собі гуру-наставником, на бас-гітарі грає Алекс Панкер, а по барабанах майстерно лупить Енді Гоун — обидва не англійці, а великі прихильники красивих сценічних псевдонімов.

ІНФЕРНО - ЯнаЯкщо серйозно, шлях ІНФЕРНО не менш тернистий, ніж у решти альтернативно налаштованої рок-опозиції. Нечасті виступи ІНФЕРНО протягом восьми років існування — це свідчення вимогливого ставлення музикантів до якості звучання апаратури, яка найчастіше нагадувала покинуті кимось «дрова». Але й траплялися і щасливі хвилини — тоді ІНФЕРНО з кайфом «нарізали» у компанії з такими монстрами як ЕДЕМ, ІННЕРСЕЛ, МАНКІЗ ВОК, ВВ, МІСТЕРІ, ФЛАІН та іншими.

У травні 2001 року ІНФЕРНО засіли в студії «Аркадія», аби записати новий матеріал. Фріц залучив до студійної роботи двох колишніх вокалісток — Анну і Аліну, які прописали потужні «беки». Швидко і за невеликі гроші накопичені треки ІНФЕРНО потім довго зводили-мікшували на комп`ютерах, внаслідок чого з`явився альбом «Не ангели». Незважаючи на таке категоричне заперечення, в дійсності тексти майже усіх пісень відзначені ангельською тематикою, досить своєрідною у викладі Фріца.

ІНФЕРНООтже, тривалі пошуки власного стилю привели ІНФЕРНО до цілком гармонійного синтезу готики і альтернативного року. А мелодійність, якою позначені кращі теми, лише підсилює емоційність пісень.

Нині ІНФЕРНО — це доросла група, яка давно полишила спроби епатувати публіку. Нині вони намагаються обкатувати на концертах нові композиції, які, напевно, увійдуть до наступного релізу. І цей наступний альбом тематично буде ще більш «навороченим». Про це свідчить назва — «Важко бути Богом».ІНФЕРНО

 

Українська музика - готика. Декорації і герої