КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОР

КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОР? Почекайте... Це ті, що бентежили і шокували не лише найекстравагантнішим на той час прикиданням (1987-1990 р.р.), але й карколомними звуковими конструкціями і несподіваним гротеском, який нагадував контрольоване божевілля. Це ті, що на концертах дуже гидко звучали, але викликали шквал емоцій по той бік сцени... Це ті, що записали силу-силенну матеріалу, який не видано й дотепер. Так, це він — покійний КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОР. Покійний? «Чутки про мою смерть, дещо перебільшені» — слідом за класиком весело говорить в трубку «головний асесор» країни, алхімік звуку пан Василь Гойденко. Як може померти таке видатне явище, коли він — Василь — спокійно накопичує матеріал для нового релізу з гордовитою назвою «Колезький асесор», а паралельно готує концертну програму?
Востаннє я бачив «асесорів» на ефемерному фестивалі «Чорна Рада» в 1990 році в компанії з групами ВІЙ, ІВАНОВ ДАУН, ЗВУКИ МУ, АПРЕЛЬСЬКИЙ МАРШ та іншими. Це було одне з останніх «втілень» АСЕСОРА з довгими соло на віолончелі (Тамара Мазур) і новим гітаристом Вадимом Югриновим. Не вразило. Кудись подівся драйв, група звучала так, ніби хтось відкачав енергію. Я заплющив очі і згадав 1987 рік, Будинок художника і перший вихід «асесорів» на фестивалі «Рок-діалог». Тоді здалося, що вони експериментують прямо на сцені — відповідно ніхто нічого не зрозумів. Тоді була мода писати музикантам записки, в паузах між номерами вони давали відповіді. Діалог із залом «асесора» Василя Гойденка звівся до коротких реплік з боку останнього. На запитання «Чому ви не граєте як СПЕЙС?» — зал почув відповідь «Ми не маємо лазерів». Такими ж були відносини з мас-медіа: суцільні нестикування і непорозуміння через цілковиту заплутаність естетичної позиції музикантів, зокрема її фронтмена, першим сценічним костюмом якого була натуральна піжама. Інколи здавалося, що ідей у Василя було значно більше, аніж можливостей музичного втілення. Ротація стилів і «кадрів» у рамках одного проекту мала вигляд «бігу з перешкодами»: вперед, вперед і тільки вперед...

У 1989 році з'явився цікавий документ під назвою «Некролог», написаний Василем Гойденком в типовій для нього іронічній манері, який змальовує коротку, але яскраву біографію колективу (ще живого на той час). У місті Києві зустрілися троє: Києвцев, Гойденко, Бутузов. Тринтет вони назвали за першими літерами своїх прізвищ. Від музики тринтету віяло зіткненням фрагментарного мажору з паралельним мінором...

Але немає про-рока в своїй вітчизні. Тринтет зазнав переслідувань та гонінь. Творчість тринтету того періоду неможливо охаректиризувати одним словом — то був великий пошук. В одному об`єкті злилися примітивізм, сюрреалізм та абстракціонізм нашої епохи. У повільному балансуванні свідомості у той чи інший бік завжди перемагав колективний розум. Починаючи нову епоху створенням альбому «Асоціативна акція», музиканти ствердили передову ідею пізнання світу через субстанцію тварин і птахів, волелюбних мурах і жаб. Але ставлення до сексу залишилося усе тим самим — структурно-асоціативний аналіз. Альбом «Асоціативна акція» завантажений авангардом і брехливою іронією, фрагментарним відчуттям вільної Англії. Від цього група звільнилася у 1985 році, змінивши чутливий авангард на прямолінійний сюрреалізм...

КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОРПісля ще кількох пасажів на вільну тему Василь видає повну магнітографію: «Туз» (1985), «Всенародне горе» (1986), «Джаз віників» (1986), «Пасивні шамани» (1987), «Активні шамани» (1987), «Капітуляція» (1987), «В.С.С.И.К.И.» (1988), «Військова музика» (1988), «Кол.АС.» (1989).

Найбільш продуктивними для «асесорів» були 1987-1989 роки. Гарну рекламу музикантам зробив тоді Артемій Троїцький, який визначив АСЕСОРА як найвартісніше мистецьке явище на радянській рок-сцені. Він же продюсував альбом, який записувався у Москві і був названий «Ядівод боїться Землю» (виданий у свій час студією «Фонограф»). Але ні в Москві, ні на Заході матеріал так і не вийшов. Шкода. Тим часом події розгорталися так. Група успішно виступила в Глазго на фестивалі «Нью-Бегіннінгз», потім проїхалися по польських клубах — з легкої руки Володимира Наконечного (шефа аудіофірми «Кока»). До речі: у Глазго «асесори» знайшли спільну мову з продюсером Пітером Дженнером, тим самим, який продюсував перші альбоми PINK FLOYD, потім працював з CLASH, а ще пізніше опікав Білі Брега. Тоді йшлося про видання КОЛЕЗЬКОГО АСЕСОРА на британському лейблі «11 меридіанів». А матеріал талліннської групи НЕ ЖДАЛИ мав з`явитися на лейблі «Рекомендед рекордз». Окрім Дженера, музикою і ідеями «асесорів» зацікавився науковець-аспірант університету Нік Глоссоп, який зібрався писати... дисертацію про київських самородків. У Глазго АСЕСОР і НЕ ЖДАЛИ виступали разом з АГАТОЮ КРІСТІ, яку там не помітили...

Взимку 1990 року у межах епохального фестивалю «Йолки-палки-90» КОЛЕЗЬКИЙ АСЕСОР своїм виступом відкривав альтернативний блок, пізніше в статусі гранда андеграунда зіграв на фестивалі «Повний гудбай-1». У квітні 90-го перестав існувати класичний склад: Гліб Бутузов досить оперативно створив свій проект ГОДЗАДВА, а Олександр Києвцев почав грати в групі ПЛАСТИЛИНОВИЙ НЕГР ФОРЕВЕР. Барабанщик Олексій Ринденко та Василь Гойденко залишилися удвох. Після непевних спроб освіжити склад, які ми спостерігали на «Чорній Раді», Василь і Олексій занурилися в іншу площину — театральну. Було створено музику для вистави «Антігона», написано дві опери. По лінії міжнародних театральних відносин Василь виїхав до Австрії. Жив у місті Браунау і писав музику для театру «ГУГ». Австрійці ставили Платонова. Виставу «Кузьма» озвучував Василь Гойденко. І виступав. На різних майданчиках і в різних музичних тусовках. Разом з чотирма австрійськими музикантами записав альбом «Сибір електрична». На різні театральні імпрези він вибирався разом з Олексієм Ринденком, своїм нерозлучним другом. У 1997-му, в травні, у місті Рівному відбувався фестиваль духової музики «Сурми». Василь заздалегідь надіслав п`ять партитур, серед них — марші і гімн. Журі визнало його твори одними з кращих; він посів третє місце.

Нині вони з Олексієм готують концертну програму, закінчують зведення альбому. Для живих виступів задіяно нових музикантів. Поки що важко це уявити, але сумнівів не викликає лише одне: магічна абревіатура КОЛЕЗЬКОГО АСЕСОРА знову викличе духів дерзновенного пошуку.