КОБЗА

Не так давно на аудіоринку України з'явилося п`ять компакт-дисків ансамблю КОБZА — легендарної формації з Києва, яка має декілька поколінь слухачів і прихильників. Ці п`ять дисків, які видала компанія «Атлантік» — це повна дискографія колективу за всю його буремну історію.

30 років ансамблю КОБZА виповнилося в 2000 році. Ювілей, якого ніхто не помітив. Шкода. Росіяни мали АРІЕЛЬ, білоруси — ПІСНЯРІВ, а ми — КОБZУ. Безліч музикантів пройшли через КОБZУ. Нині вони працюють у різних напрямах, живуть у різних країнах, але, певно, кожний з них добре пам'ятає свою «альма-матер». В 1969 році у надрах Київської консерваторії виник ансамль, засновниками якого були тоді ще студенти Володимир Кушпет, Георгій Грабар, Кость Новицький та Олександр Зуєв. У 1971 хлопці зустріли Валерія Вітера, який мав сценічний досвід виступів з групою БЕРЕЗЕНЬ. Через тиждень репетицій восени 1971-го КОБZА записує першу платівку — першу в Україні стереоплатівку. Перший серйозний виступ КОБZИ відбувся в клубі «Славутич» 20 жовтня 1971 року.

КОБЗАХлопці грали разом з ансамблем МРІЯ — добре відомим тоді складом і грали пісні, що невдовзі стали масово популярними: «Ой, поїхав за снопами», «Ой, при лужку, при лужку», «На Івана Купала». А вже в листопаді КОБZА виступала в найбільш модному в Києві музичному кафе «Хрещатик», де постійно гастролювали зірки естради. Паралельно відбувалися «офіційні» концерти в столиці України. Злет КОБZИ, щоправда, був затриманий службою у війську: хлопців «забрили» майже одночасно. Після повернення з армії події розгорталися блискавично: у травні 1973 КОБZА виборює третю премію на Всесоюзному конкурсі вокально-інструментальних ансамлів. Першу отримали ПІСНЯРИ, другу не дали нікому. У 1974 хлопці мали їхати на фестиваль у Берлін, але раптом з'ясувалося, що двоє музикантів — не комсомольці. Виник «шкандаль». Терміновий прийом до лав ЛКСМУ не допоміг — КОБZА не встигла виїхати до НДР. Але довго сумувати не довелося — почалися шалені концертні траси в межах СРСР. Кожен рік КОБZА давала від 200 до 250 концертів. У 1974 році КОБZА зробила ще одну спробу виграти Всесоюзний конкурс. Але через наявність у конкурсній програмі пісень виключно Олександра Зуєва (тоді — керівник ансамблю) КОБZУ «прокотили». Невдовзі новим керівником формації стає Олег Лєдньов, який на той час прославився тим, що грав на бас-гітарі в перших записах пісень Висоцького, які робилися в Парижі. Олег робить декілька дуже цікавих аранжувань народних пісень («Ішов кобзар чистим полем», «У суботу молотив я» та ін.). Починається нове дихання КОБZИ.

КОБЗАУ 1976 група записує другий альбом (звукорежисер — Юрій Вінник). Тим часом склад поповнюється Геннадієм Татарченком та Миколою Береговим, керівником стає Кость Новицький. Ця зміна знову вносить свіжий струмінь у звучання ансамблю. У 1977-му відбулися перші гастролі за кордоном у Чехословаччині та Італії. Однак через втручання КДБ, невиїздними стають Татарченко і Новицький. Тому виїзжають п'ятеро: В.Вітер (соліст), М.Береговий (альт), Є.Коваленко (фортепіано), В.Колекціонов (барабани), О.Лєдньов (бас). У 1979-му розпочинається надзвичайно активна фаза закордонних гастролей, які проходять з незмінним успіхом. До складу групи приєднується бас-гитарист Вадим Лащук.

КОБZУ почули і полюбили в Німеччині, Фінляндії, Польщі, Монголії, Чехії. Але через свій статус «невиїздного артиста» групу залишає Кость Новицький і новим керівником стає Євген Коваленко. КОБZА була першою радянською групою, яка у 1982 році мала повноцінний концертовий тур в Канаді. Важко повірити, але на той час вона мала харизматичний статус живої легенди серед українців-канадців. «Батьки української естради» — одне з типових визначень на адресу групи. Валерій Вітер — лідер-вокаліст класичного складу КОБZИ згадує першу незабутню гастроль як перший досвід — надзвичайно важливий для них і тих, хто йшов за ними. І нині — у 2000-му є шанс для відродження КОБZИ , а вірніше — її здорового духу (і глузду). Ми прокручуємо стрічку задом наперед і зупиняємося у 1982 році. Починаючи з 1972 року Юрій Джуровець — директор національної концертової агенції Канади надсилав до Держконцерту в Москві запрошення КОБZІ з метою організації професійного туру ансамблю в Канаді. Надсилав щороку й не один раз. Відповідь була стабільно-одноманітною — КОБZА не може поїхати до Канади. Причини відмови були до смішного несерйозні, мовляв, хтось хворий, або не на місці... Десять років бомбардування телеграмами Міністерства культури й Укрконцерту таки дали результат. Щось в лісі подохло аж влітку 1982 і дозвіл на виїзд до Канади КОБZИ Юрій Джуровець нарешті одержав. Він швиденько зібрав валізу і вилетів до Києва — щоб вже міцно тримати КОБZУ в жмені і вивезти її повним складом. На скромне прохання канадського менеджера влаштувати невеликий концерт-прослуховування, Укрконцерт відповів ударним мега-шоу з 15 колективів. КОБZІ дозволили проспівати 3-4 пісні. Втім, Джуровець був щасливий — у Канаді ходили чутки, що ансамбль давно розігнали, а натомість зібрали компанію статистів. На сцені він побачив повнокровний склад КОБZИ і остаточно заспокоївся. 13 вересня 1982 року рейсом Москва-Монреаль КОБZА вилетіла до Канади. Чітко за розкладом 15-го вересня в українській церкві у Торонто відбулася перша репетиція. Там на хлопців вже чекали репортери і оператори кількох телекомпаній і прихильники з українських родин.

КОБЗАПізніше Валерій дізнався, що пісні КОБZИ постійно звучали в їхніх оселях десь з 1972 року. 16-го вранці — КОБZА в Отаві. Дзвінок до готелю і чийсь голос повідомив, що на музикантів чекають дві машини біля готелю і в Парламенті міністр сільського господарства, українець за походженням. Невдовзі після зустрічі міністр виїхав до ООН, а хлопці — до Центру мистецтв, де й відбувся перший тріумфальний в канадському турі концерт. Туди з'їхалися люди з Америки, потім підходили, знайомилися. Приватна вечірка тривала до ранку. А вранці — знову дорога... У Торонто вони виступали в найбільшому залі — «Massey-Hall». Важлива деталь: від самого приїзду й до концерту в «Massey-Hall» хлопців супроводжували акції протесту з боку бандерівських організацій (чи мельниківських?). Плакати КОБZИ були заклеєні листівками, зміст яких зводився до того, що то приїхали «совєти», себто шпигуни-кагебісти, які вбили Івасюка. «Той концерт — згадує Валерій — був просто шалений. Зал вибухнув оваціями і якась жіночка принесла букет жовто-синіх квітів і просила передати їх на могилу Івасюка». Потім був урочистий прийом у президента Шевченківського товариства Андрія Григоровича і після цього всі провокації припинилися. КОБZА об'їздила багато міст Канади, а також Америки. Усюди гурт приймали як героїв, як живу легенду, ніхто не вірив, що в комуняцькій Україні взагалі можливий такий виконавський рівень. КОБZА довела: справжнє мистецтво пробиває будь-які кордони (і забобони).

КОБЗАНайвизначнішою подією «постканадійського» періоду КОБZИ була дуже тривала поїздка до Японії на Всесвітню виставку «Експо-85», де музика групи здобула не лише найвище визнання публіки, але й безліч схвальних відгуків у пресі. Але, на жаль, концертна і студійна діяльність ансамблю з часом іде на спад і у 1987 році Валерій Вітер виходить зі складу КОБZИ та з головою поринув у мистецтво. Як професійний графік В.Вітер вже мав на той час визнання одного з кращих плакатистів України. До речі, саме він створив цілий серіал афіш і плакатів КОБZИ.

Ідея відновлення КОБZИ народилася у Валерія Вітера у 1993 році. Разом з Володимиром Кушпетом було створено дует, основу репертуару якого складали українські народні пісні. Протягом двох місяців музиканти виступали у Північній Франції та Бельгії. У вересні та жовтні 1996 року відбулися концерти в Парижі. Згодом до дуету приєднався Георгій Грабар, а у 1999 році — Михайло Гай, який займається композицією та аранжуванням, і Ігор Курилів, який товаришує з КОБZОЮ з 1975 року та має унікальне зібрання українського пісенного фольклору. Отже нове дихання КОБZИ ORIGINAL, тобто КОБZИ справжньої зафіксовано в новому альбомі 2001 року — «Повернення».

 

Інтерв'ю з Володимиром Кушпетом - дослідником традиційних музичних інструментів

 

Інтерв'ю з Валерієм Вітером після презентації диска «Біла мрія». Сьогодні продовжує існувати «Кобза original», гурт, відновлений Валерієм Вітером ще 2001-го року, сам Вітер паралельно займається сольною діяльністю та графічним мистецтвом