ГАЙДАМАКИ

«Карпатське ска» — такий стильовий ярлик підклеїли українській групі АКТУС у Німеччині 1998 року, коли хлопців «катали» по мережі альтернативних клубів Гамбурга, Потсдама, Берліна. Агенція «Театершіфт» організувала тоді десятиконцертний тур у німецьких клубах, а також запис альбому за три нічні зміни в одній із студій. Отже, постало питання самоідентифікації музики завзятих українців, яку в Європі вряди-годи коли-небудь чули, а рекламні слогани на афішах із малозрозумілими словами АКТУС повинні були фігурувати обов'язково.
Хлопці б могли себе охрестити термінами «гуцульський рок-н-рол» або «поліське бугі», чи ще якось.

Словосполучення «карпатське ска» — то була ідея німецького продюсера, оскільки в ньому — етнічно-географічна прив`язка до дуже популярних у Європі стилів «ска», «реггей», «даб». Музика АКТУСА легко прижилася в Німеччині: шалена суміш енергійного драйву та гуцульського фольклору не могла не зачепити будь-кого, хто хоча б раз почув їх живцем. Прийшовся АКТУС «до двору» і в Польщі. Невтомний пропагандист українського музичногоАКТУС авангарду й чистої, як сльоза, автентики, пан Володимир Наконечний (аудіофірма «Кока Рекордз») влаштував невеличку промоційну кампанію у Варшаві і польській провінції, внаслідок чого АКТУС дав сольний концерт у великому клубі «Стодола» разом з іншими формаціями Польщі, які базують свою творчість на етносі. Власне то був концерт-презентація альбому під назвою «Ніхто не знає», який так само за дуже короткий термін був записаний стараннями Наконечного у Варшаві. Запис вийшов такої собі скоріше посередньої якості, але все одно ця стрічка знайшла прибічників і нових друзів. Та друзів продовжували гнітити три речі: невідповідність музики і назви групи, активна концертна діяльність за межами батьківщини та рідкі появи на рідних сценах, відсутність дійсного якісного повноформатного альбому, який би зафіксував теперішній, а точніше актуальний стан музичної еволюції групи...

Потрібно добре собі уявити життя музикантів «на колесах», коли дні, місяці, міста й кілометри пролітають стрілою у невідому далину, аби дійти висновку, що вищезгадані проблеми вони самі навряд чи подолали б. Допоміг, як завжди це буває, випадок. Якось рік тому відомий в Києві німець на ім`я Ерік святкував п`ятиріччя від дня заснування пивного клубу у німецькому стилі. Нині то вже мережа пабів і клубів, де залюбки виступають різні наші артисти. Але річ не в тім. Свою вечірку на честь першої «п`ятирічки» Ерік проводив у галереї «Лавра», куди, окрім безлічі гостей, покликав кілька популярних українських груп. Серед них був АКТУС, який на той момент вже замінив назву на ГАЙДАМАКИ. Спочатку хлопці хотіли назватися КРІПАКИ, але вчасно передумали, адже семантично ця назва могла б їх дійсно «поневолити». А вони завжди обирали свободу, хоча це й важко...

ГАЙДАМАКИНа тій вечірці новоспечені ГАЙДАМАКИ врізали такого драйву, в залі стояв такий тотальний шал і танці, що стало мало місця й тим, хто тихенько цідив дармове пиво попід стінками галереї. Чоловік, що підійшов до музикантів після їхнього виступу, відрекомендувався як Ярко Славік, співробітник фірми «Comp» — ліцензіата світової компанії грамзапису «EMI». Саме ця компанія входить до числа так званих «мейджорів» — транснаціональних фірм, які фактично формують музичний світовий ринок. Сенс пропозиції Яро — словака за походженням — був простий: укладення контракту між українським представником «EMI» та ГАЙДАМАКАМИ терміном на шість років. Йшлося про запис і видання чотирьох повноцінних альбомів, промоційні концерти, зйомки відеокліпів і рекламних роликів на теренах світу. Одразу після цієї зустрічі колесо долі ГАЙДАМАКІВ закрутилося з космічною швидкістю. Влітку того ж року вони виступили на двох найбільших фестивалях у Чехії та Словачині. Грали в одному блоці з оркестром Бобана Марковича, групами FUN LOVING CRIMINAL (США) та російським АУКЦЫОНОМ. Судячи з реакції журналістів і публіки, музику ГАЙДАМАКІВ разом з усіма їхніми приколами й прибамбасами сприйняли найгарячіше. Нізніше виступали разом з Тарасом Чубаєм (ПЛАЧ ЄРЕМІЇ) на фестивалі просто неба «Лемківська ватра» — з тим самим успіхом. На початку осені вони вперше вибралися до Москви. Власне, не на розвідку, а внаслідок спеціального запрошення від трьох дуже популярних московських клубів «Вермель», «Китайський льотчик» і «Третій шлях». (До речі, там до них дуже успішно виступили МАНДРИ, Катя Chilly та київська група ВІНІПУЗ МОБ.) Природно, що в Москві ГАЙДАМАКІВ постійно порівнювали з ВВ, але відзначали корінний «автентизм» перших на відміну від других.

Олександр ЯрмолаБурхливі гастролі літа й осіні — це лише зовнішній бік життя ГАЙДАМАКІВ, адже основні зусилля музикантів увесь час були спрямовані на запис, надзвичайно ретельний і прискіпливий запис нового матеріалу. Вони самі вибрали 14 пісень, з яких і складається їхній дебютний альбом під лейблом компанії «Comp». В той день, холодний листопадовий день, коли вони остаточно змікшували останню пісню, хтось раптом згадав, що минуло рівно дев`ять місяців відтоді, як вони перетнули поріг київської студії «Аркадія». До речі, хрещеним батьком цього, безсумнівно, здорового і веселого дітища є легендарний звукорежисер Аркадій Вихорєв. Щоправда, під час концертно-студійних перипетій у групі сталися зміни: замість гітариста Влада Павлова нині грає Сашко Дем`яненко, а решта — Іван Леньо (акордеон, спів), Руслан Оврас (барабани, перкусія), Володимир Шерстюк (бас-гітара, дримба), Руслан Трочинський (тромбон), Олександр Ярмола (вокал, сопілка) та Влад Гримальський (звукорежисура) — на місці.

Нині важко сказати напевно, чи будуть ГАЙДАМАКИ якимось новим відкриттям або атракцією для європейського слухача, яким не так давно став Горан Брегович з його балкансько-циганським мелосом та іншими авангардно-епічними експериментами, але поза сумнівами є те, що диск ГАЙДАМАКІВ потрапить до багатьох слухачів різних країн. І, напевно, Україну знатимуть трохи ліпше і з кращого боку.

ГАЙДАМАКИСьогодні ГАЙДАМАКИ — найкраща фольк-рокова формація України і водночас — найбільш гостролюючий склад. Мікроавтобус з фірмовим лого ГАЙДАМАКІВ можна зустріти в будь-якому куточку Європи, а особливо в тих країнах, де є відділення всесвітньовідомої транснаціональної аудіокомпанії ЕМІ. Річ у тім, що два роки тому наша київська команда підписала професійний контракт з українським представником ЕМІ — аудіолейблом КОМП—MUSIK. Дебютний альбом ГАЙДАМАКІВ, що з’явився рівно через дев’ять місяців після того, як група перетнула поріг студії «Аркадія», став, образно кажучи, еталоном сучасного фольк-рокового звучання. А воно включає такі колоритні «спеції» як «ска», «реггей», циганський і балканський мелоси. Невипадково на останній «РОК-ЕКЗИСТЕНЦІЇ» їхній виступ був найкращим за всіма показниками. Драйв, експресія, багатюща звукова палітра та видовищність ГАЙДАМАКІВ виводять їх на найвищу сходинку у віртуальній номінації «Найкраще шоу».

Публіка фестивалюНавесні хлопці впритул зайнялися своїм другим альбомом, відповідно щоденно сиділи в студії. А втім, вони знайшли кілька днів, аби… підкорити Естонію. Влітку минулого року ГАЙДАМАКИ були єдиними представниками України на міжнародному фестивалі «ВІЛЬЯНДІ ФОЛК», який щороку збирає гостей з усієї Європи. Дійство відбувається на знаменитому Співочому полі у присутності стотисячної армії глядачів. За 12 років існування імпрези ще не було випадку, коли б невідомий в Естонії колектив став хедлайнером усієї акції. За словами організаторів виступ ГАЙДАМАКІВ просто підкорив усіх — публіку, інших учасників і журналістів. За ініціативою останніх було організовано сольні концерти української групи в Талліні і в Тарту. На прес-вечірці з ГАЙДАМАКАМИ зібралися журналісти з усіх провідних видань Естонії. Телевізійники повідомили, що зніматимуть цілий музичний фільм і з того моменту камери невідступно стежили за кожним кроком музикантів впродовж усіх гастролей. Варто зазначити, що літнє хедлайнерство на «ВІЛЬЯНДІ ФОЛК» мало настільки вибуховий ефект в країні, що на момент сольних виступів взимку квитки на концерти ГАЙДАМАКІВ були недешеві — 120 крон (приблизно 60 гривень). Цікаво, що на самих концертах окремі групки естонської молоді вже досить вправно підспівували ГАЙДАМАКАМ, що неабияк потішило хлопців.

Самі музиканти успіх в Естонії пояснюють двома моментами. Передусім, Естонія сьогодні розвивається за загальною скандинавською схемою. А в північних країнах дуже активно розвивається фолькова сцена, збагачена різними етносами. І вони поки що мало знають східно-слов’янський фольклор. Але, як виявилося, реагують на український мелос енергійніше, ніж ті ж самі брати — слов’яни. Ось такий парадокс. Отже, ГАЙДАМАКИ втрапили в струмінь і потрапили в десятку. Окрім запрошення на наступний «ВІЛЬЯНДІ ФОЛК», музиканти зараз розглядають ще три інших пропозиції від Швеції, Фінляндії та Норвегії. І то вже буде інша історія, пов’язана з другим їхнім альбомом, який з’явився в другій половині квітня.

ГАЙДАМАКИЗапис альбому проводився на власній студії ГАЙДАМАКІВ звукорежисером гурту Владиславом Гримальським. Бажання хлопців закінчити та відшліфувати роботу було настільки великим, що навіть пограбування студії та крадіжка дорогоцінної апаратури не стали їм на заваді.

До запису альбому були запрошені такі митці світового рівня, як Роман Гриньків — бандура, Василь Геккер — скрипка, які надихали хлопців на нові ідеї. Завдяки цим майстрам, речі, в яких вони приймали участь, мають особливо яскраве звучання. А дівчата з капели «Божичі» — Наталка Сербіна, Маша Фірсова, Ганна Архипчук з — додали нового звучання альбому присмак справжньої автентики.

Творчим стимулом до пошуку матеріалу також були різноманітні врвження, отримані під час іноземних гастролей музикантів (відомо, що ГАЙДАМАКИ багато виступають на фестивалях світового рівня і, на жаль, за кордоном значно частіше, ніж в Україні). Так, наприклад, пісні «Висить ябко, висить» та «Пісня про музику» були створені в естонському місті Тарту за декілька годин до виступу, де й були вперше заграні.

Цей альбом суттєво відрізняється від дебютного, адже є значно вищий за рівнем. Головною метою було створити диск справді європейського зразку і тим самим піднести українську культуру до світового рівню. У цілому, хлопці зробили досить електричний та більш ніж цікавий альбом, що вмістив різні відтінки — від панку, дабу до ска, реггі, та, звичайно, українського мелосу. Альбом відображає світові тренди у розвитку музики і привносить до них характерний український колорит.


Інтерв'ю з акордеоністом Гурту ГАЙДАМАКИ Іваном Леньо

Українська музика - фолк-рок, етно-фьюжн. До коренів