ЕДЕМ

Ви знаєте що таке вогняна лава, яка вирує і закипає у кратері, загрожуючи затопити все живе навколо? Вам відома енергія спресованих, як цегла, емоцій, пульсація маніакально-нав`язливих вражень, які вириваються з глибини єства і перебираються до інших душ? Так, енергія трешу реактивує сплячу підсвідомість і провокує осягнення нелінійної, ненормованої свідомості. Будь-який різновид трешу у сумі містить позитивний зміст, хоча, на жаль, на цьому тлі є купа галасливих підробок. І коли після якогось «залізного» концерту у тебе тупо ниє макітра й більше нічого ні в серці, ні в голові — це означає, що тебе знову обвели навколо пальця.

Більше десяти років металевого драйву за плечима київського ЕДЕМУ. Не пригадую жодної едемівської імпрези, де б вони лажанулися або просто мали сіренький вигляд. ЕДЕМ на сцені — чекайте кайфу, яскравого треш-шоу, купайтеся у гарячих хвилях шаленої лави. ЕДЕМ — не монстри. Про них завжди майже нічого не чути, вони завжди відсунуті на другу лінію. Тим часом, «перша» мерехтить на блакитних екранах, видає якісь касети, штурмує хіт-паради... А ЕДЕМ просто довбають свої залізні, рясно политі потом струни і роблять це зі спокійним усвідомленням того, що одного чудового дня усе кардинально зміниться. Металевий Фенікс повстане з попелу і підніме свої сяючі крила до сонця.

А що за плечима ЕДЕМУ? Стрімкий злет разом з армадою інших команд у середині 80-х. Напівскандальні підвальні вилазки у «Більшовику» — київській рок-кузні, де двох-трьох концертів вистачило, щоб усі переконалися — ЕДЕМ — то номер один. І крапка. Бо решта мала шанс відвойовувати інші місця під сонцем.

Рудий, як апельсин, Юра Федоритенко, з затятістю майстра працюючий Семен Римар, завзяті Вадик Вирвальський та Ігор Шилін, звичайно ж, сам Лук`ян — Віктор Лук`янов з громоподібним басом — усі вони знали секрет еліксиру енергії та драйву. ЕДЕМ одразу стрибнув на хеві-олімп. Невипадково московська КОРОЗІЯ МЕТАЛУ свої перші у Києві концерти відлабала саме з ними. Концертний альянс КОРОЗІЯ-ЕДЕМ перманентно існував років десять. Це були гастролі «залізного маршу», який час від часу прокочувався з півночі на південь колишнього СРСРу. Гастролі не були безхмарними, оскільки шеф КОРОЗІЇ Павук комплексував з приводу професійних якостей ЕДЕМУ, поряд з ним КОРОЗІЯ мала вигляд лялькового театру з запозиченими із фільмів жахів вурдалаками, труною та скелетами. Інтуїтивно компенсуючи нестачу музики буфонадою, КОРОЗІЯ якраз і виїхала на «страшилках». Тим часом ЕДЕМ все глибше занурювався у лабіринти Гри, доводячи свій саунд до абсолютної досконалості. Дуже рідко вони позували на публіці. Власне, культ ЕДЕМУ спирається виключно на її Величність Музику.

ЕДЕМАле удари долі один за одним рубали під корінь. Обидва — два дуже сильних музиканти — Юрій Федоритенко (лідер-гітара) та Семен Римар (ударні інструменти) залишають ЕДЕМ і від`їздять з Києва. Кожний — свого часу. Але в обох випадках ця обставина працювала не на користь ЕДЕМУ. Новий склад, нові розкладки та орієнтири. Інструментальний на початку кар`єри ЕДЕМ був підживлений голосом вокалюги від Бога — Сергія Лосика. Пізніше Сергій піде до групи КРАСНАЯ ПЛОЩАДЬ Всеволода Татаренка, але його перебування в гурті було надзвичайно плідним — один за одним вийшли аудіоальбоми «Баласт» (1987), «Час безумців» (1988).

Певно, біографія гурту мала б зовсім інший вигляд, аби постійно команду не опікував Богдан Кухарський. Навряд чи у Києві можна знайти іншу людину, яка ідеально визвучувала живі команди важких команд. Цією людиною якраз і є Богдан. Якось ми разом відслухали студійний альбом. Напрочуд актуальний. Ніякого павутиння, пилу часу. Звучить так, ніби вчора записаний. Невідомо, як звучала б «Голгофа», якби записувала альбом якась інша людина... Лідер-вокал на стрічці належить горлянці Ігора Шиліна, який чудово впорався з новим амплуа. А на календарику світився вже 90 рік.

Наступна п`ятирічка пройшла для гурту під знаком кадрових змін і пошуку нового свіжого саунду. Не дивно, що з'явилися виразні елементи фанку — важкого й гнучкого водночас, а ще повіяло гранжем. Свіжа кров? Так, драмер Ярослав Кравченко-Ярик та Іван Рибак (вокал), як представники більш молодої треш-генерації не могли не вплинути на розвиток ідей ЕДЕМУ. Андрій Антоненко (гітара, вокал) і, власне, сам Лук`ян — ці зубри жанру складають потужний підмурок саунду.

Усі разом — то сім'я, а не просто гурт однодумців. Разом проводять дозвілля, одне слово, колективна форма творення є типовою. Вони дуже пристрасно ставляться до нового матеріалу. Записані раніше на студії «Артіма» чотири композиції — лише своєрідне інтро до глобальної речі під назвою «Боротьба без правил». Музичні орієнтири нинішнього ЕДЕМУ — то Пантера, Байохазард, Мешін Хед, Генрі Ролінс. Мені здається, що на стилістику «Боротьби» вплинули такі стовпи, як ПЕРЛ ДЖЕМ та САУНДГАРДЕН. А постійний реповий діалог Антона з Іваном — то, взагалі, суто фірмова фішка, яка вкрай динамізує подачу й провокує зворотній вибух емоцій. Стосовно змісту нового альбому — Андрій Антоненко:

— Тут немає нічого з голови. Усе з життя, яке містить і нервові струси, і різні негативні враження. Ось як виникла пісня «Я — злий». Якось я запізнювався та впіймав машину. Їду. Аж тут на перехресті бачу старих бабусь-пенсіонерок, які миють іномарки. Ось це мене просто вирубило до нестями. Не можна цього терпіти. Або пісня «Мої сни» — про жахи психічно неврівноваженої людини. Трохи змінили композицію «Бармаглот», яка теж увійшла до цього альбому.

Що ж, металевий Фенікс, гордовиті крила якого не раз були спалені у вогні буденщини, зараз знову підвів крила. Однак, на Фенікса чекали дивовижні трансформації. Внаслідок міцної дружби з хіп-хоповою формацією ДРАГЗ виник новий гібрид D.A.Z.MACHINE. Ідея поєднання хіп-хопу і трешу була модною на той час і, ясна річ, сподобалася багатьом. Нова група записала дебютний альбом з «розкішною» назвою «Greatest Hits». На цьому історія славетного ЕДЕМУ завершується, і розпочинається зовсім інша історія.

 

Українська музика. Тут кують метал