БЕРЕЗЕНЬ

Відлига. Українське поетичне кіно. Вільнодумні літератори і бунтівні художники-авангардисти. Середина шестидесятих — як давно це було! Подих весни. Березневий стан душі. Усе навколо колобродить, хочеться робити сто гарних справ і обов'язково вкласти в них душу. На цій хвилі у Києві з'явився БЕРЕЗЕНЬ — перша українська біг-бітова група, що мала власний репертуар з піснями Сашка Авагяна. Тоді грали «бітлів» і «ролінгів» групи УАНС та ДРУГЕ ДИХАННЯ. Були й інші — запальні та рок-н-рольні.
Однак БЕРЕЗЕНЬ — унікальна формація.

Студент університету Олександр Авагян виріс в російськомовній сім'ї, вчився в російській школі. Цією ж мовою почав писати вірші. Одного разу він почув ВЕСНЯНКУ — студентський ансамбль, який регулярно виїздив в етнографічні експедиції і намагався відтворювати в міру своїх здібностей невідомі раніше народні пісні. Олександр познайомився з ВЕСНЯНКОЮ і разом з її учасниками почав вибиратися в експедиції. Пісні, які він почув у західноукраїнській глибинці, перевернули його свідомість. Він став писати свої, які будував з українського духу і мелосу. Ще захопила ідея створити власний ансамбль, і він швидко знайшов однодумців — своїх університетських друзів. Деякий час це було тріо у складі: О. Авагян-Ю.Безценний-А.Крайній. Одна з перших пісень Авагяна мала назву «Марія-Оранта». Так — без усіляких вагань і назвали групу.

Олександр Авагян

БЕРЕЗЕНЬ почався у 1965 році. До складу увійшли Юрій Безценний (гітара), Віктор Кушнір (бас-гітара), В`ячеслав Криштафович (фортепіано), Олександр Авагян (гітара), Валерій Вітер (спів) та Олесь Ольшанський (ударні інструменти). Авагян шукав цікавих людей для створення виключно «елітарного» ансамблю. І дійсно: в складі опинилися математик з фізиком і археолог з художником. Першою перемогою МАРІЇ-ОРАНТИ було лауреатське місце на пісенному конкурсі в театральному інституті, де вони, до речі, мали репетиційну «крапку», кращою було визнано пісню В`ячеслава Криштафовича на слова Авагяна «Ніхто не хотів помирати». Завдяки підтримці звукорежисера Держтелерадіо Юрія Барановича МАРІЯ-ОРАНТА мала змогу записуватися в студії. Знімалися вони і для телепрограм. Але жодна з них не потрапила в ефір… Уявіть собі ситуацію, актуальну на той час. Якщо група співала англійською, вона миттєво одержувала ярлик «про-буржуазної», а якщо співала українською — ярлик «буржуазно-націоналістичної». Залишалося співати «пєсні совєтськіх композіторов». Але цього вони не робили, тому що знали собі ціну. Репетиції проходили у колі художнього інституту — там було фортепіано. Ще збиралися будь-в-кого-скрізь. І так — тричі на тиждень. Невдовзі почалися якісь виступи, концерти і блискавично розійшлися чутки про «завальну біт-групу», на яку усі хотіли подивитися, а ще більше — послухати. Уявіть на хвилину — з назвою МАРІЯ-ОРАНТА групі заборонили виступати. І хлопці змінили її на скромну: БЕРЕЗЕНЬ. Коли відбулися перші записи на УТ і на радіо, то якісь начальники угледіли кримінал і в цій назві, пов`язавши її з театром Курбаса «Березілля». А це, між іншим, «буржуазно-націоналістичний театр». Репресії БЕРЕЗЕНЬ зазнавав постійно, адже від пісень Авагяна відгонило такою нестримно-волелюбною енергією, що не почути цього не міг тільки глухий. Дійшло до того, що за Авагяном почали стежити «люди в цивільному», відловлювали в тихих місцях і... просто били. Щодо самих пісень, то на наш час — то чистої води романтизм, замішаний на народній міфології. Авагян любив усе надзвичайне. Казки, міфи і легенди віддзеркалювали яскраво і самобутньо в його піснях. Сашко притягував цікавих людей. Гостями його дому були Ніна Матвієнко, Олесь Бердник, Софія Ротару. Сам Сашко багато роз`їжджав як спелеолог. Відкривав нові печери, писав нові пісні. Він загинув рано. Загинув трагічно.

Серед 60-70-ти пісень Авагяна — вважає Валерій Вітер — є два десятки справжніх шедеврів. Мереживом українського барокко світиться пісня «Луна». Баладу «Либідь» — ніжну і витончену — включила до свого репертуару Ніна Матвієнко. «Чумацький шлях» — програмна річ. До цієї теми багато хто звертався, однак варіант Авагяна — неперевершений. «Невінчане кохання» — чисте золото. Валерій Вітер твердо вирішив записати пісні Авагяна і видати компакт-диск. І назвати його «Невінчане кохання». Окрім того, Валерій мріє видати більшість пісень БЕРЕЗНЯ, адже збереглися гарні твори, написані В`ячеславом Криштафовичем, Михайлом Ніколаєвим та іншими музикантами-шістедесятниками. Світла легенда повертається? ДАЙ, БОЖЕ.

 

Інтерв'ю з Валерієм Вітером після презентації диска «Біла мрія». Сьогодні продовжує існувати «Кобза original», гурт, відновлений Валерієм Вітером ще 2001-го року, сам Вітер паралельно займається сольною діяльністю та графічним мистецтвом.