"Мазепа-Фест"

Полтава. Співоче поле ім. М. Чурай

Хронологія

2003 р.

"Мазепа-фест" — це назва нового фестивалю, що стартує 6 червня 2003 року в Полтаві, який — і то вже очевидно — продовжить славні традиції незалежних рок-сейшенів "Тарас Бульба" (Дубно) і "Рок-н-рол Таврійський" (Каховка), що на зламі 80-90-х років таки робили "погоду" в країні. Нині лише "Рок-екзистенція" фіксує стан сучасної рок-культури, але, ясна річ, цього замало, адже існує велика кількість дуже цікавої музики в регіонах, що ніяк не засвічується на всеукраїнському рівні.

Зокрема "Мазепа-фест" представить найбільш цікаві групи Полтави, а це "Арахнофобія", "Незвичайні так отож", "Бавовна", "Талісман" та інші. Пісні цих команд постійно фігурують в місцевих радіо-хіт-парадах, хлопці дають сольні концерти, які збирають аншлаги, отже їхня наступна сходинка — це вихід на національний рівень.

Стосовно хедлайнерів, їх буде принаймні п'ятеро: "Плач Єремії", "Кому вниз", "Вій", "Гайдамаки" та Вася Клаб. Саме ця п`ятірка максимально органічно вписується в контекст ідеології фесту, адже Тарас Чубай, Андрій Середа, Дмитро Добрий Вечір і Олександр Ярмола не мислять своєї творчості без ідеалів свободи, історизму і автентичної самобутності. Окрім того, бунтарський дух наших рок-грандів є справжнім і непідробним.

Зі Львова приїде "Чорний вересень" — молода команда, лідери якої Тамара і Етері Горгішелі поєднують в своїй творчості духовні скарби двох народів — українського і грузинського. До того, "Чорний вересень" — це справжня рок-альтернатива.

Київсько-дніпропетровський "Сад" презентує програму "Доле, де ти?" на вірші Тараса Шевченка і спробує довести, що хард-рок в Україні ще не вмер. "Перлина степу" доведе, що й пост-панк в Україні існує і має своїх прихильників. Талант гітариста-віртуоза продемонструє Юрій Товстоган.

Прикметно, що засновники "РОК-МАЗЕПИ" мислять фестиваль у органічному поєднанні з історичним і архитектурним контекстом краю.

Переконані — Полтава, як твердь Духовної України стане джерелом творчості митців різних поколінь, об'єднає в одвічному прагненні людей до самопізнання, самозаглиблення, самоусвідомлення.

2004 р.

"Коли Микола Васильович Гоголь довгими сумними вечорами слухав українську рок-музику, він думав собі таке: музика може бути поганою або доброю, але – не нудною..."

Цей пасаж з боку МС, ведучого та найбільшого у світі режисера "Маzепи-фесту" Сергія Архипчука – один з чисельних супер-афіоризмів, якими він завантажив тисячі юних і гарячих голів", що купчилися на Співочому Полі імені Марусі Чурай у Полтаві протягом 5 і 6 червня 2004-го року. Другий "Маzепа-фест" – то було найгуманніше у світі торнадо (без жодних жертв) що пронеслося над тихою Полтавою, лишивши по собі відгомін бунтарських децибелів, свіжого музичного вітру істинної творчої свободи від близько тридцяти рок-ватаг з усієї України. Такі інгрідієнти масових дійств як сповідальність, повна віддача, емоційна і інтелектуальна напруга завжди мають найвищу цінність у суспільстві, яке ще не перехворіло "фанерною попсою" та ніяк не одужає після епідемії примітиву від цілковито антиукраїнських комерційних радіостанцій, які безперервно "бомблять" наші мізки різнокаліберним лайном.

Другий "Маzепа-фест", на відміну від першого, тривав два дні і містив мінімум три ноу-хау порівняно з іншими подібними імпрезами. Передусім це розкішний диск із записами груп, що грали на "Мазепі" торік і грали нині. Сімнадцять добірних треків на диску і касеті, прослухавши які кожен міг налаштуватися на мазепинську "хвилю" ще перед початком шоу.

Друге ноу-хау – це концептуальна сценографія із знаків-символів, просто кажучи – візуальний бренд фесту, який наскрізно пронизує підсвідомість і гостей, і учасників. Ця ідея належить двом відомим майстрам актуального мистецтва Олегу Тістолу і Миколі Маценку. Вони використали традиційні форми козацького та гуцульського хрестів, надавши їм модерної напруги і гнучкості. В якості носіїв образів був використаний прозорий пластик у вигляді стилізованих хоругв. Себто – широка, глибока і невиразна сцена Співочого Поля моментально "зібралася у кулак"...

І врешті – третє ноу-хау вигадав Сергій Архипчук. Молоді команди, які вигулькнули безпосередньо перед початком акції, грали з-за такту, тобто – за півгодини до офіційного відкриття свята. Для них це був унікальний шанс, адже якоїсь іншої можливості заявити про себе вони не мають. І з огляду на це "Маzепа-фест" є найдемократичнішим шоу у світі. Крізь широко відчинені двері "Мазепи" в наше вкрай бідне на нові яскраві відкриття культурне життя увірвалися веселі і дотепні панки КРУТІ ПЕДАЛІ, блюзово-хіп-хопові алхіміки БЕРЕГ БОНАНЗИ, концептуальні акустики КОНТРАБАС.

На повен зріст загули ТРУТНІ, затанцював ON LINE, шокував соціальними текстами гранжовий АНДЕРСОН і просто зачарувала карколомними рифами ДИМНА СУМІШ, розчулила Оксана Виговська, підбадьорила Леся Горова вкупі з гітаристами Юрком Товстоганом.

У справжній вир етнічних експериментів усіх занурив без подібний ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ, а здивував — музикант ЇЖАК, який спромігся тричі протягом двох днів з’явитися у трьох різних іпостасях будучи при тому гранично переконливим. Невипадково полтавська зірка – група АРАХНОФОБІЯ виступала у складі хедлайнерів, адже рокова психоделія лідера команди Валерія Власенка вже давно подолала межу периферійного герметизму. Власне, рівень артистизму та професіоналізму більшості формацій набагато перевищує рівень їхньої ж знаності, а це – ще одне свідчення слабкості і безпорадності нашого так званого шоу-бізнесу, який багато років поспіль тупенько жує пережоване та ще й годує цією гидотою усіх навколо.

Але ще більш кричущим фактом непрофесійності наших шоу-бізнесменів є той, що вони залишаються сліпо-глухо-німими відносно творчості тих, що у Полтаві склали міцний блок хедлайнерів, по-нашому - провідних команд. Насправді ті, про яких піде мова нижче – цілком сформовані курочки, що несуть золоті яйця. Залишається лишень тих курочок обігріти, нагодувати, а вже потім не лінуватися за тими яйцями нахилятися. До слова: одна з пісень колись знаменитих полтавських КРАЯН, які нині грають добірний фолк-ф’южн, так і називається — "Курочка".

Новороутворений музикантами групи САД і співаком на ім’я КАРЛЕН гурт СКАРБ виніс на суд глядачів потужний мелодійний хард-рок, а цей стиль фактично зник з ринку музичних ідей. Полтава наочно спостерігала за тим птахом – феніксом, що підвівся просто з попелища.

Цвях за цвяхом у труну попси забивали ТРУТНІ-вженехлопчики, але з нестримним хлоп’ячим завзяттям. Уявіть собі якісний АС/DC з текстами а-ля БРАТИ ГАДЮКІНИ. Оце й будуть ТРУТНІ.

ВІЙ, що прославив себе незабутніми лейтмотивами в "Очах відьми", "Коршаку", "Алілуї" пішов у Полтаві ще далі і знову загіпнотизував усіх шаленим опусом "Відрізана голова". Енергетично група нині виглядає ще кращє, аніж у свої золоті роки початку 90-х. Справжній "чортик з табакерки" – одесько-київська банда НУМЕР 482 підкорила оптимізмом і динамікою, невпинними "кульбітами" лідер-співака Віталія Кириченка та стовідсотковим драйвом.

А от розібрати душі усієї п’ятитисячної громади на атоми і запустити усе це в космос вдалося суперчудирнацькій та надоригінальній ПЕРКАЛАБІ з Івано-Франківська. Це – такий собі гуцульсько-ямайський перпендикуляр, який дедалі виразніше впирається гострим боком в роздутий кітч сучасної поп-культури. Неймовірний кайф, генерований фантастичними музикантами.

Якби славетна трійця БОРЩ грала би довше, то напевно усі "Макдональди" лишилися б без клієнтури. Так, український БОРЩ – це Вам не "пєрвоє". Здоренко, Піпа, Корженко за мить повернуть вас до стану, який не залишить сумнівів щодо того, що рок і не збирався помирати. Здавалося, після БОРЩУ "Півням" буде важкувато.

Та де там... Рівно за хвилину Місько Барбара з МЕРТВИМ ПІВНЕМ та Віктором Морозовим завели народ в іншу площину драйву – того, яким відзначено їхній останній альбом "Афродізіяки". Шести хітів було досить, аби спантеличена публіка вже не хотіла відпускати їх зі сцени. Після урочистого нагородження Віктора кришталевою булавою з рук директора фесту й народного депутата Миколи Кульчинського, публіка їх таки відпустила.

Закривали "Мазепу-2004" ГАЙДАМАКИ — єдині, хто грали на фесті торік. Не дивлячись на сувору обіцянку оргкомітету не повторюватися, для ГАЙДАМАКІВ зробили виключення, адже вони запустили нещодавно у світ Божий новий диск "Богуслав", а відтак грали новий матеріал. Про тотальну ейфорію, спричинену щільним і різнобарвним саундом ГАЙДАМАКІВ годі й говорити. Великий обсяг позитивних вібрацій, що їх випромінював "Маzепа-фест" протягом дводенного марафону – це той неодмінний сеанс звукотерапії для молоді, яка живе у суцільному як вата вакуумі "ФМ-бєзпреєдєлу", оточена цинізмом, нігілізмом і пофігізмом деградуючого суспільства. Як не пафосно це звучить, але морально-етична опозиція несмаку і розгулу неприхованого жлобства й примітиву в нашому з вами "ящику" повинна існувати. Існувати, розвиватися і зростати, аби врешті-решт вибратися з багна.

2005 р.

Ось і відгула потужними децибелами, недоречними дощами і гарячими емоціями Всеукраїнська імпреза "Мазепа-Фест-2005". Втретє в Полтаві зібралися групи і артисти, які суттю власної творчості резонують з ідеєю і філософією мазепинської акції. На відміну від попередніх, цьогорічна акція тривала три дні і розпочалася Днем українського кіно. У кінотеатрі "Алмаз" відбулася полтавська прем’єра фільму Олеся Янчука "Залізна сотня", найбільш цікаві короткометражки молодих кінематографістів представив Михайло Іллєнко. Попередньо вони демонструвалися на фестивалі "Відкрита ніч" у Києві. Зокрема усіх вразила стрічка Сергія Наталужка про жебраків у метро, які віддають "борг" пасажирам. Цікаво, що у фільмі жебраками були актори, а пасажири – натуральні. І їх знімали прихованою камерою… Це треба бачити! Як, між іншим, і усе інше, що склало зміст "Мазепи-Фесту-2005".

Супердемократична форма ведення – великий, деміургічний Архипчук вів концерти безпосередньо з центру глядацької зали Співочого поля. Його репліки – часом їдкі, часом іронічно-комічні завжди були дотепні, Завжди викликали бурхливу реакцію по обидва боки "рампи". Одну з полтавських формації він порівняв з "галушками". Почувши протести музикантів, Архипчук сам себе поправив: "Ні, ви не галушки, ви – Мега-галушки!". Або в певний момент, коли під час виступу чудової і стильної групи "Бумбокс" на сцену полетіли пластикові пляшки, він, власноруч, витяг з натовпу якогось придурка, який їх викинув на сцену. Треба було бачити як директор фестивалю, народний депутат Микола Кульчинський власноруч тягав великі камінюки, аби закріпити намети під телекамерами з огляду на підступність дощу, який то вщухав, то починав лити з невблаганною настирністю. До речі: на третій день початок фестивалю затримали через зливу на півтори години, але – о, Диво! – ще за півгодини порожній амфітеатр знову був заповнений глядачами. Варто відзначити (попри епізод з пляшками) тактичність і нерозбещеність полтавської молоді, для якої "Мазепа-Фест" – центрова подія в рок-житті Полтави. Тут фестиваль чекають як головну інтригу посеред усього, що відбувається протягом року.

Власне, інтрига полягає в тому, що кожна нова імпреза представляє нові імена актуальної української рок-сцени. Окрім того, географічно тут репрезентується уся країна. Цього року на "Мазепі" дебютували "Файно" зі Львова (мелодійний рок з чарівною солісткою на чолі), "Царство Небесне" зі Стаханова (єдина фанк-рокова команда з барабанщиком-вокалістом, яка викликала шалений прийом публіки), " Ot vinta" з Рівного (хлопці вигадали власний стиль "укробілі", тобто суміш традиційного рокабілі з українським мелосом), група "Тол" з Кривого Рогу (надзвичайно екстремальний нью-метал високої якості), "Гуцул Каліпсо" з Чернівців (група нагадує "Братів Гадюкіних", грає панк і ска з елементами гуцульського фолку), "Дивні діти" з Білозерська Донецької області (найвищої проби блюз-рок з вишуканим жіночим вокалом), "Карна" з Івано-Франківська (одна з кращих в Західній Україні нью-металева група), "Ойра" з Харкова (дівоче тріо, що працює в жанрі фолк-модерн на базі слобожанської пісенної традиції), "Вікно" з Харкова (мелодійний рок-мейнстрім), "Бумбокс" з Черкас (нині дуже модна хіп-хоп група, яку створили музиканти з "Тартака"), "Фактично самі" – Київсько-Івано-Франківський проект (найвиразніша в Україні рок-альтернативна, кібер-панківська формація з Іреною Карпою на чолі).

Столицю на полтавській імпрезі цього разу представляли також неординарні команди. "Комаха" – новий український аналог Ені з Ірландії, а точніше – відгалуження відомої клубної групи "Гурт Йогурт", "Воанергес" – єдина у нас команда, що грає так званий госпел-рок, або християнський рок. Цікаво, що група використовує поєднання арт-року з хіп-хопом і пропонує своє бачення священних текстів…

Тарас Компаніченко і друзі представили найдавнішу лірницько-кобзарську традицію у новому, модерному викладі. Чи не найголовнішим сюрпризом "Мазепи-2005" стали два сценічних дебюти не так давно дуже популярних артистів.

Несподіваний тандем Каті Chilly і Шури Гєри (це той, що з групи "Скрябін", зараз "Друга ріка") запропонували власну версію фолк-диско зо всіма особливостями Катіного вокалу. Судячи з реакції залу Катю Chilly тут добре пам’ятають. Другий дебют – група "Нічлава", яку колись створив Андрій Підлужний з Тернополя. Останні роки він працював у якості теле-діджея на каналі "М-1", а також співав у групі "Скрябін". Дебют його нової групи якраз і відбувся у Полтаві. Якось одразу всі пригадали "Вставай, сонце", "Зоряний ангел" – пісні, які колись і принесли славу "Нічлаві". Окремими блоками обидва дні звучали кращі групи Полтавщини, а це – "Арахнофобія", "Берез Бонанзи", "Пінс", "Трансформер", "Смур", "Онейроїд", "Бавовна", "Талісман", "Дель Торо", "Незвичайний так отож". Було дуже помітно, що порівняно з минулими імпрезами, усі вони значно виросли у творчому плані. До речі і дуже переконливо дебютувала на "Мазепі" група з Гадяча "Куца лава", яка запропонувала свій варіант молодіжного хіп-хопу.

Достойним фіналом грандіозного рок-марафону на Співочому полі ім. Марусі Чурай став виступ дуету Тарас Петриненко і Тетяна Горобець. Кажуть що в Англії були "Beatles" і все інше. Можемо стверджувати, що в нас був і є Тарас Петриненко і все інше. Єдиним винятком з правил був виступ легендарних "Кому вниз", які під акомпаненемент дощу завершувал другий день фестивалю і ще раз продемонстрували, що ж таке є насправді український готичний рок.

Стосовно родзинок "Мазепи-Фесту". Такими є вихід CD -компіляції фестивалю ще до початку самої події, демонстрація авангардної колекції молодіжного одягу від харківської Дизайн-студії Марини Лосєвої, створення двогодинного музичного фільму, який буде показано на Першому Національному найближчим часом. Особливою роздинкою усіх трьох днів були виступи київського актора Тараса Жирка, який талановито читав уривки з поеми Ліни Костенко "Маруся Чурай". До речі – це саме він зіграв священника у фільмі Янчука "Залізна сотня" про історію УПА.

Отже, віва "Мазепа-Фест"!

2008 р.

Шостий Всеукраїнський фестиваль "Мазепа-фест" був, за словами організаторів, найпотужнішим за масштабами і найзмістовнішим у сенсі задекларованих цінностей патріотизму, свободи, історизму та українськості. Саме цього року Міністерство культури України включило імпрезу до реєстру найбільш важливих державних заходів. Відповідною має бути і підтримка, адже попередні роки "Мазепа-фест" тримався завдяки приватним пожертвам та відданості справі Миколи Кульчинського - директора і народного депутата. Отже, "День народної музики" презентував автентику і адаптований фольклор. Справжній фурор викликали Остап Стахів з Канади, Володимир Смотритель з Хмельницького, гурти "Дель торо", "Божичі", "Бурдон", "Контрабас". Під час "Дня українського кіно" публіка стоячи вітала фільми "Владика Андрей", "Богдан Хмельницький". Це були допрем’ єрні покази. Ще два дні були віддані сучасній музиці. Усі чотири дні тривали неймовірні аншлаги. І жодного брутального інциденту... Ми говоримо з режисером і ведучим фестивалю Сергієм Архипчуком.

О. Євтушенко:- Серед численної публіки ми навряд чи знайдемо розчарованих тим дійством, чи не так?

С. Архипчук: - Найперше, публіка здивувала самих музикантів своїм відлунням, емоційним самоспаленням, своєю єдністю. Коли я повернувся до Києва, то відчув, що побував в іншій стихії, в країні "Мазепа-фест", де панують зовсім інші закони. Люди сприймали організаторів як, напевно, раніше сприймали космонавтів... Вони підходили, просили автограф, дарували квіти, писали пропозиції, намагалися захистити святе ім’ я Івана Мазепи від теперішнього крутійства мера. Люди приїхали з Сум, Харкова, Дніпропетровська, Донецька, Кіровограду, Запоріжжя. У якості візитівки фесту ми використовуємо пісню "Гуцул" гурту "Кому Вниз". Цей потужний твір люди сприймали як гімн фестивалю.

О. Є.: - "Мазепа-фест" - це єдиний в Україні фестиваль, де головний режисер є одночасно мотором, серцем і ведучим, який знаходиться не на сцені, а у залі серед публіки. Як виникла така ідея?

С. А.: - Почалося це на першій "Червоній Руті", коли ми із співведучим Стефком Оробцем знаходилися у залі біля звукорежисерського пульту, оскільки не хотіли плутатися між музикантами, тому що сцена - це їхня царина. Нашу роль ведучих ми розглядали як такі собі замітки на полях. На "Мазепі-фест" я використовую бліц-інтерв’ ю з публікою і ведення як таке сполучаю з драматургією концерту. Сашко Положинський назвав це "голосом з неба". Декого з музикантів це дратує, адже увесь час вони перебувають у полі мого зору, а я коментатор вельми прискіпливий (сміється) .

О. Є.: - Щодо атмосфери і енергетики цієї Шостої імпрези - якою вона була?

С. А.: - Як ніколи потужно-патріотичною і органічною. Ми відчули, що це публіці потрібно, що це не є наша вигадка. Відчувалася єдність семи тисяч людей, половину яких складала молодь, а решту-люди середнього та старшого віку.

О. Є.: - Були якісь надзвичайні враження?

С.А.: - Враження, що люди дуже спраглі за усім українським. Коли Микола Кульчинський запропонував публіці прийти у вишиванках і їх усіх другого дня покликали на сцену. Валерій Мельник з полтавського "Транс-Формера" мало не заплакав, коли побачив море вишиванок. Це було дуже природно, їх ніхто не спонукав. У ті дні ми бачили людей у вишиванках скрізь на вулицях. Взагалі атмосфера приязні, толерантності і чуйності нас усіх заворожувала.

О.Є.: - Публіка визначила своїх улюбленців?

С. А.: - Так, безперечно. Це - група Степана Чумака, "Фліт", "Платина", "Дримба да Дзига", "Транс-Формер", "Арахнофобія", "Ефект метелика". Поза конкуренцією були "Тартак", "Вій", Сестри Тельнюк, "Піккардійська терція". Особливо відзначилися "піккардійці". Їхній діалог з публікою був дивовижно радісним, теплим.

О.Є.: - Було помітно, що музиканти не ставилися до фестивалю, як до чергового виступу. Для них це була подія.

С. А.: - Свою участь вони сприймають як нагороду, як певну відзнаку, адже саме вони пройшли крізь сито нашого вельми прискіпливого відбору. Окрім того дирекція фестивалю платить достойні гонорари. Так було відпочатку. "Мазепа-Фест"задумувався ще й як своєрідна допомога музикантам. Не секрет, що учасники навіть найвідоміших колективів не живуть виключно з музики, а змушені десь підробляти. Я думаю, що у культурному контексті "Мазепа-Фест" - це явище. Ось чому свого часу у нас були "Плач Єремії", "Кому Вниз", "Вій", "Мертвий півень", "Очеретяний кіт", "Бумбокс". Усі вони явища, які потребують значно більшої уваги. Коли журналісти мені кажуть, що у нас вже багато фестивалів, я відповідаю: їх має бути у десять, у сто разів більше. Тоді б музиканти не почувалися чужаками у цьому світі. Цього року я відкрив для себе один секрет Миколи Кульчинського. Він розповів, що його батько, який був священником, спеціально довідувався адреси колишніх вояків УПА і, хоч самі жили бідно, регулярно надсилав їм посилочки з сушаниною, медом, солодощами... І ось ця традиційна підтримка, жертовність щодо тих, на кому тримається Україна - ось це і є моральною основою фестивалю "Мазепа-Фест".

2009 р.

"Мазепа-фест" за сім років існування не тільки виробив власну музично-молодіжну політику, сформував смаки і істотно вплинув на розвиток жанру у самому місті, а й "робить погоду" у цілому регіоні, до якого входять сумська і харківська області. Від початку фестиваль мав міцний історико-ідеологічний підмурок, який можна вкласти у формулу "історія, патріотизм, національна ідея".

Засновники імпрези – народний депутат країни Микола Кульчинський та режисер Сергій Архипчук:

- Наша головна мета – подавати молодому слухачеві сучасну українську музику , яка уособлює, формує і відображає наш час і робимо наголос на командах, що не зааганжовані електронними мас-медіа, а з мистецького боку є цікавими, прогресивними. Ми даємо собі звіт у тому, що українська музика вельми слабко представлена у мас-медіа і це збігається з долею власне української мови в усіх вимірах її існування. Наша позиція у тому, щоб не балакати, стогнати, кивати на дядька, а робити свою справу.

Традиційно кожен з двох днів ми починаємо виступами полтавських гуртів. Цього року це будуть "Нове покоління" та "Грейт кранч". Далі – "Анімато" і "Етсетера" - відповідно – Суми і Харків. За ними – знову полтавчани "Контрабас", "Арахнофобія" і "Майор Пронін". Дві останні – це вже вельми відомі за межами Полтавщини проекти. Так само як і "Онейроїд", "Трансформер" та харківський "Папа Карло". Виступатимуть також "Мурени" з Білої Церкви, "Дніпрогес" з Києва. Перший день завершить знаменитий " Dazzle dreams "- у перекладі "Сліпучі мрії" – наймодніший нині ворлд-мюзік-проект, який має дві потужні складові – танцювальну і етнічну. Особливою родзинкою стане виступ квартету "Бельканто". Це оперні співаки, які роблять українські класичні романси-шлягери та , звісно, світові шлягери. Це- розкішна четвірка тенорів.

Минулого року усіх заворожила "Піккардійська терція"... Відпочатку ми не хотіли мати виключно рокову складову, бачили імпрезу мультижанровою, з такими от вкрапленнями вічної класики. Другий день теж буде розмаїтим – полтавський "Талісман", "Хатка Пта..." з Сумщини, "Гуп да Дзига" з Харкова та "Пост-сенс" з Білої Церкви, "Коралі" з Івано-Франківська та "Гапочка" з Києва. Далі йде так званий "хедлайнерський блок" - а це: відома металева команда "Мерва" з Рівного, фольк-рокові "Воанергес" з Києва та "Пропала грамота" з Кам’янець-Подільського, ска-фольк-панкова формація з Білорусі "Хуткі Смоуж", у перекладі – "Швидкий равлик" та Павло Гудімов з новою програмою. Завершують другий день гурт "СКАЙ". Гадаю, музичні гурмани, яких завжди є багато на фестивалі, будуть задоволені, адже ми завжди працюємо на випередження і з усього масиву потенційних учасників імпрезу вибираємо найперспективніших.

2010 р.

Про "Мазепу-Фест" зразка 2010 року розповідає головний режисер фестивалю Сергій Архипчук.

О. Євтушенко: - Кілька років тому на фестивалі було оголошено про добровільний збір коштів на створення у місті пам ятника гетьману Івану Мазепі. Минулого року пам'ятник роботи відомого скульптора Миколи Білика вже був готовий до встановлення. Однак, здається, віз і нині там?

С. Архипчук: - Справа у тому, що теперішній мер, як циган сонцем, крутить і маніпулює різними обставинами. Йому хочеться, щоб пам ятник стояв за межами міста, краще - у полі. Водночас мер піклується про встановлення двоглавого орла у Полтаві, якого колись скинули більшовики... На догоду якимсь політичним маніпуляціям це робиться силами, дуже далекими від української державності. Але ми впевнені у своїй правоті і пам ятник буде встановлено у гідному місці.

О. Є.:- Минулого року з ініціативи греко-католицької Церкви Дирекція "Мазепи-Фест" влаштувала два концертних тури на підтримку побудови у столиці греко-католицького храму...

С. А.: - Це те, що маю за честь згадувати. До турів були причетні полтавські, харківські і київські гурти, зокрема "Скай", "Друга ріка", "Трансформер". Також були Ольга Сумська і Тарас Петриненко. І нікого не треба було вмовляти, тому що вони виявили велику прихильність до ідеї підтримки української культури, духовності. До речі: є в Полтаві коло музикантів різних поколінь, які до ідей "Мазепи-Фесту" ставляться як до справи своєї честі і гідності городян.

О. Є.: - Одним зперших у ряду іменних фестивалів був "Мазепа-Фест", а інші - "Гоголь-Фест", "Шевченко-Фест" або "Антонич-Фест" були значно пізніше. Чим з поміж інших вирізняється саме "Мазепа-Фест"?

С. А.: - Передусім тим, що фестиваль готується протягом року. Знаєте, після першої "Червоної Рути", де я мав щастя бути в оргкомітеті і у журі, був режисером і ведучим, було сформовано багато класних ідей у підходах до масових дійств. Їх натхненники - Тарас Мельник, Сергій Проскурня, Анатолій Калениченко, Кирило Стеценко, Олег Репецький, Василь Василенко, Олександр Горностай, Люція Забава. Ці люди були батьками транснаціональної імпрези, які створили нову філософію сучасного українського масового дійства. Саме тоді й відбувся водорозділ поміж радянською естрадою і новою українською сценою. Є очевидним, що багато нових громадських рухів йдуть за підтримки в першу чергу саме рок-музикантів. Відпочатку "Мазепа-Фест" звернув увагу на найбільш продуктивні й яскраві рок-гурти, які не мали відкритого доступу до ЗМІ. Є, до речі, таке хибне уявлення наших медійників про українські гурти,що ті, мовляв, малокваліфіковані, невиразні, тому й не допускають їх на телеканали, радіостанції... Між тим наші медійники не знають, що ті ж росіяни заздрять нашим "Гайдамакам", "В.В.", "Бумбоксу", "Океану Ельзи", "Скаю", "Другій ріці" через те, що ті мають яскраве націнальне обличчя. Їм заздрісно, що там є молода й модерна течія як відгомін потужної і глибинної української культурі і душі. Тому наші команди часто їздять до Росії і творять там моду на українське.

О. Є.: - Чи змінюються форми і змісти фестивалю?

С. А.: - Це відбувається постійно, адже ми починали взагалі з одноденної рок-акції, а потім постійно додавалися то етнічні вечори, то кінематографічні покази, хорові імпрези. І нам дуже приємно, що у нас з явилися послідовники - "АРТ-Поле", "Шешори". Створюючи фестиваль "Рок-Січ", Олег Скрипка орієнтувався на досвід і засади "Мазепи-Фесту". Та й ми відвідуємо різні імпрези, вчимося чомусь корисному у наших колег. У нас відсутні конкурсні змагання, натомість прагнемо показати увесь жанровий спектр сучасної музики. Для нас є важливою підтримка наших учасників-артистів, і не лише йдеться про гонорари.

О. Є.: - Яким змістовно і географічно буде нинішній "Мазепа-Фест"?

С. А.: - Передусім буде багато якісної і талановитої музичної молоді, тих, хто вже за кілька років увійде до першого ешелону рок і поп-сцени. У якості хедлайнерів гратимуть свої нові програми "Неділя", Росава, "Моторолла", Марія Бурмака. Цього року у нас будуть гурти з Миколаєва, Луцька, Сум, Харкова, Рівного, Львова, звісно ж – з Києва.

О. Є.: - Як ви будуєте стосунки з музикантами, на яких засадах?

С. А.: - З Вашого дозволу процитую наше звернення до учасників фестивалю "Мазепа-Фест":

Фестиваль-панорама української культури "Мазепа-фест" був покликаний сприйняти, заохотити та підтримати те, що є українською культурою для молоді сьогодні, те, що її формує, уособлює і випереджує. Назвати цей захід на честь гетьмана –– була внутрішня потреба захистити і запечатати у свідомості нових і нових поколінь святе для українців і осоружне для українофобів ім’я Івана Мазепи – державника та духовного мецената й ідеолога України української.

Знов і знов духовний спадок, наша історія, поняття: українець, герой, патріот піддаються ревізії, шельмуванню політичними спекулянтами. Вакханалія в медіа, так звані політичні ток-шоу, стають ареною дискусій, де наперсточники, холуї, недоучки та шовіністи культивують ненависть до України, цинічно торгуючи найсвятішим, зухвало не гребуючи брехнею та напівправдою.

Досі невизначена концепція України є у процесі формування. Зрештою, це наша внутрішня справа. Але і від нас, учасників, організаторів, глядачів і слухачів "Мазепи-фесту", залежить, чи перейменують "сосєді" вулицю Мазепи в українській столиці? Чи буде стоятиме у Полтаві пам’ ятник гетьману? І як до нас звертатимуться у світі: хохол, руский, малорос, остербайте, наймит чи Ванька-дурак? Українче, подумай, хто ти цьому світові?!

Усі ці поняття є дуже важливими для тебе! Навіть якщо ти й досі перебуваєш в летаргійному сні, де тіні Гітлера–Сталіна наспівують тобі колискову. Бо хіба тіні полеглих козаків, замучених в катівнях Сибіру і Мордовії, голоси безневинно загиблих у часи Голодомору 1932–1933 не зворушують твій сон?.. Небораче, знай, "Мазепа-фест" тебе розбудить!

Ким є ти? Що є для тебе "Мазепа-фест"? Врешті, що для тебе Україна? Нехай кожен учасник фестивалю з відповідей на ці три питання розпочне свій виступ!

Микола Кульчинський:
Найголовніше - наш фестиваль виховує почуття національної гідності у молоді.

Ідея всеукраїнського фестивалю "Мазепа-Фест" виникла у Миколи Кульчинського, народного депутата від "Нашої України" на початку нульових років. Маючи досвід організації мистецьких імпрез у Полтаві ще на початку 90-х років, він запросив до участі професійного режисера і ведучого Сергія Архипчука, який на той час мав чималий досвід організації масових дійств від першої "Червоної Рути-89" у Чернівцях. За сім років наполегливої праці фестиваль перетворився на своєрідний бренд, запорукою якого стали яскраві і потужні виступи класиків українського року, а це "Плач Єремії", "Мертвий півень", "Кому Вниз", "Вій", "Борщ", "Вася Клаб" і багатьох інших. Ми поспілкувалися з директором "Мазепи-Фесту" одразу після закінчення імпрези.

О.Є.: - Пане Миколо, увосьме відіграв у Полтаві "Мазепа-Фест", фестиваль, який вже став найбільш непересічним явищем у регіоні, який кожного разу молодь чекає з нетерпінням. Чи відслідковували ви як змінюється ставлення публіки до події, яка базується на засадах патріотизму і є стовідсоково україномовним?

М.К.: - Сьогодні фестиваль - це вже системне явище, яке має свої усталені правила і традиції. Я був здивований, коли дізнався, що молодь уважно стежила за драматичними подіями, які розгорталися під час підготовки. Вони чудово знають, що мер і місцева влада постійно "вставляють нам палки в колеса". Наше взаєморозуміння з глядачами є повним і якщо ми пропонуємо якісь нестандартні групи, вони розуміють, що ті явища варті уваги. Так було не завжди. Колись, коли ми привезли "Бумбокс" а ті ще не були аж такі популярні, на сцену полетіли пластикові пляшки. Тепер такого немає. Минулого року ми переживали як сприйматимуть класичний квартет "Бельканто" або таку непросту для сприйняття інтелектуальну групу як "Сестри Тельнюк". Але усе було чудово і молодіжна аудиторія була лише вдячна нам за такі "родзинки". Зазвичай ми даємо широку панораму найцікавіших молодих рок-гуртів, підкріплюючи ті дебюти виступами хедлайнерів. Цього року ними стали Марія Бурмака, Росава, "Моторолла" і вони повністю виправдали наш сподівання і глядачів. Серед початківців я б відзначив "Сюр-Бенд" з Києва, "Дрім-Вест" з Харкова - надзвичайо оригінальні колективи. Дуже світлі і веселі музиканти "Вперше чую" - неймовірно дотепні. Живі і безпосередні. Цікавий погляд на класику запропонував "Ревенко Бенд". Значно виросли полтавські групи, наприклад "Манія". Усіх вразила співачка Іларія з Києва своїм голосом, що звучав як скрипка або віолончель. Сильно звучав "Декаданс" з Сум. Усі без винятку групи мали дуже достойний рівень. Я відчуваю, що в Україні рокова музична культура постійно зростає і щасливий, що до цього залучається "Мазепа-Фест".

О.Є.: - У межах фестивалю вже давно стали традиційними Дні українського кіно, фольклору і класичної музики...

М.К.: - Цього разу ми представили останні фільми Кіри Муратової ("Мелодія для шарманки"), Романа Балаяна ("Райські птахи"), документальне полотно про життя і творчість геніального Параджанова. Провели вечір класичної музики на знамениртій Івановій горі у суто європейському стилі. Наступного разу хочемо провести Дні української літератури, аби свої твори наживо почитали б Оксана Забужко, Валерій Шевчук, Оксана Пахльовська, з молодих - Любко Дереш, Жадан та інші. Ми цілком свідомо це робимо, аби молодь насичувалася чимось справжнім, а не бездумно ковтала б якісь телевізійні симулякри.

О.Є.: - Хто ідейно і фінансово підтримує "Мазепу-Фест"?

М.К.: - Якби у нас був вдвічі більший бюджет, ми зробили б фестиваль ще яскравішим і цікавішим. Але, на жаль, Україна така, що багаті люди не переймаються країною, на якій збагатіли. А от Віктор Андрійович Ющенко відгукнувся одразу і допоміг. Попри байдужість, невігластво і хамство чиновників, фестиваль живе. І живе українська ідея. Це, повірте, відчувають молоді. Тому ідея буде жити, тому що вона справедлива і життєво необхідна. А от ці приїзди патріарха Кирила... Замість того, щоб покаятися у злочинах імперського режиму на нашій землі, він продовжує пропагувати імперські ідеї. Він не виконує ролі пастора, як сторожа етичних принципів християнства, де головним є любов. Там цим і не пахне. Думаю, в надрах російської церкви знайдуться моральні люди, які перетворять цей державний інститут на справжню Церкву, яка більше ніколи не освячуватиме колоніальне пнування над народами. Мені не зрозуміло, що це за депутати, які мов "шістки" голосують за перейменування вулиці Мазепи. Гетьман стільки добра зробив для України... Так, не для Росії він робив добрі справи. Саме за це його там проклинають. Поки не буде національної гідності в кожного, починаючи з прибиральниці і закінчуючи Президентом, доти наша держава буде розмінною монетою на вітрах велелюдних, як писав Франко. Наш фестиваль якраз і виховує національну гідність у молоді.

О.Є.: - Повернімося до ідеї встановлення пам ятника гетьману Мазепі у Полтаві, яка, здається, виникла три року тому. Чи не так?

М.К.: - Це була моя ідея. Ми оголосили її на фестивалі. Збір коштів на пам ятник розпочався там і поширився на всю Україну. Ми зібрали мільон двісті тисяч гривень. Пам ятник створив заслужений скульптор Микола Білик. Це - прекрасний, неймовірно естетичний пам ятник у бароковому стилі. Щодо встановлення монумента, це мають вирішити депутати органів місцевого самоврядування. Якщо у жовтні в міській Раді знайдеться 26 депутатів, які проголосують "за", пам ятник буде встановлено...