"Червона Рута"

Початком сценічного життя для переважної більшості нинішніх популярних артистів була сцена «Червоної Рути» — найбільш харизматичного і шанованого фестивалю в Україні.

Дванадцять років тому в Чернівцях стався вибух, сила якого дорівнювала прагненням 35 рок-груп, 78 солістів і поп-гуртів і 48 бардів вийти з тіні невідомості, другосортності, вирватися з обіймів інертної дійсності. І так сталося! Попри абсурдні ультиматуми місцевої влади, яка наполягала на проведенні рок-концертів за межами міста, відмовлялася приймати понад 600 осіб (при 1500 учасників), відключала струм під час виступів конкурсантів…

Концепція та ідеї, закладені Тарасом Мельником та Анатолієм Калениченком, матеріалізувалися просто на очах. «Ми навіть не сподівалися, що популярна музика в Україні має вже такий багатющий спектр стилів і напрямів, — говорив Тарас Петриненко. — Головне — фестиваль розвіяв міф про провінційність, ущербність української сцени».

Але не все було так просто. Тому ж Тарасові Петриненку місцеві «культуртрегери» заборонили виконувати пісню «Народний рух» на фінальному стадіонному концерті. Скандал дійшов кульмінації, коли всі учасники фіналу відмовилися виходити на сцену, доки Петриненкові не дозволять виступити з тими піснями, які він подав у заявці. На стадіоні вже юрмилися тисячі глядачів, і місцевій владі відступати було нікуди — концерт відбувся. Кращої прем`єри для таких Петриненкових творів, як «Україна» та «Народний рух», годі було й сподіватися.

Та й інших прем'єр на першій «Руті» було безліч. Пригадуються враження від пісні «Суботів», яку виконали одягнені чорно-біло КОМУ ВНИЗ. Абсолютна статика групи і громоподібний ефект, коли увесь зал встає на останніх акордах. Власне, «Суботів» став піснею-гімном, піснею-символом «Червоної Рути»-89.

У пробитий отвір у стіні брехливого офіціозу увірвався потік музики чесної, свіжої, сильної. І різної: арт-рок від групи ЗИМОВИЙ САД, панк від ВВ, стьоб від БРАТІВ ГАДЮКІНИХ, поетичний рок від НЕЗАЙМАНОЇ ЗЕМЛІ, брутальна чарівність від «Сестрички Віки», безпосередність від «лисого й босого» Андрія Миколайчука та етнічність від Василя Жданкіна — усього було вдосталь. А найбільше — адреналіну в крові.

На першій «Руті» дуже сильною була авторська пісня — жанр, який нині майже зійшов нанівець. «Співаючих поетів» покликав час, потреба висловитися, висповідатися, принести себе на вівтар новонароджуваної України — правдивої, щирої, готової до змін. Пісні бардів резонували з настроями залу і назавтра ставали фольклором. «Пішли в народ» твори Едуарда Драча, Андрія Панчишина, Віктора Морозова, Марії Бурмаки та сестер Тельнюк.

Внаслідок рутівського прориву виникли перші інфраструктури, як-от аудіокомпанія «Кобза», котра активно стимулювала інтерес до новоявлених зірок, записуючи і видаючи перші аудіокасети багатьох артистів. Про шоу-бізнес тоді ще ніхто не говорив. Пісенну революцію кінця 80-х в Україні робили романтики з чистими серцями.

Від батьківщини Володимира Івасюка човен «Червоної Рути» поплив у східному напрямку. У Запоріжжі в серпні 1991-го зібрав тих, хто не встиг до «першого призову». Країна вперше побачила ПЛАЧ ЄРЕМІЇ, ТАБУЛУ РАСУ, СКРЯБІНА, Жанну Боднарук, МЕРТВОГО ПІВНЯ, Інесу Братущик з Орестом Хомою. Коли 18 серпня (напередодні «путчу») на гала-концерті Тризубий Стас співав: «Гудбай, компартія, гудбай», ніхто й не очікував, що зранку доведеться всерйоз обмірковувати можливість повернення до Києва, де вже могли бути репресії.

На окрему увагу заслуговують організовані «Рутою» закордонні вояжі. Ось як згадує гастролі по Канаді в травні 1990 року Андрій Середа, лідер КОМУ ВНИЗ: «Ми виїхали у складі великої «рутівської тусовки» — БРАТИ ГАДЮКІНИ, ЗИМОВИЙ САД, Віка Врадій, ГРОНО, МЛИН, Едуард Драч, Марія Бурмака. Наша зовнішність і музика спочатку шокували діаспору. Вони не сподівалися почути того, що почули, — суворого рок-н-ролу. Крім того, нам вдалося викликати нову хвилю зацікавлення поезією Шевченка. Багато людей підходили після виступів з томиками «Кобзаря» у руках».

Музикантам доводилося грати також у найпрестижнішому концертному залі Торонто, де виступали РОЛІНГ СТОУНЗ, ЙЕС, РАШ. Там було чимало англомовних глядачів, і вони сприймали наших так, як і в Україні, наприклад, під час балад запалювали вогники. Після «рутівської навали» у торговельній мережі Торонто з`явилися аудіо- та відеозаписи живих виступів і джем-сейшенів українських груп. Крига почала скресати і за океаном.

В Україні рутівські стратеги продовжували свою лінію, подальші фестивалі організовували винятково в російськомовних регіонах. Донецький (1993) та Севастопольський (1995) вивели на сцену Олександра Пономарьова і Руслану, Віктора Павліка і ПІККАРДІЙСЬКУ ТЕРЦІЮ, Андрія Кравчука та Ані Лорак.

До п`ятої «Рути» з`явився інститут продюсенгу і менеджменту, де працювали над іміджем, аранжуванням, хореографією та дизайном, щоб довести матеріал конкурсантів до прийнятного «товарного вигляду». Техно, хіп-хоп, реп, ембіент — усі ультрамодні стилі входили до музичної програми «Червоної Рути». Знаменом харківського фестивалю`97 стала маленька Катя Chilly. Концепція її продюсера Сергія Сметаніна ідеально збіглася з естетичною домінантою фестивалю — інтригуюча суміш автентичного фольклору й модерної альтернативної музики.

Принциповою новизною вирізнялися Юлія Лорд, Радослав, Інеса, ТАНОК НА МАЙДАНІ КОНГО, ТАРТАК. Впевнено прокладали собі шлях у майбутнє МОТОРРОЛА, БОМБТРЕК, ФАКТИЧНО САМІ (рок із виразним принципом декаденсу кінця 90-х років).

Через брак коштів остання імпреза у Дніпропетровську (1999) не мала таких вражаючих масштабів. Однак фестиваль відкрив імена, які завтра, можливо, будуть окрасою української поп-музики. Художній керівник «Червоної Рути» Анатолій Калениченко вважає: «Такі групи, як ПОТУЖНІ ДІВЧАТА, ДНД, ДИМНА СУМІШ та співачки: Олена Янчук, Світла, Ора дуже добре орієнтуються у модних напрямах, природно поєднують їх із притаманними саме Україні музичними традиціями. Ми запровадили нову номінацію — «Інша музика» — спеціально для тих, хто експериментує на перехресті жанрів.»

Гадаю, що «Червона Рута» вже дванадцять років підряд продукує «іншу» музику, яка йде з глибин української свідомості й наділена українською вдачею. І дванадцять років навколопродюсерські агенції, аудіокомпанії та інші фестивалі, використовують відкриття і знахідки найбільшого та найхаризматичнішого фестивалю в Україні.

"Червона рута" - 91. Додаток до фестивалю. Скачати. rar

"Зірки ЧЕРВОНОЇ РУТИ". Збірка ессе.  Скачати. rar