I нарешті:

Все, що довкола і в середіні усього, що нас наповнює, або оточує – є проявами (або ще тільки задумами) духу. Взагалі все- або ніщо, або щось. І цеє щось (або ніщо) постійно виявлювалось і виявлюється в існуванні людських спільнот.

В усі часи до усіх народів приходили свої Вчителі, Спасителі і всякі інші Абсолюти, і дарували своє Світло. З’являлися чорні постаті і залишали по собі  чорні сліди, які не скоро зникали. Було  й так, було й сяк.

Але все не так у хохлів. Великі Вчителі, прийшовши і роздивившись, замість того, щоб спокійно і послідовно провадити свою роботу, збивалися на радісно-збуджений гопак і губилися  за обрієм, лишаючи за собою просіку, яка одразу ж заростала.

Чорні супостати асімільовувались і починали ходити до церкви.

І коли Отець Небесний показав Небесному Хохлу його народ отам внизу – той почухав потилицю і промовив: "Бляха, такий народ – а що з ним робити – хрін його знає…"