Хохли, як геокосмічне явище являють собою цілий синтез стихій.

Той синтез не має в собі усталеного вектору спрямування, подібно до того, як не має свого аналогічного вектору оселедець під вітром. Якщо з галичанами, гуцуляками, поліщуками, кацапами, українцями та іншими некорінними хохлацькими народностями більш-менш ясно, то від хохлів можемо чекати чого завгодно. Такий архетип проступає в тому, як хохли співають (особливо п’яні), працюють або підтримують політичні рухи. Від повного зникнення не гарантована жодна нація, але хохлів це може не тривожити – природна медитація шляхом прижмурення одного ока або чухання потиліці (ця друга медітація більш пацифістична), то саме та херня, що згуртовує не єднаючи їхню непонятну націю.

Підходити до розгляду цього феномену з мірками Толстого, Нітше, Достоєвського або з позиції загадочної руської душі – безглуздо, бо можете обісратись. Також вас можуть розсмішити, підтримати або дати по мармизі. Жодне з цього не дає відповіді. Тому в цій праці пропонується така форма аналізу: хохли єсть езотерично-фізіологічне явище природи відбите в зовнішніх енергетичних проявах. Виходячи з того, пропоную розглянути декілька стихій, що живлять собою хохлів.

Стихія горілки

Стан алкогольного сп’яніння в певний момент призводить до заміни від плюса на мінус. Тіла міняються на антитіла. В такий спосіб пробиваються дірки в антисвіт і відбувається зустріч з потойбічними силами або істотами. В цей час з’являються чорти, упирі і така інша гадість, що спонукає всі інші народи творити або спати. Зустрівшись з хохляцьким примруженим оком, чортівня ніяковіє, розгублюється, тупіє і починає вести ідіотські балачки або давати довбануті поради типу: підпалити хату сусіда або заїхати на тракторі в клуб. Після таких ескапад легше всього медитується на другий день способом чухання потилиці. Правління Москви привнесло в цей ритуал кацапську звичку говорити “об смислє жизні”. Це реалізується в розмовах за жизнь і бджоли або нині – за політику і ковбасу. Так чи інакше ці розмови все одно виглядають як підпалити хату сусіда. Горілка - дуже небезпечна стихія, що поїдає будь-якої сили “его” і врятовує хохлів тільки пісня, що тоді виринає з найглибинніших пластів підсвідомості, навіть з молотком по голові русифікованого хохла. Щось подібне до того з колективним “его” вчинив Чорнобиль.

Стихія пива

Пиво, навіть погане мов сциклини - чудовий засіб для миття вікон у паралельні світи. Щось відбувається за склом, але не заважає вести бесіду або сцяти в під’їзді, або говорити за ціни на ковбасу та презервативи. На відміну від німців, котрі енергетику пива використовують для організації переворотів, хохли розслаблюються, м’якшають і путчів не роблять. Бо ліниві і все знають наперед.

Стихія вина

Найбільш дзвінка стихія, водночас найбільш складна. Якщо взяти:

a) червоне сухе, то буде романтичне осяяння. Будь-який хохол стає тривожно-ніжним, красивим і поетичним. Тоталітарна держава врахувала це і вирубила молдавські виноградники.

б) біле сухе, напівсухе, столове і таке інше. Вино спокійного підключення до пронизливої ноти буття. Буває в магазинах, але рідко. Імперія врахувавши і це, поторощила херсонські, одеські і миколаївські виноградники.

в) шмурдила, портюши, кріпляки, грушки-яблучки підкріплені хімією. Непогано вставляє, але вимагає пити до ригачки. Ще більший ефект буває, коли запиваєте цим горілку. Це використовується правлячими колами, тому горілки й шмурдяки у лавках є.

Стихія кави

Нервозна, загострено-творча стихія. Призводить до витончення будь-якої нервової системи, завдяки тому кав’ярні – то завжди потенційний осередок дисидентства. Зараза спілкування з творчими людьми, усякого роду романтичними придурками, шизофреніками і поетами зруйнувала тоталітарну свідомість не одного апаратчика, військового або слюсара.

Гриць Шопенгайворон, мандрівний філософ з Гуляй-біополя. Духовними батьками має Григорія Сковороду, Нестора Махта та Карлоса Кастанеду. Походить з потуречиних хохлів, тому має деякі ісламо-суфістичні заїзди. Автор наукових праць “Сало і люди”, “Свисни в дірку, або кінець ілюзій”, “Кіно і нємци” та циклу інтернаціональної есеїстики “Тризуб зі звіздою не розмити водою”.